ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28500/23 пров. № А/857/11811/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Слободян І.М.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Борейко Г.Д.;

від відповідача - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання перерахувати і виплатити заробітну плату із розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 40 хв. 02.04.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 12.04.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

23.11.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невиплати заступнику прокурора Львівської області ОСОБА_2 заробітної плати з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років;

зобов`язати Львівську обласну прокуратуру перерахувати з 13.09.2023р. по 13.11.2023р. та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років (а.с.1-6, 18).

Згідно ухвали суду від 14.12.2023р. вирішено розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.36 і на звороті).

Відповідно до ухвали суду від 18.01.2024р. здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.53 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невиплати заступнику прокурора Львівської області ОСОБА_2 заробітної плати з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років; зобов`язано Львівську обласну прокуратуру перерахувати з 13.09.2023р. по 13.11.2023р. та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років (а.с.120-123).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Львівська обласна прокуратура, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.126-130).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_2 не проходила атестацію відповідно до Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих акт України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», у Львівську обласну прокуратуру не була переведена до дня звільнена (13.11.2023р.) з посади заступника прокурора Львівської обл.

На час прийняття рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020р. норми Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019р. не визнано неконституційними, через що оплата праці позивача здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 505 від 31.05.2012р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 8-р(ІІ)/2023 від 13.09.2023р. друге речення абзацу третього п.3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Звідси, є неконституційною норма, згідно із якою до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, оплата праці здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

На день ухвалення цього рішення заступник прокурора Львівської обл. Борейко Г.Д. (поновлена на посаді) продовжувала обіймати вказану посаду та відносилась до прокурорів, які до проходження атестації продовжують обіймати посади в регіональній чи місцевих прокуратурах Львівської обл.

З метою належного виконання обласними прокуратурами рішення Конституційного Суду України до виконання скеровано лист Офісу Генерального прокурора № 21-2139вих-503 ОКВ-23 від 12.10.2023р., згідно з яким, починаючи з 13.09.2023р., оплату праці прокурорів, поновлених за рішеннями судів на посадах в регіональних та місцевих прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі ст.81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, в тому числі за вислугу років.

Вказаний лист побудований на аналогії із встановленими законом гарантіями для суддів, визначених ч.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», які не здійснюють правосуддя.

Таким чином, ОСОБА_2 не обіймала посаду заступника керівника обласної прокуратури, що підтверджено постановою Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі № 380/2508/21 та не виконувала повноважень за вказаною посадою, що стверджується наказом керівника обласної прокуратури № 133 від 02.08.2023р. № 133 «Про розподіл обов`язків між керівництвом Львівської обласної прокуратури».

Позивач ОСОБА_2 скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.159-163).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 11.11.2020р. наказом Генерального прокурора № 437к ОСОБА_2 поновлена на посаді заступника прокурора Львівської обл. з 21.01.2020р. на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2020р. у справі № 380/1438/20, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020р. та постановою Касаційного адміністративного суду від 18.04.2022р. (а.с.7).

З часу поновлення позивача на посаді, їй як заступнику прокурора області, Львівською обласною прокуратурою виплачувалась заробітна плата відповідно до постанови КМ України № 505 від 31.05.2012р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка складалася з посадового окладу за посадою заступника прокурора Львівської обл. та надбавки за вислугу років в розмірі 30 % посадового окладу заступника прокурора області (а.с.12-13).

Такі дії відповідали абз.3 п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури», згідно якого за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратуру, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генеральної прокуратури, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На вказаний період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

13.09.2023р. рішенням Конституційного Суду України № 8-р(11)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) друге речення абз.3 п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX: «на вказаний період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України»), яке утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Починаючи із 13.09.2023р., заробітна плата позивачу нараховувалась на підставі ст.81 Закону України «Про прокуратуру», і була розрахована на основі посадового окладу прокурора обласної прокуратури без надбавок, у тому числі за вислугу років (а.с.50 і на звороті).

Підставою для такого нарахування відповідач наводить лист Офісу Генерального прокурора №21-2139вих-503 ОКВ-23 від 12.10.2023р., згідно з яким з 13.09.2023р. оплату праці прокурорів, поновлених за рішеннями судів на посадах в регіональних та місцевих прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі ст.81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, в тому числі за вислугу років (а.с.49).

Згідно з наказом Генерального прокурора № 314к від 09.11.2023р. позивач звільнена з посади та органів прокуратури через неуспішне проходження атестації (а.с.17).

Розглядуваний спір стосується порядку нарахування позивачу заробітної плати за відпрацьований період з 13.09.2023 по 13.11.2023р.

При цьому позивач стверджує, що заробітна плата повинна розраховуватися із посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років. У свою чергу, відповідач зазначає про те, що до проходження позивачем атестації заробітна плата обчислюється із посадового окладу прокурора обласної прокуратури без надбавок, у тому числі за вислугу років.

Вирішуючи розглядуваний спір, суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата прокурора повинна визначатись Законом України «Про прокуратуру», а не листом Генерального прокурора № 21-2139вих-5030КВ-23 від 12.10.2023р. Лише пряма вказівка у законі може змінювати порядок нарахування заробітної плати прокурору.

Вчинення державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій, прийнятних у процесі їх здійснення, неправомірними, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду в справі № 560/8064/22 від 13.06.2023р.

Також в рішенні Конституційного Суду України №8-р/(11)2023 від 23.09.2023р. підкреслено, що прокурори наділені єдиним юридичним статусом незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

У свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що заробітна плата позивача як заступника прокурора Львівської обл. повинна визначатись листом Генерального прокурора № 21-2139вих-5030КВ-23 від 12.10.2023р., оскільки статус публічного звинувача - прокурора наближений до статусу судді, тому підлягає застосуванню аналогія із гарантіями для суддів, визначених ч.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», які не здійснюють правосуддя (без доплат за вислугу років) і з розрахунку окладу прокурора прокуратури, а не заступника керівника обласної прокуратури.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014р. (надалі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до ст.1 Закон № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Законом України № 113-IX від 19.09.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Як зазначено у Пояснювальній записці до проєкту цього Закону основна мета Закону № 113-IX - створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базована на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

Такої мети мало бути досягнуто через кадрове перезавантаження органів прокуратури в спосіб атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах обійняти посаду прокурора в будь-якому органі прокуратури.

У пункті 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури (абзац перший); за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури (перше речення абзацу третього).

Відтак у Законі № 113-IX збережено юридичний статус прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, а отже, гарантії їх незалежності як невіддільний елемент статусу прокурора.

Згідно з ч.5 ст.7 Закону № 1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечено єдиними засадами організації й діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурора, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів, фінансуванням прокуратури лише з Державного бюджету України.

Прокурорів, у межах реалізації їхніх повноважень, наділено єдиним юридичним статусом незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (абз.1 ч.2 ст.15 Закону № 1697-VII).

Аналогічні висновки містить рішення Конституційного Суду України № 8-р(11)/2023 від 13.09.2023р.

Заробітна плата прокурора визначена в ст.81 Закону № 1697-VII.

Частиною 2 Закону № 1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років.

З 01.01.2021р. посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ч.3 ст.81 Закону № 1697-VII).

Відповідно до приписів ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури становить 1600 грн. на місяць.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2 (ч.4 ст.81 Закону № 1697-VII).

Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у розмірі - для заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури (п.8 ч.5 ст.81 Закону № 1697-VII).

Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.81 Закону № 1697-VII).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 13.09.2023р. стаж роботи ОСОБА_2 в органах прокуратури становив 22 роки 06 місяців 15 днів (а.с.15, 16).

Відтак, позивач має право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу.

Із урахуванням викладеного слідує, що позивач поновлена на посаді заступника прокурора Львівської обл.; згідно з п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за нею зберігається відповідний правовий статус прокурора, який вона мала до набрання чинності цим Законом, до дня її звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

Також Закон № 1697-VII не містить будь-яких правових норм щодо оплати праці прокурорів, які не пройшли атестацію, відмінне від решти, які таку атестацію пройшли.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу заробітної плати, виходячи із посадового окладу прокурора Львівської обласної прокуратури без урахування надбавок, відповідач посилався на лист Офісу Генерального прокурора № 21-2139вих-503 ОКВ-23 від 12.10.2023р.

Згідно вказаного листа винагорода за працю є гарантією незалежності прокурорів та невіддільним елементом їх юридичного статусу, а отже, складником організації й порядку діяльності прокуратури в розумінні ст.131-1 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023р. визнано неконституційною норму Закону України від 19.09.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» стосовно оплати праці прокурорів та слідчих, у тому числі військових прокуратур, згідно з постановою Кабінету Міністрів України до їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної, окружної прокуратури.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної в цьому рішенні:

прокурори до атестації і прокурори після її проходження мають єдиний юридичний статус, тобто однаковий обсяг гарантій незалежності;

оплата праці прокурорів має визначатися відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;

гарантії прокурорів потребують забезпечення на рівні з гарантіями суддів, закріпленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з ч.10 ст.135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат).

З огляду на викладене, з 13.09.2023р. оплату праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі ст.81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років (а.с.49).

У свою чергу, частиною 2 ст.9 Закону № 1697-VII передбачено, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Також розглядуваний лист згідно з ч.4 ст.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про правотворчу діяльність» не є нормативно-правовим актом; такий не можна вважати актом індивідуальної дії, що можуть регулювати спірні правовідносини, а тому не є частиною законодавства.

Правовідносини, які виникли між сторонами щодо оплати праці прокурора врегульовані ст.81 Закону № 1697-VII, згідно приписів якої заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (зокрема, не може визначатись Законом України «Про судоустрій і статус судді»).

Поряд з цим, в рішенні Конституційного Суду України № 8-р(ІІ)/2023 від 13.09.2023р. наголошено на тому, що застосовувати різні підходи до оплати праці прокурорів, які пройшли/ще не пройшли атестацію, є порушенням прав людини, а такі норми є дискримінаційними.

Отже, із змісту Закону № 1697-VII слідує, що лише пряма вказівка у законі може змінювати порядок нарахування заробітної плати прокурору.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2018р. у справі №815/1048/16.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 в спосіб зобов`язання Львівської обласної прокуратури перерахувати з 13.09.2023р. по 13.11.2023р. і виплатити ОСОБА_2 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.

Всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Львівську обласну прокуратуру.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2024р. в адміністративній справі № 380/28500/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Львівську обласну прокуратуру.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 27.06.2024р.