Дата документу 27.06.2024 Справа № 331/282/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1344/24 Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.

Є.У.№331/282/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

Подліянової Г.С.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 5092220 від 03.05.2021 року,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №5092220 від 03.05.2021 у розмірі 57884,72 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5092220, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 12 300,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за ставкою 1,25 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. У визначений строк відповідачка кредит не сплатила, внаслідок чого сформувалася заборгованість.

16.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 5092220 від 03.05.2021, укладеним з ОСОБА_1

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № 5092220 від 03.05.2021, укладеним з ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що заборгованість відповідачки станом на 11.12.2023 становить 57884,72 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 9 719,00 грн., відсотками на дату відступлення права вимоги 46 935,72 грн., заборгованість з комісії - 1230,00 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 17000,00 грн. позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 5092220 від 03.05.2021 у розмірі 57884,72 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі - 9719,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі - 46935,72 грн., заборгованість з комісії в розмірі - 1230,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, по справі ухвалитинове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному иа неупередженому її розгляду. Скаржник вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Надані ТОВ ТОВ «Коллект Центр» розрахунки заборгованості не можна вважати доказами заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 . Вона не повідомлялась про те, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» та у подільшому між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладались договора факторингу. Надані копії вказаних договорів апелянта також ставить під сумнів. Отже скаржник вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити з підстав недоведеності та необґрунтованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» заперечує проти апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено умови кредитного договору та не виконані зобов`язання, які взяла на себе відповідачка при підписанні кредитного договору. Факт укладення договору і розмір заборгованості підтверджується належними і допустимими докахами. Вимоги позивача про компенсацію за рахунок відповідачки витрат на правову допомогу суд задовольнив частково, визнавши визначену судом суму пропорційною та справедливою.

Колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Встановлено, що 03.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5092220 (а.с. 7-10).

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитедавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що розмір кредиту становить 12 300,00 грн.

Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 03.05.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 02.06.2021.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4612,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, і в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 12300,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 45310873 від 03.05.2021 (а.с. 14).

16.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 5092220 від 03.05.2021, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 5092220 від 03.05.2021, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимги до ОСОБА_1 .

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054ЦКУкраїни у вказаній редакції).

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла-шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Наведені приписи дають підстави виснувати, що ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Апеляційний суд звертає увагу, що в оферті на укладання угоди про надання кредиту №5092220від 03.05.2021 вказано, що цей кредит є споживчим. Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, також містить інформацію про те, що тип кредиту споживчий кредит.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідачкою будь-яких проплат за вищевказаним кредитним договором не здійснено (а.с.17)

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 11.12.2023 року в сумі 57884,72 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 719,00 грн., відсотками на 11.12.2023 (дату відступлення права вимоги) 46 935,72 грн. та заборгованість з комісії - 1230,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормамиЦК України, Закону України «Про споживчий кредит»,Закону України «Про електронну комерцію»,Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Частиною 1ст. 626ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідностатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1ст.3Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно дост. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1ст. 638 ЦК Українисторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положеньст. 629 ЦК Україниє обов`язковим для виконання сторонами.

Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.

Кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогамЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,Закону України «Про електронну комерцію»,Закону України «Про захист прав споживачів»та не суперечить приписам ч.1 ст.205, ст.6,207,627-628, ч. 2 ст.639 ЦК України.

Втім, стягуючи проценти за користування кредитом в сумі 46 935,72 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказані проценти були нараховані позивачем на дату відступлення права вимоги. При цьому строк дії договору становив 30 днів, тобто до 02.06.2021.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, тому висновки суду про доведеність позовув цій частині є помилковими.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦКУкраїни про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 0814/6450/2012, провадження № 61-18489св21: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував вказані висновки Верховного Суду.

Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023року, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця

Кредитний договір укладений 03.05.2021 строком на 30 днів, тобто до 02.06.2021. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості видно, що станом на 02.06.2021 дату закінчення строку кредитування заборгованість по процентам за користування кредитом становить 4612,50 гривень, а тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідачки.

Аналіз викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, тому в цій частині прийшов до помилкових висновків та порушив норми матеріального права. За вказаних підстав та у відповідності до норм статтй 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» в сумі 46935,72 грн. та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» відсотків за користування кредитом в суммі 4612,50 грн.

Відтак загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15561,5грн, із яких за тілом кредиту 9719 грн., за відсотками 4612, 50 грн., за комісією 1230 грн.

У відповідності до норм частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як видно із матеріалів справи, апелянт ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 4026,00 грн., проте її апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 27% від заявленої позивачем ціни позову, тому компенсація сплаченого судового збору апелянтом має бути частковою.

З урахуванням взаєморозрахунку сплаченого судового збору позивачем в суді першої інстанції та апелянтом в суді апеляційної інстанції, стягненню підлягає судовий збір з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» в сумі 1597,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог, не отримання повідомлення про зміну кредитора, не заслуговують на увагу.

Факт укладення кредитного договору, розмір визначеної апеляційним судом суми заборгованості, факт набуття новим кредитором права вимоги підтверджується зібраними у справі доказами.

Неповідомлдення кредитором позичальника про уступку права вимоги не звільняє останнього від обов`язку виконувати кредитні зобов`язання. Доказів сплати передбачених умовами кредитного договору платежів первісному кредитору відповідачка суду не надала, відтак відсутні підстави для звільнення її від обов`язку виконати кредитний договір у відповідності з його умовами.

Суму витрат на правничу допомогу, яка була зменшена судом першої інстанції під час розгляду вказаної справи з 17000,00 грн. до 5000,00 грн. апеляційний суд вважає пропорційною у співвідношені до складності справи, зібраним доказам адвокатом та справедливою. Відтак рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. також слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268,374,376,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 по цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за процентами у сумі 46 935,72 грн. скасувати, в частині визначення загального розміру заборгованості і судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,на користьТОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість по відсоткам за користування кредитом в суммі 4612,50 гривень ( чотири тисячі шістсот дванадцять гривень 50 копійок).

Визначити загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 15561,5 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна грвиня 50 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,на користьТОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) витрати зі сплати судового збору в сумі 1597,00 гривень (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сі гривень 00 копійок).

Віншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова