Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/565/24

Номер проведження 2-о/508/27/24

У Х В А Л А

27 червня 2024 року селище Миколаївка

Суддя Миколаївського районного суду Одеської області Корсаненкова О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа служба у справах дітей Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини,

установила:

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свою заяву мотивує тим, що з 10.08.2018 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Від даного шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.06.2023 року рішенням Миколаївського районного суду Одеської області було розірвано шлюб між сторонами. З того часу донька проживає разом із батьком та знаходиться на його утриманні, забезпеченні та вихованні. 17.10.2023 року рішенням Миколаївського районного суду Одеської області було визначено місце проживання дитини з батьком. Також, між батьками було укладено нотаріально засвідчений договір про здійснення батьківських прав та визнання місця проживання дитини. Зазначає, що мати дитини ще до їхнього розлучення залишила доньку проживати разом з батьком та до цього часу дитина проживає з ним. Мати матеріально не забезпечує доньку та її потреби. Батько повністю опікується інтересами та потребами дитини, піклується про неї, самостійно займається її вихованням, слідкує за розвитком, матеріально утримує, а також останнім створені найкращі умови для Даніели. Встановлення даного факту необхідне для захисту прав та інтересів дитини, оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері.

Вирішуючи питання про відкриття провадженні у справі, суддя дійшла наступного висновку.

Так, згідно ізст.293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтями 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладений у пункті 8статті 7 СК Українита устатті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно із положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини, установивши порушеннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Згідно із ст.141 СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Пленумом Верховного Суду України упостанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»було роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 року (справа № 200/14136/17, провадження № 61-15965св19) зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно із ст.318 ЦПК України,у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки батьком без участі матері необхідне заявникові для забезпечення можливості захисту не тільки прав та інтересів дитини, а й власних прав та інтересів батька, оскільки даний факт пов`язує проживанням дитини разом із ним.

Згідно із договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 05.06.2023 року, посвідченим державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А.М., батьки домовились про місце проживання дитини та порядок здійснення батьківських прав батьком та матір`ю, яка проживає окремо. Місце проживання дитини, батьки визначили за місцем проживання батька, а саме за адресою АДРЕСА_1 . Даний договір містить підписи батька ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до рішення Миколаївського районного суду Одеської області № 508/818/23 від 17.10.2023 року, було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біля її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Вищевказане рішення набрало законної сили 17.11.2023 року.

Згідно із ч.1ст.160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Приписами ч.1ст.161 СК Українирегламентовано, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

З огляду на вказане вважаю, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто, від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Більш того, жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Крім того, судом під час вирішення спору у позовному провадженні щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні такого спору.

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними.Закон України «Про охорону дитинства»передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Згідно із ч.2ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Отже, відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

Відповідно до ч.7ст.19ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів заявника або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ч.3ст.294ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.

Таким чином, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням обов`язків та не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком неповнолітньої дочки без участі матері не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. ст. 293,315 ЦПК України.

Відповідно до ч.4ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За встановлених обставин, суддя дійшла висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, у зв`язку з наявністю спору про право.

Роз`яснити заявнику його право вирішити питання щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, шляхом подачі позову на загальних підставах.

Керуючись ст. ст.10, 17, 44, 260, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа служба у справах дітей Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний термін з дня її отримання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Олена КОРСАНЕНКОВА