Справа № 930/388/24

№2/930/332/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2024 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Загребельному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2021 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6/1141737. 29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладений Договір про відступлення прав вимоги № 4-2023, відповідно до умов якого АТ «Креді Агріколь Банк» передало (відступило) ТОВ «Глобал Спліт» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Глобал Спліт» прийняло належні АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №6/1141737 від 12.11.2021 у сумі 355766,88 грн, з яких: строкова заборгованість 188741,83 грн; прострочена заборгованість 53418,22 грн; нараховані відсотки 201,80 грн; прострочені відсотки 38405,03 грн; комісія 3750 грн; прострочена комісія 71250 грн. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором №6/1141737 від 12.11.2021 у сумі 355766,88 грн.

24.06.2024 від представника позивача ТОВ "Глобал Спліт" - Балашова В.В. надійшла заява про зменшення позивних вимог, в якій ОСОБА_1 за кредитним договором №6/1141737 від 12.11.2021 у сумі 354766,88 грн, з яких: строкова заборгованість 188741,83 грн; прострочена заборгованість 52418,22 грн; нараховані відсотки 201,80 грн; прострочені відсотки 38405,03 грн; комісія 3750 грн; прострочена комісія 71250 грн.. Також в данй заяві представник позивача просить розгляд справи провести за його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.11.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6/1141737, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 отримав строковий кредит в розмірі 250 000 грн. на строк 72 місяці з 12.112021 року по 11.11.2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для часткового погашення заборгованості за цим договором щомісячно в число, визначене графіком платежів по кредиту.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 договору передбачено, що кредит надається позичальнику на споживчі потреби. За користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно у розмірі 10,00 % річних, починаючи з дня надання кредиту до повного погашення заборгованості за договором, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 1,50 % в місяць від суми кредиту, зазначеної у пункті 1.1 договору. Підписанням Договору позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультативних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Відповідно до матеріалів справи 12.11.2021 року банк перерахував на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 250 000 грн.

З копії договору про відступлення права вимоги № 4-2023 від 29.08.2023 року встановлено, що АТ «Креді Агріколь Банк» відступило на користь ТОВ «Глобал Спліт» право вимоги до боржників.

15.09.2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Глобал Спліт" та необхідність погашення заборгованості у розмірі 355766,88 грн., що підтверджується копією листа від 15.09.2023 року.

Згідно з доданими до позовної заяви виписками по рахунку ОСОБА_1 та додатково доданим позивачем перерахунком заборгованості встановлено, що станом на 24.06.2024 року Відповідач має заборгованість в розмірі 354766,88 грн, з яких: строкова заборгованість 188741,83 грн; прострочена заборгованість 52418,22 грн; нараховані відсотки 201,80 грн; прострочені відсотки 38405,03 грн; комісія 3750 грн; прострочена комісія 71250 грн..

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору і договору відступлення права вимоги, та регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Поряд з цим відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

При цьому відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у раз іпорушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.

Так, з виписок з рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за Договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 24.06.2024 року Відповідач має заборгованість в розмірі 354766,88 грн, з яких: строкова заборгованість 188741,83 грн; прострочена заборгованість 52418,22 грн; нараховані відсотки 201,80 грн; прострочені відсотки 38405,03 грн; комісія 3750 грн; прострочена комісія 71250 грн..

Разом із тим, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1.4.2 договору обслуговування кредитної заборгованості, за яку банк нараховує комісію, включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Проте, у вищевказаному пункті договору не уточнено систематичності запиту вказаної інформації споживачем з оплатою наданих послуг.

Таким чином, відповідачу фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Умова договору про обов`язкову щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за такі супутні послуги банку, які за законом повинні надаватися позичальнику безоплатно, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними з моменту його вчинення відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 75000 грн. (3750 грн. + 71250 грн.) необґрунтована, протиправна та задоволенню не підлягає.

Оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовом сплатив судовий збір у розмірі 5336,50 згідно квитанції, та просить стягнути сплачений ним судовий збір із відповідача.

Так, відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 279766,88 гривень, то при розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Відтак приймаючи до уваги, що даний позов задоволено частково у сумі 279766,88 грн, що становить 73,16% від заявленої суми, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78,86 % судового збору у сумі 4208,36 грн, решту суми сплаченого судового збору необхідно покласти на позивача.

На підставі ст.ст. 11, 16, 512-516, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 617, 623, 638, 1054, 1077 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, бкд. 5Б, оф.5, код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором у розмірі 279 766,88 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнутиз ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, бкд. 5Б, оф.5, код ЄДРПОУ 41904846) судовий збір в розмірі 4208,36 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: В.М. Алєксєєнко