ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 367/5875/14-ц

провадження № 61-15124св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю«Творча школа лілія», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

особа, яка звернулася із заявою про заміну сторони у виконавчому листі, - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Фестивальний», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Мед-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс-Днепр» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 травня 2023 року у складі судді Кравчук Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про заміну сторони боржника у виконавчому листі, виданому у цивільній справі № 367/5875/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» (далі - ТОВ «МС Девелопмент») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів.

Заяву мотивовано тим, що у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала цивільна справа № 367/5875/14-ц за позовом ТОВ «МС Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ«МС Девелопмент» про стягнення коштів.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у справі № 367/5875/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 1 710 650,76 грн безпідставно набутих коштів, а також судові витрати у розмірі 29 068,21 грн.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у справі № 367/5875/14-ц Ірпінський міський суд Київської області 18 червня 2021 року видав виконавчий лист.

Заявник зазначав, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) ТОВ «МС Девелопмент» 18 червня 2021 року здійснило ряд реєстраційних змін, зокрема: змінено назву юридичної особи з ТОВ «МС Девелопмент» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча школа лілія» (далі - ТОВ «Творча школа лілія»); змінено адресу з 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 4 на 68601, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 46-А/1.

19 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков О. В. на підставі виконавчого листа у справі № 367/5875/14-ц від 29 червня 2021 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.

Проте 21 жовтня 2021 року зазначений виконавчий лист був повернутий стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити місцезнаходження боржника, майно, на яке може бути звернуто стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження» не виявлено, а вжиті виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

ОСОБА_1 вказував, що відповідно до відомостей з ЄДР у ТОВ «Творча школа лілія» (код ЄДРПОУ 35861700) (до зміни назви юридичної особи - ТОВ «МС Девелопмент») наявні два правонаступники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер Фарм» (далі - ТОВ «Юпітер Фарм») (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 43663159) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Фестивальний» (далі - ТОВ «Торговий центр «Фестивальний») (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 43663190).

Також зазначав, що відповідно до відомостей з ЄДР 02 грудня 2020 року ТОВ «Юпітер Фарм» (код ЄДРПОУ 43663159) припинено на підставі рішення щодо реорганізації та вказано відомості щодо правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Мед-Сервіс» (далі - ТОВ Фірма «Мед?Сервіс») (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, 2; код ЄДРПОУ 23364377).

ОСОБА_1 вказував також, що в ЄДР наявна інформація щодо правонаступника ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» (далі - ТОВ «Мед-Сервіс Днепр») (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 41606497).

Посилаючись на положення частини першої статті 104 ЦК України, заявник зазначав, що до ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» перейшли все майно, права та обов`язки ТОВ «Юпітер Фарм» (універсальне правонаступництво), що підтверджується передавальним актом від 25 листопада 2020 року, відповідно до якого усі зобов`язання ТОВ «Юпітер Фарм» за розрахунками з кредиторами переходять до ТОВ Фірма «Мед-Сервіс».

Вказував, що в ЄДР відсутні відомості щодо припинення ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» та наявна інформація про правонаступника ТОВ «Мед-Сервіс Днепр».

Отже, заявник вважав, що ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» утворилося шляхом виділу з ТОВ Фірма «Мед-Сервіс», у зв`язку з чим відповідно до приписів частини третьої статті 109 ЦК України несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями останнього.

Як стверджував ОСОБА_1 , у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

На переконання заявника ОСОБА_1 , очевидним є той факт, що ТОВ «Юпітер Фарм» та ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» були створені шляхом виділу з ТОВ «Творча школа лілія», про що свідчить розподільчий баланс ТОВ «МС Девелопмент» станом на 01 червня 2020 року. Із цього розподільчого балансу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у ТОВ «МС Девелопмент» до виділу, тому ТОВ «МС Девелопмент», ТОВ «Юпітер Фарм» та ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням, у тому числі і перед ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, а також заяви про зміну предмета заяви, ОСОБА_1 просив суд замінити боржника у виконавчому листі у справі № 367/5875/14-ц з ТОВ «Творча школа лілія» (минула назва ТОВ «МС Девелопмент»; 68601, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 46 А/1; код ЄДРПОУ 35861700) на чотирьох боржників:

ТОВ «Творча школа лілія» (68601, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 46 А/1; код ЄДРПОУ 35861700);

ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 43663190);

ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, 2; код ЄДРПОУ 23364377);

ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 41606497) як солідарних боржників.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 09 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.

Замінив сторону боржника у виконавчому листі у справі № 367/5875/14-ц з ТОВ «Творча школа лілія» (до зміни назви юридичної особи - ТОВ «МС Девелопмент») на солідарних боржників: ТОВ «Творча школа лілія», ТОВ «Торговий центр «Фестивальний», ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» та ТОВ «Мед?Cервіс Днепр».

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» утворилося внаслідок виділу з ТОВ «МС Девелопмент», ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» є правонаступником припиненої юридичної особи ТОВ «Юпітер Фарм», яке утворилося внаслідок виділу з ТОВ «МС Девелопмент», а ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» утворилося внаслідок реорганізації шляхом виділу з ТОВ Фірма «Мед-Сервіс».

Враховуючи те, що із розподільчого балансу ТОВ «МС Девелопмент» станом на 01 червня 2020 року, на підставі якого було здійснено виділ ТОВ «Торговий центр «Фестивальний», ТОВ «Юпітер Фарм», неможливо точно встановити, кому із правонаступників у процесі виділу були передані обов`язки юридичної особи за окремими зобов`язаннями, що існували у ТОВ «МС Девелопмент» до виділу, міцевий суд виснував, що ТОВ «МС Девелопмент», ТОВ «Юпітер Фарм» та ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» несуть солідарну відповідальність перед кредитором ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Мед-Cервіс Днепр», ТОВ Фірма «Мед-Cервіс», ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» оскаржили його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 21 вересня 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Мед-Cервіс Днепр», ТОВ Фірма «Мед-Сервіс», ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» залишив без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 травня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що оскільки кількість юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, більша двох, з огляду на положення частини третьої статті 109 ЦК України субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Торговий центр «Фестивальний», ТОВ Фірма «Мед-Сервіс», ТОВ «Мед-Сервіс-Днепр», в якій заявники просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому листі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18, постанові Верховного Суду від 28 квітня 2023 року у справі № 904/5711/18.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що на момент виділу юридичних осіб заявників у останніх не було зобов`язань перед ОСОБА_1 , а тому вони не можуть бути покладені на них, та що суди не встановили вид відповідальності, яка покладена на відповідача та заявників апеляційних скарг.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов у січні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість доводів скаржників, просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів заявників про те, що на час ухвалення судового рішення про стягнення коштів з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 виділ заявників уже відбувся, проте останні не були залучені до участі у справі як співвідповідачі, мотивуючи тим, що дізнався про реорганізацію ТОВ «МС Девелопмент» шляхом виділу вже після повернення виконавчого листа у зв`язку з неможливістю його виконання.

Також зазначає, що заявники не були позбавлені права заявити клопотання про залучення їх до участі у справі відразу після їх створення як юридичних осіб, надавати пояснення та заперечення під час розгляду справи про стягнення коштів із ТОВ «МС Девелопмент».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У грудні 2023 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року у цивільній справі № 367/5875/14-ц за позовом ТОВ «МС Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів ТОВ «МС Девелопмент» у позові відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 283 134,74 грн; стягнуто із ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2 000 грн, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (т. 3, а. с. 235-240).

Суди розглядали справу неодноразово (т. 4, а. с. 30-34, 41-43, 74-76, 113-117, 165-169, 194-197, т. 5, а. с. 33-41).

Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у справі № 367/5875/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів задоволено, стягнуто з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 1 710 650,76 грн безпідставно набутих коштів; стягнуто з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 29 068,21 грн (т. 5, а. с. 85-91).

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у справі № 367/5875/14-ц Ірпінський міський суд Київської області 29 червня 2021 року видав виконавчий лист (т. 6, а. с. 14).

19 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков О. В. на підставі виконавчого листа у справі № 367/5875/14-ц від 29 червня 2021 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 (т. 6, а. с. 15-16).

21 жовтня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова О. В. зазначений виконавчий лист був повернений стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити місцезнаходження боржника, майно, на яке може бути звернене стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», не виявлено, а вжиті виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (т. 6, а. с. 17).

За відомостями з ЄДР 18 червня 2021 року відбулась зміна назви ТОВ «МС Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35861700) на ТОВ «Творча школа лілія» (код ЄДРПОУ 35861700) із зміною адреси місцезнаходження, виду діяльності і директора товариства.

Відповідно до витягу з ЄДР у ТОВ «Творча школа лілія» (код ЄДРПОУ 35861700) наявні два правонаступники: ТОВ «Юпітер Фарм» (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 43663159) та ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 43663190) (т. 6, а. с. 18, 99, 106).

Окрім цього, відповідно до відомостей ЄДР (дата запису 02 грудня 2020 року), передавального акта ТОВ «Юпітер Фарм» до правонаступника ТОВ Фірма «Мед?Сервіс» від 25 листопада 2020 року, в результаті реорганізації ТОВ «Юпітер?Фарм» (код ЄДРПОУ 43663159) та приєднання його до ТОВ Фірма «Мед-Сервіс», останнє є правонаступником ТОВ «Юпітер Фарм», яке припинено на підставі рішення щодо реорганізації та вказано відомості щодо правонаступника - ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, 2; код ЄДРПОУ 23364377) (т. 6, а. с. 20, 24-26, 107).

Також в ЄДР наявна інформація щодо правонаступника ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» (зареєстроване місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4; код ЄДРПОУ 41606497) (т. 6, а. с. 23).

За протоколом № 1 установчих зборів засновників ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» від 20 вересня 2017 року створено ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» внаслідок реорганізації ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» шляхом виділу частки майна, прав та обов`язків з передачею їх за розподільчим балансом від 14 вересня 2017 року, затвердженим загальними зборами ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» від 20 вересня 2017 року до ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» (т. 6, а. с. 100, 101).

Рішенням засновника № 1 від 11 червня 2020 року створено ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» внаслідок реорганізації ТОВ «МС Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35861700) шляхом виділу частки майна, прав та обов`язків з передачею їх за розподільчим балансом, затвердженим загальними зборами учасників ТОВ «МС Девелопмент» (т. 6, а. с. 87).

Рішенням № 4 єдиного учасника ТОВ «МС Девелопмент» від 11 червня 2020 року затверджено розподільчий баланс товариства у формі додатку № 1 до цього рішення, за яким частина активів та пасивів товариства передається юридичним особам, що утворюються шляхом виділу з товариства, а саме ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» та ТОВ «Юпітер Фарм» (т. 6, а. с. 183-186).

Згідно з даними розподільчого балансу ТОВ «МС Девелопмент» від 11 червня 2020 року, затвердженого станом на 01 червня 2020 року, до ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» перейшли пропорційно: 1) основні засоби (активи) на загальну суму 42 371 230 грн, до складу яких входять 2 нежилих приміщення за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ., ці відомості відображено в оборотно-сальдовій відомості за рахунком 1522 за 16 червня 2020 року, сформованій станом на 21 січня 2022 року; 2) поточні зобов`язання за товари, роботи, послуги (пасиви) на загальну суму 42 371 230 грн, перед ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» за договором від 29 травня 2015 року № 237 та за договором від 01 червня 2016 року № 238. Вказані відомості відображено у оборотно-сальдовій відомості за рахунком 6851 за 16 червня 2020 року, сформованій станом на 21 січня 2022 року (т. 6, а. с. 21, 22, 86-91, 185-186).

Відповідно до витягу з ЄДР ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» утворилося на підставі Протоколу № 1 установчих зборів його засновників від 20 вересня 2017 року внаслідок реорганізації шляхом виділу з ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» частки майна, прав та обов`язків з передачею їх за розподільчим балансом від 14 вересня 2017 року, затвердженим загальними зборами ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» від 20 вересня 2017 року, ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» (т. 6, а. с. 27, 28, 97, 98).

Таким чином, суди встановили, що ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» утворилося внаслідок виділу з ТОВ «МС Девелопмент», ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» є правонаступником припиненої юридичної особи ТОВ «Юпітер Фарм», яке утворилося внаслідок виділу з ТОВ «МС Девелопмент», а ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» утворилося внаслідок реорганізації шляхом виділу з ТОВ Фірма «Мед-Сервіс».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 263 ЦПК України).

Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

У § 51 рішення від 05 січня 2010 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04) ЄСПЛ зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У § 52 цього ж рішення ЄСПЛ вказав, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. § 53 згаданого рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За приписами статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи зміст наведеної норми права, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та припиненням юридичної особи, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі реорганізації суб`єкта господарювання. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України. У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) прав і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 756/16730/13-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо правової природи виділу

Згідно із частиною першою статті 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Перше речення наведеної норми визначає шляхи припинення юридичної особи - ліквідація та реорганізація, а також конкретизує види реорганізації, внаслідок яких юридична особа припиняється - злиття, приєднання, поділ, перетворення.

Друге ж речення вказує на характерну ознаку реорганізації, яка притаманна всім її видам, а саме: перехід майна, прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи до її правонаступників.

Норма статті 104 ЦК України не встановлює вичерпного переліку видів реорганізації юридичної особи, а визначає ті її (реорганізації) види, внаслідок яких юридична особа припиняється. На це вказує й сам заголовок статті 104 ЦК України «Припинення юридичної особи».

Відповідно до частини першої статті 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частини третя, четверта статті 109 ЦК України).

Подібні положення містяться в частині п`ятій статті 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», де визначено, що товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства, з якого здійснено виділ, які згідно з розподільним балансом не перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов`язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Аналіз наведених норм свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.

Оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, в законі закріплено положення про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.

Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків.

Наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21.

Щодо виду відповідальності боржника

Згідно із частинами першою та другою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора (частина четверта статті 619 ЦК України).

Отже, кредитор може пред`явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження.

У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов`язанням основного боржника в силу прямого припису закону.

У цивільно-правовому зобов`язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому під час виконання зобов`язань важливо визначити вид відповідальності; від цього залежить порядок пред`явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов`язання боржником.

У справі, яка переглядається, суди установили, що ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення безпідставно отриманих коштів за договором позики від 20 липня 2009 року у грудні 2014 року.

Суди розглядали справу неодноразово.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у справі № 367/5875/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 1 710 650,76 грн безпідставно набутих коштів, а також судові витрати у розмірі 29 068,21 грн.

Вказане рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку не оскаржувалося.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у справі № 367/5875/14-ц Ірпінський міський суд Київської області 18 червня 2021 року видав виконавчий лист.

Відповідно до відомостей з ЄДР 21 червня 2021 року ТОВ «МС Девелопмент» перейменовано у ТОВ «Творча школа лілія».

19 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков О. В. на підставі виконавчого листа у справі № 367/5875/14-ц від 29 червня 2021 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.

21 жовтня 2021 року зазначений виконавчий лист був повернутий стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити місцезнаходження боржника ТОВ «Творча школа лілія», майно, на яке може бути звернене стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», а вжиті виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас відповідно до відомостей з ЄДР внаслідок реорганізації ТОВ «МС Девелопмент» шляхом виділу з останньої утворилися нові юридичні особи, а саме: 11 червня 2020 року - ТОВ «Торговий центр «Фестивальний»; 11 червня 2020 року - ТОВ «Юпітер Фарм», яке припинено, її правонаступником є ТОВ Фірма «Мед-Сервіс».

Крім того, 20 вересня 2017 року створено нову юридичну особу ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» внаслідок реорганізації шляхом виділу з ТОВ Фірма «Мед-Сервіс».

Відповідно до викладеного, реорганізація ТОВ «МС Девелопмент» шляхом виділу з останнього нових юридичних осіб відбулася під час розгляду справи в суді та до ухвалення остаточного рішення про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 .

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

У запереченні на заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» зазначало, що обсяг виділених прав та обов`язків, які перейшли від ТОВ «МС Девелопмент» на підставі розподільчого балансу від 01 червня 2020 року, є чітко визначеним та не допускає сумнівного тлумачення.

У запереченні на заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» зазначало про те, що останнє було створено шляхом виділу з ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» до виникнення зобов`язань у ТОВ «МС Девелопмент» перед ОСОБА_1 , не стосується боржника, тому не має нести відповідальність перед стягувачем.

Не погоджуючись із поданими запереченнями, ОСОБА_1 надіслав до суду відповідь на заперечення, в яких, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 та від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, вказував, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома або більше боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною юридичною особою.

ОСОБА_1 звертав увагу, що утворення нових юридичних осіб шляхом виділу з ТОВ «МС Девелопмент» та подальша реорганізація таких осіб спрямоване виключно на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань, ТОВ «МС Девелопмент» та його правонаступники мають однакових засновників/керівників та кінцевих бенефіціарних власників.

Також заявник зазначав, що із розподільчого балансу ТОВ «МС Девелопмент» станом на 01 червня 2020 року, на підставі якого було здійснено виділ, неможливо точно встановити обов`язки осіб за окремим зобов`язанням, що існували у ТОВ «МС Девелопмент» до виділу, тому ТОВ «МС Девелопмент», ТОВ «Юпітер Фарм» та ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Під час виконання зобов`язань важливо визначити вид відповідальності, від цього залежить порядок пред`явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов`язання боржником.

Як зазначено вище, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частини третя, четверта статті 109 ЦК України).

Суди установили, що відповідно до розподільчого балансу ТОВ «МС Девелопмент» від 11 червня 2020 року, затвердженого станом на 01 червня 2020 року, до ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» перейшли пропорційно: 1) основні засоби (активи) на загальну суму 42 371 230 грн, до складу яких входять 2 нежилих приміщення за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; 2) поточні зобов`язання за товари, роботи, послуги (пасиви) на загальну суму 42 371 230 грн, перед ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» за договором від 29 травня 2015 року № 237 та за договором від 01 червня 2016 року № 238 (т. 6, а. с. 21, 22, 86-91, 185-186).

Відповідно до витягу з ЄДР ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» утворилося на підставі Протоколу № 1 установчих зборів його засновників від 20 вересня 2017 року внаслідок реорганізації шляхом виділу з ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» частки майна, прав та обов`язків з передачею їх за розподільчим балансом від 14 вересня 2017 року, затвердженим загальними зборами ТОВ Фірма «Мед-Сервіс» від 20 вересня 2017 року, ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» (т. 6, а. с. 27, 28, 97, 98).

Колегія суддів доходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно керувались тим, що у разі виділу юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Водночас суди правильно врахували те, що відповідно до розподільчого балансу ТОВ «МС Девелопмент» станом на 01 червня 2020 року, на підставі якого було здійснено виділ ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» та ТОВ «Юпітер Фарм», неможливо точно встановити, кому із правонаступників у процесі виділу були передані обов`язки юридичної особи за окремими зобов`язаннями, що існували у ТОВ «МС Девелопмент» до виділу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, додержуючись норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, враховуючи те, що ТОВ «Творча школа лілія», ТОВ «Торговий центр «Фестивальний», ТОВ Фірма «Мед-Сервіс», ТОВ «Мед?Сервіс Днепр» утворено шляхом виділу з ТОВ «Творча школа лілія» (минула назва ТОВ «МС Девелопмент»), тобто кількість юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, більша двох, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до статті 109 ЦК України, відповідальність такі особи несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18, колегія суддів зазначає таке.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що «умови та порядок захисту прав кредитора, зокрема, при виділі з акціонерного товариства були передбачені статтею 82 Закону України «Про акціонерні товариства». Так, протягом 30 днів з дати прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття відповідного рішення загальними зборами останнього з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство зобов`язане письмово повідомити про це кредиторів товариства і опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення. Публічне товариство зобов`язане також повідомити про прийняття такого рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 20 днів після надіслання йому повідомлення про припинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: забезпечення виконання зобов`язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов`язань перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором. У разі якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов`язань перед ним. Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити, до кого з правонаступників перейшло зобов`язання або чи залишилося за ним зобов`язаним товариство, з якого був здійснений виділ, правонаступники та товариство, з якого був здійснений виділ, несуть солідарну відповідальність за таким зобов`язанням.

З викладеного можна виснувати, що законодавець врегулював питання забезпечення прав позивача як кредитора акціонерного товариства у випадку виділу з такого, пов`язавши можливість здійснення процедури виділу із задоволенням вимог кредитора. Також під час судового розгляду кредитор як позивач наділений процесуальним правом звертатися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення свого позову, якщо існують обставини, які істотно ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судове рішення про стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» як основного боржника за зобов`язанням, які виникли з публічного договору № 295905/17, прийняте після завершення процедури виділу новоствореної юридичної особи - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не встановлює обставин субсидіарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не може мати преюдиційного значення для останнього щодо його прав та обов`язків як субсидіарного боржника, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви ПАТ «Київгаз» про заміну основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - АТ «К.ЕНЕРГО» (змінено назву з АТ «Київенерго») як основного боржника та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного. Водночас судовим рішенням щодо основного боржника ПАТ «Київгаз» не позбавлялося можливості звернутися до суду з окремим позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як до субсидіарного боржника за зобов`язаннями, які виникли у АТ «Київенерго» до завершення процедури виділу.».

Проте вказані висновки не підлягають врахуванню під час вирішення спору у справі, яка переглядається, через відмінність фактичних обставин справ.

Так, за обставинами справи № 910/2615/18 ПАТ «Київгаз» звернулось до суду з позовом, у якому згідно з подальшими неодноразовими уточненнями та клопотаннями про залучення співвідповідачів остаточно просило стягнути з АТ «Київенерго», ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та КП «Київтеплоенерго» як солідарних боржників суму основного боргу в розмірі 222 169 612,72 грн, пеню у розмірі 68 079 815,62 грн, 3 % річних у сумі 6 028 359,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 716 886,61 грн.

Вимогу про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно позивач обґрунтував тим, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та КП «Київтеплоенерго» є правонаступниками АТ «Київенерго» відповідно за наслідками здійсненого виділу та в силу прямої вказівки закону, а саме частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання».

Господарський суд міста Києва рішенням від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року, позовні вимоги ПАТ «Київгаз» задовольнив частково та стягнув з АТ «Київенерго» суму основного боргу, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. У задоволенні решти позовних вимог до АТ «Київенерго» відмовив. Також відмовив у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та КП «Київтеплоенерго».

Щодо позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що за змістом наявних у матеріалах справи розподільних балансів усі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», і зобов`язання за договором, з приводу яких виник спір, не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Відповідно до встановлених обставин справи та положень законодавства ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не є правонаступником ПАТ «Київенерго» у спірних правовідносинах, а підстави для солідарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «Київенерго» за приписами частини четвертої статті 109 ЦК України також відсутні.

Отже, у вказаній справі на час звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості реорганізація основного боржника шляхом виділу відбулася, новостворені юридичні особи були співвідповідачами у справі, суди виснували про відсутність покладення солідарного обов`язку на юридичних осіб, які утворилися шляхом виділу, на підставі частини четвертої статті 109 ЦК України, оскільки відповідно до розподільних балансів усі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Водночас у справі, яка переглядається, позов ТОВ «МС Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заявлений у вересні 2014 року, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «МС Девелопмент» про стягнення безпідставно отриманих коштів у грудні 2014 року. ОСОБА_1 не міг заявити вимог до ТОВ «Юпітер Фарм» та ТОВ «Торговий центр «Фестивальний» як до співвідповідачів, оскільки виділ вказаних товариств з ТОВ «МС Девелопмент» відбувся у червні 2020 року. Крім того, суди дійшли висновків про солідарну відповідальність новостворених юридичних осіб на підставі частини четвертої статті 109 ЦК України з огляду на неможливість встановлення переходу обсягу прав та обов`язків до юридичних осіб, які утворилися шляхом виділу.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що на момент виділу юридичних осіб заявників у останніх не було зобов`язань перед ОСОБА_1 , а тому такі зобов`язання не можуть бути покладені на них, колегія суддів зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 910/11030/18 вказано про те, що для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження ключовим, вагомим та першочерговим є питання моментів/періодів виникнення спірних зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вимоги про стягнення яких вирішував суд.

У зв`язку з цим для вирішення питання щодо можливості субсидіарної відповідальності юридичної особи, створеної шляхом виділу, важливим є і визначення моменту виникнення зобов`язань у юридичної особи, з якої був здійснений виділ, оскільки зобов`язання, які виникли після такого створення юридичної особи, виключають можливість понесення новоствореною юридичною особою, що утворена внаслідок виділу, відповідальності за зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ.

Як встановили суди, у вересні 2014 року ТОВ «МС Девелопмент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень до позову, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь 237 841,49 грн, як борг за договором позики, укладеним сторонами 20 липня 2009 року № 412.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до первісного позивача, з урахуванням уточнень, на підставі статті 1212 ЦК України просив ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «МС Девелопмент» на свою користь надмірно переплачені кошти при поверненні ним боргу за договором позики від 20 липня 2009 року № 412 у сумі 2 454 994,28 грн.

Отже, правовідносини між ТОВ «МС Девелопмент» та ОСОБА_1 щодо позики грошових коштів виникли у 2009 році.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 викладено правовий висновок щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала), зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Також Велика Палата Верховного Суду відхилила аргумент відповідача про те, що лише постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 березня 2021 року у справі № 910/17567/19 був встановлений факт безпідставного набуття ним грошових коштів та, як наслідок, обов`язок їх повернути.

В іншому випадку (за позицією відповідача) без судового рішення зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів не виникало б узагалі, тобто якби позивач не звернувся до суду, то відповідач не мав би обов`язку повернути йому безпідставно отримані кошти. Такий підхід суперечив би засадам добросовісності, розумності та справедливості зобов`язання, передбаченим у частині третій статті 509 ЦК України.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Торговий центр Фестивальний», ТОВ Фірма «Мед Сервіс» та ТОВ «Мед-Сервіс Днепр», які утворилися шляхом виділу з ТОВ «МС Девелопмент», не мають зобов`язань перед ОСОБА_1 , оскільки їх виділ відбувся до ухвалення судового рішення про стягнення з ТОВ «МС Девелопмент», є безпідставними та спростовуються вище викладеним.

У такому випадку правове значення для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження має питання моменту виникнення спірних зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вимоги про стягнення яких вирішував суд, що у спірних правовідносинах склалися між сторонами ще у 2009 році.

Крім того, витяг з ЄДР не містить інформації щодо обсягу прав та обов`язків, які переходять до іншої особи внаслідок виділу та складаються у розподільчому балансі, а тому, враховуючи неповідомлення ТОВ «МС Девелопмент» суду апеляційної інстанції щодо проведеної реорганізації у 2020 році, з`ясувати про наявність у останнього правонаступників та відповідно про їх залучення до участі у справі стягувач не міг до початку відкриття виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку аналогічним аргументам заявників, зазначивши, що правовідносини між стягувачем ОСОБА_1 та ТОВ «МС Девелопмент» виникли до моменту створення вказаних юридичних осіб, та постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року встановлено безпідставне набуття ТОВ «МС Девелопмент» грошових коштів від ОСОБА_1 на підставі договору позики від 20 липня 2009 року.

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/1956/15, у випадку вибуття субсидіарного боржника - сторони у виконавчому провадженні внаслідок його заміни на основного боржника після набуття законної сили рішенням суду, яким із субсидіарного боржника стягнуто борг, переданий ним правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу, така заміна може бути спрямована на ухилення субсидіарного боржника від виконання рішення суду або вчинення дій, які б ускладнювали його виконання.

У подальшому цей висновок набув розвитку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 у справі № 922/4519/14, в пунктах 6.12 та 6.16 якої зазначено, зокрема, що хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основного обсягу прав, зокрема нерухомого майна, та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідношення.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Оцінюючи дії/бездіяльність основного боржника ТОВ «МС Девелопмент» у контексті добросовісності, слушними є доводи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому останній зазначає, що дізнався про реорганізацію ТОВ «МС Девелопмент» шляхом виділу вже після повернення виконавчого листа у зв`язку з неможливістю встановлення майна боржника та його наявності.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, де передбачена можливість у процесуальному порядку залучити відповідача, реорганізація ТОВ «МС Девелопмент» шляхом виділу ще не була проведена.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та ухвалення ним рішення заявники не були позбавлені права повідомити суд про таку реорганізацію шляхом виділу для здійснення процесуального правонаступництва та заявляти свої заперечення, зокрема щодо виникнення субсидіарної, а не солідарної відповідальності та щодо розподілу розміру коштів між ними, заявлених до стягнення ОСОБА_1 із ТОВ «МС Девелопмент», оскільки статтею 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди допустили порушення норм процесуального права, оскільки при відкритому виконавчому провадженні здійснили заміну сторони у виконавчому листі, а не у виконавчому провадженні, колегія суддів зазначає таке.

19 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков О. В. на підставі виконавчого листа у справі № 367/5875/14-ц від 29 червня 2021 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.

21 жовтня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова О. В. зазначений виконавчий лист був повернений стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити місцезнаходження боржника, майно, на яке може бути звернене стягнення, згідно із Законом України «Про виконавче провадження» не виявлено, а вжиті виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, на час звернення ОСОБА_1 у січні 2020 року до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі, виконавчий лист № 367/5875/14-ц був повернутий стягувачу без виконання.

Доказів про те, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні або про те, що строк його пред`явлення до виконання закінчився, матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявниками в апеляційних скаргах, спрямовані на переоцінку доказів, які досліджувались судами, тому не беруться колегією суддів до уваги, оскільки на підставі статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна сторони у виконавчому листі носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що, враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (боржника у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження (див. постанову від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21)).

Отже, враховуючи завдання виконавчого провадження, яке, зокрема, полягає у примусовому виконанні рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, з урахуванням того, що ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом у 2014 році, який було задоволено рішенням суду апеляційної інстанції лише у 2021 році, а виданий на виконання цього судового рішення виконавчий лист було повернуто стягувачу з підстав неможливості встановлення місцезнаходження боржника та майна, на яке може бути звернене стягнення (у зв`язку зі зміною назви та реорганізації останнього), заява ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі відповідає меті ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення, а оскаржувані судові рішення про задоволення такої заяви - вимогам статті 263 ЦПК України.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на аналізі та оцінці всіх наявних у справі доказів у їх сукупності.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії, судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Фестивальний», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Мед-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс-Днепр» залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк