ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2024Справа № 910/4908/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Дніпровського району м. Києва"

(02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г;

ідентифікаційний код: 39606435)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬК-СЕРВІС"

(02192, м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 7;

ідентифікаційний код: 31456092)

про стягнення 48 407,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬК-СЕРВІС" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору №591 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.04.2015 у розмірі 48 407,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4908/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0600265085218 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/4908/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

11 лютого 2014 року між комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (далі - Виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬК-СЕРВІС» (далі - Відповідач, ТОВ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГА Лтд», що є власником нежитлового приміщення та його орендодавцем (далі - Власник), було укладено Договір № 591 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення Виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкових територій у житловому будинку № 7 на вул. Бойченка м. Києва, в якому знаходиться нежиле приміщення загальною площею 81,20 кв м та яке займає Відповідач (далі - Договір № 591). Відповідач, в свою чергу за Договором № 591, взяв на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом у встановлених Договором № 591 строк та на умовах.

Рішенням Київської міської ради ід 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» створено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».

З огляду на заміну балансоутримувача комунальної власності, розташованої у Дніпровському районі міста Києва, на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради ід 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», 01 квітня 2015 р. між Позивачем, комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГА Лтд» та Відповідачем укладено договір про заміну сторони в Договорі № 591. Так, за цим договором комунальне підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», як Первісний виконавець, передало, а комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», як Новий виконавець, набув всіх прав та прийняв на себе виконання всіх зобов`язань Первісного виконавця за Договором № 591. Відповідач, в свою чергу, надав згоду на заміну сторони виконавця та на те, що всі інші умови Договору № 591 залишені незмінними.

Пунктом 2.3 Договору № 591 встановлено, що за несвоєчасне внесення плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на розрахунковий рахунок Позивача за цим договором, Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Поряд з цим. пунктом 2.7 Договору № 591 встановлено, що Відповідач зобов`язаний кожного кварталу проводити звірку розрахунків за цим договором із складанням відповідного акту.

04 вересня 2015 р. між Позивачем, Власником та Відповідачем було укладено додаткову угоду до Договору про заміну сторони в Договорі № 591, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до Договору № 591 та викласти його у новій редакції.

Пунктами 2, 4, 5, 6, 7, 13, 17 Договору № 591 (із змінами та доповненнями) передбачено, що Позивач надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) розпорядженням органу самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Відповідач зобов`язаний оплачувати послуги за календарний місяць у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Позивача, який зазначений у рахунку-фактурі не пізніше 25-го числа поточного місяця. У разі несвоєчасного внесення плати із Відповідача стягується пеня відповідно до чинного законодавства, яка нараховується із 1-го числа наступного місяця за розрахунковим. Відповідач несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені відповідно п. 7 та за порушення визначених додатковою угодою зобов`язань. Спори між Позивачем та Відповідачем розв`язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку.

Пунктом 16 Договору № 591 (із змінами та доповненнями) визначено, що у разі порушення Позивачем умов цього договору Відповідачем та представником Позивача складається акт-претензія із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо.

Позивач стверджує, що Відповідачем жодного разу не було ініційовано складання акту-претензії, який би доводив факт надання послуг з боку Позивача неналежної якості.

Відповідно до п. 20 Договору № 591 (із змінами та доповненнями) свідоцтвом повного й беззастережного акцепту (прийняття) її умов є факт отримання Відповідачем послуг.

Згідно п. 26 Договору № 591 (із змінами та доповненнями) Позивач та Відповідач визнають дійсність акцептів, повідомлень, вимог запитів, що були здійснені шляхом розміщення оголошень на інформаційних стендах у під`їздах та /або біля будинків, на сайті Позивача, в засобах масової інформації, а також засобами електронного, телефонного, факсимільного чи поштового зв`язку на офіційно повідомлені (чи зареєстровані однією із сторін) електронні чи поштові адреси, якщо інше не встановлено Додатковою угодою, вимогами законодавства України чи письмовою домовленістю.

Відповідно до п. 27 Договору № 591 (із змінами та доповненнями) Позивач наголошує, що всі підписи, повідомлення, вимоги, заяви, запити та акцепти вважаються здійсненими Відповідачем, якщо інше не спростовано упродовж п`яти робочих днів з моменту вчинення відповідних дій.

Зі сторони Позивача зобов`язання за Договору № 591 (із змінами та доповненнями) з моменту підписання виконувались добросовісно, у встановлений термін та в повному обсязі. Факт отримання Відповідачем послуг підтверджується рахунками-фактурами та актами приймання-передачі, які були направлені на адресу Відповідача. Позивач стверджує про відсутність будь- яких заперечень з боку Відповідача стосовно направлених йому документів в розумінні п. 26 Договору № 591 (із змінами та доповненнями).

У подальшому 26 листопада 2015 р. між сторонами було підписано протокол розбіжностей до додаткової угоди до Договору про заміну сторони в Договорі № 591.

Факт отримання Відповідачем послуг підтверджується рахунками-фактурами та актами приймання-передачі наданих послуг, що в повній мірі узгоджується з положеннями пункту 2.1 Договору № 591.

В порушення умов Договору № 591 (із змінами та доповненнями), Відповідач, маючи обов`язок по сплаті платежів за отримані послуги, на підставі рахунків-фактур, що отримувались Позивачем в установленому Договором № 591 (із змінами та доповненнями) порядку у періоди з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2018 р. та надалі з 01 грудня 2021 р по 31 січня 2024 р., з невідомих причин, не здійснив оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Розмір вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складається з реальних витрат Підприємства по кожному будинку окремо. Калькуляційною одиницею розрахунку вартості на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є 1 м2 загальної площі квартир, житлових та нежитлових приміщень в будинку, що перебувають у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений з 03.06.2015 р. відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 № 442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» у розмірі 188, 62 грн з ПДВ, з 01.07.2017 р. відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» у розмірі 454,55 грн з ПДВ, а з 01.03.2020 - згідно наказу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 03.02.2020 № 45 «Про порядок відшкодування витрат з утримання та обслуговування нежитлових приміщень» у розмірі 510,82 грн з ПДВ.

28 лютого 2020 р. за № 103/45-971 на адресу ТОВ комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» була направлена претензія № 87 від 28.02.2020 на суму 12 006 грн 92 коп., виходячи з розміру щомісячної плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території 454 грн. 55 коп., з урахуванням ПДВ, яка була отримана Відповідачем 10.03.2020.

У подальшому, 09 вересня 2020 р. за № 103/45-3575 комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на адресу ТОВ була направлена претензія № 157 від 09.09.2020 на суму 11 435 грн 44 коп., виходячи з розміру щомісячної плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території 510 грн. 82 коп., з урахуванням ПДВ, та акт звірки взаємних розрахунків станом на 08.09.2020, яка була отримана Відповідачем 23.09.2020.

Позивач вказує, що за Договором у період з червня 2017 по січень 2024, відповідачу були надані послуги за договором, які ним не оплачені в загальному розмірі 20 742,64 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги з утримання прибудинкової території, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано.

Згідно п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 №129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, ненадання відповідачем контр розрахунку заборгованості чи будь-яких заперечень на позов та враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором у розмірі 20 742,64 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 19 127,66 грн за період з червня 2017 по січень 2024.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п.2.3 Договору за несвоєчасне внесення плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 2.3. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.

Відтак, умову, передбачену у п. 2.3. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі №911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20

Таким чином, за перерахунком суду, вимога про стягнення пені у розмірі 19 127,66 грн - за період з 01.07.2017 по 01.02.2024 підлягає задоволенню частково у розмірі 305,80 грн. - за період з 01.08.2023 по 01.02.2024.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1 737,82 грн 3 % річних та 6 799,75 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2017 по 01.02.2024.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Таким чином, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 737,82 грн 3 % річних та 6 799,75 грн інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬК-СЕРВІС" (02192, м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 7; ідентифікаційний код: 31456092) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г; ідентифікаційний код: 39606435) заборгованість у розмірі 20 742,64 грн., пені у розмірі 305,80 грн., 3 % річних у розмірі 1 737,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 799,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1850,66 грн.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов