ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 756/16616/21

провадження № 61-18357св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Громадська організація «Дубовий Гай»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Дубовий Гай» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року у складі судді Шролик І. С. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Дубовий Гай» (далі - ГО «Дубовий Гай») про встановлення земельного сервітуту.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року є власником земельної ділянки площею 0,1 га

з кадастровим номером 8000000000:85:625:0038, з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва, яка розташована на АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці розташований належний позивачу будинок, який він використовує для свого проживання та членів своєї родини. Перешкодою для комфортного проживання та ведення господарства є неможливість підключення будинку до мережі енергопостачання, центрального водопостачання та водовідведення, комунікацій, а також відсутність окремого проходу, проїзду та доступу до земельної ділянки від проїжджої частини

з вул. Лісної .

Позивач вказував, що його земельна ділянка з усіх сторін оточена земельними ділянками, які перебувають у приватній власності. Зокрема, суміжні земельні ділянки площею 0,0936 га, з кадастровими номерами 8000000000:85:625:0050 та 8000000000:85:625:0049, на праві власності належать ГО «Дубовий Гай» та мають вихід до проїжджої частини на вул. Лісній, уздовж якої розташовані мережі та комунікації, а також єдина улаштована дорога.

Позивач замовив технічні умови на підключення до мережі енергопостачання, проте через відсутність погодження представника відповідача йому не можуть підключити електропостачання. Усні та письмові звернення відповідач ігнорує, не бажає будь-яким чином надавати платно на підставі договору оренди, сервітут, відчужувати тощо право на користування земельною ділянкою, тому позивач вимушений звернутися до суду.

З інших боків земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:625:0037, та земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:625:0039, які також самостійного виходу до вул. Лісної не мають.

Посилаючись на висновок експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 24 січня 2022 року, за результатами якої визначено два варіанти встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:625:0050 згідно зі схемою, наведеною на плані, загальною площею сервітуту 0,0052 га; або через земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:625:0049 згідно зі схемою, наведеною на плані у додатку, загальною площею сервітуту 0,0140 га,

ОСОБА_1 з урахуванням уточнень просив встановити йому постійний безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,0052 га, кадастровий номер 8000000000:85:625:0050, яка перебуває у власності ГО «Дубовий Гай», на право проходу та проїзду транспортним засобом, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання від

АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0038, загальною площею 0,1 га, на АДРЕСА_1 , на користь власника земельної ділянки. Межі та конфігурація земельного сервітуту: в межах відповідно до додатка 2 висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи від 24 січня 2022 року № 02/33-21-22, складеного судовим експертом в межах координат, визначених у Національній системі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Встановлено ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0050, яка на праві власності належить ГО «Дубовий Гай», площею 0,0052 га, розміром 3,5 м на

14,7 м, на право проходу та проїзду транспортним засобом, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів водопостачання та водовідведення з АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0038, загальною площею 0,1 га, на

АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Встановлено межі координат та конфігурації земельного сервітуту: 1 60884,21 15700,23 14,78; 2 60894,46 15710,94 3,54; 3 60891,74 15713,22 14,77; 4 60881,52 15702,55 3,54.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не має можливості використовувати житловий будинок та земельну ділянку, задовольнити потребу в проїзді

й проході від власного житла до дороги загального користування на АДРЕСА_1 , а також підключення до мережі електропостачання й комунікацій, які проходять уздовж проїжджої частини на вул. Лісній, без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача. В добровільному порядку сторони не досягли домовленості щодо встановлення сервітуту.

Досліджуючи дотримання принципу пропорційності втручання у право відповідача на мирне володіння майном та непорушності права власності, суд виходив з того, що втручання у вигляді встановлення земельного сервітуту

є необхідним в демократичному суспільстві, без його встановлення позивач не може в повному обсязі користуватися власною земельною ділянкою та будинком, що на ній розташований; це втручання відповідає вимогам законодавства, тобто не є свавільним. Передбачене статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України встановлення на користь позивача земельного сервітуту (права проходу та проїзду, можливість прокладання комунікацій) відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), та дотримання справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, який не позбавляється права володіння цією земельною ділянкою.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року стягнено з ГО «Дубовий Гай» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн та витрати за проведення експертизи в розмірі 26 084,72 грн.

Частково задовольняючи клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції врахував заперечення представника відповідача, категорію справи, що належить до складних, обсяг фактичних витрат сторони позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, а також загальну участь представника позивача в 11 судових засіданнях, процесуальну поведінку сторін, прагнення позивача вирішити питання мирним шляхом, відсутність представника відповідача у судових засіданнях та його клопотання, згідно з яким 4 рази розгляд справи відкладався, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, визнав розмір заявлених витрат на правову допомогу в сумі 55 800,00 грн завищеним та дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача частини понесених витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн, а також витрат за проведення експертизи у розмірі 26 084,72 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ГО «Дубовий Гай» залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 червня

2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 грудня 2023 року представник ГО «Дубовий Гай» - адвокат Букрєєв В. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що в судовій земельно-технічній експертизі від 24 січня 2022 року № 02/33-21-22 існують докази, які підтверджують можливість забезпечення проходу, проїзду також іншим чином, окрім як через земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:625:0050. Суд ухвалив необґрунтоване рішення щодо встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:625:0050 для підключення до мережі електропостачання й інженерних комунікацій для забезпечення водопостачання, водовідведення та каналізації. Суди не вивчили проєктну документацію прокладання кабельної лінії, а отже, і не врахували, що наявна вздовж вул. Лісної кабельна лінія напругою 10 кВ не має точки під?єднання до неї з боку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0050, а розташована ближче до земельної ділянки

з кадастровим номером 8000000000:85:625:0049 і передбачає наявність точки під?єднання шляхом установки трансформатної підстанції напругою 10/04 кВ. Суди не дослідили питання наявності на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:625:0050 вже прокладених інженерних мереж

і комунікацій. Суди зробили неправильний висновок про те, що позивач вчиняв дії щодо встановлення сервітуту в позасудовому порядку.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 383/153/17, від 01 червня 2023 року у справі № 520/21041/18, від 12 червня 2019 року

у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від

17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі

№ 686/18456/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

12 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Правдюк В. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, такими, що прийняті з урахуванням усіх обставин справи.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

Зупинено виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва

від 22 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, в частині стягнення судового збору, в іншій частині зупинено дію рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 22 травня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

20 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:85:625:0038, площею 0,1 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва.

З витягу з Державного земельного кадастру та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що земельна ділянка позивача кадастровий номер 8000000000:85:625:0038 межує із: земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:625:0037, яка на праві власності належить ОСОБА_2 ; земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:625:0049, власник - ГО «Дубовий Гай»; земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:625:0050, власник - ГО «Дубовий Гай».

29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 цінним листом направив керівнику

ГО «Дубовий Гай» звернення із пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:85:625:0050, строком на 49 років, або розглянути інші варіанти надання права проїзду та доступу до належної йому земельної ділянки шляхом земельного сервітуту. Кореспонденція надсилалась за зареєстрованим місцем розташування ГО «Дубовий Гай», однак не була вручена через відсутність адресата.

У 2018 році позивач звертався до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з приводу забудови земельної ділянки та отримав лист від 25 липня 2018 року № 434/18/012/27-18,

в якому відмовлено в проведені додаткової забудови через відсутність вільного доступу (під`їзду) з дороги загального користування. Рекомендовано з метою безперешкодного проходу та проїзду до власної земельної ділянки поширити земельний сервітут.

З відповіді ТОВ «Київелектроспецмонтаж» від 17 травня 2023 року № 208 відомо, що за договором від 12 серпня 2020 року виконуються проєктно-вишукувальні роботи з реалізації стандартного приєднання до електричних мереж. У 2021 році було розроблено проєктну документацію прокладання кабельної лінії. Ця проєктна документація підлягає узгодженню, зокрема, із власником земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:85:625:0050. У жовтні 2021 року ТОВ «Київелектроспецмонтаж» надіслало лист ГО «Дубовий Гай», який був вручений особисто представнику. Проте впродовж 2021 і 2022 років підприємству не вдалось отримати погодження від ГО «Дубовий Гай». Тому Департамент містобудування та архітектури не може погодити проєктну документацію без наявності узгодження. Роз`яснено, що земельні ділянки усіх форм власності можуть використовуватися для розміщення та експлуатації об`єктів передачі електричної енергії за договором з власником чи користувачем земельної ділянки шляхом встановлення постійних або строкових сервітутів.

У висновку судового експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи від 24 січня 2022 року № 02/33-21-22 встановлено, що не передбачено та не існує заїзду, проїзду, проходу безпосередньо з вул. Лісної Оболонського району м. Києва на територію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0038 та нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Є технічна можливість встановлення земельного сервітуту з вул. Лісної Оболонського району м. Києва через земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:625:0050 та 8000000000:85:625:0049 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0038 та нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Найменш обтяжливим є варіант земельного сервітуту через частину земельної ділянки 8000000000:85:625:0050, загальною площею 0,0052 га, довжиною ліній 3,54 м та 14,77 м із визначенням таких координат точок поворотів меж земельного сервітуту: 1) 60884,21; 15700,23; 2) 60894,46; 15710,94; 3) 60891,74; 15713,22; 4) 60881,52; 15702,55.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 99 ЗК України визначає перелік, який не є вичерпним, земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

У статті 100 ЗК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно зі статтею 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Аналіз наведених положень цивільного і земельного законодавства України дає підстави для висновку, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені у статті 99 ЗК України, і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб,

і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися,

а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18); що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 351/1146/16-ц (провадження № 61-16854св18).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, установив, що в добровільному порядку між сторонами не досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту, нормальне користування позивачем належною йому земельною ділянкою неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а також те, що потреби

ОСОБА_1 у забезпеченні проходу, проїзду та прокладення й експлуатації ліній електропередачі, зв?язку, трубопроводів водопостачання та водовідведення до власного майна не можуть бути задоволенні в інший спосіб, ніж через земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:625:0050, яка на праві власності належить ГО «Дубовий Гай». За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про встановлення обтяження суміжної земельної ділянки (сервітут) згідно з висновком експерта від 24 січня 2022 року № 02/33-21-22, оскільки такий варіант є найменш обтяжливим для відповідача.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада

2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Щодо заявлених клопотань

12 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Правдюк В. М. подав до Верховного Суду клопотання, у якому просить касаційне провадження за касаційною скаргою ГО «Дубовий Гай» на рішення Оболонського районного суд ум. Києва та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року закрити.

Клопотання мотивоване тим, що наявність підстав на касаційне оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України відповідач не довів. Посилання на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є недоведеними. Касаційна скарга не містить посилань на докази, які не були досліджені судом.

Вивчивши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 396 ЦПК України визначено підстави для закриття касаційного провадження. Зокрема, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою

з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки під час касаційного перегляду справи підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження суд не встановив, то

в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката

Правдюка В. М. про закриття касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Правдюка Віталія Михайловича про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Громадської організації «Дубовий Гай»залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання і дію рішення Оболонського районного суду м. Києва

від 22 травня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська