ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 360/4236/18

касаційне провадження № К/9901/13880/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 (суддя Секірська А. Г) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 (головуючий суддя - Шишов О. О., судді - Сіваченко І. В., Гаврищук Т. Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган, Управління) про визнання протиправною та скасування вимоги від 14.08.2018 № Ф-17735-17 на суму 4914,36 грн.

Позивач зазначив, що оспорювана вимога прийнята з порушенням вимог Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та підлягає скасуванню, оскільки на момент її прийняття позивач знаходився та здійснював господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції та у зв`язку з цим звільнений від сплати єдиного внеску на підставі приписів пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI та Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 22.01.2019 повністю задовольнив позов: визнавши протиправною та скасував вимогу Управління від 14.08.2018 № Ф-17735-17 на суму 4914,36 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI, приписи якого не ставлять у залежність факт звільнення платника від обов`язку зі сплати єдиного внеску від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлюють, що таку заяву необхідно подавати у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки на час існування спірних правовідносин антитерористичну операцію не було закінчено, позивач міг подати таку заяву про звільнення від обов`язку сплати єдиного внеску в межах, установлених законодавством. Тому позивача було звільнено від відповідальності, починаючи з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 23.04.2019 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції вказав на правильний висновок суду першої інстанції та постановив, що під час прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач перевищив межі визначених законом повноважень і діяв необґрунтовано, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зокрема, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. Скаржник указав на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та винести нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. На переконання скаржника, єдиним належним і достатнім документом для звільнення від відповідальності за невиконання / неналежне виконання зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, а тому висновки судів попередніх інстанцій суперечать спеціальним вимогам Закону № 1669, положення якого мають перевагу над приписами інших нормативно-правових актів, включаючи Закон № 2464-VI.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.06.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.06.2024.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач перебував на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, місцем його проживання є м. Лисичанськ Луганської області, що не заперечувалося сторонами.

Місто Лисичанськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

У спірному періоді позивач у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI був платником єдиного внеску, що перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції.

З інтегрованої картки платника з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вбачається, що борг позивача з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування виник з 19.04.2018.

14.08.2018 Управління сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17735-17, згідно з якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 31.07.2018 у позивача становила 4914,36 грн.

Визначена в оскаржуваній вимозі сума боргу охоплює: 2457,18 грн нарахованого фізичній особі - підприємцю єдиного внеску, зокрема, на спрощеній системі та фермерам з терміном сплати 19.04.2018 (від 19.04.2018 № 6522100); 2457,18 грн нарахованого фізичній особі - підприємцю єдиного внеску, зокрема, на спрощеній системі та фермерам з терміном сплати 19.07.2018 (від 19.07.2018 № 7908774).

Між сторонами відсутні розбіжності щодо даних, відображених в картках особового рахунку позивача з єдиного внеску.

На підставі інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за кодом класифікації бюджету 71040000 (для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) вбачається, що станом на 14.01.2019 недоїмка зі сплати єдиного внеску утворилася з лютого 2018 року.

Позивач не надав заяву про звільнення від відповідальності за тимчасове (протягом проведення антитерористичної операції) невиконання / несвоєчасне виконання обов`язків, установлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, та сертифікат Торгово-промислової палати, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) на території проведення антитерористичної операції.

Суди визнали необґрунтованими посилання відповідача на відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової палати України як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки подання такого сертифіката є умовою для списання недоїмки, що не є тотожним поняттям у розмінні пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI.

Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктами 1 і 12 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI врегульовано, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники, зазначені в пункті 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої встановлює, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

На підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

02.09.2014 Верховна Рада України прийняла Закон № 1669 (який набув чинності 15.09.2014) з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІІ розділ VIII Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».

Відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» пункт 9-3 вважається пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI.

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набрав чинності з 01.01.2016) було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI, але його положення були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Не було внесено зміни безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на підставі прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 під час розгляду зразкової справи № 812/292/18.

Оскільки на підставі абзацу п`ятого підпункту «у» пункт 83 Закону України від 14.01.2020 № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (який набрав чинності 13.02.2020) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI було виключено, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на підставі дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI до 12.02.2020 (включно).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тому з 13.02.2020 платники єдиного внеску зобов`язані виконувати в повному обсязі обов`язки, покладені на них нормами Закону № 2464-VI (зокрема, статтею 6), включаючи сплату єдиного соціального внеску, а контролюючі органи зобов`язані вчиняти дії (виконувати обов`язки в межах визначених нормами Закону № 2464-VI), зокрема, щодо направлення вимоги про сплату недоїмки в разі її наявності.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2024 у справі № 360/4568/20.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновків, на підставі яких на час формування вимоги про сплату боргу (14.08.2018) не втратила чинність норма пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI, яка тимчасово звільняла платника від відповідальності та фактично обмежувала контролюючий орган у застосуванні заходів впливу та стягнення, зокрема щодо формування та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Тому суди першої та апеляційної інстанцій правомірно задовольнили позов про визнання протиправною та скасування вимоги від 14.08.2018 № Ф-17735-17, вирішивши справу відповідно до норм матеріального права (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи та постановивши обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Не встановлено порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк