ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.06.2024 Справа №905/1301/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ: 40081237)

до відповідача: Державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975)

про стягнення штрафу в розмірі 94 585,00 грн.,-

без повідомлення (виклику) учасників справи

Обставини справи

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" про стягнення штрафу в розмірі 94 585,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем ваги відправленого вантажу за накладною №48153605, що підтверджується комерційним актом №450003/8 від 05.01.2023 та стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 94 585,00 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1301/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що учасники справи зареєстрували електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких осіб.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі "Електронний суд" про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.

16.10.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що відповідно до акту загальної форми від 05.01.2023 №6 зважування вантажу у вагоні №52726056 здійснювалося залізницею, згідно Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів залізниця, яка самостійно оформила і підписала досильну накладну №47629498, мала заповнити графу 25 останньої і вказати в ній визначену залізницею масу вантажу, яка за вказаним актом становить 64200 кг. Натомість залізниця в порушення вимог Додатка 3 до Правил оформлення перевізних документів замість вантажовідправника сама заповнила графу 24 досильної накладної №47629498 і вказала в ній масу вантажу, визначену відповідачем ще до його переважування залізницею в розмірі 70 000 кг. Крім того, не відповідає вимогам Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів зміст графи 26 досильної накладної №47629498, в якій способом визначення маси вказані вагонні ваги (150т) заводський №545, тобто ваги вантажовідправника, тоді як в розділі Д комерційного акту №450003/8 вказано, що перевірка маси вагону №52726056 проводилась на вагонних 150-тонних вагах заводський №032. Також в основній накладній №48153605 відсутня відмітка про складення досильної накладної №47629498, відомості про відчеплений вагон викреслено, але не засвідчено станцією. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність, оскільки комерційний акт №450003/8 був складний 05.01.2023, в той час як позивач звернувся із даним позовом 21.09.2023, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку.

20.10.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що згідно електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №48-43895975/2020-0004 від 29.12.2020 року АТ «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від ДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Пунктом 7.3 вказаного договору сторонами узгоджено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором становить один рік. Отже, оскільки накладна оформлялась в рамках укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, строк позовної давності по даному спору становить один рік, як наслідок, позивачем подано позов у межах строку позовної давності. Крім того, позивач наполягає на тому, що за наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці відчеплений вагон №52726056 від основної накладної, відправлено на станцію призначення Лиман Південної залізниці за перевізним документом №47629498, який оформлений відповідно до вимог Правил оформлення перевізних документів, а в накладній як досильній, так і в основній, заповнені всі графи, передбачені вказаними правилами.

Також позивач просить поновити строк на подання відповіді на відзив. Розглянувши надане клопотання, суд вважає причини пропуску строку поважними та вважає за необхідне поновити строк на подання відповіді на відзив.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2020 Державне підприємство «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» звернулось до позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43895975/2020-0004 від 28.12.2020, з якої вбачається, що підприємство відповідача ознайомлено з умовами договору на сайті Укрзалізниці та визнає всі умови, а також виражає волевиявлення укласти договір в порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-43895975/2020-0004 від 29.12.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. У вказаному повідомленні зазначено про присвоєння підприємству відповідача коду відправника/одержувача: 5975, а також коду платника 5832554, а також вказано, що повідомлені коди повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між сторонами.

Таким чином, 29.12.2020 між АТ "Українська залізниця" та Державним підприємством «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі на вебсайті http://uz-cargo.com/

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4 договору, надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Враховуючи викладене, перевезення вантажів здійснюється та організовується на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

03.01.2023 за залізничною накладною на групу вагонів № 48153605 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Лиман Південної залізниці було відправлено вагони з вантажем вугілля кам`яне марки г-газовий. Вугілля кам`яне Г (Г2) (0-200). Вантаж завантажено нижче бортів. Вантаж у твердому стані. Вагони «Инвест». Волога 0,1%. Відправник ДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК».

При оформлені залізничної накладної №48153605 у вагоні № 52726056 відповідачем вказано масу вантажу 70 000 кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т), Заводський №545, ВЄТ-150 В15 вантажовідправником.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника у розділі 55.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України Про транспорт, Законом України Про залізничний транспорт, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у Додатку 1 до цих Правил.

Згідно з п.1.2. Правил, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Пунктом 1.3. Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

У відповідності до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до пункту 2.1 Правил, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 Найменування вантажу вноситься відмітка навалом, насипом або наливом.

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа маса вантажу, визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі спосіб визначення маси зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником); у графі ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) зазначається: відправником або залізницею; у графі правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Згідно з пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

У графі 55 накладної №48153605 зазначено: правильність внесених відомостей підтверджую прийомоздавальник вантажу та багажу Кригіна О.В. ЕЦП 03.01.2023 19:20.

Відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до пункту 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Таким чином, при прийнятті вантажу до перевезення у позивача був відсутній обов`язок перевіряти його масу.

Відповідно до матеріалів справи, 05.01.2023 на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №6 від 05.01.2023 проведено зважування вагону №52726056, який прибув 05.01.2023.

В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 48153605 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, про що складено комерційний акт № 450003/8 від 05.01.2023.

Із зазначеного акту вбачається, що на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагону № 52726056 за накладною, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж «Вугілля кам`яне марки г-газове, марка Г (Г2) 0-200», насипом, в твердому стані, навантаження нижче бортів, маркування двома повздовжними борознами вздовж довжини вагона, вага брутто не вказана, тара перевірена 22 400 кг, вага нетто 70 000 кг.

При зважуванні вагону в статичному режимі, у присутності заст. ДС Лобова, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Заіки, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 27.09.2022 виявилося: вага брутто 86 600 кг, тара за документом 22 400 кг, вага нетто 64 200 кг, що менше ваги вказаної в документі на 5800 кг. Навантаження вантажу трапецевидне, нижче бортів на 10см, маркування із застосуванням катку двома повздовжніми борознами. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акту.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст.64 та ч. 3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.

Комерційний акт №450003/8 від 05.01.2023 складено та підписано заступником ДС Лобовим В.Т., агентом з розшуку вантажу Кузьміч Т.І., прийомоздавальником вантажу Заікою С.Б.

Повноваження зазначених осіб на підписання комерційних актів підтверджується наказом Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів №12 від 05.01.2023; посадовою інструкцією заступника начальника станції (позакласна, сортувальна), що затверджена Першим заступником начальника Дніпровської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» 26.09.2022, посадовою інструкцією агента з розшуку вантажу та багажу, затвердженої Начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол 24.01.2022; робочою інструкцією прийомоздавальника вантажу та багажу, що затверджена Начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол 09.03.2020, які наявні в матеріалах справи.

За наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці вагон №52726056 було відчеплено від основної накладної та відправлено на станцію призначення Лиман Південної залізниці за перевізним документом №47629498.

Пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/8 від 05.01.2023 було зареєстровано на станції призначення Лиман Південнної залізниці під №450003/8/2 від 05.01.2023.

Враховуючи положення пункту 12 Правил складання актів, станцією призначення в розділі Є комерційного акту №450003/8/2 зроблено відмітку Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст пункту 10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт №450003/8 від 05.01.2023 підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

Відповідно до технічного паспорту засобів ваговимірювальної техніки заводський №032 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (міжповірочний інтервал 12 місяців), а повірка здійснювалась 27.09.2022, ваги були визнані придатними для застосування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм статей 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №52726056 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №48153605.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Тобто, зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з пунктом 105 Статуту залізниць України залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту залізниць України).

Пунктом 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

З наведеними вище приписами кореспондуються положення пункту 129 Статуту, згідно якого обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334.

При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (пункт 6 Правил складання актів).

Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини першої статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею, або акти загальної форми.

Зі змісту додатку 1 до п.1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N334, п.8 зазначених Правил, комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування не суперечить діючому законодавству.

Згідно із п.8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відповідає вимогам чинного законодавства.

Зважування маси вантажу на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах №032, які пройшли держповірку 27.09.2022 (інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяців), що підтверджується наявним в матеріалах справи Технічним паспортом засобу ваговимірюівльної техніки №14.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту №450003/18 від 16.01.2023 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема при перевезення мінерального палива.

Залізнична накладна № 48153605 не містить відомостей про те, що вантаж завантажено у сирому або вологому стані, у зв`язку з чим норма природної втрати вугілля кам`яного, як мінерального палива складає 1 %. Так, норма природної втрати вантажу у вагоні №52726056 складає 700 кг (70 000кг (маса вантажу)*1 %), а за даними комерційного акту № 450003/8 від 05.01.2023 маса вантажу у вказаному вагоні складає 64 200 кг (нетто). Таким чином, недостача вантажу перевищує норми природної втрати та 5100 кг (69 300кг - 62580кг).

Відповідач у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилався на те, що позивач при оформленні досильної накладної №47629498, мав заповнити графу 25 останньої і вказати в ній визначену залізницею масу вантажу, яка за вказаним актом становить 64200 кг та зазначити про те, що перевірка маси вагону №52726056 проводилась на вагонних 150-тонних вагах заводський №032, а не зазначати дані, вказані в основній накладній №48153605.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки підставою для покладення матеріальної відповідальності у вигляді штрафу є саме комерційний акт, в якому зафіксовано неправильно зазначену масу вантажу, а не будь-які інші документи в підтвердження його зважування, проте доводи відповідача ніяким чином не спростовують підстави його складення так само як і факт недостачі самого вантажу.

Крім того, згідно п. 29.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, при переадресуванні вантажу визначення провізної плати і зборів здійснюється окремо від станції відправлення до станції переадресування за первинними перевізними документами, від станції переадресування до нової станції призначення - за новими перевізними документами, що оформлюються на станції переадресування. Таким самим порядком визначається плата, якщо вантаж переадресовується за первинними перевізними документами.

Згідно з абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила № 644), маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5. Правил № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №48153605 нараховано штраф в розмірі 94 585,00 грн. із розрахунку: 18 917,00 *5 = 94 585,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично правильним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

У поданій заяві відповідач, керуючись статтею 315 ГК України, статтею 137 Статуту залізниць України, статтею 267 ЦК України, просить застосувати позовну давність та відмовити в позові, оскільки позовна давність спливла 05.07.2023, (сплив шестимісячного строку з дати складання комерційного акту).

Позивач у запереченнях наголошував на необхідності застосування до спірних правовідносин збільшеної позовної давності тривалістю один рік, як передбачено пунктом 7.3 договору.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В цій статті до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Так, пункті 6 ч.3 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку із перевезенням вантажу, пошти.

У пункті 3 статті 925 ЦК України зазначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається до транспортних кодексів (статутів).

За статтею 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України).

Наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення. При цьому вказане положення пов`язує шестимісячний термін для пред`явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.

Суд зазначає, що накладна №48153605 містить у розділі 2 код 5975 присвоєний підприємству відповідача згідно повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-43895975/2020-0004 від 29.12.2020 АТ "Укрзалізниця".

Також вказаним повідомленням визначено, що повідомлені коди повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між сторонами.

Отже, перевезення вантажу за залізничною накладною здійснювалося на підставі укладеного між АТ "Українська залізниця" та Державним підприємством "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" договору від 29.12.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі на вебсайті http://uz-cargo.com/

Згідно з пунктом 1.4 договору, надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема, накладною.

Пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Таким чином, оскільки накладна оформлювалась в межах укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, строк позовної давності за перевезеннями по даній накладній становить 1 рік.

При цьому, перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси відправленого вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Подією, яка стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення маси відправленого відповідачем вантажу, про що складено комерційний акт № 450003/8 від 05.01.2023, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Таким чином, саме з дати складання цього комерційного акту повинен обраховуватися строк позовної давності, а отже 1-річний строк для пред`явлення позовних вимог залізницею сплинув 05.01.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що позовну заяву було направлено позивачем на адресу Господарського суду Донецької області 26.09.2023, що підтверджується поштовою накладною ПАТ Укрпошта на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду, тобто, в межах встановленого строку позовної давності, визначеної пунктом 7.3 договору.

За вказаних обставин суд зазначає про відсутність правових підстав для застосування позовної давності, щодо наслідків пропуску якої заявлено відповідачем у справі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи ту обставину, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" про стягнення штрафу в розмірі 94 585,00 грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ: 40081237) штраф у розмірі 94 585,00 грн., судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман