Постанова

Іменем України

20 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 381/2289/22

Провадження № 61-17883св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. - розглянув у порядку письмового провадження справу

за участю

позивача - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Дубчак Юрій Євгенійович,

відповідачки - ОСОБА_2 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Губар Антон Леонідович (далі - адвокат),

третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

про визнання договорів дарування договорами купівлі-продажу та визнання права спільної часткової власності на майно

за касаційною скаргою відповідачкина рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2023 року, ухвалене суддею Ковалевською Л. М., і постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач перебував із відповідачкою у шлюбі. У той час вони за спільні кошти придбали та зареєстрували за відповідачкою половину житлового будинку та земельну ділянку, на якій розміщений цей будинок і господарські будівлі. Земельну ділянку відповідачка поділила на дві. Одну з них і придбану половину житлового будинку за згодою позивача у 2014 році вона подарувала ОСОБА_5 в обмін на те, що остання та її брат - ОСОБА_6 - тоді ж подарували відповідачці дві інші земельні ділянки, які сторони справи планували використати для будівництва власного дому.

2. У 2022 році позивач подав позов, згідно з яким просив визнати право спільної часткової власності з відповідачкою на дві подаровані останній земельні ділянки, а також визнати два договори дарування відповідачці земельних ділянок ОСОБА_5 та її братом договорами купівлі-продажу. Надалі позивач відмовився від вимог про визнання двох земельних ділянок спільною частковою власністю. Тому суд першої інстанції закрив провадження у справі у відповідній частині. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили вимоги про визнання оспорюваних договорів дарування договорами купівлі-продажу. Вважали договори дарування відповідачці земельних ділянок удаваними. Із задоволенням позову вона не погодилася.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є належним склад відповідачів за вимогою про визнання договорів дарування удаваними, якщо таким відповідачем є тільки обдаровувана? Вирішив, що відповідь на це питання негативна. Тому касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

(2) Зміст позовної заяви

4. 5 серпня 2022 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому згідно з уточненою позовною заявою від 31 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 58-65) просив:

4.1. Визнати договором купівлі-продажу договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0170 і площею 0,0346 га, укладений ОСОБА_6 із відповідачкою, посвідчений 29 грудня 2014 року приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Сушановою Т. В. (далі - нотаріус) і внесений до реєстру за № 3238 (далі - договір дарування 1).

4.2. Визнати договором купівлі-продажу договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0174 і площею 0,0218 га, укладений ОСОБА_5 із відповідачкою, посвідчений нотаріусом 29 грудня 2014 року і внесений до реєстру за № 3239 (далі - договір дарування 2).

4.3. Визнати на вказані земельні ділянки право спільної часткової власності позивача та відповідачки із частками по 1/2 кожному.

5. Мотивував вимоги так:

5.1. Позивач і відповідачка з 24 грудня 1999 року до 25 травня 2022 року включно перебували у шлюбі.

5.2. 16 грудня 2013 року відповідачка, від імені якої діяв позивач, за рахунок 105 500,00 грн спільних коштів подружжя придбала 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (далі - домоволодіння), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:09:014:0153 і площею 0,05 га на АДРЕСА_1 .

5.3. У вересні 2014 року на замовлення відповідачки цю земельну ділянку поділили. Відповідачці виділили земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:09:014:0171 і площею 0,0303 га з цільовим призначенням 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

5.4. Іншими співвласниками домоволодіння та земельних ділянок станом на грудень 2014 року були ОСОБА_5 та її брат ОСОБА_6 , спадкоємцями якого є його син ( ОСОБА_3 ) і дружина ( ОСОБА_4 ).

5.5. 29 грудня 2014 року ОСОБА_6 уклав із відповідачкою посвідчений нотаріусом договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0170 та площею 0,0346 га, яка розташована на території домоволодіння, і нормативно-грошова оцінка якої становить 720,90 грн.

5.6. Того ж дня ОСОБА_5 уклала із відповідачкою посвідчений нотаріусом договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0174 та площею 0,0218 га, яка теж розташована на території домоволодіння, і нормативно-грошова оцінка якої становить 454,21 грн.

5.7. 29 грудня 2014 року як оплату за земельні ділянки, отримані від інших співвласників домоволодіння, відповідачка за нотаріально посвідченої згоди позивача уклала з ОСОБА_5 договори дарування, за якими передала останній у дар 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами оціночною вартістю 176 800,00 грн, земельну ділянку під цією частиною будинку з кадастровим номером 3211200000:09:014:0171 та площею 0,0303 га оціночною вартістю 16 213,06 грн.

5.8. Позивач вважає, що укладені 29 грудня 2014 року співвласниками домоволодіння ОСОБА_5 (1/3 частина домоволодіння), ОСОБА_6 (1/6 частина домоволодіння) та відповідачкою (1/2 частина домоволодіння) договори дарування нерухомого майна фактично приховали укладання договорів купівлі-продажу. Такі договори відповідно до наданих нотаріусом роз`яснень із формальних причин не можна було укласти у формі, яка б відповідала дійсному волевиявленню сторін. Із жовтня 2013 року у позивача зі співвласниками домоволодіння - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - були попередні домовленості про оплатне відчуження нерухомого майна зі складу домоволодіння. Ці домовленості передбачали передання позивачеві земельних ділянок на території домоволодіння на платній основі після приватизації іншими його співвласниками, що підтверджує розписка від 3 жовтня 2013 року, яку позивач повернув ОСОБА_5 .

5.9. Наданою 29 грудня 2014 року розпискою ОСОБА_5 підтвердила те, що вона отримала за згодою позивача від відповідачки як оплату за передані останній земельні ділянки з кадастровими номерами 3211200000:09:014:0170, 3211200000:09:014:0174 і площами 0,0346 га та 0,0218 га відповідно 1/2 частину житлового будинку вартістю 176 800,00 грн і земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:09:014:0171 та площею 0,0303 га вартістю 16 213,00 грн.

5.10. Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для укладання договорів міни або купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 3211200000:09:014:0170, 3211200000:09:014:0174 і площами 0,0346 га та 0,0218 га відповідно необхідною умовою була наявність дійсної на день вчинення правочину грошової оцінки їхньої вартості для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством. Тоді як для укладання договору дарування 1 і договору дарування 2 було достатньо визначеної технічною документацією із землеустрою їхньої нормативно-грошової оцінки у 454,21 грн і 720,90 грн відповідно.

5.11. Дійсне волевиявлення щодо відчуження позивачеві або відповідачці земельних ділянок шляхом укладання договорів купівлі-продажу та/або міни співвласники домоволодіння ОСОБА_5 та її брат ОСОБА_6 не могли виявити 29 грудня 2014 року через неможливість нотаріального посвідчення цих договорів без визначення оціночної вартості земельних ділянок відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

5.12. Унаслідок укладення договору дарування 1 і договору дарування 2 замість договорів купівлі-продажу та/або міни відповідачка подарувала ОСОБА_5 належні їй і позивачеві на праві спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:09:014:0171 і площею 0,0303 га та розташовану на цій земельній ділянці 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами загальною вартістю 192 213,00 грн. Ця сума є оплатою дійсної вартості отриманих відповідачкою земельних ділянок із кадастровими номерами 3211200000:09:014:0170 і 3211200000:09:014:0174 та площами 0,0346 га і 0,0218 га відповідно (належної грошової оцінки вартості тих ділянок на день вчинення правочинів не було).

5.13. Оскільки вчинення на користь відповідачки договору дарування 1 і договору дарування 2 приховувало фактичні відносини купівлі-продажу, то на земельні ділянки, які за цими договорами відповідачка набула у власність, має розповсюджуватися право спільної сумісної власності подружжя.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

6. 1 грудня 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області постановив ухвалу про закриття провадження у справі у частині вимог про визнання права спільної часткової власності позивача та відповідачки по 1/2 частці кожного на земельні ділянки з кадастровими номерами 3211200000:09:014:0170 і 3211200000:09:014:0174 та площами 0,0346 га і 0,0218 га відповідно.

7. 15 червня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення про задоволення позову: визнав посвідчений нотаріусом 29 грудня 2014 року та внесений до реєстру за № 3238 договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0170 і площею 0,0346 га, який ОСОБА_6 уклав з відповідачкою, договором купівлі-продажу; визнав посвідчений нотаріусом 29 грудня 2014 року та внесений до реєстру за № 3239 договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0174 і площею 0,0218 га, який ОСОБА_5 уклала з відповідачкою, договором купівлі-продажу. Мотивував рішення так:

7.1. Позивач довів обставини, які підтверджують вчинення сторонами удаваних правочинів для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

7.2. Сторонами укладених договорів є особи, між якими відсутні родинні зв`язки. Тому фактично відсутній зрозумілий мотив укладання договору дарування 1 і договору дарування 2, що є непрямим доказом удаваності цих правочинів.

7.3. Розписка є належним доказом, що підтверджує укладення саме договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а не договорів дарування.

7.4. Доводи відповідачки щодо пропуску позовної давності не заслуговують на увагу, бо позивач дізнався про порушення його права лише у травні-червні 2022 року - після розірвання шлюбу та залишення без задоволення його позову про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

8. 22 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Навів аналогічні до останнього мотиви.

(4) Зміст вимог касаційної скарги

9. 11 грудня 2023 року відповідачка через адвоката подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просила скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

(5) Зміст ухвал суду касаційної інстанції

10. 8 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача. Вказав, що підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

11. 6 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так:

12.1. Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19 (провадження № 61-1188св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 520/16281/15-ц (провадження № 61-20566св19), та не встановили, коли саме позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду.

12.2. Апеляційний суд не врахував висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19 (провадження № 61-1188св21), Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18), про необхідність виявлення спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені у вчиненому правочині, тобто відсутності у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, а також наявності у сторін інших прав й обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

12.3. Наявні у справі документи та пояснення ОСОБА_5 підтверджують обізнаність позивача з 2013 року про обставини, якими він обґрунтував його доводи. Про укладення відповідачкою договору дарування 1 і договору дарування 2 позивач знав із 26 грудня 2014 року.

12.4. Порушуючи приписи процесуального закону, суд першої інстанції обґрунтував рішення копіями розписок ОСОБА_5 від 3 жовтня 2023 року та від 29 грудня 2014 року за відсутності оригіналів цих документів.

(2) Позиції інших учасників справи

13. 26 лютого 2024 року позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідачки. Просив залишити оскаржені судові рішення без змін. Мотивував так:

13.1. Суди правильно вважали, що право на визнання договорів дарування удаваними виникло у позивача з 23 червня 2022 року, коли він отримав відмову Відділу ДАБК ВК Фастівської міської ради у державній реєстрації нерухомого майна, побудованого на отриманих у дар відповідачкою земельних ділянках. У цій відмові мова йшла про те, що зазначені ділянки відповідачка набула на підставі договорів дарування, а тому вони не є спільною сумісною власністю подружжя.

13.2. Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19 та Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц, оскільки обставини тих справ і справи № 381/2289/22 відрізняються.

13.3. Неправдивим є твердження відповідачки у касаційній скарзі про встановлення судами попередніх інстанцій обізнаності позивача 26 грудня 2014 року про укладення відповідачкою договору дарування 1 і договору дарування 2. У судових рішеннях немає жодної інформації про те, коли позивачу стало відомо про укладення відповідачкою таких договорів.

13.4. Безпідставними є її доводи про те, що розписка не є належним доказом. Така розписка безпосередньо стосується обставин справи, підтверджує отримання коштів, а також те, що істотною умовою договорів, які ОСОБА_5 і ОСОБА_6 уклали з відповідачкою, була ціна договору. ОСОБА_5 у поясненнях під час судового розгляду визнала отримання коштів. Тому вказана розписка є належним доказом укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а не договорів дарування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

16. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, але не обмежений ними тоді, коли, зокрема, необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, який Верховний Суд сформулював у постанові після подання касаційної скарги.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є належним склад відповідачів за вимогою про визнання договорів дарування удаваними, якщо таким відповідачем є тільки обдаровувана?

17. Позивач просив визнати удаваними два договори дарування земельних ділянок відповідачці, оскільки вони мали оплатний характер, а під час їхнього укладення сторони приховали фактичні відносини купівлі-продажу (міни). Суди попередніх інстанцій погодилися з позивачем. Звернули увагу на те, що сторони тих договорів не є родичами, а тому фактично відсутній зрозумілий мотив укладення саме договорів дарування земельних ділянок (непрямий доказ удаваності цих правочинів).

18. Відповідачка з судовими рішеннями не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, зокрема, про те, що суди першої йапеляційної інстанцій не врахували висновку, викладеного у постановах Верховного Суду, про необхідність виявлення спрямованості волі сторін удаваного правочину на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж у ньому врегульовані, тобто відсутності у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, а також наявності у них інших прав й обов`язків, ніж передбачені удаваним правочином.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, беручи до уваги висновки щодо застосування норм права, зокрема сформульовані після подання касаційної скарги,зауважує, що за вимогами про визнання договору дарування 1 і договору дарування 2 удаваними позивач визначив неналежний склад відповідачів, а саме відніс до них лише відповідачку як обдаровувану та не зазначив у складі відповідачів дарувальників. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

20. Правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

21. Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

22. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

23. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 ЦК України).

24. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша та третя статті 51 ЦПК України).

25. Суди першої й апеляційної інстанцій у справах № 381/2289/22 та № 381/720/22 встановили таке:

25.1. 10 листопада 2022 року Київський апеляційний суд залишив без змін рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області про відмову у задоволенні позову у справі № 381/720/22 за позовом позивача до відповідачки про визнання спільною сумісною власністю земельних ділянок 3211200000:09:014:0174 і 3211200000:09:014:0170 (т. 1, а. с. 164-166). Мотивував так:

- позивач у жодній інстанції не надав належного та допустимого доказу для спростування укладених договорів дарування відповідачці земельних ділянок і режиму права особистої приватної власності дружини, яка є відповідачкою;

- доводи його апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги укладення договорів дарування спільного майна подружжя перед укладенням договорів дарування земельних ділянок відповідачці, не спростовують висновки про отримання відповідачкою цих ділянок саме у дар; твердження про укладення договору дарування для приховування інших договорів не є належним доказом, що обґрунтовує та підтверджує предмет позову;

- позивач договори дарування земельних ділянок не оскаржив, доказів на підтвердження укладення відповідачкою з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 договорів міни в апеляційній скарзі немає, відповідні доводи ґрунтуються лише на припущеннях;

25.2. 5 серпня 2022 року позивач звернувся з позовом до відповідачки про визнання удаваними:

- договору дарування 1, який 29 грудня 2014 рокуОСОБА_6 (дарувальник) і відповідачка (обдаровувана) уклали щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0170 і площею 0,0346 га;

- договору дарування 2, який 29 грудня 2014 року ОСОБА_5 (дарувальниця) та відповідачка (обдаровувана) уклали щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:014:0174 і площею 0,0218 га.

26. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами договору дарування 1 і договору дарування 2 є відповідачка як обдаровувана та дарувальники - ОСОБА_6 (за договором дарування 1) і ОСОБА_5 (за договором дарування 2). Однак ні ОСОБА_6 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 не є співвідповідачами разом із відповідачкою. Позивач не заявляв клопотання про залучення таких осіб до участі у справі як співвідповідачів. Тому апеляційний суд помилково відхилив доводи відповідачки в апеляційній скарзі (т. 2, а. с. 146-153) щодо необхідності залучення до участі у справі належних співвідповідачів.

27. Якщо договір вчинений за множинності осіб на одній з його сторін або на обох сторонах, то у справі про визнання договору удаваним відповідачами мають бути всі учасники правочину (у випадку з договором дарування - як обдаровувані, так і дарувальники), а не тільки ті, які діяли на стороні набувача майна. Якщо вимога про визнання договору удаваним заявлена до неналежного складу відповідачів, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (див. близький за змістом підхід, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 369/7073/18 та від 25 січня 2023 року у справі № 645/935/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 521/17203/20, від 8 квітня 2024 року у справі № 638/4869/19).

28. З огляду на вказане необхідно врахувати відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові після подання касаційної скарги: оскільки позивач заявив вимоги про визнання договору дарування 1 і договору дарування 2 удаваними до неналежного складу відповідачів, то у задоволенні позову слід відмовити.

29. Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідачки у касаційній скарзі щодо початку перебігу позовної давності, адже суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

30. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

31. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша - третя статті 412 ЦПК України).

32. З огляду на наведені мотиви щодо неналежного складу відповідачів помилковими є висновки судів про задоволення вимог про визнання договору дарування 1 і договору дарування 2 договорами купівлі-продажу земельних ділянок. Тому судові рішення слід скасувати та відмовити у задоволенні позову.

(3.2) Щодо судових витрат

33. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

34. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).

35. Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (частина восьма статті 6 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI)).

36. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону №3674-VI у редакції, чинній на час звернення до суду із уточненою позовною заявою 31 серпня 2022 року).

37. 31 серпня 2022 року позивач звернувся до суду з двома майновими вимогами про визнання права спільної часткової власності на дві земельні ділянки та двома немайновими вимогами про визнання двох договорів дарування удаваними (т. 1, а. с. 58-65). З огляду на те, що позивач відмовився від двох вимог майнового характеру, і суд закрив провадження у справі щодо тих вимог, для цілей розподілу слід ураховувати судовий збір, обчислений із двох вимог немайнового характеру, судові рішення щодо яких були предметом апеляційного та касаційного оскарження.

38. Станом на час подання позовної заяви за вимогу немайнового характеру з фізичної особи справлявся судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI). Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року становив у місячному розмірі 2 481,00 грн (абзац четвертий статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»). Тобто розмір збору за дві немайнові вимоги становив 1 984,80 грн = 2 х (2 481 х 0,4).

39. Позивач сплатив, подаючи позовну заяву з двома майновими та двома немайновими вимогами, 992,40 грн (т. 1, а. с. 46) судового збору, а на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 19 серпня 2022 року доплатив 2 977,20 грн (т. 1, а. с. 66), що сумарно складає 3 969,60 грн. Всі витрати, пов`язані з розглядом справи, просив покласти на нього самого (т. 1, а. с. 65).

40. За подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становив 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI). Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону №3674-VI).

41. Отже, за подання апеляційної скарги щодо задоволених судом першої інстанції двох позовних вимог немайнового характеру відповідачка мала сплатити судовий збір у розмірі 150 % від тієї суми, яку за ці вимоги треба було сплатити у суді першої інстанції. Такий збір становив 2 977,20 грн = 1 984,80 х 150 %. Проте відповідачка сплатила за подання апеляційної скарги 3 222,00 грн, що підтверджує квитанція № 32528798800007303375 від 10 липня 2023 року (т. 2, а. с. 155). Тобто переплата становила 244,80 грн = 3 222,00 - 2 977,20.

42. За подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір становив 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, у розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).

43. Отже, за подання касаційної скарги щодо задоволених судом першої інстанції двох позовних вимог немайнового характеру відповідачка мала сплатити судовий збір у розмірі 200 % від тієї суми, яку за ці вимоги треба було сплатити у суді першої інстанції. Такий збір становив 3 969,60 грн = 1 984,80 х 200 %. Проте відповідачка сплатила за подання касаційної скарги 4 296,00 грн згідно з квитанцією № 9504-5353-6788-3270 від 10 грудня 2023 року. Тобто переплата становила 326,40 грн = 4 296,00 - 3 969,60.

44. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати відповідачки у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій у сумі 2 977,20 грн і 3 969,60 грн відповідно слід покласти на позивача. Внесений відповідачкою судовий збір у більшому розмірі за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 571,20 грн = 244,80 + 326,40 суд може повернути за відповідною заявою згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 6 946,80 грн відшкодування судового збору, з яких 2 977,20 грн сплачені за подання апеляційної скарги, а 3 969,60 грн - за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов