ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 354/602/15-ц

провадження № 61-2560св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Буковель»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Остап`юк М. В. від 01 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів:Мальцевої Є. Є., Луганської В. М., Фединяка В. Д., від 25 січня 2024 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ТОВ «Буковель», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Ворохтянське лісове господарство»,

ОСОБА_3 , про визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 37 від 11 вересня 2003 року, на підставі якого видано відповідачці ОСОБА_1 оспорений державний акт серії ІФ № 091904

від 17 листопада 2003 року на право власності на спірну земельну ділянку, є підробленим, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою. Вказаний факт встановлений за результатами розслідування у кримінальній справі № 248436, порушеній відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, статті 364, частиною першою статті 28, частиною першою статті 366 КК України.

3. Передана ОСОБА_1 спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» та знаходиться у кварталі 8 виділ 30-31 Поляницького лісництва.

4. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області

від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_4 та інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи: рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року про вилучення земельних ділянок у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40, 69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду у землі житлової та громадської забудови.

5. У подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 37

від 11 вересня 2003 року у частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області, у тому числі відповідачу ОСОБА_1 .

6. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області

від 04 березня 2015 року посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі залишено без розгляду із роз`ясненням права на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.

7. Станом на 02 вересня 2015 року ні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ні Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до суду з відповідними позовами.

8. Прокурор вказував, що у 2006 році земельна ділянка ОСОБА_1 була відчужена ОСОБА_3 . У свою чергу ОСОБА_3 у 2006 році продав земельну ділянку ОСОБА_2 22 березня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору міни передала спірну земельну ділянку

у власність ТОВ «Буковель».

9. З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано

ОСОБА_1 державний акт про право власності, встановлена судовим рішенням, а саме постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року за результатами розгляду кримінальної справи

№ 1-6/11, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

10. З урахуванням зазначеного, прокурор просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091904 від 17 листопада 2003 року, виданий відповідачці ОСОБА_1 , та витребувати від кінцевого власника ТОВ «Буковель» земельну ділянку у власність держави.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 01 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка лісового фонду у встановленому законом порядку органом місцевого самоврядування не вилучалася, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалася, а тому рішення Поляницької сільської ради № 37 від 11 вересня 2003 року та державний акт не відповідають вимогам законодавства. Разом з тим вимога про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

13. Земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, а фізична особа ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку у порядку безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок на підставі рішення, прийнятого з порушенням порядку, встановленого законом. У подальшому відповідачка ОСОБА_1 продала земельну ділянку

ОСОБА_3 , ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 відчужила її відповідачу ТОВ «Буковель».

14. Суд першої інстанції дійшов висновку, що про незаконне вилучення землі лісового фонду у кварталі 8 виділ 31 у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, в межах якого розташована спірна земельна ділянка, прокурор мав об`єктивну можливість довідатися раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме з 11 березня 2005 року - дати складання висновку комісійної судово-земельної експертизи у кримінальній справі. З цих підстав суд відмовив у задоволенні позову про витребування земельної ділянки у ТОВ «Буковель» через пропуск строку позовної давності, про який було заявлено відповідачем, оскільки не визнав причини пропуску такого строку поважними.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Буковель» задоволено частково.

16. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 01 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку залишено без змін.

17. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 01 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, до ТОВ «Буковель» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасовано. Провадження у цій цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, до ТОВ «Буковель» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння закрито, роз`яснено прокурору, що розгляд цих вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, оскільки визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091904 не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

19. Спір у цій справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки є спором про порушення цивільного права та законного інтересу власника землі з боку юридичної особи. З огляду на суб`єктний склад сторін, справа в частині вирішення вказаних позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині у порядку цивільного судочинства.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 19 лютого 2024 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та застосування наслідків пропуску строків позовної давності, ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року в частині закриття провадження у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц,

від 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18,

від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17,

від 26 листопада 2019 рокуу справі № 914/3224/16, від 22 січня 2020 року

у справі № 910/1809/18, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19,

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц, у постановах Верховного Суду від 21 січня

2020 року у справі № 922/807/19, від 23 червня 2021 року у справі

№ 917/1372/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 199/6042/19, від 22 грудня 2021 рокуу справі № 367/3253/15-ц, від 19 січня 2022 року у справі

№ 367/3254/15-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 932/13956/20,

від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 29 червня 2022 року

у справі № 466/3737/18, від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19,

від 31 серпня 2022 року у справі № 367/5171/17, від 02 травня 2023 року

у справі № 920/225/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/155/22,

від 10 травня 2023 року у справі № 920/343/22, від 23 травня 2023 року

у справі № 925/352/22, від 06 червня 2023 року у справі № 920/277/22,

від 12 червня 2023 року у справі № 388/1347/20, від 30 червня 2023 року

у справі № 462/4985/21, від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22,

від 12 вересня 2023 року у справі № 904/2720/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Прокурор вважає, що повернення спірної земельної ділянки, яка на праві власності належить позивачу, не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави. Зазначає, що вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки.

23. Згідно з доводами касаційної скарги, строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом не пропущено, оскільки підставою для звернення до суду стала постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15), якою встановлено факт підроблення рішення сільської ради. Підставою для звернення до суду з цим позовом стало не просто порушення прав на спірну земельну ділянку, а порушення саме у вигляді кримінально карного діяння, факт якого може бути встановлений виключно відповідним судовим рішенням.

24. Також прокурор звертає увагу на те, що у цій справі жодних господарських правовідносин між ТОВ «Буковель» та ДП «Ворохтянське лісове господарство» і Державним агентством лісових ресурсів України не виникло, що виключає можливість розгляду цього спору у порядку господарського судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 354/602/15-ц.

26. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Буковель» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що визнання недійсним державного акту є неналежним (неефективним) способом захисту порушеного права. Завершення судового розгляду у кримінальній справі у 2015 році не може слугувати ні початком відліку строку позовної давності, ні поважною причиною його пропуску. Прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про витребування від ТОВ «Буковель» спірної земельної ділянки у зв`язку з підсудністю спору судам господарської юрисдикції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. У постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства, площею 4 358, 5 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданим на підставі рішення Поляницької сільської ради народних депутатів Івано-Франківської області № 3 від 11 січня 2001 року.

29. Згідно з наказом Державного комітету лісового господарства України

№ 87 від 03 квітня 2006 року Ворохтянський держлісгосп був перейменований у 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство».

30. За змістом статуту ДП «Ворохтянське лісове господарство» у тій редакції, яка долучена до матеріалів справи та розміщена на сайті підприємства станом на день постановлення рішення (остання державна реєстрація змін 13 липня 2011 року), ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який реорганізовано шляхом утворення у 2010 році Державного агентства лісових ресурсів України (Указ Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»).

31. 23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р. І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. У постанові вказано, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч генерального плану забудови

с. Поляниця, в порушення вимог законодавства, протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили з власності Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель лісового фонду, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40, 69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

32. Згідно з матеріалами кримінальної справи № 1-6/11 (провадження 1/341/6/15), за результатами досудового розслідування складено обвинувальний висновок про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_4 за частиною третьою статті 365, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 357, частиною другою статті 366 КК України, інженера-землевпорядника ОСОБА_5 за частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України, начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_6 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_7 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, начальника відділення Державного казначейства у м. Яремча ОСОБА_8 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364 КК України, який затверджений 18 травня 2005 року прокурором Івано-Франківської області.

33. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області

від 04 березня 2015 року у справі № 1-6/11 (провадження № 1/341/15), яка набрала законної сили, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, сільського голову с. Поляниця ОСОБА_4 , інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_6 .

34. У відповідності до змісту вказаної постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області, сільський голова ОСОБА_4 , інженер-землевпорядник ОСОБА_5 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5, 452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких не приймались, склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду, рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказані у постанові суду.

35. Поляницький сільський голова ОСОБА_4 та інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , зловживаючи владою та службовим становищем, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч статтям 20, 118, 123, 149. 151, 156, 207, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статті 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, Правилам забудови населених пунктів області від 12 листопада 2002 року, статтям 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій», за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2022 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (на цей час ДП «Ворохтянське лісове господарство») загальною площею 40, 69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду у землі житлової та громадської забудови, які сільський голова ОСОБА_4 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради.

36. У подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 37

від 11 вересня 2003 року у частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, серед яких відповідачка ОСОБА_1 .

37. 17 листопада 2003 року відповідач ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091904, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010329800093.

38. Відповідно до змісту державного акту, на підставі рішення № 37 виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів

від 11 вересня 2003 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку, площею

0, 2499 га, розташовану у с. Поляниця Яремчанської міської ради; цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611092001220020091.

39. Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України

від 01 жовтня 2004 року № 464, земельна ділянки, площею 0, 2500 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 , розташована у кв. АДРЕСА_1 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу.

40. Отже земельна ділянка, передана ОСОБА_1 , перебувала у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІФ № 091904

від 11 вересня 2003 року та знаходиться у кварталі 8 виділ 30-31 Поляницького лісництва.

41. Водночас у ході судового розгляду по вказаній кримінальній справі (справа № 1-6/2011) було встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0, 2499 га в с. Поляниця не приймалося, а було підроблене.

42. У 2006 році земельна ділянка ОСОБА_1 була відчужена

ОСОБА_3 . У свою чергу ОСОБА_3 у 2006 році продав земельну ділянку ОСОБА_2 .

43. 22 березня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору міни передала у власність спірну земельну ділянку ТОВ «Буковель».

44. Відповідно до висновку комісійної судово-земельної експертизи

від 11 березня 2005 року, проведеної у рамках зазначеної вище кримінальної справи, який долучено і до матеріалів цієї справи, відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, у тому числі у кв. АДРЕСА_2 , де розташована земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1 , - відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

46. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

47. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

50. Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

51. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

52. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

53. Верховний Суд сформував сталу практику у подібних спорах за позовами прокурора щодо витребування на користь держави (територіальної громади) земельних ділянок лісового фонду, отриманих з порушенням приписів законодавства та відчужених на користь третіх осіб.

54. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

56. Власник з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

57. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

58. У постанові від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. У межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

59. Висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту порушеного права узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

60. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові вказала на те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

61. Враховуючи зазначене, а також те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 2611092001220020091, площею 0,2499 га, зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Буковель», Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту своїх правшляхом визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку першого набувача землі ( ОСОБА_1 ), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

62. У цій справі права держави на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а обставини її отримання з порушенням закону та відчуження у подальшому на користь ТОВ «Буковель», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.

63. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку суди відмовили, правильно застосувавши норми матеріального права, взявши до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Щодо закриття провадження у частині вимог до ТОВ «Буковель»

64. Статтею 19 ЦПК України у чинній редакції встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

65. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

66. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

67. У пункті 6 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

68. Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння від ТОВ «Буковель» у власність держави є спором про порушення права власності держави, яке порушується юридичною особою.

69. Достатньо ймовірно, що ТОВ «Буковель», як господарське товариство, використовує спірну земельну у господарській діяльності й це майно входить до складу його активів.

70. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до юридичної особи (господарського товариства) віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині у порядку цивільного судочинства.

71. З урахуванням характеру спірних правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини, слід погодитися з висновками апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до ТОВ «Буковель».

72. Слід також зазначити, що витребування земельної ділянки слід вважати основною ефективною позовною вимогою.

73. Зазначене спростовує доводи прокурора про те, що позовні вимоги нерозривно пов`язані між собою, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження у порядку цивільного судочинства.

74. Прокурор не позбавлений права на вирішення спору про витребування земельної ділянки у порядку господарського судочинства.

75. Схожі висновки у подібних правовідносинах, де останнім набувачем земельних ділянок виступає ТОВ «Буковель», висловленні у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15 (провадження

№ 61-549св24), від 17 червня 2024 року у справі № 354/600/15-ц (провадження № 61-552св24).

76. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції в нескасованій частині та постановою апеляційного суду. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків.

77. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які прокурор послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

78. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської від 01 травня 2023 року, в нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині, та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович