ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2024м. ДніпроСправа № 904/289/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" заборгованість у розмірі 126 055,57 грн, інфляційне збільшення в розмірі 25211,11 грн, 3% річних у розмірі 6175,00 грн, пеню в розмірі 94 745,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №01/07-21/10 від 01.07.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Від відповідача надійшло клопотання про винесення ухвали, якою просить залишити позовну заяву без руху. Відповідач зазначає, що в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких подані разом з позовною заявою. Також ні в позовній заяві, ні в додатках до позовної відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Крім того, подані позивачем додатки до позовної заяви не засвідчені належним чином у відповідності до вимог ГПК України, а деякі додатки не тільки не засвідчені, а й навіть у непридатному для читання стані, зокрема наказ про призначення директора, копія якого додається до клопотання. Відповідач вказує, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 91 та п.8, 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд" залишено без руху. Рекомендовано позивачеві протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати належним чином засвідчені додані до позовної заяви докази; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Також роз`яснено позивачеві, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

28.02.2024 ухвалено продовжити розгляд справи №904/289/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому проти позову заперечує, зазначає, що здійснив на користь позивача оплату товару, поставленого за доданими до позовної заяви накладними у сумі 65725,70 грн, про що додає до відзиву платіжні інструкції. Також відповідач вказує, що на підставу своїх вимог позивачем подані виписка з спеціалізованої бухгалтерської програми M.E.Doc, яка на думку позивача підтверджує факт отримання товару відповідачем по справі. Проте відповідачеві не зрозуміло яким чином він може зрозуміти, що таблиця, яка подана позивачем у додатках до позову є випискою зі спеціалізованої бухгалтерської програми M.E.Doc та чим це підтверджується. Також відповідачеві не зрозуміло, що на думку позивача повинна підтвердити ця таблиця - відвантаження товару чи реєстрацію податкових накладних. Відповідач стверджує, що податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем. За твердженнями відповідача фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами. Відповідач зауважує, що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару та його прийняття. Що стосується актів звірки розрахунків, то відповідач зазначає, що це не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Відповідач вказує, що зазначені акти звірки не підписані відповідачем та навіть не надсилались відповідачу по справі.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що платіжні інструкції які надає відповідач містяться у його актах-звіряннях, що також підтверджує їх актуальність, і позивач не заперечував що відповідач сплачував йому саме ці рахунки. Позивач зауважує, що з платіжних інструкціях міститься номер замовлення по якому було сплачено рахунок, тому відповідач навмисно вводить в оману суд, маніпулюючи оплатами за інші рахунки, просто підібравши необхідні платіжні інструкції на суму видаткових накладних, які були поставлені і підписані, але не оплачені. Стосовно спеціалізованої програми M.E.Dok, то позивач зазначає, що в позові позивач зазначає, що за необхідності може подати всі податкові накладні. Позивач вказує, що на даний момент відповідач жодного разу не звернувся до позивача з приводу питання, щодо невірно зареєстрованих податкових накладних та не запропонував зробити коригування по ним. Крім того, позивач впевнений, що відповідач вищезазначені податкові накладні включав до складу податкового кредиту в податкові декларації з ПДВ за відповідний період. Щодо актів-звірянь, позивач зазначає, що надсилав ці акти для підпису відповідачу, про що надає скріншоти екрану електронної пошти, проте відповідач їх не підписав та не повернув. Позивач вказує, що відповідач не повертав підписані первинні документи, за якими йому відвантажувався товару, до того ж неодноразово товар передавався через водія відповідача, та оскільки останній не мав права підпису документів, то забирав їх для підпису і потім їх вже не повертав. На підтвердження вказаного позивач додає скріншоти екрану та переписку з додатку Телеграм робочої групи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд" подати до суду всі докази на підтвердження поставки товару відповідачеві на суму 126055,57 грн за вирахуванням наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

Від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких додані видаткові накладні, податкові накладні та докази реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" у строк до 26.06.2024 подати до суду у табличній формі інформацію щодо всіх здійснених поставок і оплат за спірним договором на загальну суму операцій 605 043,40 грн за період з 01.07.2021 по 15.02.2023, у якій вказати: дату поставки (номер та дату видаткової накладної), номер та дату рахунку до цієї поставки, а також номер та дату платіжного доручення (якщо товар, поставлений за цією накладною, оплачений). Додатково позивачу - виконати вимоги попередньої ухвали і зазначити видаткові накладні, які залишилися не оплаченими, на суму 126055,57 грн., а також надати рахунки, які залишилися не оплаченими; відповідачу - надати рахунки, за якими були здійснені оплати.

Від позивача на виконання ухвали суду від 20.06.2024 надійшли додаткові пояснення. Відповідач подав заяву про неможливість виконати ухвалу суду від 20.06.2024 у визначені судом строки, у зв`язку з військовим станом та тривалими відключеннями електроенергії.

Від позивача також надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 161 932,93 грн - основний борг, 36 267,27 грн - індекс інфляції, 10 468,18 грн - 3% річних та 144 777,53 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 заяву позивача про збільшення позовних вимог залишено без розгляду. У той же час, позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав, подання відповідачем відзиву на позов, позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень до відповіді на відзив, а також додаткових пояснень з урахуванням поштового пробігу.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови та порядок поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" (покупець) укладено договір поставки №01/07-21/10, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість ,ціна товару, який поставляється, вказуються у рахунках на оплату до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями у кількості та строки, які узгоджені між сторонами у рахунках на оплату до даного договору, які є невід`ємною його частиною. Датою поставки партії товару є дата, вказана у видатковій накладній (п. 2.2 договору).

Право власності на товар, в також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Товар вважається прийнятим покупцем по кількості згідно кількості, яка вказана у видатковій накладній (п.п. 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору разом із поставляємим товаром постачальник передає покупцю наступну супровідну документацію: видаткова накладна, рахунок-фактура, податкова накладна, копія технічного опису товару або інший документ, який підтверджує якість товару.

Згідно з п. 4.1 договору загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору. Повний розрахунок за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем упродовж 30 календарних днів з моменту постачання товару. Усі розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України. Оплата партії поставленого товару проводиться в гривнях шліхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах до цього договору (п.п. 4.4, 4.5 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно, а у частині не виконаних зобов`язань до їх повного виконання. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, термін дії цього договору вважається кожного року автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно без складання додаткової угоди до договору (п.п 7.1, 7.2 договору).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару позивач надав видаткові накладні (підписані обома сторонами) №2664 від 07.10.2021 на суму 122,40 грн, №2668 від 07.10.2021 на суму 312,48 грн, №2693 від 08.10.2021 на суму 2770,92 грн, №2703 від 11.10.2021 на суму 6346,24 грн, №2733 від 12.10.2021 на суму 1635,00 грн, №2768 від 13.10.2021 на суму 174,42 грн, №2771 від 13.10.2021 на суму 483,84 грн, №2776 від 18.10.2021 на суму 1006,20 грн, №2813 від 20.10.2021 на суму 1375,02 грн, №2810 від 20.10.2021 на суму 153,01 грн, №2812 від 20.10.2021 на суму 7922,23 грн, №2811 від 20.10.2021 на суму 159,06 грн, №2831 від 21.10.2021 на суму 444,20 грн, №2856 від 22.10.2021 на суму 1194,12 грн, №2845 від 22.10.2021 на суму 5187,54 грн, №2853 від 22.10.2021 на суму 8029,04 грн, №2844 від 22.10.2021 на суму 2977,08 грн, №2854 від 22.10.2021 на суму 108,94 грн, №3178 від 18.11.2021 на суму 7755,06 грн, №3206 від 22.11.2021 на суму 1821,60 грн, №60 від 13.001.2022 на суму 263,88 грн, №102 від 17.01.2022 на суму 435,82 грн, №161 від 20.01.2022 на суму 86,94 грн, №173 від 20.01.2022 на суму 495,65 грн, №273 від 31.01.2022 на суму 6374,16 грн, №340 від 04.02.2022 на суму 3983,52 грн, №380 від 08.02.2022 на суму 1446,84 грн. Всього на суму 63065,21 грн.

Також позивач надає видаткові накладні, які підписані лише постачальником, а саме №2667 від 07.10.2021 на суму 1063,68 грн, №2690 від 08.10.2021 на суму 29 090,40 грн, №2996 від 08.10.2021 на суму 6485,70 грн, №2809 від 19.10.2021 на суму 10915,32 грн, №2978 від 02.11.2021 на суму 931,20 грн, №2980 від 02.11.2021 на суму 831,82 грн, №2994 від 03.11.2021 на суму 80,40 грн, №2992 від 03.11.2021 на суму 2011,75 грн, №2979 від 02.11.2021 на суму 1061,90 грн, №2993 від 03.11.2021 на суму 723,95 грн, №3042 від 08.11.2021 на суму 176,53 грн, №3043 від 08.11.2021 на суму 423,90 грн, №3022 від 04.11.2021 на суму 159,00 грн, №65 від 13.01.2022 на суму 689,52 грн, №78 від 14.01.2022 на суму 263,88 грн, №204 від 24.01.2022 на суму 5284,50 грн, №218 від 25.01.2022 на суму 1071,31 грн, №220 від 25.01.2022 на суму 548,40 грн, №219 від 25.01.2022 на суму 384,12 грн, №272 від 31.01.2022 на суму 12225,00 грн, №291 від01.02.2022 на суму 4885,96 грн, №291 від 01.02.2022 на суму 4885,96 грн, №305 від 02.02.2022 на суму 591,60 грн, №453 від 14.02.2022 на суму 2469,42 грн, №332 від 03.02.2022 на суму 109,02 грн, №399 від 09.02.2022 на суму 80,64 грн, №452 від 14.02.2022 на суму 1803,96 грн, №507 від 21.02.2022 на суму 8369,33 грн, №498 від 18.02.2022 на суму 129,84 грн, №1868 від 26.12.2022 на суму 1778,15 грн. Всього на суму 94640,20 грн. До вказаних видаткових накладних додані податкові накладні з доказами їх реєстрації.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар.

Згідно наявного у справі листа відповідача, адресованого позивачу у відповідь на вимогу, відповідач вимогу про сплату заборгованості відхилив (а.с.54).

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 126 055,57 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору (п.4.4), строк оплати товару є таким, що настав. Доказів оплати товару у розмірі 126 055,57 грн відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Проти позову відповідач заперечує тим що здійснив на користь позивача оплату товару, поставленого за доданими до позовної заяви накладними у сумі 65725,70 грн, про що додає до відзиву платіжні інструкції. Також відповідач вказує, що на підставу своїх вимог позивачем подані виписка з спеціалізованої бухгалтерської програми M.E.Doc, яка на думку позивача підтверджує факт отримання товару відповідачем по справі. Проте відповідачеві не зрозуміло яким чином він може зрозуміти, що таблиця, яка подана позивачем у додатках до позову є випискою зі спеціалізованої бухгалтерської програми M.E.Doc та чим це підтверджується. Також відповідачеві не зрозуміло, що на думку позивача повинна підтвердити ця таблиця - відвантаження товару чи реєстрацію податкових накладних. Відповідач стверджує, що податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем. За твердженнями відповідача фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами. Відповідач зауважує, що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару та його прийняття. Що стосується актів звірки розрахунків, то відповідач зазначає, що це не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Відповідач вказує, що зазначені акти звірки не підписані відповідачем та навіть не надсилались відповідачу по справі.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що платіжні інструкції які надає відповідач містяться у його актах-звіряннях, що також підтверджує їх актуальність, і позивач не заперечував що відповідач сплачував йому саме ці рахунки. Позивач зауважує, що з платіжних інструкціях міститься номер замовлення по якому було сплачено рахунок, тому відповідач навмисно вводить в оману суд, маніпулюючи оплатами за інші рахунки, просто підібравши необхідні платіжні інструкції на суму видаткових накладних, які були поставлені і підписані, але не оплачені. Стосовно спеціалізованої програми M.E.Dok, то позивач зазначає, що в позові позивач зазначає, що за необхідності може подати всі податкові накладні. Позивач вказує, що на даний момент відповідач жодного разу не звернувся до позивача з приводу питання, щодо невірно зареєстрованих податкових накладних та не запропонував зробити коригування по ним. Крім того, позивач впевнений, що відповідач вищезазначені податкові накладні включав до складу податкового кредиту в податкові декларації з ПДВ за відповідний період. Щодо актів-звірянь, позивач зазначає, що надсилав ці акти для підпису відповідачу, про що надає скріншоти екрану електронної пошти, проте відповідач їх не підписав та не повернув. Позивач вказує, що відповідач не повертав підписані первинні документи, за якими йому відвантажувався товару, до того ж неодноразово товар передавався через водія відповідача, та оскільки останній не мав права підпису документів, то забирав їх для підпису і потім їх вже не повертав. На підтвердження вказаного позивач додає скріншоти екрану та переписку з додатку Телеграм робочої групи.

Проаналізувавши додані до відзиву платіжні інструкції, суд доходить висновку, що вони підтверджують оплату за іншими поставками, оскільки містять призначення платежу рахунки, які датовані раніше, ніж датовані видаткові накладні, а також містять інші суми, які не збігаються з сумами поставок, а тому вказані докази не можуть вважатися беззаперечними доказами оплати саме спірних поставок. До того ж із наданих позивачем доказів вбачається, що вказані оплати позивачем враховані в рахунок оплат за іншими поставками товару.

Щодо виписки з спеціалізованої бухгалтерської програми M.E.Doc, яку відповідач вважає неналежним доказом суд зазначає, що на підтвердження поставки товару за видатковими накладними, які відповідачем не підписані позивач надає зареєстровані податкові накладні та інших заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Між сторонами фактично було укладено договір поставки, проти чого відповідач не заперечує. Також відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару на суму 65768,09 грн та здійснення оплати товару на суму 65725,70 грн.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, слід враховувати, що фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №911/5309/14).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому окрім обставин оформлення первинних документів, підлягають доведенню обставини щодо наявності або відсутності реального руху такого товару (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2019 у справі № 920/61/19).

Надаючи оцінку зобов`язанням сторін, які виникають з договорів поставки, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду в своїй постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 зробив правовий висновок, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19).

Наявні в матеріалах справи докази: видаткові накладні, податкові накладні з доказами їх реєстрації в своїй сукупності дають можливість суду зробити висновок про більшу вірогідність вчинення поставки на користь відповідача, а ніж про її відсутність.

Окрім того, частину поставок відповідач визнав та вказував про їх оплату, однак належними доказами цього не підтвердив.

Так, як зазначено судом вище, спірними є видаткові накладні (підписані обома сторонами) №2664 від 07.10.2021 на суму 122,40 грн, №2668 від 07.10.2021 на суму 312,48 грн, №2693 від 08.10.2021 на суму 2770,92 грн, №2703 від 11.10.2021 на суму 6346,24 грн, №2733 від 12.10.2021 на суму 1635,00 грн, №2768 від 13.10.2021 на суму 174,42 грн, №2771 від 13.10.2021 на суму 483,84 грн, №2776 від 18.10.2021 на суму 1006,20 грн, №2813 від 20.10.2021 на суму 1375,02 грн, №2810 від 20.10.2021 на суму 153,01 грн, №2812 від 20.10.2021 на суму 7922,23 грн, №2811 від 20.10.2021 на суму 159,06 грн, №2831 від 21.10.2021 на суму 444,20 грн, №2856 від 22.10.2021 на суму 1194,12 грн, №2845 від 22.10.2021 на суму 5187,54 грн, №2853 від 22.10.2021 на суму 8029,04 грн, №2844 від 22.10.2021 на суму 2977,08 грн, №2854 від 22.10.2021 на суму 108,94 грн, №3178 від 18.11.2021 на суму 7755,06 грн, №3206 від 22.11.2021 на суму 1821,60 грн, №60 від 13.001.2022 на суму 263,88 грн, №102 від 17.01.2022 на суму 435,82 грн, №161 від 20.01.2022 на суму 86,94 грн, №173 від 20.01.2022 на суму 495,65 грн, №273 від 31.01.2022 на суму 6374,16 грн, №340 від 04.02.2022 на суму 3983,52 грн, №380 від 08.02.2022 на суму 1446,84 грн, а також видаткові накладні, які підписані лише постачальником: №2667 від 07.10.2021 на суму 1063,68 грн, №2690 від 08.10.2021 на суму 29 090,40 грн, №2996 від 08.10.2021 на суму 6485,70 грн, №2809 від 19.10.2021 на суму 10915,32 грн, №2978 від 02.11.2021 на суму 931,20 грн, №2980 від 02.11.2021 на суму 831,82 грн, №2994 від 03.11.2021 на суму 80,40 грн, №2992 від 03.11.2021 на суму 2011,75 грн, №2979 від 02.11.2021 на суму 1061,90 грн, №2993 від 03.11.2021 на суму 723,95 грн, №3042 від 08.11.2021 на суму 176,53 грн, №3043 від 08.11.2021 на суму 423,90 грн, №3022 від 04.11.2021 на суму 159,00 грн, №65 від 13.01.2022 на суму 689,52 грн, №78 від 14.01.2022 на суму 263,88 грн, №204 від 24.01.2022 на суму 5284,50 грн, №218 від 25.01.2022 на суму 1071,31 грн, №220 від 25.01.2022 на суму 548,40 грн, №219 від 25.01.2022 на суму 384,12 грн, №272 від 31.01.2022 на суму 12225,00 грн, №291 від01.02.2022 на суму 4885,96 грн, №291 від 01.02.2022 на суму 4885,96 грн, №305 від 02.02.2022 на суму 591,60 грн, №453 від 14.02.2022 на суму 2469,42 грн, №332 від 03.02.2022 на суму 109,02 грн, №399 від 09.02.2022 на суму 80,64 грн, №452 від 14.02.2022 на суму 1803,96 грн, №507 від 21.02.2022 на суму 8369,33 грн, №498 від 18.02.2022 на суму 129,84 грн, №1868 від 26.12.2022 на суму 1778,15 грн.

Відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Тобто, віднесення чи не віднесення Покупцем сум податків за отриманими від Постачальника податковими накладними до податкового кредиту не може підтверджувати або відповідно спростовувати обставини реальності поставки товару за спірними видатковими накладними.

Самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19).

Суд зазначає, що податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд повинен враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19.

Самі по собі податкові накладні не можуть підтверджувати здійснення господарської операції з поставки товару, проте з урахуванням наявних у справі видаткових накладних, пояснень сторін, доказів часткової оплати, актів звірки в їх сукупності, дозволяє зробити висновок про їх реальність.

З даних бухгалтерського та податкового обліку позивача вбачається рух товару та його належне оформлення. Отже, господарські операції за договором були добросовісно відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики та будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Окрім того, ніхто не може отримувати вигоди від своїх неправомірних чи недобросовісних дій.

За доводами позивача, частини видаткових накладних передавалися відповідачеві разом з товаром через водія відповідача для підпису уповноваженим представником, проте підписану в подальшому не відповідач повернув.

У той же час, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до податкового органу із заявою щодо зменшення раніше сформованого податкового кредиту за господарськими операціями, які проводилися з позивачем.

Також, позивач не лише не скоригував податкову звітність, а й не звертався до правоохоронних органів за захистом своїх прав, у випадку підроблення позивачем первинних документів.

При цьому факт існування договірних правовідносин між сторонами підтверджує як позивач так і відповідач.

Щодо заперечень відповідача в частині оплати товару на суму 65768,09 грн суд зазначає наступне.

Наданими відповідачем платіжними дорученнями:

№14173 від 19.10.2021 на суму 1124,64 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №1868 від 02.08.2021 (рахунок №Е790 від 30.07.2021),

№14174 від 19.10.2021 на суму 660,36 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №1898 від 04.08.2021 (рахунок №Е849 від 03.08.2021),

№14175 від 19.10.2021 на суму 4741,31 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2008 від 13.08.2021 (рахунок №Е1022 від 11.08.2021),

№14176 від 19.10.2021 на суму 1508,40 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2001 від 12.08.2021 (рахунок №Е1041 від 12.08.2021),

№14412 від 04.11.2021 на суму 10599,24 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2150 від 28.08.2021 (рахунок №Е1289 від 27.08.2021),

№14413 від 04.11.2021 на суму 9137,62 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2189 від 01.09.2021 (рахунок №Е1368 від 31.08.2021),

№14414 від 04.11.2021 на суму 1159,56 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2199 від 01.09.2021 (рахунок №Е1419 від 01.09.2021),

№14555 від 18.11.2021 на суму 1477,20 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2391 від 17.09.2021 (рахунок №Е1619 від 09.09.2021) та видатковою накладною №2388 від 17.09.2021 (рахунок №Е1749 від 16.09.2021),

№14554 від 18.11.2021 на суму 750,96 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2393 від 17.09.2021 (рахунок №Е1623 від 09.09.2021),

№14553 від 18.11.2021 на суму 567,36 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2302 від 10.09.2021 (рахунок №Е1519 від 06.09.2021),

№15025 від 12.01.2022 на суму 758,02 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2384 від 16.09.2021 (рахунок №Е1776 від 16.09.2021),

№15042 від 14.01.2022 на суму 429,17 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2388 від 17.09.2021 (рахунок №Е1749 від 16.09.2021),

№15043 від 14.01.2022 на суму 336,06 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2389 від 16.09.2021 (рахунок №Е1751 від 16.09.2021),

№15044 від 14.01.2022 на суму 1000,00 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2401 від 20.09.2021 (рахунок №Е1652 від 16.09.2021),

№15058 від 17.01.2022 на суму 1500,00 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2401 від 20.09.2021 (рахунок №Е1652 від 16.09.2021),

№15108 від 20.01.2022 на суму 297,96 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2402 від 20.09.2021 (рахунок №Е1797 від 17.09.2021),

№15143 від 25.01.2022 на суму 1609,44 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2430 від 21.09.2021 (рахунок №Е1855 від 21.09.2021),

№15147 від 25.01.2022 на суму 418,80 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2487 від 24.09.2021 (рахунок №Е1914 від 23.09.2021),

№15195 від 31.01.2022 на суму 5675,24 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2401 від 20.09.2021 (рахунок №Е1652 від 16.09.2021),

№15209 від 31.01.2022 на суму 1464,00 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2552 від 29.09.2021 (рахунок №Е2018 від 23.09.2021),

№15268 від 03.02.2022 на суму 3339,00 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2403 від 20.09.2021 (рахунок №Е1802 від 17.09.2021),

№15304 від 08.02.2022 на суму 9712,49 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2489 від 24.09.2021 (рахунок №Е1948 від 21.09.2021),

№15305 від 08.02.2022 на суму 84,10 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2516 від 28.09.2021 (рахунок №Е1932 від 23.09.2021),

№15318 від 09.02.2022 на суму 5650,48 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2517 від 28.09.2021 (рахунок №Е1979 від 24.09.2021),

№16089 від 28.02.2022 на суму 1724,22 грн підтверджується оплата поставленого товару за видаткової накладною №2628 від 05.10.2021 (рахунок №Е2135 від 04.10.2021).

З викладеного слідує, що відповідачем надані докази оплати товару, поставленого за видатковими накладними, які не входять до предмету позову.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази в їх сукупності на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 126055,57 грн є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 126055,57 грн підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 94745,40 грн, 3% річних у розмірі 6175,00 грн та збитки від інфляції у розмірі 25 211,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого у строк товару, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 94 745,40 грн за період з 30.05.2022 по 16.01.2024.

З приводу нарахування пені, суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.

До того ж сторонами укладено договір поставки товару №01/07-21/10 01.07.2021, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства. Тому сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

У той же час, як зазначено судом вище встановлений карантин скасовано 30.06.2023.

Оскільки нарахування пені має починатися від дня, коли зобов`язання має бути виконане, з урахуванням того, що основна частина поставок відбулася у 2021 та 2022 роках, беручи до уваги, що за передостанньою накладною (18.02.2022), строк оплати настав 21.03.2022, відповідно прострочка виникла з 22.03.2022 та шестимісячний строк для нарахування пені сплив 21.09.2022. З викладеного слідує, що по даній накладній та усім попереднім накладним строк нарахування пені сплив - 30.06.2023 (дата закінчення карантину). В той же час, суд звертає увагу, що у якості доказів поставки товару, позивачем надано видаткову накладну №1868 від 26.12.2022 на суму 1778,15 грн строк оплати за якою настав 25.01.2023, відповідно прострочка виникає з 26.01.2023 та шестимісячний строк сплив 25.07.2023.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити нарахування пені на суму боргу 124277,42 грн за період з 30.05.2022 по 30.06.2023, а на суму боргу 1778,15 грн за період з 26.01.2023 по 25.07.2023. За розрахунком суду у зазначені періоди розмір пені становить 67618,78 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу 126 055,57 грн за період з 30.05.2022 по 16.01.2024 у сумі 6175,00 грн та інфляційне збільшення у розмірі 25211,11 грн.

Як зазначено судом вище, строк оплати за видатковою накладною №1868 від 26.12.2022 на суму 1778,15 грн настав 25.01.2023 відповідно прострочка виникає з 26.01.2023.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення підлягають частковому задоволенню у розмірі 6149,68 грн та 20984,00 грн. При цьому, щодо нарахування інфляційного збільшення суд звертає увагу, що до розрахунку не береться індекс інфляції за травень 2022 року, так як позивач визначив прострочку з 30.05.2022.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

З огляду на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, судом виявлено, що позивачем не враховано даної правової позиції, та взято до розрахунку індекс інфляції за травень 2022 року, у той час, як позивач визначив прострочку з 30.05.2022.

Також суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки нарахування (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) у загальному розмірі є непропорційними до розміру невиконаного зобов`язання. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення неустойки на 30%, в результаті розмір пені що підлягає стягненню становить 47 333,15 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п.90) звернула увагу на неспростування відповідачем розрахунків позивача.

Суд зазначає, що відповідач не скористався правом подати контррозрахунок чи іншим чином заперечувати проти розрахунків позивача. Відповідач лише заперечував проти позову в цілому, проте докази надані позивачем визнані судом більш вірогідними.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 126 055,57 грн - основний борг, 47 333,15 грн - пеня, 6149,68 грн - 3% річних, 20 984,00 грн. - інфляційне збільшення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3312,12 грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" (49074, м. Дніпро, вул. Радищева, буд. 34, оф. 3, ідентифікаційний код 39728335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Енерготрейд" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 54, ідентифікаційний код 43200966) основний борг у розмірі 126 055,57 грн (сто двадцять шість тисяч п`ятдесят п`ять грн 57 коп), пеню в розмірі 47 333,15 грн (сорок сім тисяч триста тридцять три грн 15 коп), 3% річних у розмірі 6149,68 грн (шість тисяч сто сорок дев`ять грн 68 коп), інфляційне збільшення в розмірі 20 984,00 грн (двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн 00 коп) та судовий збір у розмірі 3312,12 грн (три тисячі триста дванадцять грн 12 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.06.2024

Суддя О.М. Крижний