ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 200/1914/23

адміністративне провадження № К/990/37245/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (головуючий суддя - Циганенко А.І.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Гайдар А.В., Компанієць І.Д.)

у справі № 200/1914/23

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 10 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 11 листопада по 26 листопада 2022 року, з 01 січня по 08 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 10 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 11 листопада по 26 листопада 2022 року, з 01 січня по 08 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 його було направлено з жовтня 2022 року по січень 2023 року в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ). Перебуваючи у відрядженні, він виконував бойові завдання на кордонні з Білоруссю на підставі бойових наказів (розпоряджень), набувши при цьому право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), проте відповідач не нарахував та не виплатив йому таку винагороду.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що сержант ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 . У період з 09 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф. перебував у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ).

7. В період з 27 листопада по 06 грудня 2022 року сержант ОСОБА_1 перебував у відпустці.

8. 29 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) листом за № 22.4820-22-вих повідомив військову частину НОМЕР_2 про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» не застосовується. У зв`язку із вищевикладеним, довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 , не опрацьовувалися.

9. Згідно з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 грудня 2022 року № 550-ОС ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода з розрахунку 30 000 грн на місяць пропорційно часу виконання обов`язків військової служби за період з 07 по 31 грудня 2022 року в сумі 24 193, 55 грн.

10. Супровідним листом від 03 січня 2023 року № 22/64-23 ІНФОРМАЦІЯ_2 направив начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону довідку про військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових діях або заходах за грудень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 . Згідно з довідкою про військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових діях або заходах за грудень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 , під номером 289 зазначений сержант ОСОБА_1 період безпосередньої участі з 07 грудня по 31 грудня 2022 року.

11. 08 січня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 видана довідка № 3962, відповідно до якої сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони на території Чернігівської області: з 10 жовтня по 31 жовтня 2022 року; з 11 листопада по 26 листопада 2022 року; з 07 грудня по 31 грудня 2022 року; з 01 січня по 08 січня 2023 року.

12. 10 січня 2023 року сержант ОСОБА_1 прибув зі службового відрядження до НОМЕР_1 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10 січня 2023 року № 8-ВВ.

13. Згідно з наказом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20 січня 2023 року № 28-ОС ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі із розрахунку 70 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів з 07 грудня по 31 грудня 2022 року в сумі 56 451,61 грн.

14. 31 березня 2023 року представник позивача звернулась до військової частини НОМЕР_2 з заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови № 168 на підставі копії довідки № 3962, виданої 08 січня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 .

15. 10 квітня 2023 року начальник НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) листом за № 21-2799 повідомив представника позивача про те, що ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду з розрахунку до 30 000 грн на місяць за жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року. У зв`язку з ненаданням ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджуючих документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди до 100 000 гривень за жовтень, листопад 2022 року та січень 2023 року сержанта ОСОБА_1 не вносили в наказ про збільшення розміру виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. У довідці від 08 січня 2023 року № 3962 у графі «Підстава:» зазначено лише бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України № 165 (гриф) від 16 вересня 2022 року, відповідно до якого військовослужбовця у складі підрозділу було направлено до НОМЕР_4 прикордонного загону для виконання бойових завдань, при цьому, документи які саме і підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах та кількість таких днів - журнал бойових дій, рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу у довідці не зазначені. Тобто, у наданій військовослужбовцю довідці відсутнє посилання на документи які підтверджують як його безпосередню участь у бойових діях або заходах, так і кількість днів такої участі за які нараховується підвищена грошова винагорода до 100 000 грн пропорційно до днів участі. Також довідка надана з порушенням вимог її оформлення і не відповідає вимогам наказу № 392-АГ, суперечить офіційній відповіді начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (лист від 29 листопада 2022 року № 22/4928-22 вих. «Про надання інформації»), в якій зазначено, що НОМЕР_4 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної додаткової винагороди до 100 000 грн підрозділам (військовослужбовцям) НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ), за час їх перебування на ділянці НОМЕР_4 прикордонного загону. У разі надання ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 прикордонному загону підтверджуючих документів у відповідності до вимог наказу № 392-АГ (наказу № 628-АГ) щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах у жовтні та листопаді 2022 року, військовослужбовцю буде нарахована та виплачена додаткова винагорода до 100 000 грн за відповідні періоди (дні) такої участі.

16. Згідно з архівною відомістю за січень-грудень 2022 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена винагорода згідно з Постановою № 168: жовтень - 25 000 грн; листопад - 26 129,03 грн; грудень - 54 064, 52 грн.

17. Згідно з архівною відомістю за січень-лютий 2023 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена винагорода згідно із Постановою № 168: січень - 56 451, 61 грн, лютий - 30 000 грн.

18. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з 10 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 11 листопада по 26 листопада 2022 року, з 01 січня по 08 січня 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. При цьому виплата вказаної винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.

20. Водночас суди виходили з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. При цьому суди зазначили, що сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

21. Судами не прийнято як доказ довідку військової частини НОМЕР_3 від 08 січня 2023 року № 3962, оскільки вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Зі змісту наведеної довідки вбачається, що вона була видана на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф., водночас вона не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Положення наказів № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ суди не застосовували при вирішенні спірних правовідносин з огляду на відсутність їх державної реєстрації, натомість відповідно до частини шостої статті 7 КАС України застосовували положення Інструкції № 188.

22. Наголошено судами і на тому, що в межах позовних вимог та предмету спору у цій справі позивачем не оскаржується бездіяльність начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нескладання та ненаправлення відповідачу інформації та документів (в тому числі довідок), передбачених наказом № 392, а тому суд не може надавати оцінку таким діям (бездіяльності) в межах цієї справи.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. У касаційній скарзі адвокат позивача зазначає підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та наголошує, що на даний час відсутня правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

1) абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168, частин першої та другої розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік № 309), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок віднесення конкретних населених пунктів, районів чи областей (де військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях чи забезпечує здійснення заходів із захисту Батьківщини) саме до територій «можливих», а не «активних» бойових дій протягом спірного періоду;

2) пункту 2-1 Постанови № 168, пунктів 2, 3, 4, 5, 6 розділу IV Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 (далі - Інструкція № 188), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеною додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

24. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить про те, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у розмірі 100 000 грн достатньо встановлення наступних обставин: період дії воєнного стану; статус військовослужбовця; безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Водночас для виплати цієї додаткової грошової винагороди не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови № 168 передбачають також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.

25. Окрім того, представник позивача наголошує, що застосування до спірних правовідносин Інструкції № 188 свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки прийняття Інструкції передувало прийняттю Постанови № 168, вона не спрямована на реалізацію положень цієї постанови, а тому аналогія закону не може бути застосована у відповідності до вимог частини шостої статті 7 КАС України.

26. Водночас судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не було взято до уваги те, що згідно з Переліком № 309 «території можливих бойових дій» та «території активних бойових дій» відносяться до спільної категорії - територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

27. Представник позивача акцентує увагу на тому, що ненарахування та не виплата додаткової винагороди з підстав, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, є порушенням фундаментальних, конституційних принципів, якими встановлено, що права особи та їх об`єм визначаються виключно на підставі законів. При цьому проблеми, які виникають в процесі створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях тощо, не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а саме впливати на його законні права.

28. Більше того, з огляду на покладення обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача (суб`єкта владних повноважень), судами попередніх інстанцій було безпідставно встановлено для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування, що призводить до порушення права на справедливий суд, передбаченого частиною першою статті 2 КАС України. Фактично позивач набув право та дотримання усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, однак реалізація цього права обмежена власними діями відповідача та військової частини НОМЕР_3 в частині дотримання ними формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату, а тому скаржник вважає, що у цьому випадку на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого ДПС України порядку, позаяк цим порушуватиметься суть гарантованого законом права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.

29. Відсутність певних відомостей щодо підстав видачі довідки від 08 січня 2023 року № 3962, а також надання військовою частиною НОМЕР_3 цієї довідки позивачу, а не направлення її до відповідача, не може бути підставами для неврахування наведеної у ній інформації. При цьому відповідачем не спростована достовірність наведеної у зазначеній довідці інформації.

30. Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

32. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04 листопада 1991 року № 1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

33. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

34. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державну прикордонну службу України.

35. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

36. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

37. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

38. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

39. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-XII).

40. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

41. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

42. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

43. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

44. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

45. Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби, додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

46. Водночас реалізація зазначених приписів Постанови № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (застосовується з 24 лютого 2022 року) постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

48. На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 Адміністрацією Держприкордонслужби видано наказ № 392-АГ, уведений в дію з 01 серпня 2022 року, який діяв до набрання чинності 01 грудня 2022 року наказу № 628-АГ.

49. Саме цими наказами на виконання положень Постанови № 168 визначено порядок і умови виплати відповідної винагороди, в тому числі визначено вичерпний перелік документів, необхідних для її нарахування та виплати.

50. У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

51. Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

52. Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі .

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.

53. Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

54. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

55. Пунктом 11 наказу № 392-АГ визначено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

56. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

57. Згідно з пунктом 12 наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

58. До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000 грн на місяць, в обов`язком порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

59. Аналогічного змісту положення містяться і в наказі № 628-АГ, який дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

60. Так, згідно з пунктом 3 наказу № 628-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

61. Відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункт другий аргументів касаційної скарги), колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування Інструкції № 188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168.

62. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що Інструкція № 188 прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

63. Водночас у зазначеній постанові у контексті визначення порядку та умов виплати спірної винагороди звернув увагу Верховний Суд і на те, що у відповідний період виключно накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ (незважаючи на те, що вони не пройшли державну реєстрацію в Мін`юсті у встановленому порядку) визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.

64. Стосовно пункту першого аргументів касаційної скарги колегія суддів зауважує, що у період з 01 вересня до 31 грудня 2022 року Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 262 від 01 жовтня 2022 року, № 282 від 01 листопада 2022 року, № 311 від 02 грудня 2022 року, № 1 від 02 січня 2023 року. Разом з тим є правомірною позиція судів попередніх інстанцій, що сам по собі факт віднесення Чернігівської області до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

65. Наведене спростовує указані доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необхідність формування Верховним Судом висновків щодо їхнього застосування у контексті визначених представником позивача питань.

66. Слід зауважити, що відповідно до наданої військовою частиною НОМЕР_2 копії витягу з наказу в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20 січня 2023 року № 28-ОС, а також архівної відомості з січня по лютий 2023 року, позивач у січні 2023 року отримав додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розрахунку на місяць.

67. Позивач наполягає на тому, що він має право отримати спірну винагороду у збільшеному розмірі також за період з 10 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 11 листопада по 26 листопада 2022 року та з 01 січня по 08 січня 2023 року оскільки під час перебування у відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні брав безпосередню участь у таких діях/заходах, що на його переконання підтверджується довідкою від 08 січня 2023 року № 3962.

68. Оцінюючи довідку №3962 від 08 січня 2023 року, видану командиром військової частини НОМЕР_3 , як доказову базу для здійснення спірної виплати, суд першої інстанції вказував на відсутність в ній відомостей, встановлених у додатку 1 наказу №392-/0/81-22-АГ, а тому неможливість її врахування.

69. Суд апеляційної інстанції також не прийняв як доказ довідку військової частини НОМЕР_3 від 08 січня 2023 року № 3962 вказуючи, що така довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

70. Також суди не приймали доводи позивача про те, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

71. Проте Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23 зауважував про те, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

72. Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

73. У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

74. У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

75. Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

76. Роблячи висновок про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій дещо поквапилися з таким висновком, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) упродовж всього спірного періоду (з 10 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 11 листопада по 26 листопада 2022 року та з 01 січня по 08 січня 2023 року) та чим це підтверджується.

77. Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

78. Також суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання чи складався визначений пунктом 4 наказу № 392-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності (пункт 78 постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 360/334/23).

79. Слід звернути увагу на те, що ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року витребовувалися від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_3 ) письмові пояснення про те на підставі яких документів, що підтверджують безпосередню участь сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, була видана довідка №3962 від 08 січня 2023 року, чому довідка №3962 від 08 січня 2023 року була видана не по формі, яка затверджена наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168»;

від військової частини НОМЕР_2 витребувано довідку про фактично нараховану та виплачену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168 за період з 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року сержанту ОСОБА_1 із зазначенням документальних підстав такої виплати.

80. На виконання цих ухвал військовою частиною НОМЕР_2 було надано архівні відомості з січня по грудень 2022 року та з січня по лютий 2023 року; відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_3 ) від 29 листопада 2022 року № 22/4820-22-Вих про неопрацювання довідок про військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень-жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 ; довідку щодо відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 ; копію довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових діях або заходах за грудень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 (яким підтверджено період безпосередньої участі ОСОБА_1 з 07 по 31 грудня 2022 року, який не є спірним у цій справі).

81. Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) не виконала в повній мірі вимоги ухвали суду першої інстанції, надавши лише копії наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, від 21 грудня 2022 року №678/0/81-22-АГ та листа № 21-1215-2022 від 17 квітня 2022 року «Щодо однакового трактування положень».

82. Відповідно суди прийшли до необґрунтованого та передчасного висновку про відсутність допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах.

83. Також колегія суддів звертає увагу на те, що правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

84. 30 травня 2023 року військова частина НОМЕР_2 звернулась до суду першої інстанції з заявою про залучення у якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_3 ) з метою повного, об`єктивного і офіційного з`ясування обставин справи. Проте ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у залученні до участі у справі у якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ) відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю заявленого клопотання.

85. У той же час питання залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ) до участі у справі як третьої особи допомогло б у з`ясуванні обставин проходження позивачем служби у цій військовій частині, отриманні доказів його безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

86. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

87. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

88. Згідно з частинами другою, четвертою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

89. Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

90. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №200/1914/23 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду