ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/4434/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач -2), з такими позовними вимогами:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.02.2023 №1819/03-16, оформлене листом Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 24.02.2023 №2400-1708-8/7049 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області нарахувати та виплатити йому, ОСОБА_1 , грошову допомогу у розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як особі, страховий стаж якого перевищував 35 років, та відповідно, який дає йому право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до підпунктів "е"-"ж" ст. 55 закону України "Про пенсійне страхування". Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області йому відмовлено у такій виплаті, оскільки на день досягнення ним пенсійного віку його страховий стаж на посадах, передбачених постановою №909 складає 29 років та 1 місяць 19 днів.

Вказані дії відповідача, позивач вважає протиправним, оскільки на його думку, період роботи викладачем повинен був враховуватись при обчисленні страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до підпунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне страхування".

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погоджуючись з позовними вимогами, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що у позивача відсутнє право на виплату грошової допомоги у відповідності до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсійний орган зазначив, що за принципом екстериторіальності заява про призначення грошової допомоги ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. 17.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення за №241670044244 про відмову у призначенні грошової допомоги, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, а також немає підстав для врахування періоду роботи інструктором по водінню трактора в Динівецькій СШ з 16.01.1984 по 31.08.1992, оскільки така не передбачена в загальноосвітніх закладах Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у відзиві на позовну заяву зазначало, що оскаржуване позивачем рішення є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку із тим, що страховий стаж позивача, який визначає право на виплату грошової допомоги, складає 29 років 1 місяць 19 днів, що є недостатнім для призначення та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

13.02.2023 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області з заявою про перерахунок пенсії.

За принципом екстериторіальності заява про призначення грошової допомоги ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.02.2023 №1819/03-16 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що страховий стаж позивача, що визначає право на виплату грошової допомоги, складає 29 років 1 місяць 19 днів.

Листом від 24.02.2023 №2400-1708-8/7049 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомлено позивача про відмову в призначення грошової допомоги, у зв`язку із відсутністю відповідного страхового стажу. Вказано, що відсутні підстави для врахування періоду роботи інструктором по водінню трактора в Динівецькій СШ з 16.01.1984 по 31.08.1992, оскільки така не передбачена в загальноосвітніх закладах Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Не погоджуючись із рішенням про відмову y призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Визначення принципів, засад і механізмів функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно п. 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами п. 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 7 Порядку №1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Отже, особливістю цього виду пенсії є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю при залишенні роботи.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі Перелік №909).

Відповідно до Переліку №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах та міжшкільних навчально-виробничих комбінатах на посаді: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги. тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори. завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; - директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436 "Про внесення змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" до цього Переліку включено посаду майстра виробничого навчання міжшкільного навчально-виробничого комбінату.

За приписами ст.4, ст.5 Закону України "Про позашкільну освіту" позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Структуру позашкільної освіти, зокрема, становлять інші заклади освіти, як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Отже, позашкільна освіта, до якої включено міжшкільні навчально-виробничі комбінати, є складовою системи освіти.

До того ж, як слідує з Переліку посад керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу в установах освіти, що підлягають перейменуванню (Додаток 1 до наказу Міністерства освіти СРСР 30.05.1979 №103) посаду "Інструктора з навчання учнів роботі на тракторах, комбайнах та інших сільськогосподарських машинах" перейменовано на посаду "Майстер виробничого навчання по роботі на сільськогосподарських машинах".

Крім того, професійні назви робіт: "майстер виробничого навчання", "майстер виробничого навчання водінню", "інструктор навчання практичної їзди", "інструктор виробничого навчання" включено до розділу: 33 "Фахівці в галузі освіти", підрозділу: 334 "Інші фахівці в галузі освіти", клас: 3340 "Інші фахівці в галузі освіти" (Державний класифікатор України. Класифікатор професій ДК 003-95. Додаток А (обов`язковий) "Покажчик професійних назв робіт за кодами професій" (україномовний).

Отже, посада інструктора по водінню трактора є тотожною посаді майстра виробничого навчання та передбачає професійну діяльність у закладах позашкільної та повної загальної середньої освіти. Відтак, стаж роботи на відповідній посаді належить до зарахування до спеціального стажу працівника освіти.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з п. 1 та п. 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей зазначених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 позивач у період з 16.01.1984 по 31.08.1992 працював інструктором по водінню трактора в Динівецькій СШ.

Проте, як зазначено позивачем в обґрунтування своїх доводів та не заперечувалось відповідачем, вказаний період не зарахований відповідачем до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у зв`язку із відмовою органу Пенсійного фонду України y призначенні та виплаті йому грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладеною в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.02.2023 №1819/03-16.

Проаналізувавши оскаржувану позивачем відмову, суд встановив, що єдиною підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є відсутність необхідного страхового стажу.

Як зазначалось судом вище, за даними трудової книжки позивача, останній у період з 16.01.1984 по 31.08.1992 працював інструктором по водінню трактора в Динівецькій СШ.

Відтак, суд враховує, що позивач працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Таким чином, враховуючи, що посада інструктора по водінню трактора в Динівецькій СШ тотожна посаді майстра виробничого навчання та передбачає професійну діяльність у закладах позашкільної та повної загальної середньої освіти, то суд зазначає, що стаж роботи позивача на відповідній посаді у період з 16.01.1984 по 31.08.1992 належить до зарахування до спеціального стажу працівника освіти, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.02.2023 №1819/03-16 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним, а тому наявні підстави для його скасування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності оскаржуваного рішення та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає, що прийнявши рішення про зобов`язання органу Пенсійного фонду здійснити призначення i виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у poзмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-l розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд здійснить втручання в дискреційні повноваження компетентного органу, який наділений виключними повноваженнями на прийняття такого рішення, що є неприпустимим.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення, зарахувавши до страхового стажу, стаж роботи ОСОБА_1 у період з 16.01.1984 по 31.08.1992 на посаді інструктора по водінню трактора в Динівецькій СШ.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Враховуючи зазначене, суд стягує з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.02.2023 №1819/03-16 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення, зарахувавши до страхового стажу, стаж роботи ОСОБА_1 у період з 16.01.1984 по 31.08.1992 на посаді інструктора по водінню трактора в Динівецькій СШ.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 (с. Динівці, Чернівецький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, буд. 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345);

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 13844159).

Суддя В.О. Григораш