ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4605/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Солодова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Корольова Д.В. (в залі суду) - самопредставництво, виписка з ЄДР;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київстар на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 (суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/4605/23

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства Київстар м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Державного професійно-технічного навчального закладу Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів м. Кам`янське

про стягнення пені в розмірі 904 грн. 91 коп. та неустойки в розмірі 1 255 634 грн. 06 коп. та виселення відповідача з державного окремого нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею (7+23) 30кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 2 на технічному поверсі, даху 9-поверхового будинку, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Приватного акціонерного товариства Київстар з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача пені в розмірі 904грн91коп та неустойки в розмірі 1 255 634грн06коп; виселення відповідача з державного окремого нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею (7+23) 30кв.м., розміщеного за адресою: м. Кам`янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Медична, 2 на технічному поверсі, даху 9-поверхового будинку, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 у справі №904/4605/23 позовні вимоги задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині стягнення неустойки в розмірі 314 424 грн. 52 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Виселено Приватне акціонерне товариство "Київстар" з державного окремого нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею (7+23) 30кв.м., розміщеного за адресою: м. Кам`янське (м.Дніпродзержинськ), вул. Медична, 2 на технічному поверсі, даху 9-поверхового будинку, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" (ідентифікаційний код: 01566488; місцезнаходження: 51909, м. Кам`янське, вул. Медична, 2).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (ідентифікаційний код: 21673832; місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул.Дегтярівська, буд. 53) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (Ідентифікаційний код: 42767945, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6) неустойку в розмірі 941 209 грн. 54 коп., пеню в розмірі 474 грн. 74 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 809 грн. 26 коп.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 430 грн. 17 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Київстар (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4474-ОД від 28.10.2011 (далі договір від 28.10.2011), згідно з пунктом 10.1, якого цей договір укладено строком 1 рік, що діє з 28.10.2011 до 27.10.2012 включно. В подальшому, додатковими угодами від 12.11.2012, від 24.02.2014, від 27.01.2015, від 13.09.2017 до договору від 28.10.2011 сторони викладали в новій редакції пункт 10.1 договору та продовжували строк дії договору - з 28.10.2012 по 27.10.2013; з 28.10.2013 по 27.10.2014; з 28.10.2014 по 27.09.2017 (включно); з 28.09.2017 по 27.08.2020 (включно).

При встановлення обставин справи щодо продовження строку дії договору судом першої інстанції застосовано положення норми Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, який, в свою чергу, за висновком суду першої інстанції не передбачав такої підстави для продовження дії договору оренди як мовчазна згода.

З огляду на норми Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 та враховуючи - неодноразове продовження дії договору від 28.10.2011; відсутність ПрАТ Київстар в переліках підприємств, установ, організацій, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019; відсутність ПрАТ Київстар в переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір від 28.10.2011 міг бути продовжений виключно за результатом проведення аукціону.

Рішення про оголошення аукціону позивачем не приймалось Оскільки аукціон не проводився, договір від 28.10.2011 припинив свою дію з 28.08.2020.

З урахуванням листування щодо продовження строку дії договору, яке відбувалося між сторонами протягом травня-вересня 2020року:

- листом від 29.05.2020 №11637/07 відповідач звернувся до позивача та просив продовжити термін дії договору оренди від 28.10.2011;

- листом-відповіддю від 10.06.2020 №11-02-03066 позивач повідомив відповідача про вступ в дію Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 та вказав, що продовження договору оренди від 28.10.2011 буде здійснюватися за результатом проведення аукціону; рішення про продовження терміну дії договору оренди або про відмову у його продовженні прийматиметься з урахуванням та на підставі інформації орендодавця та балансоутримувача щодо виконання орендарем умов договору оренди;

- листом від 10.07.2020 №14456/07 відповідач надав разом з рецензією звіт про незалежну експертну оцінку майна, затверджений в подальшому наказом позивача від 20.08.2020 №12/07-163;

- листом від 21.07.2020 №16-02-03928 позивач звернувся до балансоутримувача з проханням надати інформацію та документи, необхідні для прийняття рішення про продовження терміну дії договору оренди від 28.10.2011;

- листом від 25.09.2020 №11-02-05483 позивач повідомив відповідача та балансоутримувача про - відсутність інформації, що запитувалась листами від 10.06.2020 №11-02-03066, від 21.07.2020 №16-02-03928; припинення з 28.08.2020 терміну дії договору оренди від 28.10.2011; необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря.

В матеріалах справи наявні докази повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору шляхом направлення на адресу орендаря листа від 25.09.2020 №11-02-05483

Отримання позивачем плати від відповідача за час фактичного використання орендованого майна, за висновком суду першої інстанції не засвідчує суперечливу поведінку позивача як орендодавця щодо припинення договору оренди, адже користування державним майном здійснюється на платній основі.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем орендованого державного майна за актом приймання-передачі

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення. У договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору

Згідно зі складеним розрахунком позивача (станом на 10.08.2023) протягом серпня 2020року липня 2023року відповідач сплатив до державного бюджету суму в розмірі 303637грн15коп. Позивач не врахував здійснений відповідачем платіж 14.08.2023 на суму 10787грн37коп. Загальний розмір сплаченої відповідачем суми до державного бюджету протягом серпня 2020року серпня 2023року становить 314424грн52коп. Сума сплаченого завдатку до державного бюджету була врахована позивачем при розрахунку.

Орендна плата, внесена під час позадоговірного користування саме на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, може бути зарахована до складу нарахованої неустойки.

Як зазначалось раніше, договір від 28.10.2011 припинив свою дію в серпні 2020року. Тоді ж припинилось правомірне користування відповідачем орендованим державним майном. Починаючи з 28.08.2020, відповідач користується державним майном за відсутності законних підстав. Тому є необґрунтованим посилання відповідача на введення заборони демонтажу телекомунікаційного обладнання на період воєнного стану як підставу для звільнення від сплати неустойки.

З аналогічних підстав суд також відхиляє твердження відповідача про втручання позивача в право відповідача на мирне володіння майном

Таким чином наявні підстави для закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 314424грн52коп

В пункті 10.1 договору від 28.10.2011 (в редакції додаткової угоди від 13.09.2017) також вказано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, що є невід`ємною частиною договору за наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

З огляду на надані позивачем розрахунки, пеня нарахована за порушення строків оплати орендної плати - за жовтень 2017року в розмірі 6095грн67коп (16.11.2017 04.12.2017); за грудень 2018року в розмірі 6819грн51коп (16.01.2019 30.01.2019); за січень 2020року в розмірі 7110грн21коп (16.02.2020 17.02.2020); за лютий 2020року в розмірі 7074грн67коп (16.03.2020 14.04.2020); за березень 2020року в розмірі 7074грн68коп (16.04.2020 14.05.2020); за квітень 2020року в розмірі 7074грн68коп (16.05.2020 12.06.2020); за травень 2002року в розмірі 7074грн68коп (16.06.2020 14.07.2020); за червень 2020року в розмірі 7074грн68коп (16.07.2020 14.08.2020); за липень 2020року в розмірі 7074грн69коп (16.08.2020 27.08.2020).

При визначенні сум боргу зі сплати орендної плати позивач враховував надлишково сплачені відповідачем суми. Стверджуючи про необґрунтованість розрахунку пені, відповідач не надав контррозрахунок або докази для спростування тверджень позивача про порушення строків оплати орендної плати.

Враховуючи заяву відповідача, суд застосовує наслідки спливу позовної давності до вимог позивача про стягнення пені в розмірі 430грн17коп та відмовляє в їх задоволенні.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 474грн74коп за період з 17.03.2020 по 26.08.2020 підлягають задоволенню.

Докази повернення відповідачем орендованого майна балансоутримувачу в матеріалах справи відсутні.

Позовні вимоги про виселення Приватного акціонерного товариства Київстар з державного окремого нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею (7+23) 30кв.м., розміщеного за адресою: м. Кам`янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Медична, 2 на технічному поверсі, даху 9-поверхового будинку, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство Київстар подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Апелянт вказує, що в матеріалах справи, є копія листа від 25.09.2020р. №11-02-05483 про припинення договору оренди направлено на адресу відповідача 25.09.2020р., що підтверджується фіскальним чеком АТ "УКРПОШТА".

Разом з цим, відповідач вважає, що Суд першої інстанції дав неналежну правову оцінку зазначеним доказам, та ухвалив рішення на припущенні направлення цього листа та саме зазначеного змісту.

Разом із тим без достеменного та однозначного встановлення обставин стосовного того, чи мало місце у спірних правовідносинах повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору оренди та чи було таке повідомлення направлене в межах строку, визначеного законом, неможливо дійти обґрунтованого висновку про продовження чи навпаки терміну (строку) дії договору оренди та, як наслідок, наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог у справі.

Зазначає, що даний фіскальний чек підтверджує лише направлення рекомендованого листа на ім`я отримувача- АТ «Київстар» у м. Київ 03113.

копія лише самого фіскального чеку рекомендованого поштового відправлення без долучення до нього рекомендованого повідомлення про вручення із штриховим кодовим ідентифікатором, або копії конверта, у якому направлявся лист від 25.09.2020 № 11-02-05483, не може бути підтвердженням надіслання його засобами поштового зв`язку, оскільки копія фіскального чеку не містить інформації про те, що саме було направлено засобами поштового зв`язку і на яку адресу, у зв`язку із чим стверджувати про факт направлення повідомлення від 25.09.2020 № 11-02¬05483 на адресу відповідача неможливо.

З огляду на вищезазначене, фіскальний чек рекомендованого поштового відправлення без додання донього оригіналу або копії рекомендованого повідомлення про вручення, яке дозволяє ідентифікувати направлення передбаченогозаконом повідомлення саме на адресу відповідача та його отримання або неотримання із зазначенням причин, свідчать про недоведеність виконання позивачем свого обов`язку щодо повідомлення орендаря про заперечення у продовженні строку договору оренди. Крім того, з наданого фіскального чеку достеменно не випливає, що рекомендований лист надсилався саме позивачем. Маємо зазначити, що аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №904/8532/21 від 05.10.2022р. та постанові Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/8532/21 від 14.08.2023р.

Відповідач не погоджується з висновком Суду, що договір від 28.10.2011 припинив свою дію з 28.08.2020., оскільки рішення про оголошення аукціону позивачем не приймалось, аукціон не проводився та Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.102019 не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як «мовчазна згода».

Відповідач за три місяці до закінчення строку дії договору звернувся до позивача із заявою про продовження договору. Факт одержання листа відповідача про продовження строку дії договору оренди (вих. № 11637/07 від 29 травня 2020 року) 29 травня 2020 року підтверджується самим позивачем у позовній заяві. Зокрема, даний лист зареєстровано позивачем за вхідним номером 11/03676 від 29.05.2020 року та у відповідь на цю заяву позивачем підготовлено відповідь за вих. № 11-02-03066 від 10 червня 2020 року.

Відповідач у відповідності до частини третьої статті 18 Закону № 157-ІХ та умов договору оренди звернувся до позивача із заявою про продовження строку дії договору оренди. Водночас, позивач всупереч вимог Постанови КМУ №483 не прийняв жодних рішень, передбачених постановою за наслідками розгляду зазначеної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, з боку позивача жодних рішень, як щодо оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, так й про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону, у встановлений чинним законодавством термін прийнято не було, про що зазначено що було підтверджено позивачем та встановлено Судом при розгляді справи.

Більше того, таке рішення не було винесено позивачем і після фактичного закінчення договору оренди, незважаючи на те, що орендар і надалі продовжує користуватися майном та сплачувати за нього орендну плату. Тобто, фактично орендні правовідносини між сторонами продовжуються, хоча формально без укладення нового договору оренди чи додаткової угоди про продовження дії попереднього.

Суд не прийняв до уваги, що висунута позивачем вимога до відповідача про надання звіту про оцінку майна із рецензією на цей звіт є протиправною, оскільки не відповідає чинному законодавству України та опосередковано свідчить про намір позивача продовжити строк дії договору № 12/02-4474-ОД від 28.10.2011р.

Зазначає, що висунута вимога до відповідача, як орендаря за спірним договором, надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт є незаконною, оскільки в частині 5 статті 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що : «Ринкова (оціночна) вартість об`єкта оренди для цілей оренди визначається на замовлення балансоутримувача, крім випадку, передбаченого частиною шостою цієї статті. Орендар, визначений за результатами аукціону, або орендар, якому було передано в оренду об`єкт без аукціону, зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість проведення оцінки об`єкта оренди.

Вважає, що вимоги позивача щодо звіту про оцінку є незаконними, але з урахуванням того, що відповідач був зацікавлений у якнайшвидшому продовженні договору та намагався здійснити все від нього залежне для продовження цього договору тому добровільно, самостійно замовив звіт про незалежну оцінку майна і рецензію на звіт та передав його позивачу 10.07.2020р., про що свідчить лист відповідача від 10.07.2020 року за вих. № 14456/07,який позивач зареєстрував 14.07.2020 р. за вх.№ 11/04849, згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції позивача.

Зазначає, що Суд першої інстанції не надав оцінку діям позивача, як орендодавця, що є органом державної влади який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України) та поведінка якого суперечить принципу «належного урядування», якій Європейський суд з прав людини визначає в своїй практиці.

Регіональне відділення Фонду державного майна України, одержавши від відповідача заяву про продовження строку дії договору оренди, зобов`язано було прийняти рішення про проведення аукціону та опублікувати оголошення про аукціон в передбачені законом строки. Однак, позивач не прийняв такого рішення у строк, чим грубо порушив права та законні інтереси відповідача.

На підставі наведених обставин та чинного законодавства фактично має те що відповідач як орендар виконав вимоги законодавства для продовження договору, з боку позивача, як орендодавця, відсутні заперечення, протягом одного місяця, в частині припинення договору оренди та наявне неприйняття позивачем необхідних рішень в межах його компетенції, та у строки передбачені спеціальним нормативно-правовими актами, які врегульовують питання оренди нерухомого державного майна, в тому числі в частині оголошення аукціону на продовження договору оренди - на підставі чого вважаємо, що орендні відносини між позивачем та відповідачем за вказаним договором є продовженими.

Вважає, що Суд 1 інстанції невірно нарахував передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойку, оскільки не в повному обсязі врахував сплачену орендну плату відповідачем за період з 28 серпня 2020 року по 10 серпня 2023 року, оскільки відповідачем за договором №12/02-4474-ОД від 28.10.2011р. було сплачено орендної плати на суму 628 849,04 грн., без ПДВ , а ні 314 424,52 грн. як це визначив Суд 1 інстанції.

Вважає, що задовольняючи вимогу позивача про стягнення неустойки Суд 1 інстанції безпідставно не врахував в повному обсязі здійснені відповідачем платежі в рахунок орендної плати, протягом періоду з 28 серпня 2020р. по 10 серпня 2023р., в сумі 314 424,52 грн., що призводить до того, що з відповідача фактично стягується потрійний розмір орендної плати, і це суперечить ч.2 ст. 785 ЦК України та не відповідає такими засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 22.03.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4605/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4605/23.

27.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/4605/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного акціонерного товариства Київстар на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 у справі №904/4605/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.06.2024 об 10:30 год.

18.06.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Київстар (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4474-ОД від 28.10.2011 (далі договір від 28.10.2011).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 28.10.2011 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно: частина вбудованого приміщення та частини даху (далі - майно), площею (7+23) 30кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 2 на технічному поверсі, даху 9-поверхового будинку, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 16.06.2011 і становить за незалежною оцінкою 153665грн.

Майно передається в оренду з метою розташування операторів телекомунікацій, що надають послуги з рухомого зв`язку. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору від 28.10.2011 орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

В пункті 3.1 договору від 28.10.2011 (в редакції додаткової угоди від 27.01.2015) вказано, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2014 року 7266грн85коп.

Пунктом 3.3 договору від 28.10.2011 передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору (в редакції додаткової угоди від 27.01.2015) орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства, у розмірі 3633грн43коп; 50% - балансоутримувачу у розмірі 3633грн42коп, щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктами 3.10, 5.3 договору від 28.10.2011 встановлено, що зобов`язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за три базових місяці оренди, який вноситься в рахунок плати за три останні місяці оренди.

Протягом місяця після підписання договору орендар зобов`язання внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку.

Пунктом 5.5 договору від 28.10.2011 на орендаря покладений обов`язок повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання - передачі (у разі припинення або розірвання договору) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати/повної або часткової/орендованого майна з вини орендаря.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендаря.

У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві зобов`язання орендаря з повернення орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.

Згідно з пунктом 10.1 договору від 28.10.2011 цей договір укладено строком 1 рік, що діє з 28.10.2011 до 27.10.2012 включно.

В подальшому, додатковими угодами від 12.11.2012, від 24.02.2014, від 27.01.2015, від 13.09.2017 до договору від 28.10.2011 сторони викладали в новій редакції пункт 10.1 договору та продовжували строк дії договору - з 28.10.2012 по 27.10.2013; з 28.10.2013 по 27.10.2014; з 28.10.2014 по 27.09.2017 (включно); з 28.09.2017 по 27.08.2020 (включно).

В пункті 10.1 договору від 28.10.2011 (в редакції додаткової угоди від 13.09.2017) також вказано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, що є невід`ємною частиною договору за наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Пунктами 10.3, 10.9, 10.11 договору від 28.10.2011 передбачено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендарем с фізична особа); та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.10.2011 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду державне нерухоме майно - частину вбудованого приміщення та частину даху площею (7+23) 30кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 2.

На підставі постанови Верховної Ради України Про перейменування окремих населених пунктів та районів від 19.05.2016 №1377-VIII місто Дніпродзержинськ було перейменоване на місто Кам`янське.

Позивач стверджував про порушення відповідачем строків оплати орендної плати та наполягав на стягненні пені в розмірі 904грн91коп, нарахованої за загальний період з 16.10.2017 по 27.08.2020.

Відповідач вказував про недоведеність порушення строків оплати орендної плати та заявив про застосування наслідків спливу спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Згідно з пунктом 3.8 договору від 28.10.2011 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

З огляду на надані позивачем розрахунки, пеня нарахована за порушення строків оплати орендної плати - за жовтень 2017року в розмірі 6095грн67коп (16.11.2017 04.12.2017); за грудень 2018року в розмірі 6819грн51коп (16.01.2019 30.01.2019); за січень 2020року в розмірі 7110грн21коп (16.02.2020 17.02.2020); за лютий 2020року в розмірі 7074грн67коп (16.03.2020 14.04.2020); за березень 2020року в розмірі 7074грн68коп (16.04.2020 14.05.2020); за квітень 2020року в розмірі 7074грн68коп (16.05.2020 12.06.2020); за травень 2002року в розмірі 7074грн68коп (16.06.2020 14.07.2020); за червень 2020року в розмірі 7074грн68коп (16.07.2020 14.08.2020); за липень 2020року в розмірі 7074грн69коп (16.08.2020 27.08.2020).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у відповідності до вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність встановлення місцеви господарським судом фактичних обставин справи в частині того, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Київстар (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4474-ОД від 28.10.2011 (далі договір від 28.10.2011), дію якого, в подальшому додатковими угодами від 12.11.2012, від 24.02.2014, від 27.01.2015, від 13.09.2017 до договору від 28.10.2011 сторони продовжували з 28.10.2012 по 27.10.2013; з 28.10.2013 по 27.10.2014; з 28.10.2014 по 27.09.2017 (включно); з 28.09.2017 по 27.08.2020 (включно).

Колегія суддів зауважує, що у даному випадку правовідносини в частині правовідносин за додатковою угодою від 13.09.2017 до договору від 28.10.2011р. регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який 03.10.2019 прийнятий в новій редакції (Закон № 157-IX) та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (27.12.2019), та вводиться в дію з 01.02.2020, крім окремих статей. Договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином до процедури продовження договору від 28.10.2011 застосовуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX ві д 03.10.2019.

Згідно з пунктом 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону у випадках, передбачених Законом України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 затверджений Перелік підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню (додаток 4 до Порядку).

Частиною 2 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 визначено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

- укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

- укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

- укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

- укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Пунктами 143, 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, встановлено, що орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

Частиною 9 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

-про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

- про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Пунктом 5.20. Договору сторони дійшли погодження, що у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, Орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

Відповідач звернувся до Регіонального відділення з заявою від 29.05.2020 № 11637/07, в якій просив продовжити дію договору оренди 12/02-4474-ОД від 28.10.2011.

Як встановлено матеріалами справи, протягом травня-вересня 2020року між сторонами відбувалось листування щодо продовження строку дії договору оренди:

- листом від 29.05.2020 №11637/07 відповідач звернувся до позивача та просив продовжити термін дії договору оренди від 28.10.2011;

- листом-відповіддю від 10.06.2020 №11-02-03066 позивач повідомив відповідача про вступ в дію Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 та вказав, що продовження договору оренди від 28.10.2011 буде здійснюватися за результатом проведення аукціону; рішення про продовження терміну дії договору оренди або про відмову у його продовженні прийматиметься з урахуванням та на підставі інформації орендодавця та балансоутримувача щодо виконання орендарем умов договору оренди;

- листом від 10.07.2020 №14456/07 відповідач надав разом з рецензією звіт про незалежну експертну оцінку майна, затверджений в подальшому наказом позивача від 20.08.2020 №12/07-163;

- листом від 21.07.2020 №16-02-03928 позивач звернувся до балансоутримувача з проханням надати інформацію та документи, необхідні для прийняття рішення про продовження терміну дії договору оренди від 28.10.2011;

- листом від 25.09.2020 №11-02-05483 позивач повідомив відповідача та балансоутримувача про - відсутність інформації, що запитувалась листами від 10.06.2020 №11-02-03066, від 21.07.2020 №16-02-03928; припинення з 28.08.2020 терміну дії договору оренди від 28.10.2011; необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу.

Разом з тим, з наданої Позивачем копії заяви ПрАТ «Київстар» від 29.05.2020 № 11637/07 вбачається, що документи передбачені п. 5.20 Договору, а саме: дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін., до вказаної заяви долучено не було.

Отже, у зв`язку з не виконанням ПрАТ «Київстар» зобов`язання встановленого п. 5.20 Договору, щодо продовження договору оренди, його дія фактично та юридично припинилась за закінченням строку на який його було укладено.

Листом від 25.09.2020 р. № 11-02-05483 Регіональне відділення повідомило ПрАТ «Київстар» та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів», що договір оренди від 28.10.2011 №12/02-4474-ОД припинив свою дію 28.08.2020 та просило терміново повернути майно за актом приймання-передачі Балансоутримувачу (а.с. 23 т.1).

Частиною 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем орендованого державного майна за актом приймання-передачі.

Отже, оскільки між ПАТ «Київстар» та Регіональним відділенням не було укладено додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди від 28.10.2011 №12/02-4474-ОД, орендні правовідносини сторін є такими, що припинились, а спірне приміщення підлягає звільненню з боку Відповідача.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині «… Відповідач не погоджується з висновком Суду, що договір від 28.10.2011 припинив свою дію з 28.08.2020., оскільки рішення про оголошення аукціону позивачем не приймалось, аукціон не проводився та Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 15 7-ІХ від 03.102019 не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як «мовчазна згода».

За приписом частини третьої статті 18 Закону № 157-ІХ договори оренди можуть бути …

… Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем (абзац перший частини четвертої статті 18 Закону № 157-ІХ).

Так, відповідач за три місяці до закінчення строку дії договору звернувся до позивача із заявою про продовження договору. Факт одержання листа відповідача про продовження строку дії договору оренди (вих. № 11637/07 від 29 травня 2020 року) 29 травня 2020 року підтверджується самим позивачем у позовній заяві. Зокрема, даний лист зареєстровано позивачем за вхідним номером 11/03676 від 29.05.2020 року та у відповідь на цю заяву позивачем підготовлено відповідь за вих. № 11-02-03066 від 10 червня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об`єкти …

… Порядок функціонування ЕТС, порядок та строки передачі майна в оренду, подання заяв на участь в аукціоні, проведення аукціонів, розмір, порядок та строки сплати, повернення гарантійних, реєстраційних внесків, плати за участь в аукціоні (винагороди оператора), порядок та строки підписання, опублікування протоколу та договору оренди за результатами аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду.

При цьому, згідно із п. п. 134, 144 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року …

… В абзаці першому пункту 144 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» визначено: «Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який …

… У відповідності до частини дев`ятої статті 18 Закону України «Про оренду державного та …

… Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Таким чином, у позивача після одержання заяви від відповідача про продовження строку дії договору оренди виникає обов`язок протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви прийняти одне з рішень:

(1)Про оголошення аукціону;

(2)Про відмову у продовженні договору.

У абзаці шостому пункту 144 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», зазначено: «Рішення про оголошення аукціону та оголошення про …

… При цьому, слід врахувати, що позивач на обґрунтування своїх вимог надав Суду наступні докази:

(1) Заяву відповідача від 29 травня 2020 року за вих.№ 11637/07;

(2) Лист позивача від 10 червня 2020 року за вих.№ 11-02-03066 в якому позивач зазначив, згідно п.3 і п.8 статті 18 Закон України «Про оренду державного та комунального майна», що орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору і орендар який звертається із заявою про продовження договору оренди, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Крім того, позивач зазначив, що приймати рішення про продовження Договору №12/02-4474-ОД буде при наданні звіту про оцінку та на підставі інформації від орендодавця та балансоутримувача;

(3)Лист відповідача від 10 липня 2020 року за вих. № 14456/07 про надання позивачу звіт про незалежну оцінку майна та рецензію на звіт, продовження Договору, яку позивач отримав 14 липня 2020 року (вх.№ 11/04849), згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції позивача;

(4)позивач не надав Суду жодного доказу про те, що орендодавець відповідно до абз. 2 п. 144 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», прийняв рішення про відмову у продовженні договору протягом 10 робочих днів з дати отримання заяви орендаря про продовження договору та оприлюднив це рішення в Електронній торговій системі протягом 3 робочих з дати прийняття такого рішення , тобто не пізніше 12.06.2020 р. мало бути прийнято рішення про відмову у продовженні Договору та не пізніше ніж 17.06.2020р.це рішення мало бути оприлюднено в Електронній торговій системі;

(5)позивач не надав Суду жодного доказу, що він повідомив відповідача про те, що було прийнято рішення про припинення Договору протягом одного місяця після закінчення строку договору згідно ст.764 Цивільного кодексу України;

(6)позивач не надав Суду жодного доказу, що він не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди прийняв рішення про припинення договору та повідомив про це орендаря відповідно до п.143 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та п.7.4.договору.

Отже, виснуємо, що відповідач у відповідності до частини третьої статті 18 Закону № 157-ІХ та умов договору оренди звернувся до позивача із заявою про продовження строку дії договору оренди. Водночас, позивач всупереч вимог Постанови КМУ №483 не прийняв жодних рішень, передбачених постановою за наслідками розгляду зазначеної заяви, а саме:

(1) про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

(2) про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 Законом України «Про оренду державного та комунального майна», п. 143 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та згідно ст.764 Цивільного кодексу України.

Відтак, судом встановлено, що у Законі №157-ІХ та у Порядку передбачено норми, згідно яких орендодавець має право вирішувати питання щодо продовження дії договорів оренди, строк дії якого закінчується в період дії цього Закону, та встановлено терміни, протягом яких орендодавець зобов`язаний приймати відповідні рішення з цього питання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, з боку позивача жодних рішень, як щодо оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, так й про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону, у встановлений чинним законодавством термін прийнято не було, про що зазначено що було підтверджено позивачем та встановлено Судом при розгляді справи.

Більше того, таке рішення не було винесено позивачем і після фактичного закінчення договору оренди, незважаючи на те, що орендар і надалі продовжує користуватися майном та сплачувати за нього орендну плату. Тобто, фактично орендні правовідносини між сторонами продовжуються, хоча формально без укладення нового договору оренди чи додаткової угоди про продовження дії попереднього.

Статтею 764 ЦК України унормовано, що …

… Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди …

… За таких обставин приходимо до висновку, що відповідно до наведених норм чинного законодавства щодо відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, в частині припинення договору оренди та неприйняття відповідачем необхідних рішень в межах його компетенції, та у строки передбачені спеціальними нормативно-правовими актами, які врегульовують питання оренди нерухомого державного майна, в тому числі в частині оголошення аукціону на продовження договору оренди - орендні відносини між позивачем та відповідачем за вказаним договором є продовженими відповідно до ст.764 ЦК України та ст.284 ГК України аналогічного висновок викладено в постанові Західного апеляційний господарський суду від 16.02.2022р. № 914/2005/21.

Крім того, сторонами, незважаючи на календарне закінчення строку договору оренди (28.08.2020р.) надалі продовжуються вчинятися дії на виконання такого договору, а саме: відповідач безперешкодно користується майном та сплачує орендну плату, а інша сторона приймає оплату згідно договору.

У постанові від 19.05.2020р. у справі №910/719/19 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки: правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені …

… Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення, може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону N 2269-ХІІ) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм, заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин».

Отже, після закінчення строку договору оренди нерухомого державного майна (28.08.2020р.), зокрема станом на час спливу одного місяця від такої дати, одночасно існували всі обставини, які в силу вказівки закону та договору разом становлять підстави для визнання договору продовженим на той самий строк і на тих же умовах, а саме:

- нездійснення за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди орендодавцем попередження орендаря про намір завершити, припинити або розірвати договір п.7.4.договору та п. 143 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» ;

- відсутність заяв сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (відсутність доказів направлення (вручення) орендодавцем заяви про припинення та її отримання орендарем;

- неприйняття орендодавцем у встановлений чинним законодавством строк рішення про продовження договору оренди державного майна, чи/або про відмову у продовженні договору оренди державного майна, про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

3) Суд не прийняв до уваги, що висунута позивачем вимога до відповідача про надання звіту про оцінку майна із рецензією на цей звіт є протиправною, оскільки не відповідає чинному законодавству України та опосередковано свідчить про намір позивача продовжити строк дії договору № 12/02-4474-ОД від 28.10.2011р.

Так, у листі позивача від 10 червня 2020 року за вих.№ 11-02-03066 зазначено, що згідно п.3 і п.8 статті 18 Закон України «Про оренду державного та комунального майна», що орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору і орендар який звертається із заявою про продовження договору оренди, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Крім того, позивач зазначив, що приймати рішення про продовження Договору №12/02-4474-ОД буде при наданні звіту про оцінку та на підставі інформації від орендодавця та балансоутримувача.

Тобто з огляду на зміст листа позивач мав намір продовжити орендні відносини за договором з відповідачем і для їх продовження йому необхідно було від відповідача звіт про оцінку.

Маємо зазначити, що висунута вимога до відповідача, як орендаря за спірним договором, надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт є незаконною, оскільки в частині 5 статті 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що : «Ринкова (оціночна) вартість об`єкта оренди для цілей оренди визначається на замовлення балансоутримувача, крім випадку, передбаченого частиною шостою цієї статті. Орендар, визначений за результатами аукціону, або орендар, якому було передано в оренду об`єкт без аукціону, зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість проведення оцінки об`єкта оренди.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній станом на 29.05.2020 року), рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк.

Частина друга статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній станом на 29.05.2020 року) визначає випадки, коли договори можуть бути укладені без аукціону.

Зокрема, без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Таким чином, подання звіту про оцінку майна від орендаря за Законом N 2269-ХІІ вимагається винятково у випадках продовження договору оренди без аукціону. Натомість, при продовженні договору через аукціон звіт вимагається у балансоутримувача.

З цих підстав вважаємо, що вимоги позивача щодо звіту про оцінку є незаконними, але з урахуванням того, що відповідач був зацікавлений у якнайшвидшому продовженні договору та намагався здійснити все від нього залежне для продовження цього договору тому добровільно, самостійно замовив звіт про незалежну оцінку майна і рецензію на звіт та передав його позивачу 10.07.2020р., про що свідчить лист відповідача від 10.07.2020 року за вих. № 14456/07,який позивач зареєстрував 14.07.2020 р. за вх.№ 11/04849, згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції позивача.

4) Маємо зазначити, що Суд першої інстанції не надав оцінку діям позивача, як орендодавця, що є органом державної влади який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України) та поведінка якого суперечить принципу «належного урядування», якій Європейський суд з прав людини визначає в своїй практиці.

Згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19). У цих нормах Основного Закону України втілено загальновідому формулу обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що прямо передбачено законом).

ЄСПЛ у своїй практиці підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Медадаі.сот 8.г.1. проти Молдови" і "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь - яка інша позиція була б рівнозначною, іпіег аііа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., тиіаіІ8 тиіапді8, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

У своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 січня 2020 року у справі №910/15058/18 зазначив, що процедури органів державної влади та місцевого самоврядування повинні бути прозорі та зрозумілі. В іншому випадку рішення органів влади не може вважатися правомірним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії" від 28 жовтня 1995 року, "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання"особи. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року, заява N 311107/96, п. 54).

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

При цьому слід зазначити,що правомірні очікування відповідача, є об`єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод національного законодавства України.

Отож, Регіональне відділення Фонду державного майна України, одержавши від відповідача заяву про продовження строку дії договору оренди, зобов`язано було прийняти рішення про проведення аукціону та опублікувати оголошення про аукціон в передбачені законом строки. Однак, позивач не прийняв такого рішення у строк, чим грубо порушив права та законні інтереси відповідача.

Тобто фактично, маємо ситуацію, коли орендар повністю виконав вимоги чинного законодавства України в частині продовження строку дії договору оренди, натомість орендодавець не виконує, ані умов договору оренди, ані вимог закону в частині обов`язку своєчасного прийняття рішень та повідомлення про них орендаря для того, щоб орендар мав можливість прийняти участь в проведенні аукціону, та укладенні додаткової угоди до договору оренди.

На підставі наведених обставин та чинного законодавства фактично має те що відповідач як орендар виконав вимоги законодавства для продовження договору, з боку позивача, як орендодавця, відсутні заперечення, протягом одного місяця, в частині припинення договору оренди та наявне неприйняття позивачем необхідних рішень в межах його компетенції, та у строки передбачені спеціальним нормативно-правовими актами, які врегульовують питання оренди нерухомого державного майна, в тому числі в частині оголошення аукціону на продовження договору оренди - на підставі чого вважаємо, що орендні відносини між позивачем та відповідачем за вказаним договором є продовженими. …».

Колегія суддів зауважує, що з огляду на норми Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 та враховуючи - неодноразове продовження дії договору від 28.10.2011; відсутність ПрАТ Київстар в переліках підприємств, установ, організацій, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019; відсутність ПрАТ Київстар в переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, договір від 28.10.2011 міг бути продовжений виключно за результатом проведення аукціону.

Оскільки рішення про оголошення аукціону позивачем не приймалось та, відповідно, аукціон не проводився, договір від 28.10.2011 припинив свою дію з 28.08.2020.

В матеріалах справи наявні докази повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору шляхом направлення на адресу орендаря листа від 25.09.2020 №11-02-05483.

Докази сповіщення Позивачем про заперечення щодо подальшого користування орендованим приміщенням, підтверджується копією фіскального чеку від 25.09.2020, який свідчить про направлення кореспонденції.

Оскільки положення договору від 28.10.2011р. не містять в собі положень щодо порядку спрямування поштової кореспонденції на адресу відповідача, законодавство, яке регулює спірні правовідносини не містить подібних застережень і Відповідачем не надано доказів, які б підтвержували отримання ним іншої кореспонденції за цим фіскальним чеком, доводи апеляційної скарги в частині того, що: «… Під час вирішення цього спору Суд 1 інстанції дійшов до висновку, що в матеріалах справи наявні докази повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору шляхом направлення на адресу орендаря листа від 25.09.2020 №11-02-05483. Відповідно позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря. Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення. У договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Відповідач не може погодитися з даним висновком Суду з огляду на наступне.

В матеріалах справи, є копія листа від 25.09.2020р. №11-02-05483 про припинення договору оренди направлено на адресу відповідача 25.09.2020р., що підтверджується фіскальним чеком АТ "УКРПОШТА".

Разом з цим, відповідач вважає, що Суд першої інстанції дав неналежну правову оцінку зазначеним доказам, та ухвалив рішення на припущенні направлення цього листа та саме зазначеного змісту, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження направлення вказаного листа позивач надав Суду лише фіскальний чек про направлення рекомендованого листа.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Разом із тим без достеменного та однозначного встановлення обставин стосовного того, чи мало місце у спірних правовідносинах повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору оренди та чи було таке повідомлення направлене в межах строку, визначеного законом, неможливо дійти обґрунтованого висновку про продовження чи навпаки терміну (строку) дії договору оренди та, як наслідок, наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог у справі.

Маємо зазначити, що даний фіскальний чек підтверджує лише направлення рекомендованого листа на ім`я отримувача- АТ «Київстар» у м. Київ 03113.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 2 Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Згідно з пунктом 90 Правил адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред`явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об`єкті поштового зв`язку.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (пункт 94 Правил).

Відповідно до пункту 105 Правил одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Тобто повідомлення про вручення поштового відправлення є документом, який оформлюється з метою отримання відправником відомостей щодо факту вручення поштового відправлення, дати такого вручення та щодо особи, яка отримала це поштове відправлення від імені адресата.

Згідно з пунктом 3.1.2.1 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого та введеного в дію наказом УДП ПЗ "Укрпошта" 12.05.2006 № 211 (далі - Порядок) при прийманні рекомендованого поштового відправлення працівник зв`язку наклеює ШКІ відповідного зразка вгорі ліворуч адресного боку відправлення (у разі відсутності місця під адресою відправника, як виняток - на вільному місці адресного боку).

Відповідно до пункту 3.1.2.2 Порядку про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція. У розрахунковій квитанції зазначається: порядковий номер розрахункової квитанції; номер поштового відправлення (через дріб після номера квитанції), вид поштового відправлення, особлива відмітка, якщо рекомендоване відправлення подається з повідомленням про вручення, з відміткою "Судова повістка", "Вручити особисто"; місце призначення; його маса; сума плати за пересилання тощо. У визначеному місці розрахункової квитанції проставляється відбиток календарного штемпеля. Касовий чек повинен містити таку саму інформацію, за виключенням номера розрахункової квитанції.

Пунктом 3.1.3.1 Порядку визначено, що приймання рекомендованих листів, поштових карток, секограм, бандеролей здійснюється відповідно до вимог пункту 3.1.2.1, 3.1.2.2 Порядку.

Відповідно до пункту 3.1.3.2. Порядку після наклеювання на рекомендоване поштове відправлення ШКІ до АРМ ВЗ вводяться всі реквізити, необхідні для формування інформації про прийняте поштове відправлення та тарифікації: тип відправника, вид оплати, найменування та повна адреса одержувача, вид відправлення, категорія, номер відправлення, спосіб пересилання, маса, особливі відмітки. Після закінчення приймання рекомендованого поштового відправлення на РРО роздруковується касовий чек, який видається відправнику.

Сукупний аналіз наведеного свідчить про те, що при відправленні рекомендованого поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку на ньому проставляється відбиток календарного штемпеля, що відповідає даті подання письмової кореспонденції для пересилання, та наклеюється штриховий кодовий ідентифікатор, відомості про який містяться у розрахунковій квитанції.

При цьому, сам по собі розрахунковий документ підтверджує надання послуг поштового зв`язку та дозволяє встановити інформацію щодо найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надали послугу, дату прийняття до пересилання поштового відправлення, вид послуги, її вартість і одержувача, однак не містить інформації щодо адреси направлення та змісту відправлення.

В такий спосіб, копія лише самого фіскального чеку рекомендованого поштового відправлення без долучення до нього рекомендованого повідомлення про вручення із штриховим кодовим ідентифікатором, або копії конверта, у якому направлявся лист від 25.09.2020 № 11-02-05483, не може бути підтвердженням надіслання його засобами поштового зв`язку, оскільки копія фіскального чеку не містить інформації про те, що саме було направлено засобами поштового зв`язку і на яку адресу, у зв`язку із чим стверджувати про факт направлення повідомлення від 25.09.2020 № 11-02¬05483 на адресу відповідача неможливо.

З огляду на вищезазначене, фіскальний чек рекомендованого поштового відправлення без додання до нього оригіналу або копії рекомендованого повідомлення про вручення, яке дозволяє ідентифікувати направлення передбаченого законом повідомлення саме на адресу відповідача та його отримання або неотримання із зазначенням причин, свідчать про недоведеність виконання позивачем свого обов`язку щодоповідомлення орендаря про заперечення у продовженні строку договору оренди. Крім того, з наданого фіскального чеку достеменно не випливає, що рекомендований лист надсилався саме позивачем. Маємо зазначити, що аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №904/8532/21 від 05.10.2022р. та постанові Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/8532/21 від 14.08.2023р. …» відхиляються колегією суддів, як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка сама по собі суперечить принципу змагальності господарського судочинства.

Щодо стягнення неустойки у розмірі 6 801,32 грн., за період з 28.08.2020 по 10.08.2023, то суд першої інстанції, врахувавши обставини справи та приписи ст. 785 ЦК України, дійшов обгрунтованого висновку, що у розрахунку неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна, Позивач безпідставно не враховував факти сплати Відповідачем орендної плати на суму 314424,52 грн.

У зв`язку з цим суд присудив до стягнення неустойку в розмірі 941209,54 грн ( 1255634,06 грн. - 314424,52 грн. ).

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 у справі №904/4605/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Київстар на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпунктів б ,в пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням:

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 32814,12 грн. покладаються на Приватне акціонерне товариство Київстар.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київстар на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 у справі №904/4605/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 у справі №904/4605/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 32814,12 грн покласти на Приватне акціонерне товариство Київстар.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.06.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус