ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа №909/1037/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» б/н від 19.03.2024 (вх.ЗАГС №01-05/878/24 від 26.03.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 (суддя Скапровська І.М., повний текст складено 04.03.2024),

у справі № 909/1037/23

за позовом: Керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, вул. Маршала Батицького, буд. 23, м. Харків, 61038, в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації, вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135

до відповідача: ТзОВ «РН-ІФ», вул. Мазепи, 146, м. Івано-Франківськ, 76026

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: АТ «Укрзалізниця», вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150,

про стягнення пені в розмірі 60 659,36 грн та судового збору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 у справі №909/1037/23 позов задоволено; стягнуто з ТзОВ «РН-ІФ» до Державного бюджету України 60 659,36 грн пені; стягнуто з ТзОВ «РН-ІФ» на користь Харківської обласної прокуратури 2 684 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської від 21.02.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України відмовити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26.03.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 29.05.2024.

07.05.2024 Харківська обласна державна (військова) адміністрація подала суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

08.05.2024 Салтівська окружна прокуратура подала суду відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить залишити оскаржене рішення без змін.

20.05.2024 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України подало відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін.

24.05.2024 АТ «Укрзалізниця» подало суду додаткові пояснення у справі, у яких третя особа просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Прокурор в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації і Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «РН-ІФ» про стягнення до Державного бюджету України 60 659,36 грн. пені за прострочення поставки товару за тристороннім договором на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, укладеним шляхом приєднання постачальника до його умов.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував на те, що прокурор безпідставно здійснює представництво позивачів, що не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах у справах №912/2385/18 від 26.05.2020, №911/2169/20 від 06.07.2021 та №923/199/21 від 05.10.2022, зазначав про те, що поставка товару відбувалась в умовах воєнного стану, тобто форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору. Крім того, відповідач просив зменшити заявлену до стягнення суму пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України та ч. ч. 1, 2 ст.233 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2023 залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів АТ «Укрзалізниця», яке у поясненнях третьої особи підтримало позовні вимоги прокурора.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог, встановив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цьому спорі, та дійшов таких висновків:

- сторони уклали договір постачання 07.03.2022, тобто після введення в Україні воєнного стану, на який відповідач покликається як на форс-мажорні обставини, відповідно, постачальник був обізнаний про існування цих обставин, що спростовує доводи відповідача про наявність обставин, що звільняють постачальника від відповідальності за порушення зобов`язання за договором;

- заява про зменшення нарахованої пені задоволенню не підлягає, оскільки суду не доведено наявності обставин, за яких, згідно зі ст.233 ГК України, можливе таке зменшення.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення інших учасників справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду ухвалене з неправильною оцінкою доказів та неправильним визначенням правовідносин. На підтвердження зазначеного апелянт наводить такі доводи:

- прокурор у межах, встановлених у ст.53 ГПК України, неправильно визначився з предметом позову невідповідно до зазначеної ним у позовній заяві підстави цього позову і аналогічно вчинив суд в оскарженому рішенні;

- в оскарженому рішенні суд зазначив, що підставою позову є наявний у справі договір на постачання продовольчих товарів в повному тексті та чинній редакції оприлюднений (розміщений) на веб-сайті http://uz.gov.ua, укладений Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією як замовником та АТ «Українська залізниця» як платником шляхом приєднання до умов договору відповідача як постачальника у відповідності до умов ст.634 ЦК України, що виявляє невідповідність предмету та підстави позову у рішенні суду, адже у п.6.1. договору як підстави позову у цій справі зазначено, що у разі затримки поставки товару, заявленому замовником Харківською обласною військовою адміністрацією, постачальник відповідач, сплачує на рахунок платника АТ «Укрзалізниця» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого вчасно товару за кожний день затримки;

- у цьому випадку Харківська обласна військова адміністрація зазначеної вимоги до відповідача не заявляла і заперечувала проти цього позову (листування прокурора і ХОВА є у справі), а АТ «Укрзалізниця» позивачем у цій справі не виступало, окремого позову не заявляло, обмежившись участю у справі як третя особа без самостійних вимог;

- заявлена прокурором вимога про стягнення пені за несвоєчасну поставку товару за зазначеним договором на користь державного бюджету України взагалі не має будь-якої правової підстави, фактична підстава такого стягнення також відсутня, на стор.14 позовної заяви та у рішенні суду така вимога сформульована, як припущення без ніякого матеріально-правового обґрунтування, проте рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях;

- суд не взяв до уваги і не надав оцінки викладеним у відзиві відповідача доводам про те, що в адміністративній справі №520/15564/23 було прийнято рішення суду від 26.09.2023, яким він ухвалив задовольнити позов Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.05.2023 №202008-11/2191-2023 «Про усунення виявлених порушень» (в тому числі про нарахування і стягнення спірної пені як приводу звернення з позовом у справі №909/1037/23), з чого випливає і протиправність похідної від цієї вимоги Північно-Східного офісу Держаудитслужби вимоги прокурора у листі Салтівської окружної прокуратури м.Харкова №53-100-3633 вих-33 від 03.08.2023 (арк. листа 6 та 9), адресованої Харківській обласній державній (військовій) адміністрації про нарахування та примусове стягнення з ТзОВ «РН-ІФ» 60 659,36 грн. пені, і з цього (по правовій трансмісії) протиправною є і позовна вимога прокурора про примусове стягнення з відповідача тої ж пені;

- прокурор здійснив представництво інтересів інших осіб безпідставно з перевищенням повноважень, визначених абз.1 та 2 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» і всупереч висновкам суду, викладеним у рішенні від 26.09.2023 у справі №520/15564/23;

- відповідач просив суд при вирішенні спору взяти до уваги положення ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України, якими передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору), військова агресія як форс-мажорна обставина передбачена у розділі 8 договору про постачання продовольчих товарів, на підставі якого прокурор заявив позов у справі;

- Торгово-промислова палата України оприлюднила лист №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022, яким повідомила, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), а невиконання договірних зобов`язань в частині строків поставки зумовлене неможливістю здійснити поставку територією України внаслідок безперервних обстрілів Харківської області та її часткової окупації в перші 2 місяці військової агресії;

- відповідач заявляв суду про можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, оскільки позивач Харківська обласна військова адміністрація не зазнала жодних збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язання як і АТ «Укрзалізниця» та Мінінфраструктури, і суд в оскарженому рішенні не спростував відсутності збитків;

- суд безпідставно змінив кредитора стягувача пені і сторону зобов`язання у цьому договорі з АТ «Укрзалізниця» на Державний бюджет України, хоча держава не була учасником договору постачання товару, а відповідно до ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор виклав такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- прокурор у позовній заяві просить стягнути пеню не на користь окремої

юридичної особи (позивача 1, позивача 2 чи третьої особи), а саме на користь

держави, інтереси якої у спірних правовідносинах уповноважені захищати Харківська обласна військова (державна) адміністрація та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, які і визначені позивачами 1 та 2 відповідно у цій справі;

- під час дослідження обставин справи встановлено, що кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), що у даному випадку підтверджує статус Харківської обласної військової адміністрації, обласної державної адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України як розпорядників коштів, а отже і органів, уповноважених на захист інтересів держави, зокрема з питань використання бюджетних коштів, таким чином, у цьому випадку вбачається порушення інтересів держави саме в особі Харківської обласної військової адміністрації, і в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, які є співпозивачами у справі;

- щодо підстав та порядку стягнення пені, то прокурор у позовній заяві зазначив, що його звернення із цим позовом спрямоване на відновлення порушених інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки, із постачальника на рахунок платника з подальшим їх поверненням до державного бюджету сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану (п. 3.1 позовної заяви);

- порядок нарахування та сплати пені у разі затримки поставки товару передбачено у положеннях договору на постачання продовольчих товарів, затвердженого рішенням правління АТ «Українська залізниця» від 12.03.2022, витяг з протоколу №Ц-54/29 Ком.т, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620);

- кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для сплати поставки товару, відповідно до спірного договору не є власними коштами товариства, а є саме субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу;

- за інформацією АТ «Укрзалізниця», після надходження грошових коштів, сплачених як пеня, замовник в особі військової адміністрації створює заявку на повернення коштів у інформаційній системі автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise, вказуючи отримувача грошових коштів Головне управління Державної казначейської служби України і після надходження зазначеної вище заявки на оплату, АТ «Укрзалізниця» здійснює перерахунок необхідної суми до Державної казначейської служби України; таким чином, АТ «Укрзалізниця» є лише посередником з питань проведення фінансових операцій, пов`язаних з тристоронніми договорами, а не основним розпорядником коштів;

- акт ревізії, на судове оскарження положень якого вказує відповідач, стосується питань фінансово-господарської діяльності Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної (військової) адміністрації, однак Департамент є юридичною особою публічного права та не є стороною у цій справі;

- акт ревізії, на який посилається відповідач, містить інформацію саме щодо перевірки законності фінансово-господарської діяльності вищезазначеного Департаменту, а не виконання тристоронніх договорів, які були укладені Харківською ОДА (ОВА) як замовником, АТ «Українська залізниця» як платником та суб`єктами господарювання (в цьому випадку - ТзОВ «РН-ІФ») як постачальниками;

- ні мотивувальна, ні резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі №520/15564/23 не містить жодних висновків про наявність чи відсутність порушень при виконанні тристороннього договору, який був укладений саме між Харківською ОДА (ОВА), АТ «Українська залізниця» та ТзОВ «РН-ІФ»;

- питання щодо правомірності чи протиправності порядку проведення ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби та складення акту і вимоги за результатами такої ревізії, яке вирішувалося в судовому порядку при розгляді справи №520/15564/23, не стосується предмету судового розгляду у справі №909/11037/23, а отже і посилання на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/15564/23 є безпідставним, оскільки не стосується предмету доказування у даній справі;

- відповідно до змісту листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 введення воєнного стану на території України є форс-мажором для вже укладених та невиконаних станом на 24.02.2022 договірних зобов`язань, і тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для їх невиконання, однак, між сторонами укладено договір після початку військової агресії російської федерації проти України, у зв`язку з чим наведена підстава за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та мали бути передбачені постачальником при укладенні договору;

- факти введення в Україні воєнного стану та проведення бойових дій на території Харківської області та міста Харкова зокрема не мають ознак непередбачуваності, не можуть бути визнані форс-мажорними обставинами та були враховані сторонами при укладенні договору;

- не можна вважати підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання ту обставину, що поставка товару відбувалася на початку збройної агресії російської федерації проти України;

- укладаючи договір, постачальник був обізнаний з обставинами, що можуть вплинути на затримку перевезення товару до замовника і міг врахувати такі обставини при плануванні свого господарського циклу, однак, не вжив заходів до своєчасного виконання господарського зобов`язання у передбачені договором строки;

- сума пені 60 659, 36 грн за несвоєчасне виконання зобов`язання не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної ціни договору 19 742 965, 40 грн.;

- відповідач не надав доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, понесених збитків в ході виконання свого обов`язку чи інших обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду, викладених в оскарженому рішенні.

АТ «Укрзалізниця» у додаткових поясненнях погодилося з доводами, викладеними у відзиві прокурора на апеляційну скаргу та просило залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Харківську обласну державну (військову) адміністрацію та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. У позові прокурор стверджував, що має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання за договором постачання продовольчих товарів з боку ТзОВ «РН-ІФ», що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Так, повноваження військових адміністрацій передбачені статтею 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану, зокрема обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо завдання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

З урахуванням наведених вище положень Закону, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 252 від 11.03.2022 Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану функції Харківської обласної ради в частині бюджетних повноважень наразі здійснює Харківська обласна військова адміністрація, про що обґрунтовано вказано у позовній заяві.

Головним розпорядником субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану є Мінінфраструктури (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №528 від 03.05.2022 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану»).

Згідно з умовами договору на постачання продовольчих товарів, Харківська обласна військова адміністрація є стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить: прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (п. п. 1.1, 6.5, 9.3 договору), отже є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Суб?єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є також Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, як головний розпорядник субвенції, що є співпозивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 03.08.2023 Салтівська окружна прокуратура міста Харкова листом за №53-100-3633вих-23 звернулась до Харківської обласної військової адміністрації, у якому вказала на невиконання п.6.1. договору, укладеного між Харківською обласною військовою адміністрацією (замовником), АТ «Укрзалізниця» (платником) та ТзОВ «РН-ІФ» (постачальником) шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, для розподілу серед населення Харківської області в якості гуманітарної допомоги. Зокрема, враховуючи, що попередня оплата за товар проведена 05.04.2022 та 06.04.2022, а поставка товару здійснена 12.04.2022 та 27.04.2022, ТзОВ «РН-ІФ» не дотримано пункт 6.1. договору щодо сплати на рахунок платника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки на загальну суму 60 659,36 грн. Прокуратура зазначила, що вказані порушення відображено в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації за період з 24.03.2022 до 31.12.2022 (акт №202008-22/01 від 07.04.2022). Враховуючи, що ТзОВ «РН-ІФ» всупереч умовам договору здійснив поставку для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, отримав при цьому аванс, який згідно з Порядком №528, затвердженим постановою уряду від 03.05.2022, є субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, очевидним є порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері та наявні правові підстави для стягнення в судовому порядку з ТзОВ «РН-ІФ» як постачальника продукції пені на загальну суму 60 659,36 грн. Харківська обласної військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, разом з тим, відповідно до акту ревізії №202008-22/01 від 07.04.2023, проведеної Північно-Східним офісом Держаудитслужби за період з 24.02.2022 до 31.12.2022 з боку ХОВА до ТзОВ «РН-ІФ» не направлялись повідомлення щодо сплати пені, така пеня не сплачувалась. Прокуратура просила надати підтверджуючі документи та повідомити чи вживались заходи з метою досудового врегулювання спору та щодо наміру вживати заходи щодо стягнення цих коштів в судовому порядку.

Одночасно, прокурор попередив про те, що у разі не звернення військової адміністрації з відповідним процесуальним документом до суду, прокурор на підставі положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» використає своє право на представництво інтересів держави в суді.

24.08.2023, у відповідь на вказаний лист, Харківська обласна військова адміністрація повідомила прокуратуру (листом №01-60/5694) про те, що Департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації не погодився з висновками, викладеними в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності №202008-22/01 від 07.04.2023, проведеної Північно-Східним офісом Держаудитслужби за період з 24.02.2022 до 31.12.2022 та вимогою «Про усунення виявлених порушень» від 22.05.2023 за №202008-11/2192-2023 та звернувся з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду. Ухвалою від 27.06.2023 Харківський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №520/15564/23. Окрім того, у спірних правовідносинах позовна давність триває протягом діє воєнного стану і позивач може звернутися з позовом про стягнення пені і після закінчення дії воєнного стану. На переконання Харківської обласної військової адміністрації у цьому випадку відсутні ознаки нездійснення або здійснення неналежним чином компетентним органом захисту інтересів держави.

03.08.2023 Салтівська окружна прокуратура міста Харкова листом №53-100-3636ВИХ-23 звернулась до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з вимогою надати інформацію про намір звернення до суду з позовом до ТзОВ «РН-ІФ» пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки на загальну суму 60 659,36 грн. чи вжиття досудових заходів врегулювання спору, одночасно, прокуратура повідомила про те, що у разі не звернення Міністерства з відповідним процесуальним документом до суду, прокурор на підставі положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» використає своє право на представництво інтересів держави в суді.

У відповідь на вказаний лист Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом №12882/34/10-23 від 08.08.2023 повідомило прокуратуру про те, що Міністерство не є стороною за укладеним договором, тому відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо стягнення з ТзОВ «РН-ІФ» пені за цим договором.

Враховуючи наведене листування, прокурор дотримався порядку, встановленого у ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, звернувся до компетентних органів з повідомленням про наявність підстав звернення до суду з метою захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні законності використання бюджетних коштів та належного виконання зобов`язань, які укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, проте такі органи не вжили належних заходів для захисту інтересів держави, надавши прокурору формальну відповідь про передчасність звернення до суду до кінця дії воєнного стану в Україні та про відсутність наміру такого звернення, а також протягом розумного строку не звернулись з відповідним позовом самостійно (позов подано 14.11.2023).

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі №520/15564/23, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 22.05.2023 року №202008-11/2191-2023 «Про усунення виявлених порушень» підтверджує відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Так, у справі №520/15564/23 предметом розгляду був адміністративний спір за позовом Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги «Про усунення виявлених порушень» від 22.05.2023 року №202008-11/2191-2023, складеної Північно-східним офісом Держаудитслужби на підставі акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної (військової) адміністрації за період з 24.02.2022 до 31.12.2022 за №201620-22/1.

Задовольняючи позовні вимоги, Харківський окружний адміністративний суд керувався тим, що у Північно-східного офісу Держаудитслужби були відсутні правові підстави для включення до плану проведення заходів державного фінансового контролю на 4 квартал 2022 року об`єкту контролю Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, та відповідно, проведення у відношенні останнього ревізії, оскільки звернення Національного антикорупційного бюро України від 27.06.2022 року №0435-220/10455, яке стало підставою для проведення ревізії у відношенні позивача, не відповідає вимогам положень пункту 28 Порядку №550 та пункту 3 розділу ІІ Порядку №545/145.

Також у рішенні суд вказав, що проведена Північно-східним офісом Держаудитслужби у відношенні позивача ревізія відбулась без законодавчо встановлених підстав для її проведення, такі обставини тягнуть за собою визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби від 22.05.2023 року №202008-11/2191-2023 «Про усунення виявлених порушень», сформованої за наслідками такої ревізії, а отже відсутня необхідність переходити до перевірки наявності порушень законодавства, викладених у висновках Акту ревізії та в оскаржуваній вимозі.

Таким чином, адміністративний суд визнав протиправною та скасував вимогу аудиторської служби з підстав порушення процедури проведення ревізії і у рішенні суду не встановлювались обставини щодо порушення вимог законодавства, виявлених за наслідками проведення цієї ревізії.

У повідомленні Салтівської окружної прокуратури міста Харкова №53-100-3633вих-23 від 03.08.2023, адресованому Харківській обласній військовій адміністрації, міститься посилання на акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації за період з 24.02.2022 до 31.12.2022 (акт №202008-22/01 від 07.04.2022), проте з метою перевірки порушення інтересів держави прокурор просив надати первинні документи, на підставі аналізу яких звернувся до господарського суду з цим позовом. Позовна заява посилань на акт ревізії не містить, такий акт в матеріалах справи відсутній, відповідно, не може бути оцінений судом, а скасування в судовому порядку складеної на підставі цього акту вимоги про усунення порушень не має жодного впливу на встановлення обставин у цьому спорі чи на встановлення наявності підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

У зв`язку із потребою у задоволенні нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, у придбанні необхідних продовольчих товарів, Харківська обласна військова адміністрація здійснила закупівлю товару у Товариства з обмеженою відповідальністю РН-ІФ.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 169 Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України Про публічні закупівлі та Про оборонні закупівлі, водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 185 Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів і робіт для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану Акціонерне товариство Українська залізниця уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовниками за якими є військові адміністрації та / або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.

Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 193 Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 року № 528, головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями пунктів 3 - 5 Порядку №528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами Акціонерне товариство Укрзалізниця. Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок Акціонерного товариства Укрзалізниця, відкритий в державному банку. Кошти, використані Акціонерним товариством Укрзалізниця для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

За твердженнями прокурора, задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно - ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів та інше, здійснюється військовими адміністраціями та/або центральними органами виконавчої влади шляхом укладення тристоронніх договорів, чинні редакції яких оприлюднюються на офіційному сайті Акціонерного товариства Укрзалізниця https://wz.gov.ua в розділі Закупівлі та є у вільному доступі для всіх зацікавлених осіб.

Наказом Харківської обласної військової адміністрації від 06.03.2022 року № 01-В Про організацію здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану у Харківської обласної військової адміністрації уповноважено формувати заявки та підписувати документи для здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану у Харківської обласної військової адміністрації керівника апарату обласної військової адміністрації Белявцеву Вікторію.

Відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 185 Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (зі змінами) та від 20.03.2022 року №328 Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно-гігієнічними товарами в умовах воєнного стану, із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 24.03.2022 року № 359, від 26.03.2022 року № 373, від 09.04.2022 року № 424, від 26.04.2022 року № 482, від 03.05.2022 року № 528, від 01.07.2022 року № 752, від 22.07.2022 року № 817, від 27.08.2022 рок у № 954, від 07.11.2022 року № 1240 укладались тристоронні договори на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, в яких замовником виступала військова адміністрація та/або центральний орган виконавчої влади, платником - Акціонерне товариство Українська залізниця, та юридична особа або фізична особа - підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього договору на постачання продовольчих товарів шляхом приєднання до його умов, іменована (-ий, - е) постачальник.

На сайті Акціонерного товариства Укрзалізниця за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів.

Згідно з умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 185 Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (зі змінами), на таких умовах:

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Пунктами 5.4, 5.5, 5.7 договору визначено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами.

Відповідно до пункту 6.1 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Згідно пунктом 11.1 договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022.

Пунктом 11.2 договору визначено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

Відповідно до пунктів 8.2, 8.3 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів. Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами.

Пунктом 11.5 договору передбачено, що з моменту набрання чинності цей договір має таку ж юридичну силу, як звичайний договір на паперових носіях і не потребує підписання сторонами.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).

Як зазначає прокурор у позові, Харківська обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація в телефонному режимі звернулася до ТзОВ «РН-ІФ» із заявкою на закупівлю та постачання продовольчих товарів (відповідно до постанови КМУ від 02.03.2022 №185): консерв м`ясних (КОД ДК 021:2015 15897200-4), сухого молока (КОД ДК 021:2015 15511700-0) та масла солодковершкового (КОД ДК 021:2015- 1553000-2).

У відповідь на першу заявку відповідач виставив скановану копію рахунку на оплату від 02.04.2022 №02/04-1 за постачання продовольчих товарів: консерви м`ясні ДСТУ 4450:2005, 525 гр. у кількості 40 000 шт за ціною 73,75 грн (без ПДВ), на загальну суму 3 540 000,00 грн.

05.04.2022 платник здійснив попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 1 223 424,00 грн. згідно з рахунком №02/04-1 від 02.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією з системи АТ «Укрзалізниця» на платформі IT-Enterprise щодо погодження рахунків на оплату ТзОВ «РН-ІФ» за договором на постачання продовольчих товарів.

Оскільки, відповідно до п.5.4. договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, останнім днем строку поставки товару було 07.04.2022.

Проте, поставку здійснено 27.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №19 від 27.04.2022 на суму 3 540 000,00 грн.

03.08.2022 платник здійснив оплату 70% вартості товару на суму 2 316 576,00 грн. згідно з рахунком №02/04-1 від 02.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією з системи АТ «Укрзалізниця» на платформі IT-Enterprise щодо погодження рахунків на оплату ТзОВ «РН-ІФ» за договором на постачання продовольчих товарів.

У відповідь на другу заявку відповідач виставив скановану копію рахунку на оплату від 02.04.2022 №02/04-3 за постачання продовольчих товарів: молоко сухе Laciate (Польща), 500 гр. у кількості 13 720 шт за ціною 98,89 грн (без ПДВ), на загальну суму 1 628 124,96 грн. з ПДВ.

05.04.2022 платник здійснив попередню оплату у розмірі більш, ніж 30% вартості товару на суму 1 495 216,80 грн. згідно з рахунком №02/04-3 від 02.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією з системи АТ «Укрзалізниця» на платформі IT-Enterprise щодо погодження рахунків на оплату ТзОВ «РН-ІФ» за договором на постачання продовольчих товарів.

Оскільки, відповідно до п.5.4. договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, останнім днем строку поставки товару було 07.04.2022.

Проте, поставку здійснено 27.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №18 від 27.04.2022 на суму 1 628 124,96 грн.

03.08.2022 платник здійснив оплату вартості товару на суму 132 908,16 грн. згідно з рахунком №02/04-3 від 02.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією з системи АТ «Укрзалізниця» на платформі IT-Enterprise щодо погодження рахунків на оплату ТзОВ «РН-ІФ» за договором на постачання продовольчих товарів.

У відповідь на третю заявку відповідач виставив скановану копію рахунку на оплату від 04.04.2022 №4/04-1 за постачання продовольчих товарів: масло с/в «Селянське» 72,5%, 350 гр. у кількості 22 860 шт за ціною 49,97 грн. (без ПДВ) на суму 1 142 314,2 грн. (без ПДВ); масло с/в «Селянське» 72,5% у пакуванні по 10 кг у загальній кількості 17 000 кг за ціною 137,20 грн. (без ПДВ) на загальну суму 2 332 400,0 грн. (без ПДВ); на загальну суму 4 169 657,04 грн. з ПДВ.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рахунку на оплату №4/04-1 від 04.04.2022 очевидно допущено технічну описку у зазначенні « 10 кг», оскільки 137,20х17000=2 332 400,00, тобто враховуючи ціну однієї одиниці товару та загальної суми поставки правильним зазначенням ваги одиниці товару є 1 кг.

06.04.2022 платник здійснив попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 1 250 897,11 грн. згідно з рахунком №4/04-1 від 04.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією з системи АТ «Укрзалізниця» на платформі IT-Enterprise щодо погодження рахунків на оплату ТзОВ «РН-ІФ» за договором на постачання продовольчих товарів.

Оскільки, відповідно до п.5.4. договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, останнім днем строку поставки товару було 08.04.2022.

Проте, поставку здійснено 12.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №15 від 12.04.2022 на суму 4 169 657,04 грн.

21.04.2022 платник здійснив оплату вартості товару на суму 2 918 759,93 грн. згідно з рахунком №4/04-1 від 04.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією з системи АТ «Укрзалізниця» на платформі IT-Enterprise щодо погодження рахунків на оплату ТзОВ «РН-ІФ» за договором на постачання продовольчих товарів.

Відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві, на підставі п.6.1. договору постачальнику нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день затримки: за період з 08.04.2022 до 26.04.2022 із врахуванням загальної вартості товару 3 540 000,00 грн. на суму 36 854,79 грн.; за період з 08.04.2022 до 26.04.2022 на суму із врахуванням загальної вартості товару 1 628 124,96 грн. на суму 16950,34 грн.; за період з 09.04.2022 до 11.04.2022 із врахуванням загальної вартості товару 4 169 657,04 грн. на загальну суму 6 854,23 грн.

Розрахунок пені є арифметично правильним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.2 ст.267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковий для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як постачальник допустив порушення умов договору на постачання продовольчих товарів в частині строків поставки товару.

Так, відповідно до п.5.4. договору від 07.03.2022 товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджене сторонами додатково.

Попередню оплату за виставленими відповідачем рахунками здійснено 05.04.2022 (перші дві заявки) та 06.04.2022 (третя заявка), однак, поставку товару здійснено 27.04.2022 та 12.04.2022, тобто з простроченням.

Вказані обставини апелянт не заперечує, водночас посилається на дію обставин непереборної сили, яка зумовила затримку товару (регулярні ракетні обстріли та тимчасова окупація частини Харківської області), а також на наявність підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у п.8.1. договору на постачання продовольчих товарів передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін.

В цьому ж випадку, договір укладено саме у зв`язку з необхідністю задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.

На час приєднання відповідача до умов договору воєнний стан був введений на території всієї України, а в преамбулі договору зазначено, що такий договір укладається для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Більше того, у п.11.1. договору сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

Також, у п.8.2. договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів.

Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами (п.8.3. договору).

Доказів дотримання п.8.2. договору відповідач суду не надав.

Слід наголосити, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.03.2023 у справі №920/505/22.

З огляду на наведені правові висновки, слід відхилити посилання апелянта на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Враховуючи те, що договір постачання було укладено, коли обставини, на які покликається відповідач як на форс-мажорні обставини, вже існували, тобто відповідач мав можливість та повинен був передбачити пов`язані з цим негативні наслідки, які можуть виникнути, зважаючи на те, що відповідач не обґрунтував які саме конкретні обставини вплинули на можливість належного виконання ним свого зобов`язання за договором і як саме, не попередив замовника письмово в порядку п.8.2. договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відхилення посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про зменшення пені з огляду на недоведення наявності обставин, за яких згідно зі ст.233 ГК України, можливе таке зменшення.

В апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що Харківська обласна військова адміністрація не зазнала жодних збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язання як і АТ «Укрзалізниця» та Мінінфраструктури, суд в оскарженому рішенні не спростував відсутності збитків.

Проте, відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, а для застосування ч.1 ст.233 ГК України слід дослідити те, що нараховані штрафні санкції надміру великі порівняно зі збитками кредитора, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

На обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилався на відсутність збитків, завданих позивачам при поставці товару, та здійснення поставки у форс-мажорних обставинах воєнного стану, на початку військової агресії російської федерації проти України, в умовах ажіотажного попиту на продукти харчування, які є продуктами першої необхідності.

Колегія суддів апеляційної інстанції ще раз звертає увагу на п.11.1 договору, відповідно до якого сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та відхиляє доводи апелянта про те, що суд в оскарженому рішенні не спростував відсутності завданих збитків за безпідставністю.

Також слід відхилити доводи відповідача про те, що суд безпідставно змінив кредитора у зобов`язанні та стягнув нараховану пеню у дохід Державного бюджету України.

Так, Кабінет Міністрів України у постанові від 02.03.2022 №183 врегулював питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану та наділив АТ «Укрзалізниця» повноваженнями виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна). Однак, кошти для здійснення таких повноважень виділялись в якості допомоги (субвенцій) з державного бюджету та не були власними коштами платника, а відповідно, нарахована пеня може бути стягнена в бюджет України, а не на користь осіб, які наділені Кабінетом Міністрів України повноваженнями платника, в силу положень постанови уряду.

Після надходження грошових коштів, сплачених як пеня, замовник в особі військової адміністрації створює заявку на повернення коштів у інформаційній системі автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise, вказуючи отримувача грошових коштів Головне управління Державної казначейської служби України; код доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», код виду сплати 101 «Сплата суми податків, зборів, платежів, єдиного внеску». Після надходження заявки на оплату, АТ «Укрзалізниця» здійснює перерахунок необхідної суми до Державної казначейської служби України. Таким чином, зарахування коштів на рахунок АТ «Укрзалізниця» за зазначеними у договорі банківськими реквізитами не змінить правовий статус зазначених сум як коштів державного бюджету, оскільки вони однак будуть безальтернативно перераховані до Державної казначейської служби України Акціонерним товариством «Укрзалізниця», яке, у свою чергу, виступає лише посередником з питань проведення фінансових операцій, пов`язаних з тристоронніми договорами, а не основним розпорядником коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість заявленої прокурором позовної вимоги.

Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного судового рішення, доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 у справі №909/1037/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.