КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 373/1642/23

номер провадження №22-ц/824/1450/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 ,

представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Істамової Ірини Володимирівни

на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року /суддя Керекеза Я.І./

і представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Істамової Ірини Володимирівни

на додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2024 року /суддя Керекеза Я.І./

у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом та просив зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 до стану 50000 грн 00 коп., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій в період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року. Просить стягнути із відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 11379 грн 11 коп. Просить стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6700 грн 00 коп.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року позов задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 до стану 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. (кредитні кошти), у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій в період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року. В задоволенні решти вимог - відмовлено./т. 1 а.с. 191-194/

Додатковим рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2024 року стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 500 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні безпідставно списаних коштів у розмірі 11 379, 11 грн та моральної шкоди 6700 грн, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення в цій частині скасувати, задовольнивши зазначені вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що нею було надано суду виписки з карткового рахунку, з яких чітко вбачалося, що було незаконно стягнуто кошти у сумі 11 379,11 грн. Вказані виписки досліджувалися в ході судового розгляду, але суд першої інстанції їх проігнорував, тобто, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, судом першої інстанції проігноровано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Не погоджуючись з вказаними рішенням в частині задоволених позовних вимог та з додатковим рішенням, представник АТ КБ «Приват банк» - Істамова І.В. також звернулась з апеляційними скаргами в яких просила рішення та додаткове рішення скасувати, відмовивши у вимогах позову та заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Вказувала, що судом першої інстанції не враховано, що банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПІН - коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. До повідомлення банку про несанкціоновані клієнтом операції, способом обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки несе її держатель. Крім того, клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, якщо такі особи будуть виявлені. Позивачем не доведено помилкового або неналежного переказу грошових коштів, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо додаткового рішення, вказувала, що матеріали справи не містять детального опису робіт виконаних адвокатом та розрахунку витрат із зазначенням витраченого часу. Суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

Представник АТ КБ «Приват банк» - Істамова І.В. також звернулась з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказувала, що як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, доказів існування зарплатної картки у позивача суду не надано. Як не надано і доказів стягнення суми 11 379 грн. 11 коп. з належних позивачеві сум. Враховуючи договірний характер правовідносин, що існують між сторонами по справі, судом першої інстанції вірно не встановлено обставин, з якими закон пов`язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що

апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, апеляційна скарга представника банка підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позову, як і додаткове з відмовою у стягненні витрат, на підставі наступного.

08 лютого 2018 року позивач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, паспорт споживчого кредитування (а.с.79-84).

Крім того, анкета-заява клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг була підписана позивачем 08 листопада 2021 року (а.с.85-119).

Як вбачається із виписки із карткового рахунку позивача (а.с.7-9), у період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року із нього були зняті грошові кошти на загальну суму 39422 грн 47 коп.

Як вбачається із довідки за результатами фінансових операцій по картковому рахунку клієнта ОСОБА_3 (а.с.150-152), по процедурі оскарження платежів ShargeBank було виграно спір по 8 інтернет-транзакціям. У відшкодуванні коштів по інших оспорюваних нею фінансових операціях за період із 15 липня по 18 липня 2022 року відмовлено.

20 липня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості про те, що у період із 10 липня 2022 року по 18 липня 2022 року невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в розмірі 39000 грн 00 коп. (а.с.10). За даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12022116240000131.

Позивач була визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні та їй вручено пам`ятку про її права та обов`язки (а.с.11).

Частково задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції вказував, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до пунктів 7, 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Суд першої інстанції наголошував на тому, що не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можливо дійти висновку про вину користувача як підставу цивільно-правової відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 , дізнавшись про зникнення коштів з її рахунку, звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою проведення її працівниками перевірки, що свідчить про відсутність її вини у вчиненні будь-яких неправомірних дій з належною їй карткою та відсутність порушення нею обов`язків по зберіганню і використанню ПІН кодів та інших відомостей цієї картки. Доказів протилежного представником відповідача надано не було.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Дані твердження узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині відновлення залишку на картковому рахунку, належному позивачеві, до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій в період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно списаних коштів з карткового рахунку в розмірі 11379 грн 11 коп., суд першої інстанції зазначав, що будь-яких доказів існування зарплатної картки у позивача, суду не надано. Як не надано і доказів стягнення суми 11379 грн. 11 коп. з належних позивачеві сум, а отже вимога задоволенню не підлягає за недоведеністю.

Що стосується вимоги позивача про стягнення із відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції зазначав про те, що враховуючи договірний характер правовідносин, що існують між сторонами по справі, судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, тому в задоволенні цієї вимоги відмовив.

Також судом першої інстанції, додатковим рішенням стягнуто понесені позивачем судові витрати у заявленому представником позивача обсязі 17500 грн.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, позивач вказує, що що у серпні 2022 року, вона помітила, що у період з 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року десятьма транзакціями з картки було знято кошти в розмірі 39 422,47 грн. Вказані кошти знімалися на території США. Ніяких CMC інформувань, або інформувань через месенджери їй не надходило.

Невідкладно, як тільки їй стало відомо про зникнення грошових коштів з рахунку вона з телефону звернулася на гарячу лінію Банку та повідомила про вище викладені обставини у зв`язку з чим картка була заблокована.

Позивач вважає, що саме через недбалість працівників Банку та незабезпеченість Банком належної безпеки її особистих даних, стало можливим здійснення списання коштів з її кредитної картки (проведення транзакцій), шляхом авторизації за допомогою введення даних по її карткам через її особистий кабінет в системі "Приват24", що було здійснене в період з 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року невстановленими особами.

Водночас, апеляційний суд вказує на те, що відносини між сторонами регулюються Умовами і правилами надання банківських послуг.

За п. 1.1.5.5. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПІН - коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.

1.1.5.13. Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки / рахунку / на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

1.1.5.14. Клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

2.1.4.7. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі якщо його дії або бездіяльності призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Згідно з п.2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг держатель Карти несе відповідальність за-всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в стоп платіжної системи.

Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не здійснювались користувачем. Відповідно до Умов та правил, Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки/рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.

Таким чином, держатель платіжної картки зобов`язаний зберігати платіжну картку та інформацію, яка дає змогу користуватися нею (у тому числі ПІН), контролювати рух коштів за своїм картрахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем. Клієнт чи її держатель має негайно повідомити банк про втрату платіжної картки в порядку, передбаченому договором, в іншому разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення.

Отже, саме в цьому полягало зобов`язання позивача у справі перед банком - зберігати платіжну картку та інформацію, яка дає змогу користуватися нею (у тому числі ПІН), контролювати рух коштів за своїм картрахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, нормами матеріального права визначений порядок відновлення прав користувача платіжної картки у разі встановлення платіжної операції, яка ним не виконувалася.

Відповідно до умов анкет-заяв від, сторони уклали угоду про використання простого електронного підпису та погодили, що визнають простим електронним підписом такі способи підписів Позивача: ОТР-пароль, QR-код, підпис стілусом на планшеті у відділенні Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках, або офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає Клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої Клієнт надає Банк}', шляхом підписання, способами, що узгоджені сторонами вище, при цьому ідентичність укладення правочину, повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта.

Всі операції у системі «Приват-24» здійснюються за допомогою дистанційних розпоряджень. Дистанційне розпорядження - розпорядження Банку здійснити певну операцію, яке передається клієнтом через систему Інтернет, без відвідування Банку. Передача дистанційного розпорядження та реєстрація його банком здійснюється за обумовленим каналом доступу в автоматичному режимі. Дистанційне розпорядження вважається переданим клієнтом і прийнятим банком до виконання, якщо клієнт : для доступу в систему ввів правильні логін та пароль (динамічний пароль) - засоби верифікації, увів всі параметри, які запитує система, підтвердив дистанційне розпорядження правильним введенням динамічним паролем. Якщо клієнт не підтвердив дистанційне розпорядження, то банк не виконує операцію, про що інформує клієнта.

Так, відповідно до Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" «Фінансовий телефон клієнта - це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитись фінансові операції. Підтверджується клієнтом під час активації продукту за допомогою POS- терміналу співробітника (у відділенні Банку), в банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду картки і CMC-паролем, а також в Приват24 (у разі зміни логіна користувача).

Суд першої інстанції не врахував те, що підтверджується факт, що позивач була зареєстрована в ПК «Приват24» з логіном НОМЕР_2 /а.с. 150/. Номер телефону не змінювався позивачем, або третіми особами, у зв`язку із чим на номер телефону в разі проведення транзакцій та інших операцій, приходять повідомлення.

Так, смс повідомлення використовуються банками у процесі двофакторної автентифікації клієнтів, що передбачає використання додаткової інформації, яка приходить у вигляді смс повідомлення на телефон клієнта. При кожній спробі надходить нове смс повідомлення з іншою інформацією. Двофакторна автентифікації вважається більш захищеним способом проти однофакторної.

Таким чином, можна зробити висновок, що перекази коштів по картці позивача було здійснено позивачем, за допомогою її пристрою для автентифікації, та іншого з її боку не доведено, що також встановлено службовою перевіркою. /а.с. 150-152/

При цьому, суд першої інстанції не врахував, що вісім операцій визнані банком шахрайськими і позивачці повернуто кошти. /а.с. 152/

Згідно зі ст. 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Відповідно до ст. 33.2 зазначеного закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Згідно з п. 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р.. банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» містить в даному випадку спеціальну статтю, яка регламентує спірні перекази за вини платника, а саме ст. 33 «Відповідальність платника за проведені перекази»: згідно п.33.3. платник зобов`язаний від шкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Крім того, суд першої інстанції не врахував і спосіб захисту, заявлений позивачем, кошти з карткового рахунку позивачки списані, частина повернута, стан рахунку та кошти, які на ньому знаходились на момент списання судом першої інстанції не встановлено.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновків про безпідставність заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим не підлягає стягненню і моральна шкода і як вказує позивач, списані із зарплатної картки, на повернення кредитних коштів, 11 379, 11 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

У зв`язку із відмовою у позові, не підлягають стягненню і витрати позивача на правову допомогу, тому і додаткове рішення суду також підлягає скасуванню із відмовою у стягненні 17500 грн.

За розгляд апеляційної скарги, ПАТ КБ «Приват Банк» сплачено 1609, 50 грн судового збору, який, оскільки ОСОБА_1 звільнено від сплати на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», компенсується апелянту за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Істамової Ірини Володимирівни на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року - задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Істамової Ірини Володимирівни на додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2024 року - задовольнити.

Додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2024 року - скасувати, відмовивши у стягненні витрат на правову допомогу.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» компенсувати 1609, 50 грн судового збору, за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: