ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 383/851/23

провадження № 61-5618св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович, на постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А., від 04 квітня 2024 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Г. М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, щорішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня

2016 року та постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 383/1146/15, її позов задоволено. Визнано недійсним договір міни від 19 грудня 2014 року, укладений між нею та ОСОБА_2 , скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, за ОСОБА_2 .

3. Позивачка зазначала, що з метою ухилення від виконання рішення суду та унеможливлення повернення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 під час розгляду у суді справи № 383/1146/15 поділив спірну земельну ділянку на три нові земельні ділянки. 29 травня 2016 року він звернувся до державного реєстратора із заявою про поділ спірної земельної ділянки, у подальшому проведено державну реєстрацію права власності поділеної земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327 на три земельні ділянки: кадастровий номер 3520884200:02:000:4510 площею 4 га; кадастровий номер 3520884200:02:000:4511 площею 0,0102 га; кадастровий номер 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га, що призвело до порушення її права на володіння належним їй об`єктом нерухомого майна і унеможливило виконання рішення суду.

4. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 12 жовтня 2021 року у справі № 383/66/21, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га за ОСОБА_2 та витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

5. ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання рішення суду у справі № 383/66/21 вчинив правочини щодо продажу земельних ділянок кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га та кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, в черговий раз вчинив фраудаторний правочин.

6. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори купівлі-продажу від 16 вересня 2022 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : № 369 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га та № 370 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га.

Основний зміст та мотиви рішень суду першої інстанції

7. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 08 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

8. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16 вересня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченком Г. М., зареєстрований у реєстрі за

№ 370.

9. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16 вересня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4,0 га, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченком Г. М., зареєстрований в реєстрі за

№ 369. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення ОСОБА_2 оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок здійснено з метою приховання спірного майна від наступного витребування, укладені продавцем за наявності рішень судів, за якими землю необхідно було повернути позиваці.

11. Оспорювані договори купівлі-продажу визнані фраудаторними правочинами, які характеризуються тим, що направлені на уникнення виконання судових рішень щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 і витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327. Ці договори спрямовані на порушення права власності на землю законного власника ОСОБА_1 . Відчуження належного їй майна відбулося всупереч принципу добросовісності (пункт 6 стаття 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

12. ОСОБА_2 використав правомочність розпорядження майном на шкоду інтересам законного власника - ОСОБА_1 , чим порушив публічний порядок.

13. Відповідно до додаткового рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2023 року заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю.

14. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 250, 00 грн з кожного.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Кропивницького апеляційного суду від04 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2023 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу є неправильним, оскільки, належним способом захисту прав позивачки є витребування земельних ділянок з володіння відповідача, яке відновить порушене право позивачки, з огляду на фактичне володіння відповідачкою земельними ділянками, які з березня 2021 року перебувають в оренді фермерського господарства за наслідком укладеного договору з первісним набувачем, відповідачем ОСОБА_2 , дія яких поширилася і на нового набувача.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 14 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Усатенко В. Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від04 квітня 2024 року та

залишити в силі рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2023 року.

18. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20,

у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Заявниця зазначає, що ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання рішення суду у справі № 383/66/21 та їй на шкоду вчинив правочин щодо продажу земельних ділянок з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510, площею 4 га та з кадастровим номером 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, тобто вчергове вчинив фраудаторний правочин з метою ухилення від виконання рішення суду про витребування земельної ділянки на її користь. Крім того, після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 оформила договори оренди спірних земельних ділянок з ФГ «Еталон-2014», засновниками якого є

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , сини ОСОБА_2 .

20. Заявниця стверджує, що вчинені правочини є фіктивними в силу положень статті 234 ЦК України і підлягають визнанню недійсними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 383/851/23.

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скарг

23. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_6 , посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, натомість оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою. ОСОБА_3 , як покупець, та ОСОБА_2 , як продавець, здійснили всі передбачені нормами законодавства дії щодо укладення правочинів купівлі-продажу земельних ділянок. Такі правочини є реальними і призвели до реальних наслідків.

24. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_7 , посилається на те, що апеляційний суд дійшов цілком об`єктивного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка обрала неефективний спосіб захисту своїх прав та не позбавлена права на звернення до суду з позовом про витребування спірних земельних ділянок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Куйбишевської сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1999 року № 43 передана у приватну власність земельна ділянка площею 7,42 га в межах згідно з планом, що розташована на території Куйбишевської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 08 лютого 2001 року Куйбишевською сільською ради народних депутатів видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 024788.

26. На вказану земельну ділянку площею 7,4202 га на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 червня 2014 року з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327.

27. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

у справі № 383/1146/15-ц від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року, визнано недійсним договір міни від 19 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряним О. А. за реєстровим № 1730, про обмін земельної ділянки, площею 7,4202 га, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Куйбишевська сільська рада, кадастровий номер: 3520884200:02:000:0327, вартістю 11 3275 грн, на земельну ділянку, площею 0,01 гектарів, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Новоградівська сільська рада, кадастровий номер: 3520885600:02:000:4501, вартістю 153 грн; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 7,4202 га, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Куйбишевська сільська рада, кадастровий номер: 3520884200:02:000:0327, за ОСОБА_2 .

28. 29 травня 2016 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га здійснено поділ об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Бобринецької районної державної реєстрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. та погашено право власності на неї за ОСОБА_2 .

29. Державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 :

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510 площею 4 га, номер запису про право власності 14712102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802493 від 29 травня 2016 року;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4511 площею 0,102 га, номер запису про право власності 14712067, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802464 від 29 травня 2016 року;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га, номер запису про право власності 14712083, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802469 від 29 травня 2016 року.

30. Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327 площею 7,4202 га відбувся на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, розробленої ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

31. 24 квітня 2017 року державним реєстратором Бобринецької районної державної реєстрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації її права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, у зв`язку з тим, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520882400:02:000:0327, погашено.

32. Листом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 16 червня 2017 року за № 05.3/01-24/11 надано інформацію, що скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327 не є можливим, у зв`язку з поділом цієї земельної ділянки та закриттям відповідного розділу, тобто після 29 травня 2016 року вказана спірна земельна ділянка як об`єкт права вже не існувала.

33. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 12 жовтня 2021 року по справі № 383/66/21, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та постановою Верховного Суду від 02 травня 2023 року, скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, номер запису про право власності 14712102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802493 від 29 травня 2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області

Демецькою Т. М. за ОСОБА_2 ; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, номер запису про право власності 14712067, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802464 від 29 травня 2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецької Т. М. за ОСОБА_2 ; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, номер запису про право власності 14712083, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802469

від 29 травня 2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. за ОСОБА_2 ; витребувано у ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

34. У справі № 383/66/21 встановлено, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, а у подальшому з метою ухилення від виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у справі № 383/1146/15 здійснив поділ спірної земельної ділянки, зареєструвавши за собою право власності на три земельні ділянки, утворені внаслідок поділу.

35. 16 вересня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу (земельної ділянки), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Г. М., зареєстрований у реєстрі за № 370, за умовами якого ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га. Право власності за ОСОБА_3 на підставі вказаного договору купівлі-продажу зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 16 вересня 2022 року.

36. 16 вересня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу (земельної ділянки), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Г. М., зареєстрований в реєстрі за № 369, за умовами якого ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4,0 га. Право власності за ОСОБА_3 на підставі вказаного договору купівлі-продажу зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 16 вересня 2022 року.

37. Спірні земельні ділянки перебувають в оренді фермерського господарства «Еталон-2014».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

39. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

42. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

43. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

44. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

45. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження

№ 12-304гс18).

47. Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14 (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та багатьох інших.

48. У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

49. Згідно з приписами статей 328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

50. У статтях 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

51. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

52. Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

53. Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

54. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником у випадках порушення його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; б) юридично - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі

№ 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

55. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

56. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо суд встановить, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

57. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року в справі № 669/927/16 (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 (пункти 38, 39, 57), від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2)), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16 (пункт 211), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16

(пункт 55), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

58. При розгляді цієї справи необхідно враховувати, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2021 року по справі № 383/66/21, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та постановою Верховного Суду від 02 травня 2023 року, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3520884200:02:000:4510, 3520884200:02:000:4511, 3520884200:02:000:4512, а також витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327.

59. Тобто позивачка реалізувала своє право в порядку статті 388 ЦК Українита суд витребував на її користь належну їй земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327.

60. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України»).

61. З метою ухилення від виконання рішення суду у справі № 383/66/21 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено оспорюванні правочини.

62. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

63. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

64. Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

65. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

66. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому

її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

67. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

68. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

69. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),

а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

70. За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

71. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

72. У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

73. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

74. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси,

а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

75. Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови

від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року

у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину

і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

76. У цій справі безумовно встановлено, що оспорюваними договорами купівлі-продажу від 16 вересня 2022 року, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : № 369 щодо продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га та № 370 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, порушуються права позивачки, яка є власником спірних земельних ділянок, витребуваних на її користь судовим рішенням у справі № 383/66/21.

77. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

78. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

79. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову щодо спірного майна, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси позивача і спрямований на недопущення виконання судового рішення. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

80. Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення виконання рішення суду про витребування майна, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

81. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

82. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

83. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

84. У цій справі встановлено, що ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання рішення суду у справі № 383/66/21 про витребування майна та на шкоду ОСОБА_1 вчинив правочини щодо формального продажу земельних ділянок з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510 площею 4 га та з кадастровим номером 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га.

85. До цього ОСОБА_2 вчиняв недобросовісні дії з метою ухилення від виконання рішення суду у справі № 383/1146/15-ц.

86. Крім того, після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 оформила договори оренди на спірні земельні ділянки з

ФГ «Еталон-2014», засновниками якого є ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 , які є синами ОСОБА_2 .

87. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про те, що звернення позивачки до суду з цим позовом шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 16 вересня 2022 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, та земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4,0 га, відновить умови для виконання судового рішення про витребування земельної ділянки на користь позивачки, а також захистить її порушенні права.

88. Верховний Суд, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі, а також у справі № 383/66/21, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спір між сторонами може бути вирішений у межах цієї справи. Позивачка з 2015 року здійснює у суді захист свого права власності на земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Водночас ОСОБА_2 вчиняє дії, спрямовані на створення умов, в яких виконання судових рішень у справах № 383/1146/15-цта № 383/66/21 стає неможливим.Виходячи з обставин, встановлених у справах № 383/1146/15-ц та № 383/66/21, ОСОБА_2 не може вважатися незаконним власником нерухомого майна, а отже і не мав права його продавати ОСОБА_3 .

89. За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

90. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

91. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович, задовольнити.

2. Постанову Кропивницького апеляційного суду від04 квітня 2024 року скасувати.

3. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 08 вересня 2023 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2023 року залишити в силі.

4. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги по 787 (сімсот вісімдесят сім) грн 50 коп., з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович