ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа №380/761/20

адміністративне провадження № К/990/24838/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (головуючий суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді: Онишкевич Т.В., Курилець А.Р.) у справі № 380/761/20 за позовом Фермерського господарства «Атлант» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

24 січня 2020 року Фермерське господарство «Атлант» (далі також позивач або ФГ «Атлант») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач або Головне управління Держпраці), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-1 від 27 грудня 2019 року;

постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-2 від 27 грудня 2019 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року залишено без змін.

13 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

18 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 16 квітня 2024 року о 15.00 год.

В судовому засіданні 28 травня 2024 року, сторони підтримали доводи, викладені в позовній заяві, відзиві на позов та надали суду пояснення на підтвердження своїх позицій.

Заслухавши пояснення та клопотання сторін, ухвалою Суду, занесеною до журналу судового засідання, задоволено клопотання сторін про надання часу на надання додаткових пояснень та подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

10 червня 2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення.

13 червня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними постановами, прийнятими на підставі висновків акта інспекційного відвідування, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вважає, що відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності та застосовано штраф за відсутності повного з`ясування обставин щодо трудових відносин із працівниками.

У відзиві на позов відповідачем зазначено, що оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, оскільки наймані фізичні особи позивача були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 жовтня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 17 жовтня 2019 року № 2035-П, листа Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 26 липня 2019 року вих. № 9012/9/13.10-12 видано направлення № 2035 на проведення інспекційного відвідування позивача у ФГ «Атлант» період з 23 жовтня 2019 року по 05 листопада 2019 року.

Інспектором праці ОСОБА_1 24 жовтня 2019 року у присутності інспекторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування за адресою місцезнаходження об`єкта відвідування відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (803664, Львівська область, Жовківський район, с. Великий Дорошів (Хутір)).

24 жовтня 2019 року складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ4147/462/НД та вимогу про надання документів № ЛВ4147/462/НД/ПД від 24 жовтня 2019 року у строк до 12.00 год. 31 жовтня 2019 року.

За результатами проведення інспекційного відвідування, 31 жовтня 2019 року складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ4147/462/НД/АВ, яким встановлено порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, постанови КМУ № 413.

За змістом акта зафіксовано, що 23 жовтня 2019 року інспекторами праці здійснено вихід за фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності ФГ «Атлант» - Львівська область, Жовківський район, с. Великий Дорошів (Хутір).

Підставою проведення заходу державного контролю слугував лист ГУ ДФС у Львівській області від 26 липня 2019 року вих. № 9012/9/13.10-12 з копіями матеріалів фактичної перевірки ФГ «Атлант» (ЄДРПОУ 20819819).

Під час проведення інспекційного відвідування (23 жовтня 2019 року) інспекторами праці за виконанням трудової функції зафіксовано дев`ять осіб, зі слів яких встановлено наступне: особа один - ОСОБА_4 , особа два - ОСОБА_5 , особа три - ОСОБА_6 , особа чотири - ОСОБА_7 , особа п`ять - ОСОБА_8 , особа шість - ОСОБА_9 , особа сім відмовилася називати своє прізвище та ім`я, особа вісім - ОСОБА_10 , особа дев`ять - ОСОБА_11 . Водночас об`єктом відвідування не надано жодних документів щодо укладання трудових відносин чи договорів цивільно-правового характеру з переліченими особами (9 осіб).

23 жовтня 2019 року голова ФГ «Атлант» Панчук М.Г. повідомив, що не може прибути за адресою місця знаходження господарської діяльності ФГ «Атлант» та надати документи що стосуються предмету здійснення заходу.

Водночас зазначив, що 24 жовтня 2019 року з 09.00 год. буде перебувати за місцезнаходженням ФГ «Атлант».

Проте 24 жовтня 2019 року при виході і за фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності ФГ «Атлант» - Львівська область, Жовківський район, с. Великий Дорошів (Хутір) інспекторами праці встановлено, що ворота об`єкта відвідування зачинені.

В телефонній розмові голова ФГ «Атлант» Панчук М.Г. повідомив, що знаходиться в м. Броди та не може прибути та надати документи, що стосуються предмету здійснення заходу та просив покинути територію, що належить ФГ «Атлант».

З огляду на зазначене, 24 жовтня 2019 року уповноваженими особами відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 4147/462/НД від 24 жовтня 2019 року та вимогу про надання документів № 4147/462/НД/ПД від 24 жовтня 2019 року, відповідно до яких строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 31 жовтня 2019 року, керівника об`єкта відвідування Панчук М.Г. зобов`язано у строк до 12 год. 00 хв. надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Копію з оригіналу направлення на проведення інспекційного відвідування № 2035 від 17 жовтня 2019 року, копію акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № 4147/462/НД від 24 жовтня 2019 року та вимогу про надання документів № 4147/462/НД/ПД від 24 жовтня 2019 року надіслано об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення.

Згідно із інформацією, відображеною під час перевірки статусу відстеження на офіційному сайті Укрпошти, відправлення вручене адресату 29 жовтня 2019 року о 11 год. 34 хв.

31 жовтня 2019 року о 12 год. 00 хв. під час виходу за фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності ФГ «Атлант» - Львівська область, Жовківський район, с. Великий Дорошів (Хутір) встановлено, що ворота об`єкта відвідування зачинені.

В телефонній розмові голова ФГ «Атлант» Панчук М.Г. повідомив, що знаходиться в м. Броди, документи, що стосуються предмету здійснення заходу станом на 12:00 год. 31 жовтня 2019 року надати не може.

За інформацією ГУДФС у Львівській області, за змістом поданої звітності ФГ «Атлант» трудові відносини з найманими працівниками не зареєстровані.

З огляду на зафіксовані обставини, уповноважені особи суб`єкта владних повноважень дійшли висновку, що має місце фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інспектором праці ОСОБА_1 складено припис № ЛВ4147/462/АВ/П від 31 жовтня 2019 року про усунення порушень.

Акт та припис направлено позивачу у двох примірниках з описом вкладення у ньому та з повідомленням про вручення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 05 грудня 2019 року листами за №№ 05/12-19-3, 05/12-19-4 надіслано відповідачу письмові пояснення та витребувані відповідачем документи.

Водночас 05 грудня 2019 року позивачем за № 05/12-19-2 було надіслано відповідачу відповідь на припис № ЛВ4147/462/АВ/П від 31 жовтня 2019 року.

На лист відповідача за № 12152/4/044-09 від 22 листопада 2019 року, за змістом якого повідомлено про необхідність з`явитися 13 грудня 2019 року з метою підписання протоколів про адміністративні правопорушення, 10 грудня 2019 позивачем подано клопотання. В зазначеному клопотанні позивач повідомив, що з 06 грудня 2019 року хворіє, у зв`язку з чим просить розглянути справу з урахуванням поданих пояснень, а у випадку необхідності його присутності перенести розгляд справи щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення на іншу дату.

27 грудня 2019 року, розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ4147/462/НД/АВ від 31 жовтня 2019 року, відповідачем винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

№ ЛВ 4147/462/АВ/ФС-1, якою за порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та їх територіальним органом про прийняття працівника на роботу» № 413 на ФГ «Атлант» накладено штраф у розмірі 1 126 710,00 гривень;

постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ4147/462/АВ/ФС-2, якою за порушення вимог статті 259 КЗпП України на ФГ «Атлант» накладено штраф у розмірі 417 300,00 гривень.

Не погоджуючись із постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що між ФГ «Атлант» та ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 були укладені цивільно-правові договори на виконання різного виду послуг, а саме монтаж покриття навісу для ВРХ.

Проаналізовані цивільно-правові договори, укладені між позивачем та ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що під час інспекційного відвідування на території ФГ «Атлант» знаходилися практиканти, які проходили на фермерському господарстві навчально-виробничу практику.

Судами попередніх інстанцій зауважено, що ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не є працівниками ФГ «Атлант», а є учнями Львівського вищого професійного училища комп`ютерних технологій та будівництва і проходили у позивача навчально-виробничу практику.

Також судами встановлено, що на час інспекційного відвідування відповідача на території ФГ «Атлант» знаходились працівники орендаря ФОП ОСОБА_18 - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Судами попередніх інстанцій було взято до уваги, що позивач надсилав відповідачу письмові пояснення щодо виявлених в акті інспекційного відвідування від 31 жовтня 2019 року та в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 24 жовтня 2019 року порушень, а також відповідь на припис від 31 жовтня 2019 року № ЛВ4147/462/АВ/П.

До вказаних пояснень та відповіді позивачем долучено: копії договорів про навчально-виробничу практику, копії відомостей про нарахування заробітної плати, копії відомостей про трудові відносини, копії цивільно-правових договорів, копію договору оренди, копії посвідчень про відрядження. Проте, відповідачем при розгляді справи про накладення штрафу не було взято до уваги вищевказані документи та надані пояснення.

За таких встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-1 від 27 грудня 2019 року та № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-2 від 27 грудня 2019 року.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 821/851/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 808/6079/14, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц.

Акцентує увагу на тому, що в ході здійснення заходу державного контролю, що фіксувалося засобами фото та відеотехніки, підприємством не надано жодних документів щодо укладення трудових відносин чи договорів цивільно-правового характеру.

Водночас стверджує, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів були одержані позивачем 29 жовтня 2019 року об 11.34 год, тобто за два дні до закінчення інспекційного відвідування. Проте, у встановлені строки адміністрацією підприємства не було надано зазначених у вимозі документів, чим створено перешкоди у здійсненні заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

При виході за фактичною адресою об`єкта інспекційного відвідування 31 жовтня 2019 року ворота були зачинені, а голова фермерського господарства в телефонній розмові повідомив, що знаходиться в м. Броди та документи, що стосуються предмета здійснення заходу, станом на 31 жовтня 2019 року надати не може.

Скаржник наполягає на відсутності доказів перебування у відрядження голови фермерського господарства у період проведення інспекційного відвідування (з 23.10.2019 - 05.11.2019) та взагалі доцільності та необхідності такого відрядження.

З огляду на зазначене, скаржник вважає, що у суб`єкта владних повноважень були наявні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за недопущення до перевірки.

Також скаржник наполягає на наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за використання праці неоформлених працівників.

Стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що під час проведення інспекційного відвідування зафіксовано за виконанням трудових функцій дев`ять осіб, що підтверджують матеріали фото та відеофіксації.

З покликанням на Закон України «Про професійно-технічну освіту» та Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затверджений постановою КМУ від 07 червня 1999 року № 992 зазначає, що позивач допустив 3-х осіб ( ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ) до роботи без видання договору про проходження практики.

Також зазначає, що до управління надійшли копії договорів про надання послуг, укладені позивачем з 3 особами ( ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ), предметом яких є виконання робіт (надання послуг).

Звертає увагу, що такі під час інспекційного відвідування не надавались. Вважає, що зазначені цивільно-правові договори були складені вже після завершення інспекційного відвідування.

Водночас звертає увагу, що надані договори укладені на довготривалий термін, не містять конкретного виду робіт/ послуг, які підлягають виконанню/наданню, а ні їх обсягів, а ні строку та порядку виконання/надання, графіку виконання, не зазначено за рахунок яких матеріалів виконуються та хто має зберігати їх результати. Умовами договорів, укладених між сторонами (п.1.3) визначено перелік робіт, який вказує на те, що предметом цих догорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Також скаржник зазначає, що під час інспекційного відвідування не було надано документів належного оформлення 3 осіб ( ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ). Вважає, що судами помилково було взято до уваги наданий позивачем договір оренди нежитлових приміщень № 15/10 від 15 жовтня 2019 року, укладений з ФОП ОСОБА_18 , та звіт по нарахуванню єдиного соціального внеску за жовтень місяць 2019 року, у якому відображені відомості про початок укладення цивільно-правових догорів з зазначеними 3 особами з 23 жовтня 2019 року.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга безпідставною.

Стверджує, що відносини між ФГ «Атлант» та особами, які надавали йому послуги за цивільно-правовим договором, не мають ознак трудових відносин.

Водночас зазначає, що договори про практику забезпечували законний порядок проходження студентами практики на підприємстві.

А інші особи, робота яких була зафіксована під час перевірки, були найманими працівниками ФОП, який орендував приміщення у ФГ «Атлант».

Позивач покликається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19, від 26.05.2020 у справі № 160/5315/19, від 20.04.2022 у справі № 380/1733/20.

Вважає безпідставним покликання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.07.2020 у справі № 921/851/17 та від 27.02.2018 у справі № 808/6079/14, оскільки встановлені обставини у зазначених справах суттєво відрізняються від обставин цієї справи.

В додаткових поясненнях від 10 червня 2024 року відповідач зазначає, що факт недопущення посадових осіб Управління Держпраці до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю (ворота об`єкта відвідування були зачинені), а водночас і створення перешкод у проведенні перевірки (ненадання уповноваженими особами необхідних документів) зафіксовано та відображено 24 жовтня 2019 року в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Вважає, що недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, так і створення перешкод у проведенні перевірки є самостійними та достатніми підставами для складення акта про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Акцентує увагу на тому, що витребувані документи були надані підприємством разом із додатковими поясненнями (вх.05/12- 19-3) лише 05 грудня 2019 року, тобто лише через місяць після закінчення проведення перевірки.

З покликанням на висновки Верховного Суду у постанові від 11 липня 2023 року у справі № 560/1158/20 зазначає, що за наявності вимоги суб`єкта владних повноважень суб`єкт господарювання повинен надати документи. У випадку їх ненадання суб`єкт господарювання буде позбавлений можливості посилатись на них у майбутньому.

У додаткових поясненнях від 13 червня 2024 року позивач зазначає, що він не погоджується з доводами відповідача про вчинення суб`єктом господарювання одночасно діянь з недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та створення перешкод у її проведенні.

Критично оцінює доводи відповідача про те, що неможливо було потрапити на територію позивача через зачинені ворота, з огляду на те, що інспекторами праці із застосуванням технічних засобів опитано осіб, яких кваліфіковано як неоформлених працівників.

Водночас зауважує, що документи, в тому числі ті, що вимагалися інспекторами праці, надійшли відповідачу 05 грудня 2019 року.

Вважає, що суб`єкт владних повноважень мав достатньо часу для ознайомлення з такими документами, беручи до уваги, що оскаржувані рішення прийнятті 27 грудня 2019 року.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Відповідач, Головне управління Держпраці у Львівській області, є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі також Порядок № 823, чинний на час проведення інспекційного відвідування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом пункту 8 Порядку № 823 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Пунктами 17-18 Порядку № 823 передбачено, що копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Згідно із інформацією, наявною в акті інспекційного відвідування, 23 жовтня 2019 року інспекторами праці здійснено вихід за фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності ФГ «Атлант» - Львівська область, Жовківський район, с. Великий Дорошів (Хутір).

Під час проведення інспекційного відвідування (23 жовтня 2019 року) інспекторами праці за виконанням трудової функції зафіксовано дев`ять осіб.

23 жовтня 2019 року голова ФГ «Атлант» Панчук М.Г. в телефонній розмові повідомив, що не може прибути за адресою місця знаходження господарської діяльності ФГ «Атлант» та надати документи що стосуються предмету здійснення заходу. Водночас зазначив, що 24 жовтня 2019 року з 09.00 год. буде перебувати за місцезнаходженням ФГ «Атлант».

Проте 24 жовтня 2019 року при виході за фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності ФГ «Атлант» - Львівська область, Жовківський район, с. Великий Дорошів (Хутір) інспекторами праці встановлено, що ворота об`єкта відвідування зачинені.

В телефонній розмові голова ФГ «Атлант» Панчук М.Г. повідомив, що знаходиться в м. Броди та не може прибути та надати документи, що стосуються предмету здійснення заходу та просив покинути територію, що належить ФГ «Атлант».

Сторонами зазначені обставини не заперечуються.

У зв`язку такими обставинами, 24 жовтня 2019 року уповноваженими особами відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 4147/462/НД від 24 жовтня 2019 року та вимогу про надання документів № 4147/462/НД/ПД від 24 жовтня 2019 року, відповідно до яких строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 31 жовтня 2019 року, керівника об`єкта відвідування Панчук М.Г. зобов`язано у строк до 12 год. 00 хв. надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Копію з оригіналу направлення на проведення інспекційного відвідування № 2035 від 17 жовтня 2019 року, копію акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № 4147/462/НД від 24 жовтня 2019 року та вимогу про надання документів № 4147/462/НД/ПД від 24 жовтня 2019 року надіслано об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення 24 жовтня 2019 року.

Згідно із інформацією, відображеній під час перевірки статусу відстеження на офіційному сайті Укрпошти, відправлення вручене адресату 29 жовтня 2019 року о 11 год. 34 хв.

Станом на 31 жовтня 2019 року позивачем документи надані не були.

За змістом частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, серед іншого, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-2 від 27 грудня 2019 року вирішено накласти штраф на позивача у зв`язку із створенням перешкод при здійсненні заходу державного контролю на предмет дотримання вимог законодавства в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

Визнаючи протиправною та скасовуючи вищезазначену постанову, судами попередніх інстанцій було взято до уваги, що 05 грудня 2019 року позивачем надсилались відповідачу письмові пояснення щодо зафіксованих в актах від 24 жовтня 2019 року та 31 жовтня 2019 року порушень.

Фактично, з огляду на наявні в матеріалах справи докази (а.с.38- 46), позивачем було подано на ім`я Заступника начальника управління-начальника відділу Головного управління Держпраці у Львівській області письмові пояснення за № 05/12-19-3 від 05 грудня 2019 року на лист відповідача № 12151/4/04.4-09 від 22 листопада 2019 року, за змістом якого повідомлено про необхідність з`явитися 13 грудня 2019 року о 14.00 год. з метою підписання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП).

Також позивачем було подано на ім`я Заступника начальника управління - начальника відділу Головного управління Держпраці у Львівській області письмові пояснення за № 05/12-19-4 від 05 грудня 2019 року на лист відповідача № 12152/4/04.4-09 від 22 листопада 2019 року, за змістом якого повідомлено про необхідність з`явитися 13 грудня 2019 року о 14.00 год. з метою підписання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 188-6 КУпАП.

Дійсно до зазначених пояснень були надані: копії договорів про навчально-виробничу практику, копії відомостей про нарахування заробітної плати, копії відомостей про трудові відносини, копії цивільно-правових договорів, копію договору оренди, копії посвідчень про відрядження.

Проте вони були наданні у відповідь на вищезазначені листи від 22 листопада 2019 року, а не на виконання вимоги про надання/поновлення документів № 4147/462/НД/ПД від 24 жовтня 2019 року, якою був визначений строк до 31 жовтня 2019 року.

Верховний Суд враховує, що позивачем не зазначено причини відрядження голови фермерського господарства у термін проведення інспекційного відвідування, беручи до уваги, що 23 жовтня 2023 року в телефонній розмові він повідомив, що не може прибути за адресою місця знаходження господарської діяльності ФГ «Атлант» та надати документи, що стосуються предмету здійснення заходу. Водночас зазначив, що 24 жовтня 2019 року з 09.00 год. буде перебувати за місцезнаходженням ФГ «Атлант».

Проте 24 жовтня 2019 року ворота були зачинені та документи не надані. Документи не надані і на виконання вимоги № 4147/462/НД/ПД від 24 жовтня 2019 року у строк до 31 жовтня 2019 року.

В матеріалах справи відсутні та судами не встановлювались об`єктивні обставини поважності ненадання позивачем у визначений та узгоджений строк відповідачу документів необхідних для проведення перевірки.

За такого правового регулювання та встановлених обставин щодо створення перешкод у проведені заходу контролю, колегія суддів вважає, що ненадання об`єктом перевірки в узгоджений та визначений органом контролю строк необхідної інформації складають склад правопорушення в незалежності від подання документів після збігу зазначеного строку.

Верховний Суд критично оцінює покликання позивача на перебування у відрядженні з 23 жовтня 2019 року по 01 листопада 2019, як на підставу визнання протиправною постанови про накладення штрафу за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування з огляду на таке.

Відповідно частини 1 статті 2 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі також Закон № 973-IV) фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом статті 4 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Згідно із статтею 5 Закону № 973-IV фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

За змістом статті 4 Закону № 973-IV головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

23 жовтня 2019 року на території ФГ «Атлант» уповноваженими особами відповідача зафіксовано виконання робіт 9 особами.

Як зазначає позивач, серед цих, 9 осіб: 3 особи проходили навчально-виробничу практику.

Проте такі особи мають можливість перебувати на території ФГ «Атлант» лише за присутності голови фермерського господарства або особи, якій доручено виконання обов`язків голови.

Також колегія суддів критично оцінює покликання позивача на письмові пояснення поштарки, оскільки належним доказом є інформація з офіційного сайту «Укрпошти» щодо відстеження поштового відправлення за номером відправлення.

Врегулюванні відносини між позивачем та представником пошти щодо можливості залишення поштових повідомлень у скринці не спростовує інформацію з офіційного сайту «Укрпошти», якою керувався суб`єкт владних повноважень.

Отже, не надавши документи в узгоджений строк, визначений органом контролю, суб`єкт відвідування вчинив порушення, передбачене частиною 2 статті 265 КЗпП, створивши сукупністю цих дій та бездіяльності перешкоджання у діяльності інспектора праці шляхом ненадання своєчасно інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, оскаржувана позивачем постанова була прийнята за наявності юридично оформленого факту створення позивачем перешкод у проведенні інспекційного відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування), а отже за наявності належних правових підстав.

Відтак у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Львівській області від 27 грудня 2019 року № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-2 про накладення штрафу у розмірі 417 300,00 гривень необхідно відмовити.

За змістом частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, серед іншого, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-1 від 27 грудня 2019 року вирішено накласти штраф на позивача у зв`язку із порушенням вимог частини першої та третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 (допуск до роботи 9 осіб без належного оформлення трудових відносин).

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносинах, колегія суддів з урахуванням документів, наданих позивачем після завершення строку, протягом якого ці документи мали бути надані, проте були оцінені судами попередніх інстанцій, зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України). За вказаною нормою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.

Ці підходи є застосовними і до справи, що розглядається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладені між ФГ «Атлант» та ОСОБА_11 (цивільно-правовий договір від 19.10.2019 №18/10), ОСОБА_13 (цивільно-правовий договір від 10.10.2019 №10/10), ОСОБА_14 (цивільно-правовий договір від 17.10.2019 №17/10) на виконання різного виду послуг, а саме монтаж покриття навісу для ВРХ.

За результатами виконаних робіт (послуг) складалися акти прийому наданих послуг і лише після підписання вищевказаних актів оплачувалася винагорода, зокрема у розмірі 3000,00 грн.

ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , виконуючи роботи за вищевказаними договорами, не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Виконавці самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик. Умови про режим робочого часу, в договорах не визначені.

Проаналізовані цивільно-правові договори, що укладені між позивачем та ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , суди попередніх інстанцій встановили, що такі не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Також суди дійшли переконання, що ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 виступали саме виконавцями цивільно-правових відносин, оскільки виконували передбачені цивільно-правовим договором послуги, час надання яких обирали самостійно

За змістом укладених цивільно-правових договорів ФГ «Атлант» цікавило саме результат наданих вищевказаними особами послуг: монтажне покриття навісу ВРХ. Тому і винагорода за угодами залежала не від кількості затраченого часу, а від результату.

Під час інспекційного відвідування на території ФГ «Атлант» знаходилися практиканти, які проходили на фермерському господарстві навчально-виробничу практику.

Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що згідно типового договору про навчально-виробничу практику № 265 від 21.10.2019, укладеного між ФГ «Атлант» та Львівським вищим професійним училищем комп`ютерних технологій та будівництва в особі директора Росіцького П С., направлено учнів ПТУ ОСОБА_25 та ОСОБА_16 для проходження навчально-виробничої практики на ФГ «Атлант» згідно з планом-графіком з 21.10.2019 про 27.12.2019, також згідно договору про навчальну-виробничу практику № 52т-05 від 21.10.2019, укладеного між ФГ «Атлант» та Львівським вищим професійним училищем комп`ютерних технологій та будівництва в особі директора ОСОБА_26 , направлено учнів ПТУ, серед яких ОСОБА_17 для проходження навчально-виробничої практики на ФГ «Атлант» згідно з планом-графіком з 21.10.2019 по 11.11.2019.

Згідно пункту 3.5 Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки від 30.05.2006 за № 419 (далі - Положення № 419), професійно-практична підготовка складається з виробничого навчання, виробничої, переддипломної (передвипускної) практики і проводиться у навчально-виробничих майстернях, на полігонах, тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг за такими формами: уроки виробничого навчання (практичного водіння) у ПТНЗ; уроки виробничого навчання на виробництві чи у сфері послуг; - виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг; - переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи у сфері послуг; - інші форми професійно-практичної підготовки.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України. Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.

Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_25 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не є працівниками ФГ «Атлант», а є учнями Львівського вищого професійного училища комп`ютерних технологій та будівництва і проходили у позивача навчально-виробничу практику.

Також на час інспекційного відвідування відповідача на території ФГ «Атлант» знаходились працівники орендаря ФОП ОСОБА_18 - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Судами попередніх інстанцій установлено, що між ФГ «Атлант» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_18 (орендар) 15.10.2019 укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 15/10. Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, характеристика якого наведена в пунктах 1.2 т 1.3 цього договору, своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендодавцю плату у розмірах встановлених цим договором. Об`єкт оренди розташований за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Великий Дорошів (Хутір). (п.1.2 договору).

Як зазначає позивач, між ним та ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 відсутні як трудові, так цивільно-правові відносини, а вказані особи перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_18 . На підтвердження вищевказаного до матеріалів справи долучено відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам та відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби.

Відтак, порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , як найманих працівників, позивач не вчиняв.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивача безпідставно притягнуто до відповідальності відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, а тому відсутні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправною та скасування постанови № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-1 від 27 грудня 2019 року.

Доводи касаційної скарги про те, що позиція судів попередніх інстанцій не відповідає висновкам, викладеним в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 821/851/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, не беруться судом касаційної інстанції до уваги, виходячи із наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів вказує, що наведені скаржником правові висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, не приймаються Судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у цій справі.

Також колегія суддів не приймає до уваги покликання скаржника на постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 808/6079/14, від 11 липня 2023 року у справі № 560/1158/20, які не є релевантними, оскільки правові позиції сформовані у справі, в межах якої вирішувався податковий спір.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій в частині спірної постанови № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-1 від 27 грудня 2019 року фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, які, на думку скаржника, свідчать про існування між позивачем та зазначеними 9-ма особами трудових правовідносин. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Відтак, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 24 КЗпП України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

За правилами частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Беручи до уваги, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права та не врахували фактичні обставини справи в частині спірної постанови № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-2 від 27 грудня 2019 року, рішення суду необхідно в цій частині скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

В частині спірної постанови № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-1 від 27 грудня 2019 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 340, 341, 349, 351, 355, 356, КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 380/761/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ4147/462/НД/АВ/ФС-2 від 27 грудня 2019 року.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволення позову.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 380/761/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

В.М. Кравчук

В.М. Шарапа