ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/268/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Демидов В.О.)

від 12.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

від 13.02.2024

у справі № 910/268/20

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України",

треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Всеукраїнська громадська організація "Академія технологічних наук України",

про визнання протиправною бездіяльність, визнання договору укладеним та стягнення грошових коштів,

за участю представників учасників справи:

позивача - Новак Н.Ю. ,

відповідача - Волкодав І.А. ,

третіх осіб - не з`явились.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позов до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" (далі - ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між ОСОБА_1 та ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 40 простих іменних акцій ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» за ціною 234 213,33 грн за 1 акцію на загальну суму 9 368 533,33 грн у редакції, визначеній позивачем у позовній заяві;

- стягнути з ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 9 574 127,72 грн, з яких: 9 368 533,33 грн - вартість акцій, 149 383,19 грн - 3% річних за прострочення виконання зобов`язань, 56 211,20 грн - інфляційні нарахування.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що законодавством встановлена обов`язковість укладання договору про викуп акцій між емітентом та акціонером у випадку, якщо акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, проте відповідач відмовив позивачу в укладанні такого договору із формальним посиланням на невідповідність чинному законодавству його примірника договору та не затвердженням загальними зборами акціонерів ринкової вартості майна відповідача. Також зазначає, що ринкова вартість акцій відповідача становить не менше 234 213,33 грн за 1 акцію, проте від укладання договору про обов`язковий викуп акцій за вказаною ціною відповідач відмовляється. Вказане свідчить про порушення відповідачем статтей 36, 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо викупу належних позивачу акцій підлягає визнанню протиправною, а його вимоги про визнання договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій таким, що укладений.

1.3. ОСОБА_1 подав до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову, у яких в сукупності просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45 199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних акціонеру акцій, а також на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45 199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних позивачеві 40 простих іменних акцій товариства за ціною 234 213,33 грн за 1 акцію на загальну суму 9 368 533,33 грн у редакції, що долучена до позовної заяви;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 9 723 382,57 грн, з яких: 9 368 533,33 грн - вартість акцій, 251 795,38 грн - 3% річних та 103 053,86 грн - інфляційні втрати.

Протокольною ухвалою від 15.02.2020 заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

1.4. У подальшому, позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позовні вимоги викладено у наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45 199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних позивачу акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45 199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 40 простих іменних акцій за ціною 81 430,00 грн за 1 акцію на загальну суму 3 257 100,00 грн у редакції, викладеній у заяві;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 5 147 824,24 грн, з яких: 3 257 100,00 грн - вартість акцій, 392 458,24 грн - 3% річних та 1 498 266,00 грн - інфляційні втрати.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023, зокрема, прийнято заяву позивача про зміну предмета позову до розгляду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/268/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнано протиправними дії ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45 199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних акціонеру акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45 199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнано укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між ОСОБА_1 та ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо обов`язкового викупу належних позивачу 40 простих іменних акції за ціною 81 430,00 грн за 1 акцію на загальну суму 3 257 100,00 грн у редакції, що долучена до позовної заяви;

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 152 767,35 грн, в іншій частині заяви відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/268/20 скасовано частково та ухвалено нове рішення. Викладено резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/268/20 у наступній редакції:

"1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 53, ідентифікаційний код 23151351) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 57 525 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять), 56 грн витрат на професійну правничу допомогу та 130 425 (сто тридцять тисяч чотириста двадцять п`ять), 12 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

3. В іншій частині вимог заяви відмовити."

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 у частині задоволених позовних вимог; ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.1.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі відповідач із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №910/2318/16 (щодо застосування частини четвертої статті 74, статтей 78, 86, 99, 236, частин першої та другої статті 237, частини четвертої статті 238 ГПК України). Крім того, відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статтей 8, 52, 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стосовно умов договору відповідач зазначає, що останні не відповідають вимогам законодавства, оскільки ціна акцій визначена з порушенням вимог статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» та не відповідає ринковій вартості майна товариства, яка визначається залученим загальними зборами суб`єктом оціночної діяльності та затверджується загальними зборами акціонерів, що і було зроблено відповідачем; крім того, договір передбачає нерівні умови для обох сторін, зокрема щодо «відповідальності сторін».

3.1.2. Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" відзначає, що судами попередніх інстанцій враховано висновок експерта, який є неналежним доказом, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

3.2. ОСОБА_1 , не погоджуючись також із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 у частині незадоволених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання з обов`язкового викупу акцій та інфляційні втрати. В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.2.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України відзначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 612, 625 ЦК України, статей 179, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 66, 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому скаржник відзначає, що у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19 наведено висновок про послідовність дій щодо обов`язкового викупу акцій відповідно до статтей 68 та 69 Закону України «Про акціонерні товариства», де першою дією вказано оплата акцій, другою - укладення договору купівлі-продажу акцій. Відтак суди попередніх інстанцій, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу акцій, належних касатору, за встановленою висновком експертів ціною станом на 21.03.2019, помилково не застосували до спірних правовідносин норми статей 526, 530, 548, 612, 625, статей 179, 193 ГК України.

3.3. ОСОБА_1 08.04.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить Суд закрити касаційне провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 287 ГПК України, відмовити у задоволенні касаційної скарги. Оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог просить залишити без змін.

Відзиви від інших учасників справи на касаційні скарги до Суду не надходили.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. ОСОБА_1 є акціонером-засновником ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України», у власності якого перебуває 40 (сорок) простих бездокументарних іменних акцій, що становить 13,3333 % від загальної кількості акцій товариства.

4.2. Загальні збори товариства відбулися 23.04.2019 з визначеним порядком денним.

Позивач належним чином зареєструвався для участі у загальних зборах, брав участь та голосував за питаннями порядку денного.

Пунктом 7 Порядку денного загальних зборів позивача розглядалося питання про затвердження значних правочинів, що укладалися товариством в ході поточної господарської діяльності протягом року, проект рішення: «Схвалити значні правочини, які перевищували 10 відсотків вартості активів Товариства за даними річної фінансової звітності за 2018 рік та вчинялись товариством у ході поточної діяльності з дати проведення минулих чергових загальних зборів протягом 2018 і 2019 років до дати проведення цих зборів, а саме: правочини відповідно до контракту на надання медичних та біофізичних послуг № SIP 05-3-015 від 17.09.2004 р.»

Простою більшістю голосів акціонерів, що взяли участь у голосуванні по пункту 7 порядку денного загальних зборів товариства схвалено значні правочини, які перевищували 10 відсотків вартості активів товариства за даними річної фінансової звітності за 2018 рік та вчинялись товариством у ході поточної діяльності з дати проведення минулих чергових загальних зборів протягом 2018 і 2019 років до дати проведення цих загальних зборів, а саме: правочини відповідно до контракту на надання медичних та біофізичних послуг від 17.09.2004 № SIP 05- 3 - 015.

Акціонер ОСОБА_1 голосував проти по питанню пункту 7 порядку денного загальних зборів позивача.

4.3. ОСОБА_1 10.05.2019 звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення обов`язкового викупу належних йому простих акцій у кількості 40 (сорока) простих акцій, яку останній отримав 23.05.2019, з наступними вимогами:

(1) надати інформацію про: ціну викупу акцій; кількість акцій, викуп яких має право вимагати ОСОБА_1 ; загальну вартість викупу акцій акціонерним товариством; строк здійснення акціонерним товариством обов`язку щодо укладення з акціонером - ОСОБА_1 договору та оплати вартості акцій на його користь;

(2) у встановлений законом строк здійснити викуп належних ОСОБА_1 іменних простих бездокументарних акцій у кількості 40 (сорок) штук за ціною, встановленою в порядку і спосіб передбачені Законом України «Про акціонерні товариства»;

(3) про ухвалене рішення повідомити письмово на адресу: АДРЕСА_1 .

4.4. Листом від 03.06.2019 вих. № 79-А відповідач повідомив позивача, що обов`язковий викуп акцій може бути здійснено за ціною, яка не може бути меншою за ринкову, і для визначення якої необхідно скликати загальні збори товариства.

Листом від 07.06.2019 вих. №81-А, який отриманий позивачем 27.06.2019, відповідач письмово повідомив позивача про скликання загальних зборів акціонерного товариства на 23.07.2019, з пунктом 4 порядку денного вказаних загальних зборів вбачається залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості акцій товариства - Правобережна товарна біржа.

4.5. Адвокат позивача 07.06.2019 звернувся до відповідача з претензією, яку останній отримав 12.06.2019, з вимогою надати інформацію про ціну викупу товариством акцій, належних ОСОБА_1 ; кількість акцій, викуп яких має право вимагати ОСОБА_1 ; загальну вартість викупу акцій товариством; строк здійснення товариством обов`язку щодо укладення з акціонером ОСОБА_1 договору та оплати вартості акцій на його користь.

Позивач 19.07.2019 звернувся до відповідача з вимогою про надання інформації в порядку статті 78 Закону України «Про акціонерні товариства», яка отримана відповідачем 20.07.019.

4.6. Рішенням позачергових зборів товариства 23.07.2019 залучено для визначення ринкової вартості акцій товариства суб`єкта оціночної діяльності - КФ ТОВ «Експерт-Аналітик».

4.7. Позивач здійснив власну оцінку ринкової вартості акцій, відповідно до якої ринкова вартість однієї акції товариства становить не менше 234 213, 33 грн.

Позивач 25.11.2019 звернувся до відповідача з пропозицією (вимогою) укласти договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру акцій, до якої додав два примірники договору від 25.11.2019 № 1, підписаних з боку позивача. Ціна викупу в договорі складала 234 213, 33 грн за акцію.

У відповідь на пропозицію (вимогу) позивач направив відповідачу лист від 12.12.2019 вих. № 116А, в якому повідомив, що без затвердження загальними зборами акціонерів ринкової вартості акцій, виконавчий орган не наділений повноваженнями для підписання будь - якого договору про обов`язковий викуп акцій.

4.8. Річними загальними зборами акціонерів, які відбулися 09.04.2020, на підставі звіту про незалежну оцінку вартості однієї акції товариства, наданого ТОВ «Експерт-Аналітик», затверджено ринкову вартість простої іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45 199,02 грн за одну акцію (рішення, оформлене протоколом від 09.04.2020 №20). Загальні збори товариства також уповноважили Генерального директора ОСОБА_3 на укладання договору про обов`язковий викуп належних акціонеру ОСОБА_1 акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45 199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства.

4.9. На адресу позивача 14.04.2020 надіслано повідомлення про реалізацію права обов`язкового викупу акцій та запропоновано ОСОБА_1 у строк до 27.04.2020 укласти відповідний договір з товариством, а також надано проект договору про обов`язковий викуп акцій. Позивачем таке повідомлення отримано 14.05.2020, що підтверджується відміткою та підписом одержувача на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Листом від 03.06.2020 вих. № 12А ОСОБА_1 було повторно запропоновано підписати договір про обов`язковий викуп цінних паперів.

4.10. Позивач повідомив відповідача про спір між ними щодо вартості викупу акцій, який переданий на вирішення суду, через незгоду акціонера ОСОБА_1 з затвердженою товариством ціною викупу акцій.

Вказані обставини вбачаються як з матеріалів справи, так і встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/12076/20.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/12076/20 у задоволенні позову ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» до ОСОБА_1 про визнання акціонера таким, що втратив право на обов`язковий викуп акцій відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 своє право на обов`язковий викуп акцій реалізував, договір про обов`язковий викуп з товариством не укладає з огляду на наявність спору між сторонами щодо його ціни, і в порядку визначеному законом від свого права не відмовлявся. Наявність між сторонами спору щодо ринкової вартості акцій, внаслідок якого акціонер не укладає з товариством договір про викуп акцій за ціною визначеною товариством, не може бути підставою для визнання права акціонера втраченим.

4.11. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи у господарській справі №910/268/20 від 12.07.2023, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), загальна ринкова ціна однієї простої іменної акції ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» станом на 21.03.2019 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України»), використовуючи економічні показники ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» на останню звітну дату та з урахуванням висновків оціночно-будівельної та товарознавчої експертиз, за формулою розрахунково становить 81 430,00 грн. Загальна ринкова вартість простих іменних акцій кількістю 40 штук становить 3 257 100,00 грн.

На сторінках 2 - 4 висновку від 12.07.2023 №33057/20-42/33058/20-41/33995/20-72/33996/20-71/33997/20-54/11564-11568/23-54/11652/23-42 зазначено, що проведення судової експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи доручено судовим експертам Герасименку І.В. та Буратевич О.І. , в частині оціночно-земельної експертизи експерту Костіній О.В. , товарознавчої експертизи - Волошину А.А. , економічної експертизи - Пирожніковій Т.Л та Рудій М.І . По кожному з експертів у висновку наявна інформація щодо їх посад, кваліфікаційного класу, освіти, кваліфікації, стажу роботи та відомості стосовно строку дії свідоцтв. Про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за статтею 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків експерти попереджені.

4.12. Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

(1) щодо визнання протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства:

- ще до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу акцій в порядку, передбаченому статтею 36 Закону України "Про акціонерні товариства". Разом з тим, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем вказаної норми закону;

- згідно з статтею 36 Закону України «Про акціонерні товариства» відповідач повинен був ознайомити позивача з проектом договору до дня проведення зборів, тобто, до 23.04.2019. Проте ціна викупу належних позивачеві акцій та загальна вартість цих акцій, яка повинна була обов`язково міститися в цьому проекті, були визначені та затверджені відповідачем тільки 09.04.2020 (Протокол №20);

- дії відповідача (які полягають в затвердженні загальної вартості акцій позивача тільки після зборів та відсутності належного проекту договору про викуп акцій до зборів) порушують вимоги статті 36 Закону, отже, є протиправними. Вказані протиправні дії призвели до порушення прав позивача на отримання передбаченої вищевказаним Законом інформації саме до моменту його голосування на зборах. Інформація про загальну вартість акцій, викладена в проекті договору про їх викуп, потрібна акціонеру саме на зборах для того, щоб приймати виважені рішення щодо результатів власного голосування по тих питаннях порядку денного, які визначені статтею 68 вказаного Закону;

- оскільки відповідач повинен був визначити загальну вартість акцій саме до зборів, визначення її рішенням від 09.04.2020 (Протокол №20), тобто після зборів, є протиправним та порушує права позивача на володіння, передбаченою Законом, інформацією до моменту його голосування на зборах;

- позовні вимоги про визнання протиправними дій ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» з затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45 199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних акціонеру ОСОБА_1 акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45 199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства, є законними та обґрунтованими;

(2) щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу акцій:

- позивач у встановлений законом строк звертався до відповідача з письмовою заявою про здійснення обов`язкового викупу належних йому простих акцій у кількості 40 штук, проте відповідач не виконав вимоги статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства», у зв`язку із чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук, є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

(3) щодо укладення договору:

- законодавством встановлена обов`язковість укладання договору про викуп акцій між емітентом та акціонером у випадку, якщо акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів;

- відповідач не дотримався роз`яснень щодо здійснення обов`язкового викупу товариством розміщених ним акцій та не надіслав позивачу після зборів повідомлення про його право на викуп акцій. Ціну акцій та проект договору купівлі-продажу цінних паперів було затверджено через рік після проведення зборів, а не до моменту проведення загальних зборів, із наданням акціонерам можливості ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу із зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу;

- наведене свідчить, що відповідач порушив вимоги статей 36, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" - не визначив ціну викупу акцій та не ознайомив акціонерів з проектом договору купівлі-продажу акцій перед зборами, своєчасно не надіслав акціонерам повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;

- в даному випадку вимога ОСОБА_1 від 10.05.2019, отримана відповідачем 23.05.2019, про здійснення ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» обов`язкового викупу акцій у ОСОБА_1 була офертою - викупити його акції по ціні, встановленій в порядку, визначному статтями 8, 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства". Інше тлумачення цих норм суперечитиме змісту й меті відповідного законодавчого регулювання;

- у ОСОБА_1 виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, у свою чергу у ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» виник обов`язок викупити належні акціонеру акції;

- матеріали справи свідчать, що ринкова вартість акцій, яка складає 81 430,00 грн за акцію, було визначено відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»;

- судом не вбачається підстав необхідних для проведення додаткової чи повторної експертизи. Наявний у матеріалах справи висновок складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" та не викликає у суду сумнівів щодо його достовірності;

- враховуючи тривале невиконання відповідачем свого обов`язку з викупу акцій у акціонера, ухилення від укладення договору після звернення акціонера з відповідними вимогами про викуп акцій та проектом такого договору, а також імперативно встановлену обов`язковість викупу акцій, суд вважає за можливе затвердити умови щодо застосування штрафних санкцій у договорі в редакції акціонера, що буде належним чином захищати майнові інтереси акціонера у випадку подальшого нездійснення відповідачем викупу акцій, а також не стане непомірним майновим тягарем для відповідача, у випадку належного виконання своїх зобов`язань;

- виходячи з наведених законодавчих приписів, з огляду на наявність прямої вказівки закону щодо необхідності укладання договору про обов`язковий викуп акцій, що є правовою підставою для вчинення сторонами відповідних дій, від виконання яких відповідач ухилився, суд дійшов висновку про в цілому обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання укладеним з дня набрання рішення у справі законної сили договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між ОСОБА_1 та ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України»;

(4) щодо стягнення коштів:

- суд враховує, що строк проведення товариством розрахунку за акції починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, проте на час такого звернення не було визначено ціну акцій і, як вбачається з матеріалів справи, сторони ухилялися від укладання відповідного договору у зв`язку із існуванням розбіжностей з істотних умов договору, а саме ціни акцій, внаслідок чого позивач звернувся до суду з цим позовом;

- враховуючи, що договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій визнаний укладеним лише з дня набрання чинності цим рішенням у цій справі, тобто до звернення до суду з цим позовом між сторонами не було укладено передбаченого Законом договору щодо обов`язкового викупу акцій, не було погоджено ціну акцій та загальну вартість договору, суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача вартості акцій, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку простроченням відповідачем оплати вартості акцій, відсутні, а позов з відповідними вимогами є передчасним.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.02.2024 для розгляду касаційної скарги ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Мамалуй О.О.

Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/268/20 за касаційною скаргою ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024 для розгляду касаційної скарги ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 для розгляду касаційної скарги ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 для розгляду касаційної скарги ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

5.2. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.03.2024 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Мамалуй О.О.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/268/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.05.2024 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.06.2024 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 20.06.2024 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №910/268/20 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

5.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20, якими частково задоволено позовні вимоги.

При цьому Суд ураховує, що відповідачем оскаржуються судові рішення в частині задоволених позовних вимог, а позивачем - лише в частині незадоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Разом з тим, судові рішення у частині відмови у стягненні вартості спірних акцій позивачем не оскаржується, а відтак у цій частині Судом не переглядаються.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самими скаржниками у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржників.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.2.1. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" у поданій касаційній скарзі вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №910/2318/16 (щодо застосування частини четвертої статті 74, статтей 78, 86, 99, 236, частин першої та другої статті 237, частини четвертої статті 238 ГПК України).

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.2.2. Крім того, касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

ОСОБА_1 вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 612, 625 ЦК України, статей 179, 193 ГК України, статей 66, 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відтак, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а, по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.2.3. Також ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, адже вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі недопустимого доказу (висновку експерта).

6.3. Оцінюючи доводи та мотиви касаційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що фактично перед Судом поставлені такі питання:

1) щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства після проведення спірних загальних зборів;

2) щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу акцій товариства, належних позивачу;

3) щодо допустимості/недопустимості висновку експерта як доказу у справі;

4) щодо спірного договору (у контексті доводів відповідача);

5) щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язання та інфляційних втрат.

З огляду на наведене Верховний Суд відзначає таке.

6.4. Щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства після проведення спірних загальних зборів

6.4.1. Відповідно до частини першої статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (зараз і надалі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Згідно з положеннями статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

У свою чергу, відносини з викупу акцій, що виникають між акціонером та товариством у разі голосування акціонера на зборах проти укладення значного правочину, регулюються статтями 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про, зокрема, надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.

Акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов`язане викупити належні акціонерові акції.

Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій (частина третя, четверта статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства").

Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій встановлений статтею 69 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Ринкова вартість акцій визначається станом на останній робочий день, що передує дню розміщення в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» затвердження ринкової вартості майна належить до виключної компетенції наглядової ради.

Частиною третьою статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізняться більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем.

З наведеного вбачається, що виключно до повноважень та компетенції наглядової ради (або загальних зборів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом товариства) належить питання затвердження ринкової вартості майна (включно з цінними паперами) акціонерного товариства.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про акціонерні товариства" від дати надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства у робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами.

У разі якщо порядок денний загальних зборів передбачає голосування з питань, визначених статтею 68 цього Закону, акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору про викуп товариством акцій відповідно до порядку, передбаченого статтею 69 цього Закону. Умови такого договору (крім кількості і загальної вартості акцій) повинні бути єдиними для всіх акціонерів.

Так, стаття 36 Закону України "Про акціонерні товариства" має назву: "Документи, які надаються акціонерам, та документи, з якими акціонери можуть ознайомитись під час підготовки до загальних зборів". Тобто, всі перелічені в статті заходи в часі передують загальним зборам.

Відтак ще до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу (обов`язкового викупу) акцій в порядку, передбаченому статтею 36 Закону України "Про акціонерні товариства".

Належне виконання цього обов`язку акціонерним товариством передбачає сукупність послідовних дій: по-перше, це виготовлення належного проекту договору, а по-друге - надання акціонеру фізичної можливості з ним ознайомитись.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №921/262/19, від 06.02.2020 у справі №912/712/19 тощо.

У статті 36 Закону України "Про акціонерні товариства" визначаючи вимоги до проекту договору про викуп акцій, законодавець вказав, що лише умови щодо кількості та загальної вартості акцій носять індивідуальний для кожного акціонера характер, а всі інші умови договору повинні бути єдиними для всіх акціонерів. Отже, законодавець передбачив, що загальна вартість акцій (як індівідуальна договірна умова) повинна міститися в проекті договору про їх викуп.

Отже, для того, щоб виготовити проект договору про викуп акцій та ознайомити з ним позивача відповідач повинен був спочатку визначити загальну вартість акцій позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №912/712/19.

6.4.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій акціонер ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" Бондаренко О.О. (позивач) на спірних загальних зборах товариства, що відбулись 23.04.2019, по питанню порядку денного щодо затвердження (схвалення акціонерами) значних правочинів голосував проти.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з проектом договору купівлі-продажу (обов`язкового викупу) акцій в порядку, передбаченому статтею 36 Закону України "Про акціонерні товариства", до дня проведення зборів, тобто, до 23.04.2019. Крім того, судами встановлено, що ціна викупу належних позивачеві акцій та загальна вартість цих акцій, яка повинна була обов`язково міститися в цьому проекті, були визначені та затверджені відповідачем тільки 09.04.2020 (Протокол №20), тобто майже через рік після проведення спірних загальних зборів.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій частині, суди попередніх інстанцій відзначили, що такі дії відповідача (які полягають в затвердженні загальної вартості акцій позивача тільки після зборів та відсутності належного проекту договору про викуп акцій до зборів) порушують вимоги статті 36 Закону, отже, є протиправними.

6.4.3. Колегія суддів, ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у цій частині, у контексті встановлених господарськими судами обставин справи, відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні статті 36 Закону України "Про акціонерні товариства" висновку про порушення ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» порядку затвердження загальної вартості акцій товариства та порядку ознайомлення позивача з проектом договору про викуп (купівлю-продаж) акцій до проведення спірних загальних зборів.

Доводи касаційної скарги відповідача наведених висновків не спростовують.

При цьому Суд відхиляє як помилкові твердження відповідача, що ознайомлення з проектом договору про викуп товариством акцій було б можливим тільки після затвердження загальними зборами акціонерів ринкової вартості акцій, що відповідачем і було зроблено після проведення спірних загальних зборів, адже наведене суперечить приписам частин першої, третьої статті 8, статті 36 Закону України «Про акціонерні товариства», які, у свою чергу, носять визначений, недвозначний характер і їх неможливо тлумачити без урахування їх дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту.

6.5. Щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу акцій товариства, належних позивачу

6.5.1. Відповідно до частини третьої статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером мають бути додані копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає (частина четверта статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Отже, право акціонера вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій виникає з моменту прийняття загальними зборами рішення, яке відповідно до частин першої або другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, за умови, що такий акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах, на яких прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та голосував проти прийняття загальними зборами такого рішення.

Тобто, початком перебігу строку, протягом якого акціонер може подати відповідну письмову вимогу, є прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Подання акціонером, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій, письмової вимоги до товариства не залежить від надання товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Частиною четвертою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

У постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №921/262/19, від 14.07.2021 у справі №921/260/19, зокрема вказано, що відповідно до статей 36, 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" обов`язковий викуп акцій має відбуватися у наступному порядку:

1) повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів, порядок денний яких включає питання про вчинення товариством значного правочину;

2) визначення оцінювача, проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій;

3) затвердження ціни обов`язкового викупу акцій наглядовою радою товариства;

4) надання акціонерам можливості ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу з зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу;

5) голосування акціонером проти рішення про вчинення значного правочину на загальних зборах товариства;

6) складення товариством переліку акціонерів, які мають право на викуп;

7) направлення товариством акціонеру повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;

8) направлення акціонером вимоги про викуп акцій (не пізніше 30 днів з дати ухвалення рішення);

9) оплата товариством викуплених акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій);

10) укладення договору купівлі-продажу акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).

Верховний Суд звернув увагу на вказану в Законі послідовність дій, де першою дією вказано оплату акцій, другою - укладення договору купівлі-продажу акцій (хоча обидві дії мають відбутися в однаковий строк).

Норми ЦК України щодо порядку укладення договору (статті 638, 649) застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених статтями 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", адже йдеться про обов`язковий викуп акцій і товариство у випадку настання умов, передбачених у статті 68 згаданого Закону, вже позбавлено права на вільне волевиявлення щодо правочину з купівлі-продажу акцій (воно не може відмовитися від укладання цього правочину), воно обмежене у праві погоджувати з акціонером умови правочину на загальних засадах (такі умови вже визначені статтями 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" - предмет, порядок визначення ціни, строк розрахунків).

Отже, строк проведення товариством розрахунку за акції визначено законом і він починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, а не з дати укладення договору.

Такий підхід свідчить про намір законодавця спростити процедуру укладення договору і тим самим захистити акціонера від спроб товариства затягнути чи ускладнити процес підписання договору, наприклад, включити в проект договору несприятливі, обтяжливі для акціонера умови.

6.5.2. Так, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у ОСОБА_1 виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій, у свою чергу, у ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» виник обов`язок викупити належні акціонеру акції.

Реалізуючи своє право, передбачене Законом, позивач у встановлений законом строк звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій у кількості 40 штук, проте відповідач відмовив позивачу в укладанні такого договору із посиланням на не затвердження загальними зборами акціонерів ринкової вартості майна відповідача. Судами встановлено, що відповідачем у порушення вимог Закону визначена та затверджена ціна викупу належних позивачеві акцій, а також надіслано позивачу повідомлення про реалізацію права обов`язкового викупу акцій та проект такого договору майже через рік після проведення спірних загальних зборів.

З огляду на встановлені обставини господарські суди дійшли висновку, що відповідач не виконав вимоги статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового викупу акцій товариства, належних позивачу, у встановлений Законом строк (протягом 30 днів з дня отримання вимоги), а відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук, є обґрунтованими.

6.5.3. Отже, оскільки відповідач після отримання вимоги позивача у встановлений Законом строк (протягом 30 днів з дня отримання вимоги) не оплатило спірні акції та не уклало договір купівлі-продажу (обов`язкового викупу) акцій (протягом 30 днів з дня отримання вимоги), колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» висновку про порушення відповідачем вимог щодо обов`язкового викупу акцій товариства, належних позивачу.

При цьому, ураховуючи, що відповідач у порушення вимог статті 36 Закону України "Про акціонерні товариства" не дотримався порядку затвердження загальної вартості акцій товариства та порядку ознайомлення позивача з проектом договору про викуп (купівлю-продаж) акцій до проведення спірних загальних зборів, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на обґрунтованість відмови в обов`язковому викупі акцій та підписанні договору з огляду на не затвердження ринкової вартості майна відповідача (цінних паперів), що є істотною умовою договору, адже такі дії/бездіяльність відповідача не узгоджуються та суперечать приписам статей 8, 36, 52, 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відтак доводи касаційної скарги відповідача у цій частині також не знайшли свого підтвердження.

6.6. Щодо допустимості/недопустимості висновку експерта

6.6.1. Так, статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною першою статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України). Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

Поряд з цим Суд відзначає, що висновок експерта є одним із джерел одержання доказів, спростувати який іншими доказами, без проведення інших спеціальних досліджень (додаткової, повторної експертизи, тощо) досить непросто. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з`являться тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може виступати тим об`єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору.

6.6.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами справи існує спір щодо визначення ринкової вартості акцій відповідача.

Вказані обставини вбачаються як з матеріалів справи, так і встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/12076/20, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 своє право на обов`язковий викуп акцій реалізував, договір про обов`язковий викуп з товариством (у редакції відповідача) не укладає з огляду на наявність спору між сторонами щодо його ціни, і в порядку визначеному законом від свого права не відмовлявся.

З огляду на наведене суд першої інстанції за клопотанням позивача призначив у справі №910/268/20 комплексу судову експертизу (оціночно-будівельну, оціночно-земельну, товарознавчу та економічну).

Відповідно до висновку експертів (як встановлено господарськими судами) за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи у господарській справі №910/268/20 від 12.07.2023, проведеної експертами КНДІСЕ, загальна ринкова ціна однієї простої іменної акції ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» станом на 21.03.2019 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України»), використовуючи економічні показники ПрАТ «Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» на останню звітну дату та з урахуванням висновків оціночно-будівельної та товарознавчої експертиз, за формулою розрахунково становить 81 430,00 грн. Загальна ринкова вартість простих іменних акцій кількістю 40 штук становить 3 257 100,00 грн.

Судом апеляційної інстанції відзначено, що проведення судової експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи доручено судовим експертам Герасименку І.В. та Буратевич О.І. , в частині оціночно-земельної експертизи експерту Костіній О.В., товарознавчої експертизи - Волошину А.А., економічної експертизи - Пирожніковій Т.Л та Рудій М.І . По кожному з експертів у висновку наявна інформація щодо їх посад, кваліфікаційного класу, освіти, кваліфікації, стажу роботи та відомості стосовно строку дії свідоцтв. Про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за статтею 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків експерти попереджені.

Відтак суди дійшли висновку, що наявний у матеріалах справи висновок складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" та не викликає у суду сумнівів щодо його достовірності.

Судом не вбачалося підстав необхідних для проведення додаткової чи повторної експертизи.

6.6.3. ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» у поданій касаційній скарзі до Верховного Суду вказує, що даний висновок експерта є недопустимим доказом у справі, адже суди попередніх інстанцій мали врахувати у спірних правовідносинах саме звіт про незалежну оцінку вартості однієї акції товариства, наданого ТОВ «Експерт - Анатолітик» на вимогу відповідача.

6.6.4. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Колегія суддів зазначає, що у разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

Саме лише посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

Так, у силу приписів статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій надали оцінку висновку експерта разом з іншими доказами у справі за правилами, встановленими ГПК України. Крім того, постанова суду апеляційної інстанції містить оцінку аргументів, наведених відповідачем щодо кваліфікації експертів, що надавали висновок.

Поряд з тим скаржник, узагальнено посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення на підставі недопустимого доказу (висновку експерта), не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання такого доказу недопустимим (зокрема, що доказ отриманий внаслідок порушення закону/ринкова вартість акцій має підтверджуватись іншими засобами доказування/тощо). Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими.

При цьому Суд відхиляє посилання скаржника на неправильність/помилковість використання експертами при проведенні експертизи певних методик/підходів/коефіцієнтів/тощо при визначенні ринкової ціни акцій товариства, адже відповідач як і суд не наділені спеціальними знаннями у відповідній галузі. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу".

Наведені у касаційній скарзі мотиви у цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для врахування у питанні визначенні ринкової ціни акцій товариства доказів, наданих відповідачем (зокрема, звіту). Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного та мотивів касаційної скарги колегія суддів відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій дотримано принцип вірогідності доказів.

Відтак доводи касаційної скарги відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права відхиляються Судом, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених міркувань відсутні.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України), наведена відповідачем у касаційній скарзі, не отримала свого підтвердження.

6.7. Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №910/2318/16 колегія суддів відзначає таке.

Так, Верховний Суд у справі №910/2318/16, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, відзначив таке:

« 8.35. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 86 ГПК України надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема: висновку експерта від 07.09.2018 №3999, висновку експертів від 10.04.2017 за №1109, висновку експерта від 15.03.2018 за №003-ОВМ/17 та встановив, що складений за результатами розгляду повторної судової експертизи висновок №003-ОВМ/17 містить вичерпні відповіді на порушені судом питання, відповіді є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

8.36. У той же час, судом апеляційної інстанції оцінки даним судовим експертизам надано не було, а натомість покладено в основу рішення висновок нової експертизи, проведеної апеляційним судом без належного мотивування їх відхилення та обґрунтування щодо необхідності призначення саме комплексної судової експертизи з посиланням на норми чинного законодавства. …

8.39. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. …

8.43. Матеріали справи свідчать, що суд апеляційної інстанції, задовольнив клопотання ФК "Здоров`я" та призначив проведення комплексної судової експертизи у даній справі. Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції від 26.06.2019 вбачається, що єдиною підставою для призначення у справі комплексної судової експертизи судом апеляційної інстанції визначено лише необхідність застосування спеціальних знань фармацевтичній галузі. При цьому, жодних пояснень такої необхідності судом не надано, а на розгляд експерта не поставлено питань які б потребували знань саме у фармацевтичній галузі.

8.44. Разом з тим судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки висновку від 15.03.2018 за № 003-ОВМ/17. …

8.58. Отже правомірність питання призначення судом апеляційної інстанції комплексної судової експертизи у цій справі та дотримання ним порядку передбаченого чинним законодавством, зокрема, статтею 99 ГПК України, як і наявність чи відсутність передбачених нею умов неможливо визначити за відсутності у рішенні апеляційної інстанції належного мотивування задоволення клопотання.

8.59. З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права оскільки не дотримався вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судове рішення зі справи підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права».

Отже, проаналізувавши постанову Верховного Суду, на яку як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України посилається ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України», колегія суддів дійшла висновку, що остання не є подібною до спірних правовідносин, адже визначально різниться змістом спірних правовідносин, предметом та підставами позову, а також фактично-доказовою базою, тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, а тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №910/268/20 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

6.8. Щодо спірного договору

6.8.1. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в статті 180 ГК України.

У частині першій статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частинами першою, другою статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як зазначалось вище, в силу приписів частини третьої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство зобов`язане викупити належні акціонерові акції, що оформлюється договором, який укладається у письмовій формі, що прямо передбачено частиною першою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства", тобто укладання такого договору є обов`язковим.

У статті 135 ГК України, що має назву "Майново-господарські зобов`язання" вказано, що:

- майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку;

- майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та негосподарюючими суб`єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Отже, договір купівлі-продажу (обов`язкового викупу) акцій, сторонами якого є акціонерне товариство та акціонер - фізична особа, є цивільно-правовим договором, і його укладення регулюється ЦК України та Законом "Про акціонерні товариства". Норми ГК, які визначають порядок укладення господарських договорів, до правовідносин між сторонами не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19.

У розгляді даного питання колегія суддів виходить з того, що, оскільки законодавцем встановлена обов`язковість укладання договору про викуп акцій між емітентом та акціонером у випадку, якщо акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, відтак спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини (зокрема, щодо змісту та порядку укладення договору) є Закон України «Про акціонерні товариства».

6.8.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій спір у даній справі виник при укладенні господарського договору, укладення якого є обов`язковим в силу приписів статей 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", та внаслідок того, що сторони не погодили істотні умови відповідного договору, оскільки відповідач не акцептував пропозицію позивача укласти договір, на запропонованих позивачами умовах, а позивач не прийняв пропозицію відповідача укласти договір, на запропонованих відповідачем умовах.

Так, відповідно до частини першої статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Позови про спонукання до укладення договору і позови про врегулювання розбіжностей за договором є різними способами захисту, однак вони можуть мати спільний характер у тому числі, коли відповідач під час судового розгляду позову про спонукання до укладення договору, відмовляючись від підписання такого договору на запропонованих позивачем умовах, наведе ґрунтовні заперечення щодо цих умов.

Отже, якщо особа, яка зобов`язана укласти договір, ухиляючись від підписання договору, який є для неї обов`язковим, під час розгляду справи зазначила про розбіжності з умовами запропонованого проекту, то суд, зобов`язаний їх розглянути. Фактично вирішення судом спору про спонукання до укладення договору як при ухиленні від укладення договору, так і при виникненні розбіжностей щодо його умов, зводиться по суті до внесення визначеності в правовідносини сторін і встановлення судом умов, що не врегульовані сторонами в досудовому порядку.

При цьому колегія суддів наголошує, що у даному випадку, саме на суд покладається обов`язок оцінити умови договору на предмет наявності в ньому всіх істотних умов та всіх доводів сторін, а також вирішити по суті наявні розбіжності сторін і сформулювати умови договору відповідно до вимог законодавства.

6.8.2. Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даного спору відповідачем заперечувались умови спірного договору, запропонованого позивачем, щодо визначення ціни вартості акції товариства.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у цій частині, враховуючи тривале невиконання відповідачем свого обов`язку з викупу акцій у акціонера, ухилення від укладення договору після звернення акціонера з відповідними вимогами про викуп акцій та проектом такого договору, а також імперативно встановлену обов`язковість викупу акцій, затвердили умови договору у редакції позивача. При цьому, встановивши ціну акції відповідно до висновку експерта.

6.8.3. Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин вважає, що суди попередніх інстанцій, ураховуючи обставини конкретної справи, зокрема, щодо обов`язковості укладення договору купівлі-продажу (обов`язкового викупу) акцій у даному випадку відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», тривале невиконання відповідачем свого обов`язку з викупу акцій у акціонера, а також з огляду на наявність спору між сторонами (товариством та акціонером-фізичною особою) щодо ціни акцій (предмета договору), дійшли обґрунтованого висновку про необхідність затвердження/укладення договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між ОСОБА_1 та ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України".

Такі висновки відповідають вимогам 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства», адже укладення договорів у спірному випадку є обов`язковим, отже, незалежно від згоди другої сторони, спір, що виник при укладенні договору, вирішується судом.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо того, що умови договору не відповідають статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства», адже як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень суди у відповідності до вимог статей 8, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» встановили ціну акцій товариства.

Колегія суддів вчергове відзначає, що доводи касаційної скарги відповідача у цій частині зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема щодо ринкової ціни акцій товариства, однак Верховний Суд, ураховуючи приписи статті 300 ГПК України, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, Суд відхиляє і твердження ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", що спірний договір передбачає нерівні умови для обох сторін щодо відповідальності сторін, адже відповідачем не зазначено та не доведено, яким саме нормам закону суперечать такі умови договору.

Отже, доводи касаційної скарги відповідача у цій частині також не знайшли свого підтвердження.

Ураховуючи межі касаційного перегляду, імперативно визначенні статтею 300 ГПК України, колегія суддів не оцінює інші умови спірного договору на відповідність їх нормам Закону України "Про акціонерні товариства", зокрема, але не виключно, в частині встановлених договором строків розрахунків, тощо, адже судові рішення у відповідних частинах до Верховного Суду не оскаржуються.

6.9. Щодо наявності/відсутності підстав для стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язання та інфляційних втрат

6.9.1. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій частині, суди відзначили, що враховуючи, що договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій визнаний укладеним лише з дня набрання чинності цим рішенням у цій справі, правові підстави для стягнення з відповідача, зокрема 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку простроченням відповідачем оплати вартості акцій, відсутні, а позов з відповідними вимогами є передчасним.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема встановлено, що товариство після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій протягом 30 днів здійснює оплату вартості таких акцій.

У постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №921/262/19, від 14.07.2021 у справі №921/260/19, Верховний Суд звертав увагу на вказану в Законі України "Про акціонерні товариства" (статті 36, 68, 69) послідовність дій при обов`язковому викупі акцій, де першою дією вказано оплату акцій, другою - укладення договору купівлі-продажу акцій (хоча обидві дії мають відбутися в однаковий строк).

Отже, строк проведення товариством розрахунку за акції визначено законом і він починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, а не з дати укладення договору (чи іншої умови).

Така правова позиція є сталою та послідовною у правозастосовній практиці, а відтак не може бути проігнорованому судом.

Натомість суди, відмовляючи у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних втрат, не врахували приписи статей 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства», які є спеціальними у спірних правовідносинах, та відповідно помилково не визначили дійсний строк виникнення зобов`язання відповідача з оплати спірних акцій та не встановили дійсний період прострочення зобов`язання.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, а також Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц).

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце та встановлено судами попередніх інстанцій.

Натомість господарські суди помилково не врахували наведеного.

При цьому колегія суддів відзначає, що наявність спору щодо ціни акції не впливає на безумовне право акціонера на отримання коштів за результатом обов`язкового викупу акцій товариством відповідно до вимог Закону, а також не вливає на встановлення факту прострочення, у разі ухилення товариством від здійснення оплати у встановлений законом строк за спірні акції.

Суд, встановивши правильний період прострочення виконання зобов`язання, ціну акцій, не позбавлений права здійснити власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, з огляду на встановлену ціну позову.

Разом з тим, слід відзначити і те, що відповідальність сторін, встановлена на майбутнє, відповідно до умов договору (на які посилаються суди) не скасовують право позивача на відшкодування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України та відповідно не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення зобов`язання.

Отже, доводи касаційної скарги позивача у цій частині знайшли своє підтвердження, а відтак судові рішення підлягають скасуванню в означеній вище частині.

6.10. Відтак доводи касаційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження. Натомість доводи відповідача у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.11. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.3. Ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм права, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог в частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат (у межах касаційного оскарження) підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати.

8.1. Судовий збір, сплачений ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

8.2. Розподіл судових витрат (у тому числі й сплаченого за подання апеляційної/касаційної скарги), понесених ОСОБА_1 , з огляду на те, що оскаржувані судові рішення за його касаційною скаргою у відповідній частині підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасувати, а справу №910/268/20 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець