СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5910/24

пр. № 2/759/2848/24

21 червня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у березні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд: встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його місцем проживання у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у шлюбі в сторін народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 05.06.2023. З моменту припинення сімейних відносин між сторонами відсутня згода щодо визначення місця проживання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка наразі проживає та виявляє усвідомлене бажання проживати з батьком. У той же час, молодша дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає проживає разом з матір`ю у АДРЕСА_2 . Крім того, ОСОБА_1 є спроможним забезпечити дочку усім необхідним, піклується про стан здоров`я дитини та її розвиток. Дитина відвідує школу, завжди приходить до школи охайна та доглянута. Про утримання дітей, батьки домовились таким чином, що кожен з них утримує ту дитину, яка з ним проживає. Разом з цим, якщо у когось з батьків виникає бажання та матеріальна можливість у здійсненні додаткових витрат на дітей або, якщо є необхідність у додаткових витратах, то вони допомагають один одному та не обмежені у наданні такої допомоги.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.03.2024 справу розподіллено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 33-34).

Ухвалою судді від 25.03.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с. 36).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 27.03.2024 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче засідання (а.с. 45-46).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 78).

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, 24.05.2024 представником подано заяву про слухання справи за її відсутності, проти заочного рішення не заперечує (а.с. 62).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином, 20.06.2024 представник третьої особи у листі просила слухати справу без присутності представника Служби (а.с. 27).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що 05.06.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 9-10).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-002038343 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 15.01.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 13).

Згідно довідок вих. №7-ВК від 16.01.2024 та №00000000012 від 16.01.2024 ОСОБА_1 працює в ПТК ТОВ «Агромат» на посаді менеджера з навчання та розвитку персоналу з 11.04.2023 по теперішній час з окладом 17000 грн./міс. (а.с. 20, 28).

Як вбачається з довідок №492991 від 14.03.2024 та №302 від 14.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за медичною допомогою не звертався, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (а.с. 21, 29).

Відповідно до висновку психолога вих. №Ф-210224 від 21.02.2024 за результатами проведеного психологічного дослідження щодо психоемоціного стану неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено, що Найбільший емоційний зв?язок ОСОБА_3 має з сестрами. Матір є важливою фігурою для ОСОБА_3 , ОСОБА_3 сумує за нею. Батько виступає для ОСОБА_3 в ролі надійного дорослого, який забезпечує її базові потреби у безпеці та прийнятті, надає відчуття щастя та безпеки. На момент обстеження більшу прихильність ОСОБА_3 висловлює до батька, і бажає проживати з ним (а.с. 24-26).

Згідно характеристики №01-42/03 від 16.01.2024 виданої СЗШ №162, ОСОБА_3 зарекомендувала себе як дисциплінована учениця, школу без поважних причин не пропускає, систематично виконує домашні завдання. Дитина проживає разом з батьком, який підтримує постійний зв?язок з класним керівником, відвідує батьківські збори. Батько приділяє достатньо уваги навчанню та вихованню доньки (а.с. 23).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30.05.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, в приміщенні чисто, охайно, є всі необхідні меблі та побутова техніка. Дитина забезпечена спальним місцем, місцем для навчання, є багато іграшок та книжок (а.с. 76).

Як вбачається з висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через застосунок вайбер громадянка ОСОБА_2. повідомила до ССДС, що не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком, громадянином ОСОБА_1 . Святошинська РДА в місті Києві як ООП вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, громадянином ОСОБА_1 (а.с. 73-75).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

частиною 2 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

Частиною 1 ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 ст. 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, тощо), місце та час їхнього спілкування.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

З урахуванням вищевикладеного, встановлених судом обставин справи, суд приходить до висновку, що дитина повинна проживати разом з батьком з метою захисту прав та інтересів.

Суд вважає, що встановлення саме такого порядку проживання буде повністю відповідати інтересам дитини, а також не буде порушувати права батьків щодо виховання та спілкування з дитиною.

Що стосується вимоги позивача про встановлення факту самостійного виховання, слід зауважити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не позбавлена батьківських прав, відсутні докази, що вона ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а тому суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення в частині позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, зазначених вище.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 605 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини»; Закону України «Про охорону дитинства»; ст.ст. 2, 7, 153, 159 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-283, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір по справі у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 26.06.2024.