РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2024 року м. Рівне№460/5468/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Демченка В.О., звернувся до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у жовтні 2023 року придбав у Сполучених Штатах Америки вживаний транспортний засіб марки Volkswagen моделі Passat, 2015 року виготовлення, за ціною 3603 доларів США. У січні 2024 року позивач заявив вказаний транспортний засіб до митного оформлення в режимі імпорт по митній декларації №24UA204020001645U9 від 18.01.2024 року, вказавши його митну вартість за основним методом. Для митного оформлення позивач подав усі необхідні супровідні документи, які підтверджували вартість імпортованого транспортного засобу, однак відповідач 29.01.2024 року виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2024/000008/1, яким митну вартість товару скориговано на підставістатті 64 Митного кодексу Українита визначено її за резервним методом на рівні 8200 доларів США. Представник позивача стверджує про безпідставність сумнівів відповідача щодо правильності визначення митної вартості товару, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою судді від 30.05.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, при проведенні, у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України (далі МКУ), контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне:

у наданому до митного оформлення інвойсі від 31.10.2023 №8467 зазначено, що платіж за оцінюваний транспортний засіб має бути здійснений в термін до 31.10.2023, а також, що готівкові депозити не приймаються як спосіб оплати. Проте, до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу;

подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.10.2023 №232681743 містить відомості про власника (продавця) American Family Insurance та фірму MMK TRADE LLC (Sumy, Ukraine), що є покупцем (новим власником) транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про продавця та покупця, заявленими декларантом;

для підтвердження понесених транспортних витрат декларантом надано інвойс від 31.10.2023 №8467. Проте інвойс від 31.10.2023 №8467 не містить відомостей про маршрут перевезення;

надане до митного оформлення повідомлення щодо вартості транспортування від 18.01.2024 б/н відсутнє у переліку документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення, який визначений Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі Наказ №599). З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення митної вартості товару декларанту повідомлено про необхідність подання документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Оскільки декларант такі документи не надав, тому митний орган, враховуючи встановленустаттею 57 Митного кодексу Українипослідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації щодо вартості схожого транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, технічних характеристик, технічного стану та пробігу за рівнем вартості 6600 дол. США згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу електронного довідника www.jdpower.com, та фактично понесених транспортних витрат відповідно до повідомлення щодо вартості транспортування від 18.01.2024 б/н та інвойсу від 31.10.2023 №8467 у загальному розмірі 1600 дол. США. (600 дол. США + 1000 дол. США). Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 28.02.2024 №24UA204020005804U0, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 49 146,98 грн. Доводячи правомірність рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.06.2024 в задоволенні клопотання Рівненської митниці про розгляд адміністративної справи №460/5468/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, - відмовлено.

Враховуючи приписи частини 5статті 262 КАС Українисправа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4статті 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у жовтні 2023 року придбав у Сполучених Штатах Америки вживаний транспортний засіб марки Volkswagen моделі Passat, 2015 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за ціною 3603 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного транспортного засобу уповноважена особа декларанта - ФОП ОСОБА_2 18.01.2024 року подав до Рівненської митниці електронну митну декларацію, у графі 33 якої вказав код товару заУКТ ЗЕД87032390. Митна вартість товару визначена за основним методом у розмірі 3603 доларів США (графа 42). Вказана митна декларація була зареєстрована за №24UA204020001645U9.

Одночасно представник декларанта подав супровідні документи зокрема: інвойс №8467 від 31.10.2023, CMR б/н від 16.01.2024, свідоцтво про право власності на транспортний засіб № 232681743 від 07.10.2023, повідомлення щодо вартості транспортування б/н від 18.01.2024, експертну довідку № 240117/022 від 17.01.2024, скрін від 31.10.2023, довіреність № 145 від 17.01.2024, довідку про відповідність транспортного засобу екологічним стандартам № 44335 від 17.01.2024 та платіжну інструкцію № 0.0.3419601982.1 від 17.01.2024.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, тому митний орган надіслав повідомлення, в якому запропонував декларанту надати (за наявності) додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця; копію митної декларації країни відправлення; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення з місця продажу Rapid City (SD) ( США) до порту Клайпеда (Литва); документи в межах положень наказу №599 щодо транспортних витрат за межами території України.

У відповідь представник декларанта додатково подав коносамент від 19.01.2024 №MEDUPX054265, рахунок від 03.11.2023 №116214, скрін від 30.10.2023 bidfax.info та лист пояснення ФОП ОСОБА_2 від 19.01.2024 №б/н.

Рівненська митниця 29.01.2024 року, у зв`язку із завершенням терміну надання декларантом додаткових документів, встановленого частиною третьою статті 53 МКУ, за результатами опрацювання поданих декларантом документів до МД, в т.ч. і на письмову вимогу митниці, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2024/000008/1, яким митну вартість придбаного позивачкою транспортного засобу визначено за резервним методом на рівні 8200 доларів США, а саме на підставі цінової інформації щодо вартості схожого транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, технічних характеристик, технічного стану та пробігу за рівнем вартості 6600 дол. США згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу електронного довідника www.jdpower.com, та фактично понесених транспортних витрат відповідно до повідомлення щодо вартості транспортування від 18.01.2024 б/н та інвойсу від 31.10.2023 №8467 у загальному розмірі 1600 дол. США. (600 дол. США + 1000 дол. США).

Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність цього рішення, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 7статті 365 Митного кодексу України(надалі -МК України) громадяни за умови дотримання вимог цьогоКодексута інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно зУКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, здійснюється у будь-якому митному органі на всій митній території України з пред`явленням їх цьому органу.

Згідно з частиною 1статті 377 МК Українитовари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно зУКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставкамиМитного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленимиПодатковим кодексом України..

Відповідно до частини 1статті 248 МК Українимитне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію..

Частиною 1статті 257 МК Українипередбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення (п. "ж" ч.8ст.257 МК України)

Відповідно достатті 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК Українипередбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами 1, 2статті 51 МК Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2статті 52 МК Українипередбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2статті 53 МК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення..

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3статті 53 МК Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6статті 53 МК Українипередбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положеньстатті 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу Х цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомоїстатті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеномустаттями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2статті 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно дорозділу Х цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексуабо до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентованіглавою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4статті 57 МК Українипередбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6, 7статті 57 МК Україниу разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8статті 57 МК Українипередбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1статті 58 МК Україниметод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3статті 58 МК Українипередбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першоїстатті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2статті 64 МК Україниу разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4статті 64 МК Українимитна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Як установлено судом, відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення №UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року про її коригування, визначивши митну вартість відповідно достатті 64 МК Україниза другорядним (резервним) методом.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року, судом встановлено, щомитним органом не визнана митна вартість визначена декларантом, оскільки останнім не подано усіх необхідних документів, витребуваних митницею. Також, вказано, що подані до митного оформлення на вимогу митниці документи містять неточності та розбіжності, а саме:

у наданому до митного оформлення інвойсі від 31.10.2023 №8467 зазначено, що платіж за оцінюваний транспортний засіб має бути здійснений в термін до 31.10.2023, а також, що готівкові депозити не приймаються як спосіб оплати. Проте, до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу;

подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.10.2023 №232681743 містить відомості про власника (продавця) American Family Insurance та фірму MMK TRADE LLC (Sumy, Ukraine), що є покупцем (новим власником) транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про продавця та покупця, заявленими декларантом;

для підтвердження понесених транспортних витрат декларантом надано інвойс від 31.10.2023 №8467. Проте інвойс від 31.10.2023 №8467 не містить відомостей про маршрут перевезення;

надане до митного оформлення повідомлення щодо вартості транспортування від 18.01.2024 б/н відсутнє у переліку документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення, який визначений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі Наказ №599);

відповідно до графи 15 ЕМД, країна відправлення оцінюваного транспортного засобу США; згідно наданого до митного оформлення витягу з аукціону від 31.10.2023 (код документа 3022) місце продажу оцінюваного транспортного засобу Rapid City (SD) (США). Проте до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів, що стосуються перевезення з місця продажу Rapid City (SD) ( США) до порту Клайпеда (Литва);

у автотранспортній накладній від 16.01.2024 б/н відсутні відмітки митниці, що здійснювала пропуск оцінюваного транспортного засобу;

у додатково наданому коносаменті від 19.01.2024 № MEDUPX054265 відомості щодо отримувача товару не кореспондуються з відомостями, що заявлені до митного оформлення. Також відомості щодо відправника товару, що зазначені у коносаменті від 19.01.2024 №не кореспондуються з продавцем, що зазначений у інвойсі від 31.10.2023 №8467;

додатково наданий лист від 19.01.2024 б/н від декларанта ФОП ОСОБА_2 стосується МД ІМ 40 ДЕ №24UA204020001578U2, що не кореспондується з реквізити ЕМД від 18.01.2024 № 24UA204020001645U9 щодо якої здійснюється перевірка правильності визначення митної вартості;

листом від 19.01.2024 б/н декларантом надано інформацію щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за МД №UA204020/2023/008859, №UA204020/2023/031868, №23UA204130010038U3. Проте, вищезазначена інформація не може бути використана при оцінці імпортованого товару у зв`язку з тим, що оформлені за МД №UA204020/2023/008859, №UA204020/2023/031868, №23UA204130010038U3 транспортні засоби мають інший технічний стан (є більш пошкодженими).

Враховуючи встановленустаттею 57 МК Українипослідовність застосування методів визначення митної вартості митну вартість товарів може бути визначено згідностатті 64 МК Україниза резервним методом на рівні 8200 дол. США за одиницю. Для визначення митної вартості використано цінову інформацію щодо вартості схожого транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, технічних характеристик, технічного стану та пробігу за рівнем вартості 6600 дол. США згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу електронного довідника www.jdpower.com, та фактично понесених транспортних витрат відповідно до повідомлення щодо вартості транспортування від 18.01.2024 б/н та інвойсу від 31.10.2023 №8467 у загальному розмірі 1600 дол. США. (600 дол. США + 1000 дол. США)..

Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 року в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року зазначено, що подані до митного оформлення на вимогу митниці документи містять неточності та розбіжності. Однак, з вказаним твердженням відповідача суд не погоджується враховуючи наступне.

Так, згідно твердження відповідача, у наданому до митного оформлення інвойсі № 8467 від 31.10.2023 зазначено, що платіж за оцінюваний транспортний засіб має бути здійснений в термін до 31.10.2023, а також, що готівкові депозити не приймаються як спосіб оплати. Проте до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16, від 30.11.2018 у справі № 815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17, від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин.

Приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Зазначивши про вищенаведені розбіжності, відповідач не зазначає як це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.

Також, твердження митниці, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.10.2023 містить відомості про фірму ММК TRADE LLC (Sumy, Ukraine), що є покупцем (новим власником) транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про покупця. що зазначені в інвойсі № 8467 від 31.10.2023 та в додатково наданій накладній № 116214 від 03.11.2023, відхиляється судом з огляду на наступне.

Так відомості про покупця відповідно до ст. 53 МК України не впливають на питання визначення числового значення вартості товару.

Крім того, відповідно до п. 14 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.

З огляду на вказане ОСОБА_1 здійснено оплату за придбаний транспортний засіб через акаунт фірми ММК TRADE LLC на сайті аукціону Copart № 116214.

Крім цього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні ст. 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу, отже, відомості про покупця товару жодним чином не впливають на митну вартість, а тому не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у правильності заявленої митної вартості товару.

Реєстраційні документи на транспортний засіб не можуть впливати на рівень митної вартості транспортного засобу, позаяк вони не стосуються числових значень вартості товару.

При цьому вартість товару, зазначена в інвойсі № 8467 від 31.10.2023 та в накладній №116214 від 03.11.2023, є ідентичною та визначена на рівні 2603 дол. США (без урахування витрат на доставку), що співпадає також і з ціною, вказаною на сайті bidfax.ua.

Відтак у митного органу були відсутні підстави для сумнівів в обґрунтованості заявленої митної вартості транспортного засобу.

Крім того, суду слід зазначити, що для підтвердження понесених транспортних витрат декларантом надано інвойс № 8467 від 31.10.2023. Проте інвойс № 8467 від 31.10.2023 не містить відомостей про маршрут перевезення. Митним кодексом України чи будь-яким іншим нормативно-правовим документом не встановлено вимог до такого документу як Інвойс. Інвойс - у міжнародній комерційній практиці це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Зазначення відомостей про маршрут перевезення у інвойсі не є обов`язковим, крім цього, є невиправданим, оскільки документом, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить відомості про маршрут перевезення є в спірному випадку коносамент №MEDUPX054265 (оскільки перевезення здійснювалося морським транспортом), який додатково надавався Рівненській митниці.

Наявність чи відсутність в рахунку-фактурі (інвойсі) певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 821/829/18 (адміністративне провадження № К/9901/5724/19), від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження № К/9901/48422/18).

У частині тверджень відповідача, що надане до митного оформлення повідомлення щодо вартості транспортування б/н від 18.01.2024 відсутнє у переліку документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення, який визначений наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 (далі - Наказ № 599), суду слід зазначити наступне.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, документом, який містить відомості про вартість перевезення є повідомлення щодо вартості транспортування б/н від 18.01.2024.

У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

З огляду на вказане позивачем не було порушено розділ III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, оскільки до митного оформлення подавався інвойс № 8467 від 31.10.2023, який підтверджує вартість доставки транспортного засобу з США до ЄС на суму 1000 євро, та повідомлення щодо вартості транспортування б/н від 18.01.2024, яке підтверджує вартість транспортних витрат, понесених позивачем по території ЄС, в сумі 600 євро (разом 1600 євро).

Більш того, саме така сума транспортних витрат на підставі зазначених вище документів була прийнята та врахована Рівненською митницею при обчисленні скоригованої вартості товару в оскаржуваному рішенні № UA204000/2024/000008/1 від 29.01.2024.

Разом з тим, відповідно до графи 15 ЕМД країна відправлення емітованого транспортного засобу - США; згідно з наданим до митного оформлення витягом з аукціону від 31.10.2023 (код документа 3022) місив продажу оцінюваного транспортного засобу - Rapid City (SD) (США), у додатково наданому коносаменті № MEDUPX054265 від 19.01.2024 порт відправлення Нью- Йорк (США). Проте до митного оформлення не надано транспортник (перевізних) документів, що стосуються перевезення з міст продажу Rapid City (SD) (США) до порту Нью-Йорк (США).

Як зазначалося вище, згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Вартість доставки транспортного засобу з США до ЄС включена у вартість товару і становить 1000 євро, що підтверджується поданим до митного оформлення інвойсом № 8467 від 31.10.2023. Відтак покупець не повинен підтверджувати маршрут перевезення товару по території США. Саме така сума транспортних витрат врахована Рівненською митницею при обчисленні скоригованої вартості товару в оскаржуваному рішенні №UA204000/2024/000008/1 від 29.01.2024.

Разом з тим, в автотранспортній накладній б/н від 16.01.2024 відсутні відмітки митниці, шо здійснювала пропуск оцінюваного транспортного засобу.

Щодо відсутності відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт, суду слід зазначити, що відсутність відміток жодним чином не впливає на питання визначення числового значення вартості товару.

Також, з приводу твердження відповідача, що у додатково наданому коносаменті №MEDUPX054265 від 19.01.2024 відомості щодо отримувача товару не кореспондуються з відомостями, які заявлені до митного оформлення, а також відомості щодо відправника товару, що зазначені у коносаменті № MEDUPX054265 від 19.01.2024 не кореспондуються з продавцем, шо зазначений в інвойсі № 8467 від 31.10.2023, суду слід зазначити наступне.

Так, компанія CargoLoop (зазначена вантажовідправником в коносаменті), відповідно до змісту позовної заяви, надає професійні послуги трансатлантичного судноплавства, тобто здійснює доставку покупцям автомобілів в контейнерах зі США в інші країни.

Компанія UAB TRANSLAIVA (зазначена в коносаменті одержувачем) є логістичною компанією, розташованою у м. Клайпеда (Литва), тобто у місці доставки транспортного засобу з США до території ЄС.

Поданий митному органу коносамент є морською накладною (SEA WAYBILL) та містить інформацію про номер судна і номер рейсу, опис і характеристики вантажу, номери контейнерів та пломб на них. Оскільки морська накладна - це документ, який видає судноплавна компанія, дані про відправника (Shipper), одержувача (Consignee) і сторони (Notify) у ньому можуть відрізнятися від фактичних учасників правовідносин.

Зазначене жодним чином не впливає на питання визначення числового значення вартості товару.

Також, суду слід зазначити, що митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачкою автомобіля не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом (зокрема щодо пошкоджень транспортного засобу), що вказує на порушення відповідачем частини 2статті 55 МК Українищодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Щодо посилання відповідача на наявність цінової інформації з відкритого Інтернет ресурсу електронного довідника www.jdpower.com про цінові пропозиції на транспортні засоби зі значно вищими рівнями цін, то суд зазначає, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Вказана на цьому сайті вартість є ціною пропозиції, а не ціною продажу.

Відповідач не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

У ході розгляду справи відповідач не виконав обов`язку щодо доведення того, що митна вартість, визначена Кропивницькою митницею за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2статті 64 МК України.

Тож суд вважає, що резервний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначенихстаттями 59-63 МК України.

Наведене не дає підстав вважати спірне рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті частини 2статті 55 МК України.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи наведене судом встановлено, що Рівненська митниця безпідставно відмовила у визнанні заявленої митної вартості товару, а рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року є протиправним і підлягає скасуванню.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн., що сплачена згідно платіжної інструкції № 0.0.3661506424.1 від 21.05.2024.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Так, до матеріалів справи представником позивача приєднано копії договору про надання правової допомоги № 02/24 від 16.02.2024, додаткової угоди № 1 від 16.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 02/24 від 16.02.2024. Пунктом 3.1 додаткової угоди № 1 від 16.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 02/24 від 16.02.2024 передбачено, що оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в такому порядку: 100% вартості послуги сплачується протягом 3-ох днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Також, представлено суду акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 02/24 від 16.02.2024 у пункті 3 якого зазначено, що загальна вартість послуг. Вказаних в пункті 1 Акту, становить 5000 грн та має бути сплачена клієнтом відповідно до умов п. 3.1 додаткової угоди № 1 від 16.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 02/24 від 16.02.2024.

Разом з тим, щодо відсутності документа про фактичну сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу (платіжного документа), то суд враховує таке.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, на переконання колегії суддів, норми статей 134, 139 КАС України були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом Демченком Віталієм Олександровичем правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.

Разом з тим, стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Як зазначалося судом вище ч. 4 ст. 134 КАС України регламентовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, на думку суду опис фактично наданих послуг адвокатом, який наведений у додатковій угоді № 1 від 16.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 02/24 від 16.02.2024 та акті приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 02/24 від 16.02.2024, не є в повній мірі деталізованим як того вимагають приписи ч. 4 ст. 134 КАС, оскільки не включає конкретно зазначених годин, ставки за годину та фактичної вартості, які понесені адвокатом на виконання окремої юридичної послуги.

Однак, беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування, суд дійшов висновку, що вказана справа не потребує тривалого часу, на вивчення нормативної бази та документів у сфері коригування митної вартості товару, для захисту порушеного права позивача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених представником позивача, судом встановлено, що витрати позивача на правову допомогу пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є частково обґрунтованими та частково пропорційними до предмета спору, а також частково співмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Позиція аналогічного змісту викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15.

Відтак, суд вважає за обґрунтоване стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UА204000/2024/000008/1 від 29.01.2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати у розмірі 3711 (три тисячі сімсот одинадцять) грн. 20 коп., з яких 1211,20 грн. судовий збір та 2500,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 червня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.П. Зозуля