Справа № 991/5169/24

Провадження 1-кс/991/5202/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018 (далі - Кримінальне провадження), у якому детектив просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 5 002 256 грн. та покласти на нього додаткові процесуальні обов`язки (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який є тяжким корупційним злочином;

2) наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України;

3) жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам;

4) для належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків доцільно визначити заставу у розмірі 5 002 256 грн. та покласти ряд додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 доводи, викладені у Клопотанні, підтримав, просив задовольнити Клопотання.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення Клопотання з огляду на необґрунтованість підозри (квартира була придбана ОСОБА_4 для використання в якості офісу та ще у 2007 була переобладнана під офісні приміщення, не відповідає вимогам, що встановлені для житла, а отже він не володів житлом у м. Києві та законно проживав у готелі «Київ»). Зазначив, що ризики відсутні, виїзди ОСОБА_4 закордон пов`язані з його незадовільним станом здоров`я, з необхідністю проходження медичного обстеження, медичних процедур, проте він завжди повертався на територію України, при цьому на його утриманні перебуває 94-річна матір ОСОБА_7 , яка потребує постійного медичного контролю та піклування з боку сина; свідки неодноразово допитувалися, ризик впливу відсутній; не доведено ризик перешкоджання Кримінальному провадженню іншим чином. Вказав, що покладення додаткового обов`язку «не відлучатися з м. Києва» може призвести до трагічних наслідків, оскільки його мати, яка потребує постійного медичного контролю та піклування з боку сина, та яку ОСОБА_4 відвідує щотижня з п`ятниці по неділю, проживає на території Миколаївської області; покладення додаткового обов`язку «здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну» може мати негативні наслідки для здоров`я ОСОБА_4 , оскільки йому у квітні 2024 у Німеччині проведено операцію і він потребує періодичного відвідування лікарів за кордоном для контролю перебігу ремісії онкологічного захворювання. Зазначив, що неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу у Клопотанні необґрунтовано, а визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_4 . Вказав, що строки досудового розслідування закінчилися 22.04.2022, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 позицію захисника підтримав.

Слідчий суддя, дослідивши Клопотання, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін Кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

13.06.2024 детективом НАБУ ОСОБА_6 за погодженням із прокурором САП ОСОБА_3 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке того ж дня вручено останньому (далі - Повідомлення про підозру).

Згідно викладених у Повідомленні про підозру обставин органом досудового розслідування встановлено наступні обставини.

27.11.2014 ОСОБА_4 відповідно до ст. 79 Конституції України склав присягу перед Верховною Радою України, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників.

За ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Статтею 75 Конституції України регламентовано, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Основу конституційного складу Верховної Ради України становлять народні депутати України, які набувають відповідних повноважень з моменту складення ними присяги, яка підписується кожним із них.

Статтею ст. 78 Конституції України визначено, що народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. У ст. 81 Конституції України вказано, що повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами, зокрема у ст. 364 КК України, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування.

Таким чином, з часу складення присяги до часу припинення повноважень 29.08.2019 народний депутат України Верховної Ради України VIII скликання ОСОБА_4 у розумінні п. 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, а саме законодавчої.

Статтею 8 Закону України «Про статус народного депутата України» (далі - Закон) передбачено, що у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.

Відповідно до ст. 24 Закону народний депутат, крім іншого, зобов`язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави, додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону держава гарантує народному депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та їх підпорядкування, забезпечують умови для здійснення народним депутатом своїх повноважень у межах та в порядку, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Зокрема, у ч. 1 ст. 35 Закону визначено, що у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму).

Водночас умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 Закону, згідно з якою право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

Вищезазначеними положеннями встановлено державну гарантію із забезпечення народного депутата України житлом як складову його правового статусу та наділено народного депутата, у силу посади, яку він обіймає, правом на реалізацію цієї гарантії шляхом подання заяви про компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера. Можливість депутата звернутись із заявою про виплату йому грошової компенсації за оренду житла або винайм готельного номера є соціально-економічною гарантією його діяльності. Водночас така гарантія передбачена тільки для тих народних депутатів, які не забезпечені житлом у м. Києві або в 30-кілометровій зоні від його меж, у зв`язку з чим позбавлені можливості належним чином виконувати покладені на них обов`язки і здійснювати відповідні повноваження.

Порушення посадовими особами органів державної влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування встановлених цим Законом гарантій трудових прав народного депутата тягне за собою відповідальність відповідно до закону (ст. 38 Закону).

У ст. 379 ЦК України надано визначення поняттю «житло фізичної особи», зокрема це житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них, у зв`язку з чим наявність у власності квартири, житлового будинку або іншого житлового приміщення свідчить про забезпеченість особи житлом.

Статтею 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» визначено, що організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Пунктом 10 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 № 769, визначено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат здійснює через Управління справами. Таким чином, саме Управління справами Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120, місцезнаходження юридичної особи: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) здійснювало нарахування грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, які видавались народним депутатам на виконання вимог ст. 35 Закону.

При цьому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 65,2 кв.м.

Відповідно до п. 7 вказаного договору, ОСОБА_4 свідчив, що він оглянув квартиру і що квартира знаходиться у задовільному технічному стані та придатна для використання її під житло.

Таким чином з 06.03.2007 ОСОБА_4 був забезпечений житлом у м. Києві.

ОСОБА_4 , набувши повноважень народного депутата України Верховної Ради України VIII скликання, будучи забезпеченим житлом у м. Києві, з метою отримання в користування готельного номера в державному підприємстві «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України» (далі - ДП «Готельний комплекс «Київ») за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, 27.11.2014 підписав та подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України три заяви, які були зареєстровані 08.12.2014 вх. № 222209 в Апараті Верховної Ради України. У них ОСОБА_4 просив розмістити його в готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера та перераховувати їх на рахунок ДП «Готельний комплекс «КИЇВ» протягом усього строку виконання депутатських повноважень.

У подальшому, 27.11.2014 ОСОБА_4 уклав договір з ДП «Готельний комплекс «КИЇВ» № 131 про надання послуг, на підставі якого отримав у користування готельний номер, який оплачувало Управління справами Верховної Ради України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 29.01.2016 № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким, 22.02.2016 ОСОБА_4 підписав та подав до Апарату Верховної Ради України заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», яка була зареєстрована 25.02.2016 за вх. № 45197 в Апараті Верховної Ради України.

Таким чином, ОСОБА_4 з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді безоплатного користування готельним номером у ДП «Готельний комплекс «Київ», вартість винайму якого компенсувалась за рахунок Державного бюджету України, без наявності підстав для компенсації таких коштів у зв`язку із забезпеченістю житлом у м. Києві навмисно зазначив у своїй заяві від 27.11.2014 на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України неправдиві відомості щодо відсутності у нього власного житла у м. Києві.

ОСОБА_4 01.01.2017 уклав договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 30-Д про винайм готельного номера народним депутатом України.

Також з метою отримання в користування готельного номера у ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, ОСОБА_4 підписав додаткову угоду № 1 від 01.09.2017 до договору про винайм готельного номера народним депутатом України від 01.01.2017 № 30-Д та договір № 022 про винайм готельного номера народним депутатом України від 11.12.2018.

При цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що зловживаючи владою (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою), не повідомляючи Керівника Апарату Верховної Ради України, Управління справами Верховної Ради України чи інший уповноважений підрозділ Верховної Ради України про наявність у нього житла в м. Києві з метою безпідставного отримання у користування готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку наявності підстав для отримання компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані відшкодувати вартість винайму готельного номера за рахунок бюджетних коштів. Тому

ОСОБА_4 був переконаний, що за будь-яких обставин отримає таку неправомірну вигоду, а відшкодування вартості виділеного йому готельного номера Управлінням справами Верховної Ради України здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів та призведе до тяжких наслідків у вигляді протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права - Управління справами Верховної Ради України.

26.07.2019 на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , ОСОБА_4 подарував ОСОБА_10 належну йому квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , втративши таким чином з 26.07.2019 житло у місті Києві та набувши право на отримання компенсацій вартості оренди житла або винайму готельного номера.

Відповідно до п. 4 вказаного договору ОСОБА_4 свідчив, а ОСОБА_10 підтверджувала, що квартира перебуває в належному технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань в квартирі немає.

У подальшому, 29.08.2019, через припинення повноважень народного депутата України VIII скликання ОСОБА_4 перестав отримувати грошові кошти для компенсації вартості оренди житла чи винайму готельного номера.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 на підставі поданих ним 27.11.2014 та 22.02.2016 заяв Управління справами Верховної Ради України в період з 27.11.2014 по 25.07.2019 нараховувало йому грошові кошти для компенсації вартості винайму готельного номера в сумі 914 590 грн (що більш ніж у 952 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2019), які в подальшому на підставі його заяв перераховувало на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» як плату за користування ОСОБА_4 готельним номером, у зв`язку з чим охоронюваним законом державним інтересам в особі Управління справами Верховної Ради України (на цей час - Управління справами Апарату Верховної Ради України) як юридичній особі публічного права й головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено тяжкі наслідки у вищевказаному розмірі.

Отже, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що в період з 27.11.2014 по 25.07.2019, будучи народним депутатом України Верховної Ради України VIII скликання і службовою особою, згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України, умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону, використовував владу всупереч інтересам служби, чим спричинив тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті Управлінням справами Верховної Ради України бюджетних коштів у сумі 914 590 грн (що більш ніж у 952 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2019).

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо цієї особи обмежувальних заходів.

Обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового розслідування доказів, зокрема, тими, які досліджені слідчим суддею, а саме:

-присягою народного депутата України Верховної Ради України VIII скликання ОСОБА_4 від 27.11.2014 (т.1 а. 74);

-заявами ОСОБА_4 , адресованими на Апарат Верховної Ради України, від 27.11.2014, 22.02.2016 про нарахування коштів для винайму готельного номеру (т.1 а. 74зворот - 76);

-договором №131 про надання послуг від 27.11.2014 з додатковою угодою до нього (т.1 а. 76 зворот-78зворот);

-договором №30-Д про винайм готельного номера народним депутатом України від 01.01.2017 з додатковою угодою №1 до нього (т.1 а.79-80зворот);

-договором № 022 про винайм готельного номера народним депутатом України від 11.12.2018 (т.1 а. 81-82);

-договором купівлі-продажу від 06.03.2007, згідно з яким ОСОБА_4 було придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 65,2 кв.м. Згідно п.7 Договору зазначено, що Покупець ( ОСОБА_4 ) свідчить, що він оглянув квартиру і квартира знаходиться у задовільному технічному стані та придатна для використання її під житло (т.1 а. 82 зворот-83);

-договором дарування квартири від 26.07.2019, згідно якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_10 вищевказану квартиру (т.1 а. 83зворот-84зворот);

-висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 2167, 2493/19-23, яким встановлено, що підписи у заявах ОСОБА_4 , адресованими на Апарат Верховної Ради України, від 27.11.2014, 22.02.2016 про нарахування коштів для винайму готельного номеру, у договорі №131 про надання послуг від 27.11.2014, виконані ОСОБА_4 (т.1 а. 85-91);

-висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 2166/2316/22-23 від 27.12.2022, яким встановлено, що сума перерахованих коштів для компенсації вартості оренди житла або винайм готельного номера народному депутату України ОСОБА_4 за період з 27.11.2014 по 25.07.2019 документально підтверджується у розмірі 914 590 грн. (т.1 а. 91 зворот-97зворот);

-показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , зафіксованими в протоколах допиту свідка (т.1 а. 98-108, 111-114);

-щорічними деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданими ОСОБА_4 за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, у який зазначено, що у власності ОСОБА_4 перебуває квартира АДРЕСА_1 загальною площею 101,5 кв. м., дата набуття права власності: 03.03.2007 (т.1 а. 115-207);

-листом Першого заступника Керівника апарату Верховної Ради України від 15/22-1549/271378 від 27.12.2018, додатком до листа від 27.12.2018 № 15/22-1549 (списки народних депутатів України восьмого скликання, які скористались правом отримання коштів для компенсацій вартості оренди житла та винайму готельного номера, за період 27.11.2014-30.11.2018, серед яких значиться ОСОБА_4 ) (т.1 а. 208-219).

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами Клопотання факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Стороною захисту не надано таких беззаперечних доказів, які б свідчили, що підозра є явно необґрунтованою.

Обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення зазначає, що наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 364 КК України є тяжким корупційним злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у підозрюваного можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Так, про відсутність перешкод для підозрюваного покинути територію України свідчить також і те, що він володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який дійсний до 03.07.2028 (т.1 а.219 зворот).

Слідчий суддя враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час. У зв`язку із цим обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

На час розгляду Клопотання ОСОБА_4 виповнилося 70 років. Відтак, з урахуванням віку підозрюваного, діючий на території України воєнний стан та пов`язані з цим обмеження не завадять підозрюваному наразі виїхати за межі території України та переховуватися від органу досудового розслідування та суду у іншій країні. При цьому, відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» (т.1 а. 279 зворот-280) вбачається, що підозрюваний неодноразово здійснював виїзди закордон під час дії воєнного стану. Як зазначила сторона захисту, виїзди ОСОБА_4 закордон пов`язані з його незадовільним станом здоров`я, з необхідністю проходження медичного обстеження, медичних процедур, що також підтверджено наданими стороною захисту документами.

Згідно наявної у матеріалах Клопотання інформації щодо наявності у підозрюваного рухомого та нерухомого майна, інших активів (т.1 а. 228-279) вбачається, що у підозрюваного наявні достатні майнові ресурси, які він може використати для тривалого перебування за кордоном з метою переховування.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави дійти висновку щодо існування ризику вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок виключних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Так, ризик здійснення ОСОБА_4 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що ОСОБА_4 був народним депутатом України VIII скликання, а отже може мати зв`язки з керівництвом Апарату Верховної Ради України, діючими народними депутатами України, які безпосередньо можуть впливати на працівників Управління справами Апарату Верховної Ради України, які є свідками у даному кримінальному провадженні, крім того, був радником Голови Секретаріату Президента України, виконував обов`язки заступника голови Миколаївської обласної державної адміністрації, був засновником та учасником багатьох громадських організацій, а отже набув широке коло зв`язків серед представників влади, службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, а тому існують достатні підстави вважати, що підозрюваний може використовувати свій статус, посаду, зв`язки та самостійно або через інших осіб впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Відтак, існують достатні підстави вважати щодо існування вказаного ризику.

Існування інших ризиків матеріалами Клопотання не підтверджено, зокрема, існування ризику перешкоджати Кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тими самим обставинами, що і вищевказані ризики, а за такого відповідні доводи не беруться до уваги.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із заставою є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука.

Із клопотаннями про особисту поруку в рамках Кримінального провадження до суду не зверталися.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який є тяжким корупційним злочином.

Як вже зазначалось вище, стороною обвинувачення доведено, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні вказаного злочину є обґрунтованою, ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, що свідчить про наявність підстав для застосування до підозрюваного у цьому кримінальному проваджені запобіжного заходу.

Приймаючи рішення про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя, крім іншого, враховує особу ОСОБА_4 та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється останній.

Так, у період вчинення кримінального правопорушення підозрюваний ОСОБА_4 був народним депутатом України VIII скликання, у відповідності до Присяги ОСОБА_4 (т.1 а. 74), останній 27.11.2014 склав присягу на вірність Україні перед Верховною Радою України, зокрема, присягнув додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників, скріпив присягу особистим підписом під її текстом, зокрема, обов`язки народного депутата, передбачені Законом України «Про статус народного депутата України» щодо додержання ним як народним депутатом вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержання присяги народного депутата України, додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики, що, серед іншого, передбачає заборону використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях.

Разом з тим, встановлені в ході досудового розслідування обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 , будучи народним депутатом України VIII скликання і зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою) всупереч інтересам служби, шляхом звернення про видачу йому грошових коштів для компенсації вартості користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» шляхом перерахування на його особистий картковий рахунок та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві, та зобов`язані відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про статус народного депутата України» виконувати його вимоги у формі заяви, у період з 27.11.2014 по 25.07.2019 включно отримав для себе неправомірну вигоду у виді отриманої компенсації за користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», а саме грошові кошти за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті Управлінням справами Верховної Ради України бюджетних коштів у сумі 914 590 грн.

З урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого корупційного злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, слідчий суддя дійшов висновку про те, що іншими, більш м`якими запобіжними заходами запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.

Разом з цим, слідчим суддею береться до уваги особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_4 (вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання у м. Києві, на його утриманні перебуває мати похилого віку).

Проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб повністю виключити встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування розміру застави.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб, встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК, а також розмір майнової шкоди (збитків), у завданні якої підозрюється особа, помірність обраного розміру застави та можливість її виконання.

Під час судового розгляду встановлено, що у відповідності до наданого детективом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.06.2024, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_4 за 2019 рік, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.06.2024, реєстраційних карток транспортного засобу (т.1 а. 228-279, 281-282) вбачається, що ОСОБА_4 є власником 45 земельних ділянок у Миколаївській та Київській області, 9 нежитлових будівель різного призначення у Миколаївській області, 10 житлових будинків у Миколаївській області, 1 житлового будинку у Київській області; є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Вікторія» з розміром частки у статутному капіталі 3 814 260 грн, ТОВ «Сільська політика» з розміром частки у статутному капіталі 480 000 грн, ТОВ «Відкрите місто» з розміром частки у статутному капіталі 18 750 грн, ПП « ОСОБА_15 » з розміром частки у статутному капіталі 3 500 000 грн, ТОВ «Контроль-Сервіс. Патруль-Сервіс» з розміром частки у статутному капіталі 12 950 грн, ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» з розміром частки у статутному капіталі 5 550 грн; власником автомобілів ГАЗ-21 1962 року випуску, ЗАЗ 110307-42 2006 року випуску, MERCEDES-BENZ 2011 року випуску. Також, станом на 2019 рік ОСОБА_4 мав готівкові кошти (19,7 млн. грн, 775 тис. доларів США, 155 тис. Євро).

Докази, які б спростовували вищевказані обставини, зокрема, участь підозрюваного у діяльності вказаних підприємств, у матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, який є тяжким, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застава має бути призначена у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка не є завідомо непомірною для підозрюваного та буде достатньою для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також, відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Що стосується покладення на підозрюваного додаткового обов`язку «не відлучатися з м. Києва», то в цій частині Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на потребу ОСОБА_4 здійснювати постійні виїзди на територію Миколаївської області, де проживає його 94-річна мати, яка потребує постійного догляду та піклування з урахуванням її віку та незадовільного стану здоров`я.

Клопотання в частині покладення на підозрюваного додаткового обов`язку «здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну» також не підлягає задоволенню з огляду на надані стороною захисту документи, відповідно до яких стан здоров`я ОСОБА_4 є незадовільним, йому у квітні 2024 проведено операцію, закордоном і він потребує періодичного відвідування лікарів за кордоном для контролю перебігу захворювання, на яке він страждає. Разом з цим, покладення на підозрюваного обов`язків «прибувати до детективів, прокурорів, слідчого судді та суду за кожною вимогою», «повідомляти детективів, прокурорів та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи» зможе запобігти ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).

При цьому, з огляд на положення ч. 7 ст. 194 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняє свою дію після закінчення строку, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, і обов`язки скасовуються.

Крім того, відповідно до положень статті 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, відповідно до висновку, викладеного в ухвалі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 (справа № 991/3931/22 провадження № 11-сс/991/299/22), строк застосування запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків слід встановити два місяці, до 26 серпня 2024 року включно, але в межах строку досудового розслідування, що відповідає положенням ч. 7 ст. 194 КПК України.

Зазначені обов`язки відповідно до положень статті 205 діють з моменту оголошення ухвали і будуть діяти до внесення застави, а тому покладання на підозрюваного обов`язків зменшить встановлені ризики до внесення застави або застосування іншого запобіжного заходу.

Доводи захисника щодо закінчення 22.04.2022 строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні не заслуговують на увагу слідчого судді з огляду на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що 22.10.2018 р. відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000002581 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

У подальшому досудове розслідування у Кримінальному провадженні здійснювалося за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, серед які є тяжкі та особливо тяжкі злочини.

В рамках Кримінального провадження особам повідомлялося про підозру, та до спливу двомісячного строку після повідомлення про підозру матеріали щодо таких осіб виділялися в окреме кримінальне провадження.

Строки досудового розслідування у Кримінальному провадженні до ведення воєнного стану на території України неодноразово продовжувалися, що підтверджено наявними у матеріалах справи ухвалами слідчих суддів.

Так, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.10.2021 року (справа № 991/6982/21) строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні було продовжено на шість місяців, тобто, до 22.04.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

На момент введення воєнного стану діяла наступна редакція ст. 219 КПК України: строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.

У зв`язку з цим Законом України № 2111-IX від 3 березня 2022 року статтю 615 КПК України було викладено в редакції, якою передбачено особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Законом України № 2137-IX від 15 березня 2022 року, який набув чинності 22.03.2022, статтю 615 КПК України було доповнено частиною 8, а саме: у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України, строк від дати введення до дати скасування або закінчення відповідного стану або заходів не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

У подальшому законами зміст цієї частини змінювався.

Так, частина восьма статті 615 в редакції Закону № № 2201-IX від 14.04.2022 (набуття чинності 01.05.2022) була викладена наступним чином: у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

Метою норми ч.8 ст.615 КПК України було врегулювати на період дії воєнного стану питання перебігу строку досудового розслідування у «фактових» провадженнях (до повідомлення будь-якій особі про підозру в таких справах), у тому числі щодо воєнних злочинів. Зокрема, відповідні положення ч.8 ст.615 КПК України були включені у кодекс, а надалі змінені з тим, щоб не допустити можливі випадки уникнення кримінальної відповідальності особами, щодо яких ставиться питання про вчинення ними кримінальних правопорушень (пояснювальна записка до проекту закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану»).

Аналіз та тлумачення «на дату» означає, що саме на цю дату (24.02.2022) жодній особі не було повідомлено про підозру, в іншому випадку формулювання було б «до дати».

На дату введення воєнного стану (станом на 05 годину 30 хвилин 24.02.2022) у Кримінальному провадженні жодній особі про підозру повідомлено не було.

З огляду на викладене, у відповідності до положень частини 8 ст. 615 КПК України строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні від дати введення воєнного стану, тобто від 24.02.2022, не зараховувався до загальних строків, передбачених статтею 219 КПК України.

Таким чином, перебіг строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні зупинився 24.02.2022, а за такого були відсутні підстави для продовження строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні.

Починаючи з 24.02.2022 і на даний час воєнний стан діє, він не припинявся та не скасовувався.

У подальшому, Законом України від 23 серпня 2023 року № 3341-IX, який набрав чинності 24.08.2023, внесено зміни до ч. 8 ст. 615 КПК України, а саме викладено частину 8 ст. 165 КПК України у наступній редакції: у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною другою статті 219 цього Кодексу.

Отже, у попередніх редакціях ч. 8 ст. 615 КПК України була відсутні вказівка «з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань», а було лише зазначено «на дату введення воєнного стану», а тому, оскільки на дату введення воєнного стану жодній особі про підозру не було повідомлено у Кримінальному провадженні, то строки від дати введення воєнного стану (24.02.2022) припинили рахуватися.

Проте, з урахуванням набрання чинності Законом України від 23 серпня 2023 року № 3341-IX, оскільки у Кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлялося особам про підозру, матеріали досудового розслідування за підозрою яких постановою прокурора було виділено в окремі (нові) кримінальні провадження, то з 24.08.2023, тобто з дати набрання чинності Закону № 3341-IX, перебіг строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні відновився.

Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця (ч.ч.1,4 ст. 115 КПК України).

Таким чином, оскільки перебіг строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні зупинився 24.02.2022 (останній день, коли строки ще рахувалися, припадає на 23.02.2022), ухвалою суду строк досудового розслідування було продовжено до 22.04.2022, за такого залишилося 1 місяць і 29 днів строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні. Враховуючи, що з 24.08.2023 перебіг строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні відновився, то строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні закінчувався 22.10.2023.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.10.2023 (справа № 991/9296/23) строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено на шість місяців, тобто, до 22.04.2024 включно.

У подальшому, Законом України № 3509-IX від 8 грудня 2023 року, який набрав чинності 01.01.2024, частину 1 статті 219 КПК України викладено у наступній редакції: строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Цим Законом пункт 20-8 розділу XI "Перехідні положення" викладено в такій редакції: Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" (№ 3509-IX від 8 грудня 2023 року) застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури".

Цим же Законом частину 8 статті 615 КПК України виключено.

Матеріали справи свідчать про те, що з дати введення воєнного стану (24.02.2022) та до 03.04.2024 у Кримінальному провадженні про підозру нікому не повідомлялося, про що також зазначив захисник. Станом на 01.01.2024 досудове розслідування у Кримінальному провадженні не завершено.

Таким чином, з урахуванням Закону України № 3509-IX від 8 грудня 2023 року, оскільки станом на 01.01.2024 у Кримінальному провадженні про підозру не було повідомлено, то, починаючи з 01.01.2024, строки досудового розслідування у Кримінальному провадженні взагалі перестали обчислюватися.

В рамках Кримінального провадження 03.04.2024 було повідомлено про підозру ОСОБА_16 , та до спливу двомісячного строку після повідомлення про підозру матеріали щодо цієї особи було виділено в окреме кримінальне провадження.

При цьому, згідно з висновком, викладеним у постанові ККС ВС від 13.12.2023 у справі № 169/867/21, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не містить імперативної норми, відповідно до якої строки, сплив яких почався після повідомлення про підозру першій особі, мають враховуватися під час прийняття процесуальних рішень стосовно особи, якій повідомлено про підозру після виділення матеріалів кримінального провадження стосовно першої особи.

Разом з цим, висновки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладені при розгляді іншої справи, на які посилається сторона захисту, не мають значення для даного судового провадження.

ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, 13.06.2024.

Станом на день розгляду Клопотання двомісячний строк після повідомлення особі про підозру не сплив.

З урахуванням вищевикладеного відсутні підстав вважати щодо закінчення строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN UA678201720355279004000096000

Визначений розмір застави підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 . Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покласти на строк дії ухвали на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчого судді та суду за кожною вимогою;

2) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утриматися від спілкування зі свідками: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо обставин кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 поза межами слідчих та процесуальних дій;

Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків - два місяці, до 26 серпня 2024 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1