ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024м. ДніпроСправа № 904/5045/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5; ідентифікаційний код 36441934)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237)

про стягнення 56 314 грн. 24 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4758/23 від 18.09.2023) до відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 56 314 грн. 24 коп. - штрафу за прострочення доставки вантажу.

Також просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано лист (вх.№49412/23 від 28.09.2023), відповідно до якого позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 25.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх. №52307/23 від 13.10.2023) на позовну заяву просить прийняти відзив на позовну заяву до розгляду, відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 56 314 грн. 24 коп., посилаючись на те, що: - позивачем неправильно здійснено розрахунок штрафу, а саме штраф нарахований на загальну суму провізних платежів (з урахуванням компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагона перевізника та плати за використання власного вагона перевізника в процесі надання послуг з перевезення (у вантажному та порожньому стані рейсах)), внаслідок чого надлишково неправомірно заявлено 34 508 грн. 04 коп.; - штраф за несвоєчасну доставку вантажів відповідно до статті 116 Статуту нараховується виключно від розміру провізної плати відповідно до Збірника тарифів без врахування договірних плат за використання вагона перевізника і компенсації витрат перевізника за перевезення вагона у порожньому стані; - позивачем пропущено строк для направлення позову до господарського суду (позовної давності); -

строк для заявлення позову становить - 6 місяців для заявлення претензії (з дня видачі вантажу, стаття 134 Статуту залізниць України) + 3 місяця для розгляду претензії пункт 3 статті 315 Господарського кодексу України) + 6 місяців для заявлення позову (стаття 136 Статуту залізниць України, пункт 4 статті 315 Господарського кодексу України) = 15 місяців; для накладних з датою видачі вантажу 19.11.2021 року строк для направлення позову до суду закінчується 19.02.2023, 24.11.2021 - 24.02.2023, 07.12.2021 - 07.03.2023,14.12.2021 - 14.03.2023, проте, позов направлений до господарського суду 12.09.2023; - посилання позивача на лист структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 21.03.2023 № 120/ДН-2, як на відповідь на претензію, неправомірне; - у зазначеному листі не повідомляється про розгляд заявленої претензії по суті вимог, не повідомляється про відмову або її визнання, не зазначено підстав для відмови або задоволення, а, відтак, не може вважатися відповіддю на претензію згідно з вимогами чинного законодавства (пункт 17,18 Правил заявлення та розгляду претензій).

Позивач відповіді на відзив не надав.

Отже, враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, взаємовідносини між позивачем - Акціонерним товариством «Українська залізниця», як перевізником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальності "АВ метал груп" щодо залізничних вантажних перевезень врегульовано Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір з організації перевезень, редакцію оприлюднено 30.03.2023, а.с. 22-59).

Матеріали справи містять Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", як замовника, про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та Повідомлення Акціонерного товариства "Укрзалізниця", як перевізника, про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 17.03.2020 року №45-36441934/2022-0001, у якому замовнику присвоєно код відправника/одержувача 0386 та код платника 2558286, а також відкрито особовий рахунок з ідентичним номером для здійснення розрахунків за надані послуги.

У листопаді - грудні 2021 року відповідачем - Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на адресу позивача Товариства з обмеженої відповідача "АВ метал груп" здійснювалось перевезення вантажів (прокат чорних металів) зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці до станції Шмаково Придніпровської залізниці, відстань між станціями вказана у накладних і складає 16 км.

Вказані перевезення оформлені наступними залізничними накладними: №№ 45083722, 45225315, 45225323, 45323441, 45323615, 45430659, 45431038, 45431053, 45649415, 45745833, 45747441, 45747524, 45747987, 45830031, 45858214, 45880580, 45927332, 45927340, 45927357, 46065397, 46105706, 46105839, 46105847, 46136560, 46168746, 46168753, 46208401, 46232765, 46232898, 46232906, 46232914, 46232922, 46232989, 46232997.

Матеріали справи містять претензію, пред`явлену Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" Регіональній філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 24.12.2021 №484-юр про сплату штрафу у розмірі 56 314 грн. 24 коп. за прострочення доставки вантажу за вказаними залізничними накладними. (а.с.9-14). Про спрямування вказаної претензії свідчать опис вкладення у цінний лист від 29.12.2021 та поштова накладна від 29.12.2021 №4900095072793, у якій вказано орієнтовну дату доставки 30.12.2021 (а.с. 15-17).

Також наявний лист структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень", спрямований директору Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп", від 21.03.2023 №120/ДН-2 з пропозицією про відкликання вказаної претензії (а.с. 18-19).

Позивач зазначає, що під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на кожній зі спірних залізничних накладних, а саме вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (надалі - Правила обчислення термінів доставки вантажу), у зв`язку з чим позивач на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у листопаді-грудні 2021 року у розмірі 56 314 грн. 24 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а тому підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (пункт 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503, а також пунктом 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з частиною 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.

Також відповідно до пункту 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.

Терміни доставки вантажів і правил обчислення термінів доставки вантажів встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644 (надалі - Правила), виходячи з технічних можливостей залізниць.

Пунктом 1.2. Правил передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

В той же час, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до пункту 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Згідно з нормами пункту 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Відповідно до пункту 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018р. у справі № 905/64/18.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як зазначалось, у листопаді - грудні 2021 року на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними №№ 45083722, 45225315, 45225323, 45323441, 45323615, 45430659, 45431038, 45431053, 45649415, 45745833, 45747441, 45747524, 45747987, 45830031, 45858214, 45880580, 45927332, 45927340, 45927357, 46065397, 46105706, 46105839, 46105847, 46136560, 46168746, 46168753, 46208401, 46232765, 46232898, 46232906, 46232914, 46232922, 46232989, 46232997 (надалі разом - накладні).

Вказані накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).

Як підтверджується календарними штемпелями на зазначених вище накладних, вантаж доставлено одержувачу частково з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно з пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв`язку з чим позивачем відповідно до пункту 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів позивачем нараховано штраф у загальному розмірі 56 314 грн. 24 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пунктів 6.6, 6.7 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №138 (зі змінами і доповненнями), заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється з додатком 3 до цих Правил; номери вагонів, сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів (додаток 2 до Правил оформлення перевізних документів), яка додається до накладної та є її невід`ємною частиною; у кінці відомості зазначаються загальна маса вантажу і загальна сума платежів, яка складається з провізної плати та додаткових зборів.

Пунктом 3 Загальних положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 №340/16356, із змінами та доповненнями (надалі - Збірник тарифів), унормовано, що провізна плата - це державно регульований тариф, який нараховується відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (надалі - Збірник тарифів).

Предметом Договору про надання послуг, укладеному між Акціонерним товавриством «Українська залізниця» та Замовником, є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Договору про надання послуг провізні платежі за перевезення вантажу у вагоні перевізника складаються з: - плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначених у Збірнику тарифів, встановленим для власного вагона перевізника; - компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника; - плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).

Відповідно до пункту 5 Загальних положень Збірника тарифів розрахунки за перевезення вантажів, роботи і послуги, пов`язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб`єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Приписами частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За змістом пунктів 2, 3 Розділу I Збірника тарифів вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.

Пунктами 6, 11 Розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в Розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць Розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів).

Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені Розділом IV. Ставки плати за перевезення Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Пунктом 1.2. Розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення.

Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.

За змістом пункту 3 Розділу I Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в Розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 Розділу I Збірника тарифів).

Отже, Статутом залізниць та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як "провізна плата" за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також "інші платежі", які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов`язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника.

Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34).

Отже, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, в тому числі провізної плати, як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу.

Законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.

Як вбачається, пунктом 116 Статуту залізниць визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника.

Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини 3 статті 313 Господарського кодексу України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць, пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів.

Водночас, погоджена сторонами в пункті 3.2. Договору про надання послуг з організації перевезення вартість послуги перевезення, до якої поряд з тарифом на перевезення (провізною платою) включено збори за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів (зокрема, плату за користування вагонами перевізника), не є, як на те визначає позивач, провізною платою в розумінні частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України, частин 1, 5 статті 307 Господарського кодексу України та пунктів 2, 3 Розділу I, пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України.

Таким чином, такі складові, як компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника та плата за використання власних вагонів перевізника, є послугами, пов`язаними з перевезенням вантажів, які надаються за вільними тарифами, затвердженими Акціонерним товариством "Українська залізниця" і стягуються на договірних засадах.

Отже, штраф за несвоєчасну доставку вантажів згідно з пунктом 116 Статуту залізниць нараховується виключно від розміру провізної плати відповідно до Збірника тарифів без врахування договірних плат за використання вагона перевізника і компенсації витрат перевізника за перевезення вагона у порожньому стані.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 по справі № 910/1524/19.

Тому суд погоджується зі здійсненим відповідачем контррозрахунком штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, відповідно до якого штраф становить 21 806 грн. 20 коп. (з урахуванням перерахованих днів прострочення відповідно до Правил обчислення термінів доставки).

Щодо строку позовної давності

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту залізниць позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

За приписами пункту 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з пунктом «ж» частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії.

Частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про стягнення штрафу за порушення терміну доставки вантажу (Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (зі змінами).

Також частинами 1-5 статті 315 Господарського кодексу України унормовано, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії; претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів; якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді; для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за № 436-IV і набрав чинності з 01.01.2004; статтею 315 Господарського кодексу України передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також він є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.

Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць слід застосовувати у системному зв`язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (частини друга, третя статті 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

Аналогічну правову позицію висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 11.04.2019 у справі №905/729/18, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 10.09.2019 у справі №905/2303/18, а також об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 04.03.2020 у справі №905/487/19.

Таким чином, позов до перевізника може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць та статті 315 Господарського кодексу України.

Отже, у даному спорі для накладних з датою видачі вантажу 19.11.2021 строк для пред`явлення позову закінчився 19.02.2023, датою 24.11.2021 - 24.02.2023, датою 07.12.2021 - 07.03.2023 та з датою 14.12.2021 - 14.03.2023.

Як вбачається з поштового конверту, у якому позовні матеріали надійшли до суду, датою направлення позову є 12.09.2023.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про сплив позовної давності.

Що стосується посилання позивача на лист відповідача від 21.03.2023, як на відповідь на претензію, то суд вважає за доцільне вказати на таке.

Відповідно до пункту 17 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №568/6856, про результати розгляду претензії залізниця повинна повідомити заявника в терміни, установлені статтею 135 Статуту залізниць України. У разі відхилення залізницею претензії у повідомленні вказуються підстави відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії. У повідомленні про визнання залізницею претензії вказується, у якій сумі претензія задовольняється.

Як вбачається лист відповідача від 21.03.2023 не містить результатів розгляду претензії позивача, а лише пропозицію позивачу про відкликання його претензії, а тому не може вважатися таким, що відповідає вимогам пункту 17 Правил заявлення та розгляду претензій.

Отже, судом встановлено, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами до відповідача про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Таким чином, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати у справі зі сплати судового збору слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5; ідентифікаційний код 36441934) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) про стягнення 56 314 грн. 24 коп.

2. Судові витрати у справі віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5; ідентифікаційний код 36441934).

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

27.06.2024