ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/950/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванов О.Г., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 (суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/950/23

за позовом Запорізької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД»

про стягнення 179 388, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор-Інвест, ЛТД, м. Запоріжжя про стягнення 136 376, 97 грн. інфляційних втрат та 43 011, 40 грн. 3 % річних, а загалом 179 388, 37 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року у справі №908/950/23 у задоволені позову Запорізької міської ради про стягнення 136376,97 грн. інфляційних втрат та 43011,40 грн. 3 % річних, а загалом 179388,37 грн., - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 24.11.2010р. та 06.08.2021р. між ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» та Запорізькою міською радою були укладені договори оренди земельної ділянки, площею 1,5885 га, з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107, строком дії до 26.04.2016. та з 06.08.2021р. строком на 10 років, тобто до 11.06.2031, у період з 27.04.2016р. по 05.08.2021р. відповідач не був власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, оскільки в цей період не укладало відповідного договору оренди земельної ділянки, а орендна плата за її користування, сплачувалась не в повному обсязі. В зв`язку з цим, 28.10.2021р. заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі Запорізької міської ради, звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» про стягнення до місцевого бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період 01.11.2018 по 31.07.2021 в сумі 719 666,78грн,

За результатами розгляду зазначеної позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21, яке, відповідно, залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022, позовні вимоги заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя були задоволені в повному обсязі, з ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» стягнуто до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період 01.11.2018 по 31.07.2021 в сумі 719 666,78 грн. Під час розгляду справи №908/3132/21 суди першої інстанції та апеляційної надали правову оцінку здійснення Запорізькою міською радою розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» земельною ділянкою 15885 кв.м., яка розташована безпосередньо під торговельним центром за адресою м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.11.2018 по 31.07.2021 у розмірі 719 666,78 грн,зокрема:

- за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 у розмірі 44979,18грн.;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 296785,03 грн.;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за виключенням березня місяця відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) у розмірі 247385,44 грн.;

- за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 у розмірі 157427,13 грн.

Оскільки рішенням господарського суду від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21, визнано обґрунтований наданим прокурором розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою за весь період, а розмір щомісячної грошової суми, яку відповідач зберіг без достатньої правової підстави не встановлювався, так само судом не встановлено граничний строк сплати/повернення безпідставно збережених грошових коштів відповідачем на користь Запорізької міської ради, місцевий господарський суд дійшов висновку , що матеріали даної справи доказів на підтвердження розміру недоотриманих доходів за кожний календарний місяць заявленого періоду позивачем не містять. Посилання позивача на норми ст. 287 Податкового кодексу місцевий господарський суд визнав безпідставними, оскільки положення цієї статті визначають строк оплати податкового зобов`язання з плати за землю, яке визначено самостійно платником податків у податковій декларації і не встановлює строків для внесення користувачем земельної ділянки плати за її користування (орендних платежів). Крім того, матеріали справи містять ГУ ДПС у Запорізькій області Про надання інформації від 01.05.2023 вих. №16649/6/08-01-04-09, яким підтверджується факт відсутності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з 2019 по 31.12.2022.

Внаслідок не доведення позивачем щомісячного розміру орендних платежів, на які він нараховував інфляційні втрати та 3% річних, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності судом не оцінювалось, внаслідок недоведеності позивачем заявлених позовних вимог.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач Запорізька міська рада, в якій просить рішення суду Запорізького господарського суду від 06.07.2023 року у цій справі скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована настуним:

Щодо порушення судом норм матеріального права скаржник зазначає, що звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги, посилаючись на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022, у справі № 908/3132/21, зокрема: ТОВ «ВЕКТОР- ІНВЕСТ, ЛТД», набувши право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний центр, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а, став користувачем земельної ділянки, площею 1,5885 га, з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107, при цьому уклавши договір оренди землі від 24.11.2010, строком дії до 26.04.2016.

Після закінчення строку дії договору, відповідач продовжував користуватись вищезазначеною земельною ділянкою, без укладення відповідного договору оренди землі, та сплачуючи орендну плату не в повному обсязі.

Таким чином, за результатами розгляду справи, із ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» стягнуто до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період 01.11.2018 по 31.07.2021 в сумі 719 666,78 грн. Зазначені обставини встановлені рішенням суду, є преюдиційними, а тому не підлягали доказуванню при розгляді даної справи.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки щодо відсутності доказів на підтвердження розміру недоотриманих доходів за кожний календарний місяць заявленого позивачем періоду. Також, суд першої інстанції вважав безпідставними посилання позивача на норми ст. 287 податкового кодексу України оскільки положення цієї статті визначають строк оплати податкового зобов`язання з плати за землю, яке визначено самостійно платником податків у податковій декларації і не встановлює строків для внесення користувачем земельної ділянки плати за її користування (орендних платежів).

На думку скаржника, такі висновки суду є помилковими, оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022, у справі №908/3132/21 встановлено, що відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано.

Розраховуючи заборгованість в рамках даної справи, позивач керувався саме п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, який передбачає, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Розраховуючи суму інфляційних втрат, Позивач врахував зазначену норму права, вказавши розмір щомісячної грошової суми, яку Відповідач зберіг без достатньої правової підстави, наростаючим залишком, із щомісячним збільшенням суми заборгованості, яка підлягала сплаті, помножену на коефіцієнт інфляції в певному календарному місяці.

Так само, розрахунок 3% річних здійснювався, виходячи із кількості днів прострочення виконання грошового зобов`язання, а сума заборгованості збільшувалась щомісячно наростаючим залишком.

Позивач наголошував, що початком виникнення прострочення грошового зобов`язання, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, слід вважати 01.11.2018, оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі №908/3132/21, початком періоду нарахування заборгованості визначена саме ця дата.

Аналізуючи детальний розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, зроблений у тексті позовної заяви, у другому стовпчику таблиці вказана заборгованість за основним боргом із помісячним збільшенням залишку. Підсумувавши рядки відповідного періоду (окремо по календарних роках), та порівнявши отримані суми заборгованості із тими, що зазначені у рішенні Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022, у справі № 908/3132/21, приходимо до висновку, що вони є ідентичними.

Крім того, розрахування суми інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за відповідний календарний рік (як зазначалось відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, які судом першої інстанції було прийнято до уваги) було б юридично не вірним, та суперечило б вимогам п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України. Тому, позивачем було складено детальний розрахунок недоотриманих доходів із помісячним наростаючим залишком.

В обгрунтування доводів щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права скаржник посилається на прийняту судом ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про розгляд справи №908/950/23 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

На думку скаржника, прийняття такої ухвали є процесуальним порушенням саме в тому, що суд не вбачав необхідності проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки, в оскаржуваному рішенні суд наголосив, що в рішенні Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022, у справі № 908/3132/21 встановлено загальний розмір недоотриманих доходів, та не встановлювався розмір щомісячної грошової суми, яку відповідач зберіг без достатньої правової підстави.

Скаржник наголошує, що для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд мав проводити судове засідання із викликом сторін, надавши позивачеві можливість обґрунтувати детальний розрахунок, який міститься у позовній заяві.

На підставі викладених в апеляційній скарзі доводів, Запорізька міська рада вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 по справі № 908/950/23 незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому таке рішення має бути скасоване судом апеляційної інстанції із ухваленням нового рішення про задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що грошові зобов`язання зі сплати плати за землю за весь період користування Відповідачем земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30А, зокрема 2018 - 2021 р.р., які були визначені у податкових деклараціях з плати за землю, своєчасно та в повному обсязі були сплачені ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД», що підтверджується листом ГУ ДПС у Запорізькій області вих. №16649/6/08-01-04-09 від 01.05.2023 р.

На думку ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» вірним є висновок суду першої інстанції, що Податковий кодекс України, зокрема строки сплати плати за землю, визначені ст. 287 ПК України, не підлягають застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами.

Відповідач вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 р. по справі №908/950/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального права.

Щодо тверджень скаржника про порушення судом норм процесуального права, відповідач зазначає, що відмова суду в задоволенні клопотання Позивача про розгляд справи №908/950/23 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін є такою, що відповідає приписам ст. 252 ГПК України.

Крім того, Відповідач вважає за необхідне зауважити, що навіть під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін Позивач не був позбавлений можливості обґрунтувати розрахунок, який був доданий ним до позовної заяв, шляхом подання письмових пояснень, додаткових доказів, уточнених розрахунків тощо.

На підставі викладеного вище, Рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/950/23 є законним, обґрунтованим, винесене з дотримання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим судове рішення підлягає залишенню без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2023 року витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/950/23. Розгляд питання про рух апеляційної скарги, відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

18.08.2023 року матеріали справи №908/950/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Іванова О.Г., Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1783/23 від 28.08.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2023 задоволено клопотання Запорізької міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року у справі №908/950/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року у справі №908/950/23.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну суддів-членів колегії, а саме виходу з відпустки судді Іванова О.Г. та судді Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2183/23 від 14.09.2023 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2023 у справі №908/950/23 у задоволенні заяви Запорізької міської ради про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

06.08.2009, на підставі договору купівлі-продажу, ТОВ ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний центр, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

24.11.2010 ТОВ ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД уклало із Запорізькою міською радою договір оренди земельної ділянки, площею 1,5885 га, з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107, для розташування торговельного центру за вищезазначеною адресою, строком дії до 26.04.2016. Продовження дії цього договору не відбувалось.

06.08.2021 ТОВ ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД уклало із Запорізькою міською радою новий договір оренди земельної ділянки площею 1,5885 га, з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107, для розташування торговельного центру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а, строком на 10 років, тобто до 11.06.2031, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

28.10.2021 заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі Запорізької міської ради, звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до ТОВ ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД про стягнення до місцевого бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період 01.11.2018 по 31.07.2021 в сумі 719 666,78грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21, позовні вимоги заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя були задоволені в повному обсязі, з ТОВ ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД стягнуто до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період 01.11.2018 по 31.07.2021 в сумі 719 666,78 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21 залишено без змін.

Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21 виконано в повному обсязі у примусовому порядку, про що винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 69454262 від 13.03.2023.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що: 06.08.2009, на підставі договору купівлі-продажу, ТОВ ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний центр, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а, та встановленого рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21 факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою без належної правової підстави чинного укладеного договору оренди землі, неотримання місцевим бюджетом плати за користування відповідачем частиною земельної ділянки, яка розташована безпосередньо під торговельним центром за адресою м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30 а за період з 01.11.2018 по 31.07.2021 у розмірі 719 666,78 грн, зокрема:

- за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 у розмірі 44979,18грн.;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 296785,03 грн.;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за виключенням березня місяця відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) у розмірі 247385,44 грн.;

- за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 у розмірі 157427,13 грн.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 136376,97 грн. інфляційних втрат та 43011,40 грн. 3 % річних, а загалом 179388,37 грн. штрафних санкцій.

За текстом позовної заяви, позовні вимоги обгрунтовані тим, що: « … Під час розгляду справи № 908/3132/21 Господарський суд Запорізької області прийшов до наступних висновків:

«Таким чином, з 2009 року земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107 перебуває у користуванні ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» у зв`язку із розташуванням на вказаній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать йому на праві приватної власності. З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора та позивача, що з моменту виникнення у ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе,30-а, у нього виник й обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди відповідної земельної ділянки…

… Здійснений Запорізькою міською радою розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» (ЄДРПОУ 31122115) земельною ділянкою площею 15885 кв. м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, Вул. Хортицьке шосе, 30-а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.11.2018 по 31.07.2021, у становлено заі розмірі 719 666,78 грн. є обґрунтованим, таким що відповідає вимогам законодавства та враховує здійнену протягом цього періоду часу часткову сплату Відповідачем плати за користування частиною цієї земельної ділянки, яка розташовано безпосередньо під торговельним центром за адресою: м. Запоріжжя, Запоріжжя, Вул. Хортицьке шосе, 30-а. Наданий відповідачем контррозрахунок не спростовує об`єктів неру доводів Позивача»…

… Датою закінчення прострочення грошового зобов`язання вважається дата закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21 тобто по 13.03.2023. Проте, позивач, користуючись своїм правом на часткове заявления позовних вимог, заявляє вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат по 23.02.2022 включно.

Для розрахунку суми заборгованості 3% річних та інфляційних втрат позивач враховує Постанову Касаційного господарського суду № 915/2095/19 від 24.09.2020, в якій зазначено наступне: « …

… Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведенного із застосуванням такої послідовності, необхідно послідовно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду…».

Далі текст позовної заяви містить « Розрахунок суми інфляційних втрат, з урахуванням висновків, викладених в Постанві Касаційного господарського суду № 915/2095/19 від 24.09.2020р. за період з листопада 2018 по лютий 2023 включно » та « Розрахунок за ставкою 3% річних за період з 01.11.2018р. по 23.02.2022р. , згідно ст.625 ЦКУ».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що розрахунок інфляційних та 3% річних, за твердженням позивача здійснено на підставі обставин, встановлених у рішенні господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21.

Разом з тим, за текстом рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21: « …Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.07.2021 за вих. № 10-17-0.182-11/37-21 та наданого витягу нормативна грошова оцінка вище зазначеної земельної ділянки складає 45978655,95 грн. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2018 рік - 1.0, 2019 рік -1.0, 2020 рік -1.0.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД» (ЄДРПОУ 31122115) земельною ділянкою площею 15885 кв.м., розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул.Хортицьке шосе, 30-а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.11.2018 по 31.07.2021.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої орендної плати, за період з 01.11.2018 по 31.07.2021, становить 719 666,78 грн., зокрема:

- за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 - 44 979,18 грн.;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 269 875,03 грн.;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за виключенням березня місяця відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) - 247 385,44 грн.;

- за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 - 157 427,13 грн…».

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що текст рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21 містить дані щодо заборгованості по орендній платі

- за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 - 44 979,18 грн.;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 269 875,03 грн.;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за виключенням березня місяця відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) - 247 385,44 грн.;

- за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 - 157 427,13 грн і не місить данних щодо щомісячних розмірів орендних платежів за період з 01.11.2018 по 31.07.2021.

Колегія суддів зауважує, що заперечуючи проти заявених позовних вимог, відповідач у своєму відзиві зазначав: « … Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 р. по справі №908/3132/21. Так, судом встаненовлено що Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактиче користування ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» земельною ділянкою площею 15885 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.11.2018 по 31.07.2021.

Згідно вказаного розрахунку, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої орендної п.т. період з 01.11.2018 по 31.07.2021 становить 719 666,78 грн, зокрема:

- за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 - 44 979,18 грн.;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 269 875,03 грн.;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за виключенням березня місяця відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) - 247 385,44 грн.;

- за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 - 157 427,13 грн.

за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за виключенням березня відповідно до закону України №540-ІХ від 30.03.2020) - 247 385,44 грн;

за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 - 157 427,13 грн.

Варто зауважити, що рішенням господарського суду Запорізької області визнано обґрунтованим наданий прокурором розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою за весь вказаний період, та не встановлювався розмір щомісячної грошової суми, яку Відповідач зберіг без достатньої правової підстави. Так само, не встановлено судом граничних строків повернення безпідставно збережених грошових коштів Відповідачем на користь Запорізької міської ради.

Позивач, здійснюючи розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат вказує щомісячну заборгованість відповідача за основним боргом в період з листопад: по липень 2021 року включно. Однак, жодних розрахунків щомісячного розміру недоотриманих доходів позовна заява та додані матеріали не містять. Доказів підтвердження розміру недоотриманих доходів за кожний календарний місяць заявленого періоду Позивач до суду також не надав.

У зв`язку з зазначеним, Позивачем не доведено обставини, які підлягають назуванню під час розгляду даного спору, відтак розрахунок суми інфляційних в трат та 3% річних є необгрунтованим та не може бути прийнятим судом до уваги.

2.2. Виконуючи розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних Позивач не зазначив, з якої дати Відповідач, на думку Позивача, допустив збереження грошових коштів, належних Позивачеві, без достатньої правової підстави, що має значення для травильного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Зокрема, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Так само, розрахунок 3% річних здійснюється, виходячи з кількості днів прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стаття 287 Податкового кодекс.України встановлює строк сплати плати за землю. Так, п. 287.3 ст. 287 визначає, що …

… Грошові зобов`язання зі сплати плати за землю за весь період користування Відповідачем земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, ЗОА. зокрема 2018 - 2021 р.р., які були визначені у податкових деклараціях з плати за землю, своєчасно та в повному обсязі були сплачені ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД».

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Цивільного кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

За текстом відповіді на відзив, позивач заперечуючи проти доводів відповідача, наводив наступні аргументи:

« …Відповідача у своєму відзиві погоджується із розрахунком заборгованості досліджувався Господарським судом Запорізької області при розгляді с № 908/3132/21. Однак, не погоджується із розрахунком, зробленим в рамках справи, із зазначенням щомісячного збільшення суми наростаючим залишком

Із такими доводами не можна погодитись, оскільки, розраховуючи заборгованість в рамках даної справи, позивач керувався наступними нормами права:

Відповідно до п. 287.3. ст. 287 Податкове зобов`язання щодо …

… Звертаємо увагу суду на те, що зазначена норма права передбачає сплату за землю рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за остінній календарним днем податкового (звітного) місяця.

Розраховуючи суму інфляційних втрат, Позивач врахував зазначену норму права, вказавши розмір щомісячної грошової суми, яку Відповідач зберіг достатньої правової підстави, наростаючим залишком, із щомісячним збільшенням суми заборгованості, яка підлягала сплаті, помножену на коефіцієнт інфліції в певному календарному місяці.

Так само, розрахунок 3% річних здійснювався, виходячи із кількості прострочення викидання грошового зобов`язання, а сума заборгованості збільшувалась щомісячно наростаючим залишком.

Позивач наголошує, що початком виникнення прострочення грос зобов`язання, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, слід вважати 01.11.2018р. оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022р. справі № 908/3132/21, початком періоду нарахування заборгованості визначена саме ця дата…».

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що спростовуючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву в частині відсутності доказів, які б підтведжували правомірність використання ним вихідних, наведених в « Розрахунку суми інфляційних втрат, з урахуванням висновків, викладених в Постанві Касаційного господарського суду № 915/2095/19 від 24.09.2020р. за період з листопада 2018 по лютий 2023 включно …» та « Розрахунку за ставкою 3% річних за період з 01.11.2018р. по 23.02.2022р. , згідно ст.625 ЦКУ» позивач послався на положення п.287.3,287 Податкового кодексу України.

За текстом мотивувальної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/3132/21 : « … формуючи розрахунок заборгованості Запорізька міська рада керувалась рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», а також Витягом нормативної грошової оцінки №161/207-21 від 23.03.2021 та листом ГУ ДПС у Запорізькій області №50140/6/08-01 від 17.08.2021. При цьому, Верховним судом України у пункті 7.30. постанови від 09.11.2021 по справі 905/1680/20 визначено, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно ..., а виключно на підставі нормативної грошової оцінки земель. Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.07.2021 №10-17-0.182-11/37-21 та витягу, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 45 978 655 грн. 95 коп. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки землі становлять: за 2018 рік - 1.0, за 2019 рік - 1.0, за 2020 рік - 1.0. При цьому коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки землі з 2018 по 2020 на спірну земельну ділянку не змінювалися, доказів зворотного Відповідачем не надано. Чинне земельне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі (Постанова Великої Палати Верховного суду України від 09.11.2021 по справі №905/1680/20)…».

Тобто, заборгованість відповідача у справі № 908/3132/21 визначена як заборгованість з орендної плати на підставі нормативної грошової оцінки земель з використанням інформації ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.07.2021 №10-17-0.182-11/37-21 та витягу, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 45 978 655 грн. 95 коп.

Колегія суддів зауважує, що плата за землю це основний платіж, який справляється у формі земельного податку або орендної плати.

При цьому, земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно, посилаючись на обставини, встановлені у справі № 908/3132/21, позивач посилався на встановлені в порядку частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу обставини щодо заборнованості ТОВ «ВЕКТОР ІНВЕСТ, ЛТД`з орендної плати, яка утворилася в період з з 01.11.2018р. по 31.07.2021р. у розмірі 719 666,78 грн, в той час, як обставини щодо заборгованості з земельного податку у справі № 908/3132/21 не встановлювалися.

Відповідно, місцевий господарський суд, внаслідок не доведення позивачем щомісячного розміру орендних платежів, на які він нараховував інфляційні втрати та 3% річних, суд дійшов правомірного висновку про необґрунтованість заявлених вимог, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення норм матеріального права, саме «…розраховуючи заборгованість в рамках даної справи, позивач керувався саме п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, який передбачає, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Зазначена норма права передбачає саме сплату плати за землю рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Розраховуючи суму інфляційних втрат, Позивач врахував зазначену норму права, вказавши розмір щомісячної грошової суми, яку Відповідач зберіг без достатньої правової підстави, наростаючим залишком, із щомісячним збільшенням суми заборгованості, яка підлягала сплаті, помножену на коефіцієнт інфляції в певному календарному місяці.

Так само, розрахунок 3% річних здійснювався, виходячи із кількості днів прострочення виконання грошового зобов`язання, а сума заборгованості збільшувалась щомісячно наростаючим залишком.

Позивач наголошував, що початком виникнення прострочення грошового зобов`язання, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, слід вважати 01.11.2018, оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі №908/3132/21, початком періоду нарахування заборгованості визначена саме ця дата…

… Крім того, розрахування суми інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за відповідний календарний рік (як зазначалось відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, які судом першої інстанції було прийнято до уваги) було б юридично не вірним, та суперечило б вимогам п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України. Тому, позивачем було складено детальний розрахунок недоотриманих доходів із помісячним наростаючим залишком….» відхиляються судом з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 Податкового Кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до п. 41.4 ст.41 Податкового Кодексу України Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За п.п. 14.1.137 ст. 14 Податкового Кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 287.3 статті 287 встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Положення зазначеної статті визначають строк оплати податкового зобов`язання з плати за землю, яке визначено самостійно платником податків у податковій декларації.

Матеріали справи містять лист Головного управління ДПС у Запорізькій області «Про надання інформації» вих №16649/6/08-01-04-09 від 01.05.2023, за змістом якого вбачається, що згідно з ІКП станом на 24.04.2023 заборгованість по підприємству ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» по сплаті орендної плати з юридичних осіб по м. Запоріжжю відсутня (а.с.79).

В зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань позивача на норми статті 287 Податкового кодексу України, оскільки положення даної статті визначають строк оплати податкового зобов`язання з плати за землю, яке визначено самостійно платником податків у податковій декларації і не встановлює строків для внесення користувачем земельної ділянки плати за її користування (орендних платежів).

Щодо тверджень скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме «…Приписами частини 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Керуючись зазначеною нормою права, 17.04.2023 через канцелярію Господарського суду Запорізької області позивачем було подано заяву про розгляд справи з викликом сторін.

24.04.2023 на адресу позивача надійшла ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.04.2023, якою відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи № 908/950/23 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом не передбачено апеляційне оскарження даної ухвали, позивач не подавав відповідної апеляційної скарги.

Проте, позивач вважає, прийняття такої ухвали є процесуальним порушенням саме в тому, що суд не вбачав необхідності проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки, в оскаржуваному рішенні суд наголосив, що в рішенні Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022, у справі № 908/3132/21 встановлено загальний розмір недоотриманих доходів, та не встановлювався розмір щомісячної грошової суми, яку відповідач зберіг без достатньої правової підстави…» колегія суддів виходить з наступного:Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2023 до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшло клопотання позивача (а.с. 61) про розгляд справи з викликом сторін.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.04.2023 по даній справі в задоволенні клопотання Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про розгляд справи №908/950/23 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено повністю.

Згідно з приписами пункту 1 статті 247 у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктами 1, 2 частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З поданого клопотання позивача не вбачається наведених та обгрунтованих підстав для розгляду даної справи судом в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи наведене вище, відмова суду в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №908/950/23 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін є такою, що відповідає приписам статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника «…В такому випадку, оскільки суд не вбачав підстав звільнення позивача від доказування розміру недоотриманих доходів, в порядку ст. 75 ГПК України, на суму якого відбувалось нарахування 3% річних та інфляції, для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд мав проводити судове засідання із викликом сторін, надавши позивачеві можливість обґрунтувати детальний розрахунок, який міститься у позовній заяві…» віхиляються колегією суддів, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін жодним чином не позбавило можливості позивача обгрунтувати розрахунок, який було подано останнім до позовної заяви.

Таким чином, посилання скаржника на порушення господарським судом Запорізької області норм процесуального права не приймаються судом до уваги, оскільки не містять обгрунтувань і конкретизації порушень з боку суду першої інстанції, які б мали бути враховані судом апеляційної інстанції, в зв`язку із чим відхиляються як такі, що мають декларативний характер.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що господарським судом Запорізької області було надано повну та обгрунтовану оцінку на всі аргументи відповідача, надано належну оцінку поданим сторонами доказам, зроблено об`єктивні висновки щодо задоволення заявлених позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/950/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Запорізької міської ради на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2-4 ст. 126 ГПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат/

Так, згідно змісту відзиву на апеляційну скаргу, представником Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор-Інвест, ЛТД заявлено наступне: «… Станом на 08.09.2023 загальна сума понесених судових витрат та витрат, які Відповідач поніч під час розгляду справи в апеляційному порядку становить 3 000,00 грн. Всі судові витрати прохання покласти на позивача…».

В зв`язку із чим колегія суддів констатує дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Вектор-Інвест, ЛТД вимог частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині подання разом з першою заявою по суті попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно, будучи зареєстрованим в системі Електронний суд, позивач з 15.09.2023 мав достатньо часу для подання заперечень щодо обґрунтованості заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачеві, пов`язану з розглядом апеляційної скарги на основне рішення.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відповідно до Акту прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору №01-01/23 від 23.12.2022 вартість послуг становить 3 000,00 грн., що складається з:

- аналізу апеляційної скарги Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької обалсті від 06.07.2023, складання відзиву на апеляційну скаргу. Витрачено адвокатом 2 робочі години 2*1500 грн = 3 000,00 грн.

Надані послуги були сплаченні відповідачем в повному обсязі: 06.09.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції №2549 від 06.09.2023 року на суму 3 000, 00 грн (засвідчена копія наявна в матеріалах справи, а.с. 131).

Позивач не спростував обґрунтованості перелічених в Акті приймання передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 01-01/23 від 23.12.2022 складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката (аналіз апеляційної скарги Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2023, складання відзиву на апеляційну скаргу).

Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор-Інвест, ЛТД про відшкодування витрат є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Сума вартості правової допомоги за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції, яку має відшкодувати на користь відповідача позивач, становить 3 000,00 грн.

Вказані висновки відповідають правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги в постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі N 910/12876/19 (провадження N 12-94гс20), від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19), постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі N 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі N 910/3929/18.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 036,24 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/950/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 у справі №908/950/23 - залишити без змін.

Стягнути з Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ 04053915, адреса місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69105, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД» (Код за ЄДРПОУ: 31122115, Адреса місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 147) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 4 036, 24 грн. покласти на Запорізьку міську раду (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915).

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України

Головуючий суддяМ.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус