ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2024Справа № 910/3647/24За позовом Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕНЕРГО-КАРТ Україна"

про стягнення 22400,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" про стягнення 22400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №5 від 20.01.2022 року.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.04.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 01.04.2024.

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600262405017 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (вул. Солом`янська, 11, м. Київ, 03110).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "адресат не знаходиться".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.04.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.01.2022 між Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна") (постачальник) був укладений Договір поставки № 5, відповідно до п. 2. 1 якого, Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов`язується здійснювати постачання палива Покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а Покупець зобов`язується приймати таке паливо, оплачене на умовах цього договору. Умови поставки палива визначаються сторонами у Договорі та відповідних Додатках до нього. При визначені базисних умов постачання палива сторони керуються Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року, в частині, що не суперечить умовам даного Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що передача/отримання палива здійснюється виключно з використанням дійсних бланків-дозволів, в кількості, асортименті та за ціною, що зазначені у специфікації, а покупець приймає і сплачує їх вартість на умовах цього договору.

Згідно п. 5.2, 5.3, 5.4 договору паливо вважається поставленим з моменту його фактичного отримання. Перехід права власності на паливо та ризику загибелі (псування) відбувається в момент фактичного отримання палива на АЗС. Поставка палива здійснюється виключно в робочі години АЗС за умови дотримання інших умов договору його сторонами. При цьому поставка здійснюється по дійсним бланкам-дозволам. У випадку закінчення строку дії бланку-дозволу та при наявності оригіналів видаткових документів на бланки-дозволи у покупця, постачальником здійснюється обмін протягом 30 календарних днів з дати закінчення строку дії бланку-дозволу. Обмін бланку-дозволу відбувається по принципу повернення старого та реалізації нового з урахуванням ціни прострочення бланку-дозволу. При цьому постачальник залишає за собою право змінювати ціну реалізації палива в сторону збільшення у зв`язку зі зміною роздрібної ринкової вартості палива.

Відповідно до п. 6.1, 6.4 договору відпуск (передача) палива здійснюється відповідно до цін, вказаних у видатковій накладній. Постачальник зобов`язаний передати покупцеві, неактивні бланки-дозволи та активувати їх протягом 2 робочих днів з моменту отримання суми оплати визначеної у рахунку-фактурі. Ціна цього договору визначається в національній валюті України - гривнях та складається з загальної ціни палива, що відображені сторонами у всіх видаткових накладних та становить 49920,00 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та засвідчення печатками сторін та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 7.1 договору).

До матеріалів справи долучено додаток № 1 до договору "Специфікація", в якому визначено асортимент, кількість та вартість товару: бензин А-92, у кількості 1560 літрів, вартістю 49920,00 грн.

Відповідач передав позивачу бланки-дозволи на бензин у кількості 156 штук, номіналом 10 літрів на загальну суму 49920,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною № Т-15460 від 24.01.2022. Накладна підписана та скріплена печатками обох контрагентів.

Позивач у повному обсязі оплатив придбаний у відповідача бензин, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 01.02.2022 на суму 49920,00 грн

Як зазначено позивачем у позовній заяві в період по 24.02.2022 відповідачем виконувались умови договору належним чином і позивачем було отримано на АЗС бензин за 86 бланками-дозволами на суму 27520,00 грн.

Однак, в подальшому, відповідачем умови договору по поставці товару не виконувались, в зв`язку з чим позивач звернувся з вимогою № 1232 від 09.11.2022, в якій просив передати товар, або розірвати договір і повернути суму попередньої оплати. Докази отримання вимоги в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, товар не поставив, попередню оплату не повернув.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 04.01.2023, в якій вимагав забезпечити відпуск пального, або розірвати договір і повернути суму попередньої оплати у розмірі 22400,00 грн. Докази отримання претензії в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, її вимог не задовольнив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.01.2024 № 46, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати. Докази направлення в матеріалах справи.

Позивачем також до позовної заяви долучено довідку від 15.11.2023 № 1712 про недоотримання бензину А-92 за договором № 5 від 20.01.2022 на загальну суму 22400,00 грн (700 літрів). Та долучено копії не отоварених бланків-дозволів - 70 штук, номіналом 10 літрів.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на загальну суму 49920,00 грн 01.02.2022

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено позивачем та не заперечено і спростовано відповідачем бензин був отриманий позивачем лише у кількості 860 літрів з 1560 літрів загальною вартістю 27520,00 грн. Натомість бензин у кількості 700 літрів вартістю 22400,00 так і не був переданий відповідачем позивачу.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже відповідачем не поставлено позивачу бензин загальною вартістю 22400,00 грн, в зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на заявлення вимоги про повернення йому суми попередньої оплати, на яку товар не був поставлений.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що відповідачем свого зобов`язанням, визначеного Договором виконано не було в повному обсязі, товар на суму 22400,00 грн не поставлений, сума попередньої оплати з урахуванням поставленого товару не повернута.

З огляду на зазначене, вимоги позивача визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати в сумі 22400,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11, ідентифікаційний код 32489155) на користь Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28042, Кіровоградська область, Олександрійський район, селище міського типу Нова Прага, вулиця Центральна, будинок 14, ідентифікаційний код 04366086) суму попередньої оплати у розмірі 22400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко