ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 363/1316/17

провадження № 61-15954св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Вишгородська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шоха Світлана Іванівна, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., від 09 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року Вишгородська міська рада та Комунальне підприємство «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» (далі - КП «УФКС») звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила користування житловим приміщення та виселення.

2. Позов обґрунтований тим, що квартира

АДРЕСА_1 , входить до складу службового житлового фонду та закріплена за КП «УФКС».

3. Зазначена квартира для забезпечення виконання посадових обов`язків була надана ОСОБА_1 та членам його сім`ї, як директору КП «УФКС», відповідно до умов контракту та рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 119 від 22 травня 2008 року «Про дозвіл на тимчасове проживання».

4. 01 червня 2015 року Вишгородською міською радою було розірвано контракт із відповідачем за власним бажанням останнього, а тому

ОСОБА_1 не має права користування вказаною службовою квартирою та підлягає виселенню із неї разом з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення.

5. Посилаючись на викладене, позивачі просили суд визнати

ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , та виселити його із вказаного житлового приміщення.

6. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2019 року змінено процесуальний статус КП «УФКС» із позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області, у складі судді Чіркова Г. Є., від 14 листопада 2022 року у задоволенні позову Вишгородської міської ради відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував що порядок переведення спірного житлового приміщення в статус службового позивачем не дотримано; позивачем в суді правовий статус спірної квартири, як службового житла, не доведено; відповідач в силу вимог статті 125 ЖК України не може бути виселений без надання іншого житлового приміщення.

9. Вишгородська міська рада, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення суду шляхом зміни його мотивувальної частини, вказуючи, що мотиви і висновки суду першої інстанції щодо застосування статті 125 ЖК України не оскаржуються.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

10. Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Вишгородської міської ради задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року посилання суду на те:

що всупереч вимог пункту 10 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, надане відповідачу жиле приміщення не було благоустроєним та не відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам, коли відповідач був вимушений витратити значні кошти на приведення його в придатний для проживання стан;

що порядок переведення житлового приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 в статус службового позивачем не дотримано;

що відсутні докази на підтвердження того, що квартира

АДРЕСА_1 відноситься до фонду службового житла;

позивачем в суді правовий статус спірної квартири, як службового житла, не доведено. В решті рішення суду залишено без змін.

11. Колегія суддів, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважала, що висновки суду першої інстанції щодо недотримання порядку переведення спірного приміщення в статус службового, відсутності доказів на підтвердження належності нерухомого майна до фонду службового житла та про недоведеність його статусу як службового житла спростовані наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції надав неправильну оцінку.

12. Крім того апеляційний суд вказав на безпідставність посилань суду першої інстанцій на незадовільний стан спірного житлового приміщення та здійснення відповідачем витрат на приведення його в придатний для проживання стан, оскільки такі висновки не підтвердженні належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Шоха С. І., просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Шоха С. І., подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Зауважує, що спірна квартира не була включена до службового житлового фонду, її статус як службового житла, крім рішення міської ради щодо передачі нерухомого майна до складу службового житлового фонду, іншими доказами не підтверджено. Натомість рішення міської ради є ненормативним актом, яке після реалізації вичерпує свою дію, а посилання апеляційного суду на його чинність свідчить про те, що це рішення не було виконаним.

20. Стверджує, що вселився у спірну квартиру на підставі рішення міської ради про надання дозволу на тимчасове проживання, а не ордера на вселення у службове житло. Отже спірна квартира є житлом для тимчасового проживання, а не службовим.

21. Вказує, що на Вишгородську міську раду покладається обов`язок довести, що спірна квартира на момент її передачі ОСОБА_1 у 2008 році вже мала статус службової та була благоустроєною і відповідала вимогам для службових квартир. Водночас позивачем не заперечувався той факт, що квартира була передана відповідачу у стані, що потребував ремонту.

22. Вважає, що висновки апеляційного про належність спірної квартири до службового житла фактично позбавляють його можливості оскаржити в іншій справі № 363/1076/21 неправомірність реєстрації права власності на квартиру за територіальною громадою м. Вишгород.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

23. 17 квітня 2008 року між виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В. О. , та ОСОБА_1 укладено контракт як із директором КП «УФКС».

Згідно з пунктом 6.2 контракту, орган управління для забезпечення виконання посадових обов`язків зобов`язується надати директору КП «УФКС» (та його сім`ї) житло для проживання, у вигляді двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

24. 18 квітня 2008 року директор КП «УФКС» ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради з проханням вирішити питання про виділення службового житла у вигляді двокімнатної квартири для підприємства.

25. 22 квітня 2008 року рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 107 розподілено квартири у будинку по АДРЕСА_1 , які передані виконавчому комітету Вишгородської міської ради ЗАТ «КиївСоцБуд», відповідно до умов Генеральної угоди № 22 від 24 березня 2006 року, акту приймання-передачі житлової площі від 03 квітня 2008 року. Двокімнатну квартиру у вказаному будинку закріплено за КП «УФКС».

26. Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 109

від 22 квітня 2008 року, розглянувши клопотання ГУ МВС України в Київській області та додані до нього документи, враховуючи рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 107 від 22 квітня 2008 року, вирішено ввести двокімнатну квартиру № 76 , яка передана виконавчому

комітету Вишгородської міської ради ЗАТ «КиївСоцБуд» у будинку по

АДРЕСА_1 до складу службового житлового фонду та закріпити цю квартиру службовою за КП «УФКС».

27. 24 квітня 2008 року рішенням Вишгородської міської ради № 17/7 прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади

м. Вишгорода 180-квартирний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та ТП, АТС, ШП в цілому, загальною площею 11 708,4 кв. м, житловою площею 5 107,4 кв. м, разом із зовнішніми мережами на

АДРЕСА_1 .

28. 19 травня 2008 року до Вишгородської міської ради звернувся начальник відділу з гуманітарних питань Вишгородської міської ради

з клопотанням про надання директору КП «УФКС» дозволу на тимчасове проживання у двокімнатній квартирі

АДРЕСА_1 .

29. 22 травня 2008 року виконавчий комітет Вишгородської міської ради, розглянувши клопотання начальника відділу з гуманітарних питань Вишгородської міської ради, враховуючи рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 109 від 22 квітня 2008 року, контракт з директором КП «УФКС» від 17 квітня 2008 року, прийняв рішення № 119, яким директору КП «УФКС» ОСОБА_1 до виконання умов контракту надано дозвіл на тимчасове проживання у квартирі

АДРЕСА_1 .

30. 30 вересня 2014 року між виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В. О. , та ОСОБА_1 повторно укладено контракт як із директором КП «УФКС» на новий строк, до 01 квітня 2015 року.

Згідно із пунктом 6.3 контракту орган управління для забезпечення виконання посадових обов`язків залишає в тимчасовому користуванні директору КП «УФКС» (та його сім`ї) для проживання квартиру

АДРЕСА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету № 119 від 22 травня 2008 року.

31. 31 березня 2015 року між виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (орган управління), в особі міського голови Решетняка В. О. , та ОСОБА_1 повторно укладено контракт з директором КП «УФКС» на новий строк, до 01 червня 2015 року.

32. 30 березня 2015 року ОСОБА_1 подав до Вишгородської міської ради заяву, в якій просив звільнити його за власним бажанням з 01 червня 2015 року та здійснити виплату згідно пункту 3.5 контракту.

33. Розпорядженням виконавчого комітету Вишгородської міської ради

№ 42 від 01 квітня 2015 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора

КП «УФКС» з 01 червня 2015 року за власним бажанням.

34. 30 червня 2015 року та повторно 06 грудня 2016 року Вишгородська міська рада листами повідомляла ОСОБА_1 про необхідність звільнення житлового приміщення, наданого йому для тимчасового проживання, а саме квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із припиненням з 01 червня 2015 року трудових відносин між сторонами.

35. Місце проживання ОСОБА_1 із 17 березня 2011 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

36. 24 травня 2018 року за територіальною громадою м. Вишгорода, в особі Вишгородської міської ради, зареєстровано право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

38. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

42. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

43. Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

44. Згідно з частиною четвертою статті 265 ЦПК України умотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

45. У розглядуваній справі Вишгородська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житлом та виселення, посилаючись на те, що між нею та відповідачем розірвано трудовий договір, а тому ОСОБА_1 не має права користування спірною службовою квартирою та підлягає виселенню з неї разом з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення.

46. На підтвердження свої вимог позивач надав, зокрема рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі спірного житла до службового житлового фонду.

47. ОСОБА_1 , заперечуючи зазначені обставини, до суду із зустрічним позовом про скасування вказаного рішення не звертався.

48. Апеляційний суд, встановивши наявність рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі спірного житла до службового житлового фонду, правильно вказав на помилковість висновків суду першої інстанції в частині щодо спростування правового статусу спірної квартири як службового житла.

49. Також апеляційний суд обґрунтовано виключив з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання щодо незадовільного стану спірного житлового приміщення та здійснення відповідачем витрат на приведення його в придатний для проживання стан, на підтвердження яких відповідачем не було надано відповідних доказів.

50. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 віншій справі

(№ 363/1076/21) звертався із позовом до Вишгородської міської ради про визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності відповідача щодо цієї квартири.

У справі № 363/1076/21 рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

51. Наведеним спростовані доводи заявника про те, що у розглядуваній справі висновки апеляційного про належність спірної квартири до службового житла позбавили його можливості оскаржити в іншій справі неправомірність реєстрації за територіальною громадою м. Вишгород речового права на цю квартиру.

52. За таких обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 вересня

2022 року у справі № 645/5557/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі

№ 390/34/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

53. Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливаютьта за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

54. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

55. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

56. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

57. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шоха Світлана Іванівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников