ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2024Справа № 910/5025/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Васьковського Антона Ігоровича

до Фізичної-особи підприємця Туряниці Валерія Васильовича

про стягнення 5 839,56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Васьковський Антон Ігорович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної-особи підприємця Туряниці Валерія Васильовича (далі - відповідач) про стягнення 5 839,56 грн., у тому числі: 5 788,50 грн. - заборгованість за поставлений товар, 33,69 грн - 3% річних та 17,37 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Васьковського Антона Ігоровича залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної зави.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5025/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідачем 29.05.2024 в підсистемі «Електронний суд» сформовано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та письмовий відзив на позов.

З огляду на те, що предметом позову у справі № 910/5025/24 є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі свідчать про її незначну складність, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи відсутня необхідність у проведенні судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Беручи до уваги вищенаведене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

У письмовому відзиві, поданому до суду відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що замовивши товар на сайті не отримав його. Крім того зазначив, що позивачем не надано оригіналів видаткової накладної, книги обліку доходів та витрат, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281, оборотну-сальдову відомість по рахунку 361, прибуткову накладну, що товар був придбаний позивачем.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позовної заяви, Фізичною особою-підприємцем Васьковським Антоном Ігоровичем та Фізичною особою-підприємцем Туряниця Валерієм Васильовичем у серпні 2023 року укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із приписів статті 202 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Так, зміст зобов`язальних відносин сторін полягає в тому, що позивач зобов`язався поставити відповідачу мед харчовий - 25 кг. на суму 3 375,00 грн.; сливки Smietanka UHT 36% жирності 1 л - 2 шт. на суму 418,00 гри.; крем-сир Mleczania (1 кг) - 2 шт. на суму 478,00 грн.; 2 молоко незбиране згущене варене вагове 21 кг 8,5% - 3,5 кг. на суму 241,50 грн.; наповнювач кондитерський термостабільний заварний крем, ТМ «Золота миля», ящик, 10 - 10 кг. на суму 580,00 грн.; чорні оливки розмір 200/220 3*2кг/ЄС - 1 шт. на суму 389,00 грн.; Toredo ананаси шматочками 3100мл*6 - 1 шт. на суму 307,00 грн. Загальною вартістю 5788,50 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що поставив відповідачу продукти харчування загальною вартістю 5 788,50 грн., однак відповідач не здійснив оплату за поставлені товари. Заборгованість Фізичної-особи підприємця Туряниці Валерія Васильовича перед позивачем становить 5 788,50 грн., що стало підставою для звернення до суду за захистом свого права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Васьковського Антона Ігоровича не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відтак, відповідно до правил доказування, саме позивач має довести обставину поставки та передачі товару належними та допустимими доказами.

Факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які використовуються для обліку руху матеріальних цінностей підприємства.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень п. п. 2.1 ч. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов Договору. При цьому, наявність певних дефектів у накладній за наявності інших визначених Законом обов`язкових реквізитів не спричиняє їх недійсність.

Отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачем до позовної заяви долучено лише видаткову накладу № 828 від 03 серпня 2023 р. на суму 5 788,60 грн.

Суд зазначає, що спірна видаткова накладна, не містить інформації про постачальника та покупця, відсутній номер довіреності, за якою визначений представник відповідача мав повноваження на прийняття товару. Крім того, відсутнє прізвище відповідальної особи за отримання товару.

Аналізуючи зазначений документи в сукупності, слід дійти висновку, що наявна у матеріалах справи видаткова накладна не відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, отже не фіксує факт здійснення господарської операції.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

За відсутності власного ім`я та прізвища покупця, відтиску печатки на спірній накладній, вказані обставини справи у сукупності викликають сумнів у суду щодо поставки позивачем товару та отримання продуктів харчування відповідачем за видатковою накладною № 828 від 03 серпня 2023 р. на суму 5 788,60 грн.

Будь-яких інших належних доказів поставки товару Фізичній-особі підприємцю Туряниці Валерію Васильовичу на суму 5 788,50 грн., матеріали справи не містять та суду не надано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач до матеріалів справи долучив скриншоти листування з мессенджеру «Viber».

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Тобто надані позивачем роздруківки скриншотів листування у мессенджері не можуть бути використані як докази у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

Окремо слід зазначити, що долучена позивачем до позовної заяви накладна Нової пошти №59001098966879 жодним чином не підтверджує факт поставки 03.08.2023 відповідачу товару, мова про який йде в позовній заяві, оскільки за вказаною накладною зберігання посилки 08.03.2024 призупинено, посилка відправлена на утилізацію.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Таким чином, встановити достовірність поставки товару відповідачу на суму 5 788,50 грн. за відсутності первинних документів не вбачається можливим.

З огляду на наведене, суд погоджується з твердженням відповідача, наведеним у письмовому відзиві щодо відсутності належних доказів поставки товару на суму 5 788,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в порушення вищезазначених норм чинного законодавства України позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78,79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту поставки товару. Саме з вказаних первинних доказів суд може встановити наявність чи відсутність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Оскільки позивачем не надано належних доказів поставки товару відповідачу на суму 5788,50 грн., суд не вбачає правових відстав надати судовий захист Фізичній особі-підприємцю Васьковському Антону Ігоровичу та відмовляє у позові в означеній частині.

Виходячи із встановлених судом обставин, оскільки вимоги про стягнення 33,69 грн - 3% річних та 17,37 грн - інфляційних втрат є похідними від основного зобов`язання, суд відмовляє у задоволенні зазначених вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Підсумовуючи викладене вище, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА