ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/818/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - Гавкалюка В. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" - Вовка С. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2022

(суддя Горохов І. С.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023

(судді Березкіна О. В., Іванов О. Г., Антонік С. Г.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс"

про стягнення 12 659 139,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання договірних зобов`язань.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" (далі - ТОВ "Запорізький енергетичний альянс") про стягнення коштів за договором від 23.03.2021 № 20/21-27-РДД у розмірі 12 659 139,79 грн.

1.1. На обґрунтування позову ПАТ "Центренерго" зазначило про неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати електроенергії та відмову від відбору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.09.2021, що є підставою для стягнення штрафу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. 23.03.2021 ПАТ "Центренерго" як продавець та ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" як покупець, уклали договір № 20/21-27-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (договір), предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

2.2. За умовами укладеного договору:

- тип графіку продажу електричної енергії (Базове навантаження, Пікове навантаження, Позапікове навантаження) визначається у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва 90 (пункт 1.2);

- у разі виникнення технічної необхідності та/або прийняття Регулятором змін в Правила ринку в частині змін умов діяльності продавця на ринках електричної енергії, продавець має право в односторонньому порядку, письмово попередивши покупця не менше ніж за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, знизити обсяг відпуску/відбору електричної енергії до 50 % від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії визначеного у додатку № 1 (пункт 2.1);

- ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва (пункт 3.1);

- оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у розділі 10 цього договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап (пункт 3.2);

- у випадку не оплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати (пункт 3.5);

- у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у додатку № 1 обсягу електричної енергії (що, може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно з пунктом 3.5 договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець (пункт 4.4).

2.3. Суди встановили, що відбір прогнозованого договором обсягу електричної енергії у період з 02.06.2021 по 30.06.2021 не відбувся внаслідок нездійснення відповідачем авансової оплати електричної енергії в порядку, врегульованому пунктом 3.2 договору, а також порушення процедури реєстрації відповідно до Правил ринку узгоджених обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передачі.

2.4. 01.06.2021 позивач направив відповідачу лист, в якому повідомив про наявність заборгованість за договором та вимагав її погашення, а листом від 18.06.2021 повідомив про те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за відпуск електричної енергії, починаючи з 02.06.2021, керуючись пунктом 3.5 договору в односторонньому порядку призупинив виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії.

2.5. Також 30.08.2021 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити штраф за відмову від електричної енергії у період з 02.06.2021 по 31.08.2021, яку відповідач не задовольнив, що і стало підставою для звернення з позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Запорізької області рішенням від 11.11.2022 задовольнив позов.

3.2. Рішення суд мотивував тим, що відповідач відмовою від відбору обсягів електричної енергії порушив зобов`язання за договором. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем вартості обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.09.2021, що за положеннями пункту 4.4 договору є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 % вартості відповідного обсягу електричної енергії.

3.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 05.06.2023 залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

4.2. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 (далі - Постанова НКРЕКП № 332), в редакції від 26.04.2022 (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

4.3. Зазначає, що наведеною нормою передбачено зупинити як нарахування, так і стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Однак суди не врахували, що позов у цій справі подано у червні 2022 року, тобто під час дії прямої заборони на стягнення штрафних санкцій, та цю норму не застосували.

4.4. Водночас з аналізу відкритих джерел, зокрема ЄДРСР та дайджестів Верховного Суду, вбачається, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними учасниками ринку електричної енергії.

4.5. Скаржник також зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, оскільки не з`ясували ключову обставину, необхідну для задоволення позовних вимог, а саме базу нарахування штрафної санкції - суму обсягу електричної енергії, від відбору якого ніби відмовився відповідач. При цьому скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

4.6. Зважаючи на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, скаржник надав додаткові пояснення що необхідності з`ясувати обставини нарахування штрафних санкцій у цій справі, для чого справу направити на новий розгляд.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" просить судові рішення залишити без змін. Позивач не погоджується з доводами скаржника оскільки вважає їх помилковими, необґрунтованими, безпідставними та таким що суперечить нормам чинного законодавства, а також конструкції та умовам укладеного договору купівлі-продажу електричної енергії.

5.2. Звертає увагу на те, що у пункті 16 постанови НКРЕКП № 332 мова йде про те, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надана настанова про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, натомість спірні правовідносини сторін мали місце ще у червні-вересні 2021 року, тобто до запровадження на території України воєнного стану, і як порушення, за які застосовані штрафні санкції.

6. Рух справи в суді касаційної інстанції

6.1. Верховний Суд ухвалою від 27.07.2023 відкрив провадження у справі № 908/818/22, а ухвалою від 06.09.2023 зупинив провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 911/1359/22.

6.2. 17.05.2024 у Єдиному держаному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

6.3. Ухвалою від 23.05.2024 Верховний Суд поновив провадження у справі № 908/818/22.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.4. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7.5. Як вже зазначалось, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332.

7.6. Щодо з`ясування наявності/відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.

7.7. Верховний Суд виходить з того, що під час касаційного розгляду даної справи касаційне провадження зупинялося до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 911/1359/22.

7.8. Так, предметом розгляду у справі № 911/1359/22 було питання стягнення коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію.

7.9. У справі № 911/1359/22 суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в частині стягнення 114 116 797,48 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутності предмету спору, позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог про стягнення 17 320 704,86 грн втрат від інфляції та 1 535 148,92 грн 3% річних, а в частині вимог про стягнення 1 205,84 грн 3% річних та 17 933 524,59 грн пені позов не підлягає задоволенню.

7.10. У постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зробив висновки такого змісту:

7.11. «Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

7.12. Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

7.13. Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

7.14. Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

7.15. Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

7.16. Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

7.17. У зв`язку з цим, об`єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

7.18. Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

7.19. Норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022 ) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

7.20. Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.»

7.21. У справі № № 911/1359/22 предметом позову були штрафні санкції за невиконання зобов`язань у березні 2022 року.

7.22. Ураховуючи наведену вище правову позицію, колегія суддів водночас звертає увагу скаржника на те, що предметом позову у cправі № 908/818/22 є штрафні санкції за невиконання зобов`язань у червні-серпні 2021 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні.

7.23. Аналізуючи зміст положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов`язань, які мали місце до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні, колегія суддів бере до уваги положення ГК України та ЦК України, які регламентують застосування штрафних санкцій.

7.24. Так, за частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

7.25. Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку; так, за частиною першою статті 222 ГК України "Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності" учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

7.26. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

7.27. Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено ГК України (стаття 223 ГК України), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ЦК України).

7.28. Колегія суддів наголошує, що у відповідності до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов у зв`язку з цим, так і обов`язок порушника поновити порушене право виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (а не з таких факторів, як відображення штрафу в бухгалтерському обліку кредитора, надіслання претензії чи іншої його формалізації).

7.29. Тому суди попередніх інстанцій правильно не застосували до спірних правовідносин положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, оскільки регулятор чітко визначив період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

7.30. Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не містить регулювання, що поширювало б її дію на порушення чи прострочення, що сталися у попередній період (на відміну. Наприклад, від пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", яким установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.

7.31. Враховуючи специфіку та спрямованість цієї постанови, де йдеться саме про період воєнного стану, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, що виникли у попередні періоди. При цьому, в контексті доводів скаржника, момент нарахування та відображення заборгованості у бухгалтерському обліку позивача ніяким чином не впливає на правові питання, пов`язані реалізацією господарсько-правової відповідальності.

7.32. Щодо інших доводів касаційної скарги, колегія суддів враховує таке.

7.33. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

7.34. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

7.35. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

7.36. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

7.37. Як зазначено раніше, сторони у цій справі уклали договір, згідно з яким позивач продавав відповідачу електричну енергію.

7.38. Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

7.39. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.40. Згідно з приписами статті 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

7.41. Суди встановили, що відповідач порушив умови пункту 3.2 договору по сплаті вартості електричної енергії. Тому на підставі пункту 3.5 договору позивач призупинив виконання своїх зобов`язань щодо відпуску електричної енергії відповідачу.

7.42. Починаючи з 02.06.2021 відповідач не здійснював відбір електроенергії, внаслідок чого мало місце порушення ним зобов`язань за договором, яке виразилося у відмові від відбору обсягів електричної енергії.

7.43. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що призупинення виконання продавцем своїх зобов`язань на підставі пункту 3.5 договору не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за договором і відповідальності за порушення таких зобов`язань, з цих підстав спростували доводи останнього стосовно відсутності підстав для притягнення його до відповідальності, які він обґрунтовував тим, що невиконання ним своїх зобов`язань зумовлено діями позивача.

7.44. Позивач зі свого боку на підставі домовленості сторін, погодженої у пункті 4.4 договору, заявив вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

7.45. За змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

7.46. Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

7.47. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а за змістом частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

7.48. Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

7.49. До правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) застосовують положення глави 26 ГК України.

7.50. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

7.51. Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

7.52. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

7.53. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму частини четвертої статті 231 ГК України, оскільки не з`ясували ключову обставину, необхідну для задоволення позовних вимог, а саме базу нарахування штрафної санкції - суму обсягу електричної енергії, від відбору якого ніби відмовився відповідач, і відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеної норми стосовно можливості застосування у договорі за згодою сторін певного порядку визначення розміру штрафних санкцій залежно від виду зобов`язання грошове чи негрошове.

7.54. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та зауважує, що існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норми частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах стосовно порушеного скаржником питання, а саме у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, у яких розглядались, зокрема, вимоги про стягнення пені, штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких установлений умовами договору.

7.55. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

7.56. Отже, Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначеної у касаційній скарзі норми права у подібних правовідносинах, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до цих висновків, і підстави для відступлення від зазначеного висновку в межах цієї справи відсутні.

7.57. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.58. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.59. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.60. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 908/818/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Т. Дроботова

І. Міщенко