ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22177/23 пров. № А/857/5928/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, ухвалене суддею Клименко О.М. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 380/22177/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 9370,60 грн.

29 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний судприйняв рішення, яким позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 9370,60 грн.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підставно звернувся з позовом про стягнення податкового боргу з відповідачки, який виник внаслідок несплати відповідачкою самостійно визначених та узгоджених податкових зобов`язань. Суд погодився із доводами позивача про те, що позивач дотримався порядку узгодження податкових зобов`язань.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила відповідачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачка зазначає те, що не отримала вимоги про сплату боргу від 23.11.2017 року, оскільки в цей час перебувала за кордоном. Крім того звертає увагу на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про стягнення боргу.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що станом на 25 липня 2023 року у відповідачки існує борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 9370,60 грн., який виник через несплату відповідачкою самостійно задекларованих, згідно із податковою декларацією від 11.05.2017 року № 1700012020, сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

23.11.2017 року позивач прийняв та надіслав відповідачці податкову вимогу форми «Ф» № 39303-17 на суму заборгованості 9370,60 грн. Цю вимогу відповідачка отримала 15.12.2017 року.

Внаслідок несплати визначених у податковій декларації від 11.05.2017 року № 1700012020 податкових зобов`язань, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 386080,60 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У підпункті 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбаченихрозділом IVцього Кодексу.

Водночас, згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Апеляційний суд встановив, що відповідачка 11.05.2017 року подала податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік, у якій визначила податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7208,15 грн. та військового збору в сумі 2162,45 грн., які згодом не сплатила.

Цю обставину відповідачка не заперечує.

Таким чином, податкові зобов`язання відповідачки зі сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, згідно з вищезазначеною декларацією, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, є узгодженими з моменту подання такої декларації.

Згідно з п.14.1.175 ст.14 ПК України, податковим боргом вважається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, сума грошового зобов`язання 9370,60 грн. є узгодженою і не сплаченою у встановлений ПК України строк.

Пунктом59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначенийпунктом 102.4статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 59.3-59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йомуподаткову вимогувпорядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Апеляційний суд встановив те, що позивач надіслав відповідачці податкову вимогу від 23.11.2017 року № 39303-17, яку відповідачка отримала 15.12.2017 року (а.с. 15).

Так, у повідомленні про вручення рекомендованого відправлення № 7900051384578 є відмітка поштового відділення зв`язку про вручення податкової вимоги 15.12.2017 року, що відповідачка не спростувала.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до правил надсилання податкових повідомлень-рішень, які визначені статтею 42 ПК України, які також поширюються на податкові вимоги, податкова вимога вважається врученою, якщо вона надіслана на податкову адресу платника податків і поштове відділення зв`язку не може вручити лист з належних від них причин.

Відповідачка заперечує, що отримала податкову вимогу, оскільки в цей час перебувала за кордоном та додала копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

Однак, апеляційний суд вважає, що так як відповідачка отримала податкову вимогу у спосіб, встановлений законодавством, то відомості про перебування відповідачки за кордоном не мають доказового значення у вказаній справі.

Оскільки відповідачка не сплатила суму боргу, то апеляційний суд вважає, що позивач мав правові підстави для звернення до суду із цим позовом, тому суд першої інстанції вірно його задовольнив.

Що стосується доводів відповідачки про пропуск строку звернення до суду із позовною заявою про стягнення боргу, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного упункті 102.1цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбаченихабзацом третімпункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Апеляційний суд встановив, що відповідачка, як платник податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пп. 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, зобов`язана була подати податкову декларацію за 2016 рік до 01 травня 2017 року та сплатити визначене у ній грошове зобов`язання, відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, до 11 травня 2017 року.

Оскільки позивачка до 11 травня 2017 року не сплатила визначене у податковій декларації податкове зобов`язання, то в неї з 11.05.2017 року виник податковий борг, який має бути стягнути, як зазначено у статті 102.4 статті 102 ПК України, 1095 календарних днів, тобто до 12 травня 2020 року.

Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділ ХХ ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбаченихстаттею 102цього Кодексу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до статті 102 Податкового кодексу України, які діяли до 30.06.2023 року, де пунктом 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що позивач мав звернутися з позовом про стягнення податкового боргу до 12.05.2020 року, з 18.03.2020 року строки для звернення з позовом про стягнення податкового боргу були зупинені та відновлені 01.07.2023 року, то граничний строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу спливає 24.08.2023 року.

Отже, звернувшись із цим позовом 21.09.2023 року позивач пропустив строк звернення до суду про стягнення боргу.

У постанові від 17 березня 2020 року у справі № 2а/1570/176/2011 Верховний Суд зазначив, що поновлення строку звернення до суду має інше функціональне навантаження, призначення, ніж 1095-денний строк, встановлений статтею 102 ПК України. Поновлення строку звернення до суду не продовжує, не змінює 1095-денний строк давності. Ці строки є різними за своїм правовим значенням: поновлення строку звернення до суду забезпечує розгляд справи, тоді коли пропуск контролюючим органом строку давності - унеможливлює задоволення позовних вимог. Строк звернення до суду може бути поновлений судом, тоді ж коли строк давності поновленню не підлягає. Правові наслідки пропуску останнього імперативно встановлені в законі, їх настання не залежить від розсуду суду.

Таким чином, ПК України встановлено строк давності, протягом і в межах якого за контролюючим органом зберігається право на стягнення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з відповідним позовом при дотриманні встановлених цим кодексом умов, а не протягом і в межах якого відповідний позов може бути задоволений судом.

Відповідно до пп.14.1.11. «а» п. 14.1. ст. 14 ПК України,безнадійна заборгованість це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з п.101.1. ст. 101 ПК України,списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

У постанові від 01 березня 2023 року в справі № 440/2624/19 Верховний Суд зазначив, що податковий борг по якому минув строк позовної давності, а саме суми грошових зобов`язань, з моменту узгодження яких минуло 1095 днів та які набули статусу податкового боргу, не підлягає примусовому стягненню, оскільки підпадають під ознаки безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню.

У цій справі Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції, що позов про стягнення податкового боргу, який поданий із пропуском 1095 днів з моменту його виникнення, необхідно залишити без розгляду, відповідно до ч. 4ст. 123 КАС України, згідно з якою,якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи те, що строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу є присічним і не підлягає поновленню, то адміністративний позов необхідно залишити без розгляду, як такий, що поданий після закінчення строку визначеного ПК України для стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

У свою чергу, пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 123 КАС України передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Апеляційний суд поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом суд не знайшов, тому дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення адміністративного позову без розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 319 КАС України необхідно скасувати з одночасним прийняттям постанови про залишення позову без розгляду з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року в справі №380/22177/23 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених статтею 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель