ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2024Справа № 761/37331/19-ц

За позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство Агрофірма "СЛАВУТИЧ"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

про визнання незаконними та скасування наказів

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники:

від позивача - Гаврюшенко С.А. ,

від відповідача - не з?явився,

від третьої особи - не з?явився,

від третьої особи-1 - ОСОБА_2 ,

від третьої особи-2 - не з?явився,

від третьої особи-3 - не з?явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України та висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/37331/19-ц від 01.11.2019 справу передано до Печерського районного суду м. Києва для розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2019 у справі № 761/37331/19-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2020, у відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 у справі № 761/37331/19-ц ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 11.03.2020 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2023 у справі № 761/37331/19-ц позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2023 у справі № 761/37331/19-ц рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2023 скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України та висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.01.2024 у справі № 761/37331/19-ц заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврюшенка Сергія Анатолійовича про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів та висновків, за встановленою юрисдикцією задоволено. Передано справу № 761/37331/19-ц за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 справу № 761/37331/19-ц передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

14.02.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якості додатка до якої додано позовну заяву у новій редакції № б/н від 14.02.2024 з визначеним у цій позовній заяві складом сторін (позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Міністерство юстиції України) та вимогами до відповідача: - визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2870/5 від 05.09.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", який було прийнято за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.08.2018; - визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3955/5 від 17.12.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", який було прийнято за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 від 10.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 прийнято до свого провадження справу № 761/37331/19-ц, прийнято до розгляду позовну заяву № б/н від 14.02.2024 у справі № 761/37331/19-ц, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.03.2024 о 10:40 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство Агрофірма "СЛАВУТИЧ", залучено до участі у справі третіх осіб-1, 2, 3, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

27.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, згідно якої суду надано докази направлення копії заяв по суті справи і доданих документів третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

07.03.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

08.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення ОСОБА_2 (третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 заяву про забезпечення позову задоволено.

12.03.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення.

12.03.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення.

18.03.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

15.03.2024 третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та 18.03.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

18.03.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшла заява про надання доступу до електронної справи.

У підготовче засідання призначене на 18.03.2024, з`явився представник позивача. Представники відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та третьої особи 1, третьої особи 2, третьої особи 3 на стороні відповідача не з`явились.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.

Судом оголошено перерву до 29.04.2024 о 10:00 год.

26.03.2024 в системі "Електронний суд" третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 клопотання третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

29.04.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 29.04.2024, з`явилися представник позивача та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представники відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, третьої особи 2, третьої особи 3 на стороні відповідача не з`явились.

У підготовчому засіданні 29.04.2024 судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

У підготовчому засіданні призначеному на 29.04.2024 суд визначив вірне найменування третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 .

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 29.04.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд ухвалив здійснювати судові засідання за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.05.2024 о 14:00 год.

У судове засідання, призначене на 20.05.2024, з`явилися представник позивача та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представники відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, третьої особи 2 та третьої особи 3 на стороні відповідача у судове засідання 20.05.2024 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою.

У судовому засіданні 20.05.2024 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 20.05.2024 суд заслухав вступне слово представників позивача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.05.2024 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

У судовому засіданні 20.05.2024 судом оголошено перерву до 10.06.2024 о 14:20 год.

31.05.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.06.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 10.06.2024, з`явилися представник позивача та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представники відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, третьої особи 2 та третьої особи 3 на стороні відповідача у судове засідання 10.06.2024 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 10.06.2024 судом було розглянуто та відхилено як безпідставне клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.06.2024 судом оголошено перерву до 24.06.2024 о 14:00 год.

11.06.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо описки у відповіді на письмові пояснення ОСОБА_2

24.06.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 24.06.2024, з`явилися представник позивача та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представники відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, третьої особи 2 та третьої особи 3 на стороні відповідача у судове засідання 24.06.2024 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 24.06.2024 судом було розглянуто та відхилено як безпідставне клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва про повідомлення від 10.06.2024 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою.

У судовому засіданні 24.06.2024 здійснювались судові дебати, у яких представник позивача та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.06.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3);

справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункт 4);

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 14).

Положення пунктів 3, 4 та 13 частини першої статті 20 ГПК України у їх розмежуванні передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справах як за змістом правовідносин (господарські, корпоративні), так і за предметом спору (вимоги щодо прав на майно, реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами).

Таким чином, ГПК України серед інших спорів, юрисдикція яких чітко визначена його положеннями як господарська, визначає як спори господарської юрисдикції також спори у справах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2021, за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 11.03.2020 у справі № 761/37331/19-ц (згідно яких було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , який звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України та висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України) дійшов таких висновків:

"У справі № 761/37331/19-ц виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказами МЮ України від 05 вересня 2018 року та від 17 грудня 2018 року "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", які стосуються поновлення його права на частку у статутному капіталі підприємства.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з необхідністю захисту приватно-правових відносин.

Визнання незаконним та скасування зазначених вище рішень відповідача впливає на приватні права позивача, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства".

"Оскільки з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 діє як учасник приватного підприємства, тому при продовженні розгляду указаної справи суду першої інстанції слід звернути увагу на характер спірних правовідносин між сторонами та вирішити чи випливають вони з корпоративних правовідносин".

Київський апеляційний суд у постанові від 19.12.2023, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2023 справі № 761/37331/19-ц, встановив, що "оскаржуваними наказами МЮ України були скасовані реєстраційні дії №15611050018000555 від 03.01.2018, №15611050020000555 від 06.06.2018, №15611070021000555 від 06.06.2018, №15619980030000555 від 13.09.2018, №15619980031000555 від 14.09.2018, №15619980032000555 від 14.09.2018, №15619980043000555 від 24.09.2018, №15619980046000555 від 24.09.2018, якими, зокрема, було змінено склад учасників та директора ПП Агрофірма "Славутич" на ОСОБА_1 (позивача), проведно державну реєстрацію змін до установчих документів підприємства.

Отже, прийняття МЮ України оскаржуваних наказів має наслідком позбавлення позивача його корпоративних прав у підприємстві. …

Відтак у справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого повинні бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією зміни керівника юридичної особи та інформації про засновників, тобто позовні вимоги про скасування наказів МЮ України є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері цивільно-правових відносин, що виключає його розгляд у порядку цивільного судочинства".

Постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2023 у справі № 761/37331/19-ц рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2023 скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України та висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.01.2024 у справі № 761/37331/19-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про передачу справи № 761/37331/19-ц до суду першої інстанції за встановленою юрисдикцією; передано справу № 761/37331/19-ц за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до позовної заяви (у новій редакції № б/н від 14.02.2024) у справі № 761/37331/19-ц, прийнятої до розгляду Господарським судом міста Києва, ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Міністерства юстиції України (відповідач) з такими вимогами:

- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 2870/5 від 05.09.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", який було прийнято за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.08.2018;

- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 3955/5 від 17.12.2018 № 3955/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", який було прийнято за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 від 10.10.2018.

У позовній заяві (у новій редакції № б/н від 14.02.2024 - а.с. 35-41 т. 4) позивач посилався на такі обставини.

03.01.2018 на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2017 у справі №917/1887/17 та Протоколу загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" №1 від 02.01.2018 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) було проведено реєстраційну дію №15611050018000555, якою змінено склад учасників Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" (далі - Підприємство) шляхом визначення єдиним учасником Підприємства ОСОБА_6 з часткою 100% статутного капіталу.

10.04.2018 між ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , продавець) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , покупець)) укладено Договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі Підприємства у розмірі 34 000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Підприємства, а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному Договором. При передачі частки у статутному капіталі, одночасно та у розмірі відчужуваної частки до покупця переходять усі корпоративні права та обов`язки учасника (право на володіння, користування і розпорядження майном, що не обтяжене вимогами третіх осіб, на участь в управлінні Підприємством, на призначення посадових осіб Підприємства, на отримання прибутку від господарської діяльності, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства).

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору право власності на частку до покупця переходить з моменту підписання даного договору сторонами. З дня переходу до покупця права власності на частку у статутному капіталі Підприємства, до останнього переходять всі права та обов`язки продавця як учасника Підприємства.

Таким чином, як стверджує ОСОБА_1 , він у встановленому порядку та на законних підставах набув право власності на 100% статутного капіталу Підприємства, ставши його єдиним учасником.

19.05.2018 відбулись загальні збори учасників Підприємства, на яких Рішенням зборів засновників №3 від 19.05.2018 було вирішено:

- включити до складу засновників Підприємства ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 100%, що у грошовому еквіваленті становить 34 000,00 грн;

- виключити зі складу засновників Підприємства ОСОБА_6 ;

- з 19.05.2018 звільнити з посади директора Підприємства ОСОБА_6 за власним бажанням згідно поданої заяви;

- з 22.05.2018 призначити нового директора Підприємства - ОСОБА_1 ;

- внести відповідні зміни та затвердити Статут Підприємства шляхом викладення в новій редакції, а також уповноважити засновника ОСОБА_1 підписати Статут у новій редакції;

- доручити директору або уповноважених ним осіб бути представниками від імені Підприємства для здійснення державної реєстрації відповідних змін в органах державної влади/місцевого самоврядування згідно законодавства України.

Після укладення Договору, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації" Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенка Андрія Володимировича з приводу внесення відповідних змін до ЄДР.

06.06.2018 на підставі Договору та Рішення зборів засновників Підприємства №3 від 19.05.2018 у ЄДР державним реєстратором були проведені наступні реєстраційні дії:

- реєстраційна дія №15611050020000555, якою змінено склад учасників Підприємства шляхом виключення зі складу учасників ОСОБА_6 та включення до складу учасників ОСОБА_1 з часткою 100% статутного капіталу;

- реєстраційна дія №15611070021000555, якою змінено керівника Підприємства з ОСОБА_6 на ОСОБА_1 .

Таким чином, як стверджує ОСОБА_1 , він у встановленому законом порядку набув право участі у Підприємстві та став керівником (директором) останнього.

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулась до Міністерства юстиції України із скаргою від 26.07.2018 на реєстраційні дії, проведені стосовно Підприємства, в якій просила скасувати реєстраційні дії у ЄДР №15611050018000555 від 03.01.2018, №15611050020000555 від 06.06.2018 та №15611070021000555 від 06.06.2018 (далі - скарга від 26.07.2018).

Наказом Міністерства юстиції України №3229/7 від 07.09.2018 (далі - Наказ №3229/7), виданим на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.08.2018 (а.с. 67-69 т. 4) наказано: відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 від 26.07.2018, у зв`язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги та скаржником не дотримано вимоги щодо оформлення скарги, визначені частиною п`ятою статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а саме: не зазначено відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання та норми законодавства, порушені, на думку скаржника.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) звернулись до Міністерства юстиції України із скаргою від 01.08.2018 на реєстраційні дії, проведені стосовно Підприємства (а.с. 22-25 т. 2), в якій просили скасувати реєстраційну дію №15611050018000555 від 03.01.2018, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Полтавської обласної ради Голубєвою Ларисою Володимирівною; реєстраційну дію №15611050020000555 від 06.06.2018, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації" Мурзенком Андрієм Володимировичем, реєстраційну дію №15611070021000555 від 06.06.2018, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації" Мурзенком Андрієм Володимировичем (далі - скарга від 01.08.2018).

Наказом Міністерства юстиції України №2870/5 від 05.09.2018 (далі - Наказ №2870/5), виданим на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 30.08.2018 (а.с. 70-74 т. 4), наказано:

1. Скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Іваненко Є.В., від 01.08.2018 задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати реєстраційні дії у ЄДР від 03.01.2018 №15611050018000555 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Полтавської обласної ради Голубєвою Ларисою Володимирівною, від 06.06.2018 №5611050020000555 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та №15611070021000555 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведені державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації" Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенком Андрієм Володимировичем стосовно Підприємства. Виконання покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

В подальшому, з метою виправлення помилок у ЄДР, щодо Підприємства були проведені наступні реєстраційні дії: №15619980030000555 від 13.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; №15619980031000555 від 14.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; №15619980032000555 від 14.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; №15619980043000555 від 24.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; №15619980044000555 від 24.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; №15619980045000555 від 24.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; №15619980046000555 від 24.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)".

ОСОБА_2 звернулась до Міністерства юстиції України із скаргою від 10.10.2018 (а.с. 50-53 т. 2), відповідно якої просила провести перевірку правомірності та скасувати такі реєстраційні дії у ЄДР, проведені державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачовим В.А.: реєстраційна дія №15619980030000555 від 13.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; реєстраційна дія №15619980031000555 від 14.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; реєстраційна дія №15619980032000555 від 14.09.2018 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)"; реєстраційна дія №15619980034000555 від 14.09.2018 "Актуалізація реєстраційної дії"; реєстраційна дія №15619980033000555 від 14.09.2018 "Актуалізація реєстраційної дії". ОСОБА_2 також просила провести перевірку правомірності та скасувати всі реєстраційні дії в ЄДР, проведені 24.09.2018 державним реєстратором Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Єлісєєвим А.О. стосовно Підприємства (далі - скарга від 10.10.2018).

Наказом Міністерства юстиції України №3955/5 від 17.12.2018 (далі - Наказ №39550/5), виданим на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 06.12.2018 (а.с. 75-79 т. 4), наказано:

1. Скаргу ОСОБА_2 від 10.10.2018 задовольнити частково.

2. Скасувати реєстраційні дії у ЄДР від 13.09.2018 №15619980030000555 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", від 14.09.2018 №15619980031000555 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", №15619980032000555 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", проведені державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачовим Віктором Анатолійовичем, та від 24.09.2018 №15619980043000555 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", №15619980044000555 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", №15619980045000555 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", №15619980046000555 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", проведені державним реєстратором Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Єлісєєвим Антоном Олексійовичем стосовно Підприємства. Виконання покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

3. Анулювати доступ до ЄДР державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова Віктора Анатолійовича та державного реєстратора комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Єлісєєва Антона Олексійовича. Виконання покласти на державне підприємство "Національні інформаційні системи.

4. У частині інших вимог відмовити.

Позивач вважає прийняті Міністерством юстиції України (далі - відповідач) вищенаведені Накази №2870/5, №39550/5 незаконними та такими, що підлягають скасуванню (далі - оскаржувані накази), оскільки під час розгляду скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.08.2018 та скарги ОСОБА_2 від 10.10.2018 на реєстраційні дії щодо Підприємства відповідачем були порушені норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон) та положення Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №286) (далі - Порядок №1128), внаслідок чого, на думку позивача, були безпідставно скасовані реєстраційні дії №15611050018000555 від 03.01.2018, № 15611050020000555 від 06.06.2018, № 15611070021000555 від 06.06.2018, № 15619980030000555 від 13.09.2018, № 15619980031000555 від 14.09.2018, № 15619980032000555 від 14.09.2018, № 15619980043000555 від 24.09.2018, № 15619980044000555 від 24.09.2018, № 15619980045000555 від 24.09.2018, № 15619980046000555 від 24.09.2018 щодо зміни складу учасників та керівника Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" та порушені корпоративні права позивача як учасника та керівника Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ".

Позивач стверджує, що:

- в порушення вимог пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128, ані позивача, ані інших заінтересованих осіб (зокрема, ОСОБА_6 ), які виступали учасниками Підприємства, не було завчасно та належним чином повідомлено про існування та зміст скарг від 01.08.2018 та від 10.10.2018 щодо Підприємства, про дату розгляду таких скарг по суті, позивачу не надавались та не надсилались копії вказаних скарг та доданих до них документів, що позбавило останнього можливості належним чином викласти свої міркування та заперечення з приводу таких скарг, а також надати документи, які підтверджують правомірність набуття ним права власності на 100% статутного капіталу Підприємства, обгрунтувати відповідність спірних реєстраційних дій вимогам законодавства, позивач не брав участі у засіданнях Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) 30.08.2018 та 06.12.2018;

- в порушення вимог п. 6 ч. 8 ст. 34 Закону, відповідач здійснив розгляд скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.08.2018, тоді як мав відмовити у її задоволенні, враховуючи, що Міністерством юстиції України паралельно із розглядом цієї скарги проводився розгляд аналогічної скарги ОСОБА_2 від 26.07.2018 з того самого питання, що підтверджується Наказом Міністерства юстиції України №3229/7 від 07.09.2018; в порушення абз. 2 п. 7 Порядку №1128 відповідач не об`єднав скарги від 26.07.2018 та від 01.08.2018 з однаковим предметом оскарження та виніс за результатами їх розгляду протилежні рішення: скаргу від 26.07.2018 залишив без задоволення (Наказ №3229 від 07.09.2018); скаргу від 01.08.2018 задовольнив (Наказ №2870 від 05.09.2018);

- в порушення вимог ч. 1, 2, п. 9 ч. 8 ст. 34 Закону, відповідач здійснив розгляд скарги від 01.08.2018 в частині скасування реєстраційної дії № 15611050018000555 від 03.01.2018, яка була проведена на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2017 у справі № 917/1887/17, тоді як мав відмовити у задоволенні скарги від 01.08.2018 про скасування вказаної реєстраційної дії;

- в порушення вимог ч. 3, п. 8 ч. 8 ст. 34 Закону, п. 7 Порядку №1128 відповідач розглянув по суті скаргу від 01.08.2018, тоді як мав відмовити у її задоволенні, у зв`язку із пропуском скаржниками строку на оскарження реєстраційної дії № 15611050018000555 від 03.01.2018.

Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі, зазначивши у відзиві на позовну заяву, поданому до Господарського суду міста Києва, зокрема, таке:

- на виконання п. 10 Порядку №1128 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання Комісії 30 серпня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, кабінет № 1103 з питання розгляду скарги від 01.08.2018, крім того, згідно Журналу телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії 28.08.2018, тобто за два дні до розгляду скарги, ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ" було повідомлено про розгляд скарги за номерами телефонів, що містяться у ЄДР та зазначені у скарзі від 01.08.2018;

- на виконання п. 10 Порядку №1128 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання Комісії 06 грудня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, кабінет № 1103 з питання розгляду скарги від 10.10.2018, крім того, Міністерство юстиції України направило на адресу ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ" супровідний лист № 2/32605-33-18/19К від 28.11.2018 з повідомленням про дату, місце та час розгляду скарги від 10.10.2018, до якого було додано копію скарги на 34 арк.;

- відповідач зазначив, що суб`єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у п. 10 Порядку №1128, а черговість використання кожного конкретного способу визначається суб`єктом розгляду скарги в залежності від конкретних обставин та наявної у нього інформації;

- відповідач звернув увагу, що Полтавським окружним адміністративним судом у справі №440/3615/18, предметом оскарження у якій був Наказ №2870/5, не було встановлено порушення Комісією приписів пунктів 9, 10 Порядку №1128 в частині щодо своєчасного повідомлення ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ" про дату та час розгляду скарги;

- положеннями пункту 11 Порядку №1128 передбачено саме надання копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, а не обов`язок суб`єкта розгляду скарги направити вказані документи таким особам. Водночас, надання відповідачем таких документів зацікавленим особам можливе за умови наявності відповідного звернення вказаних осіб до суб`єкта розгляду скарги. Зважаючи на те, що Підприємство було належним чином повідомлене щодо розгляду скарги від 01.08.2018 шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту 28.08.2018 та складення телефонограми, воно об`єктивно мало можливість отримати копії скарги та доданих до неї документів напередодні розгляду скарги по суті.

Інші доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, поданому до Господарського суду міста Києва, фактично стосуються заперечень відповідача щодо первісно поданої ОСОБА_1 позовної заяви до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України №2870/5, №39550/5 та відповідних висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.

На твердження відповідача, Міністерство юстиції України при виконанні покладених на нього функцій та обов`язків діяло на підставі та у межах визначених чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України №2870/5 від 05.09.2018 та №3955/5 від 17.12.2018.

Треті особи 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), вважають позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі, враховуючи, що оскаржуваними наказами Міністерства юстиції України корпоративних чи будь-яких інших прав ОСОБА_1 не порушено, оскільки останній не є учасником чи засновником Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ", тому що рішення зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ"№ 3 від 19 травня 2018 року, згідно якого ОСОБА_1 став як учасником (засновником), так і керівником (директором) Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" визнано недійсним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20)).

Позивач у відповіді на письмові пояснення ОСОБА_2 не погодився з доводами останньої щодо відсутності у позивача прав учасника Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18. Позивач зазначив, що наведеною постановою Великої Палати Верховного Суду дійсно було визнано недійсним Рішення зборів засновників Підприємства №3 від 19.05.2018, водночас у мотивувальній частині постанови ВП ВС від 02.11.2021 у справі №917/1338/18 міститься висновок про часткову нікчемність Договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Підприємства від 10.04.2018, а саме в частині розпорядження ОСОБА_6 та набуття ОСОБА_1 частки у розмірі 60% статутного капіталу Підприємства. Оскільки предметом Договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Підприємства від 10.04.2018 була частка у розмірі 100%, ОСОБА_1 , у будь-якому випадку, залишається належати частка у розмірі 40% статутного капіталу Підприємства, що наділяє останнього відповідним обсягом корпоративних прав, відтак оскаржувані накази Міністерства юстиції України порушують корпоративні права позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивачем ( ОСОБА_1 ) заявлено позовні вимоги про визнання незаконними та скасування Наказів Міністерства юстиції України №2870/5 від 05.09.2018, № 3955/5 від 17.12.2018.

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 зауважив, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 цієї Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 10.04.2018 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений Договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП Агрофірма "Славутич", відповідно до п. 1.1, 1.2 якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі Підприємства у розмірі 34 000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Підприємства, а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному Договором. При передачі частки у статутному капіталі, одночасно та у розмірі відчужуваної частки до покупця переходять усі корпоративні права та обов`язки учасника.

На загальних зборах засновників, що відбулися 19.05.2018 за участю ОСОБА_6 та запрошеного ним ОСОБА_1 , були прийняті такі рішення: 1) включити до складу засновників підприємства ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 100 %, що у грошовому еквіваленті становить 34 000 грн; 2) виключити із складу засновників ПП Агрофірма "Славутич" ОСОБА_6 ; 3) з 19 травня 2018 року за власним бажанням згідно з поданою заявою звільнити з посади директора підприємства ОСОБА_6 ; 4) з 22 травня 2018 року призначити нового директора підприємства ОСОБА_1 ; 5) внести відповідні зміни та затвердити статут ПП Агрофірма "Славутич", виклавши його в новій редакції, а також уповноважити ОСОБА_1 підписати цей статут; 6) доручити директору або уповноваженим ним особам бути представниками від імені підприємства для здійснення державної реєстрації відповідних змін в органах державної влади/місцевого самоврядування згідно з законодавством України.

Судом встановлено, що предметом спору у справі № 917/1338/18 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПП Агрофірма "Славутич", ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету на стороні позивачів ОСОБА_4 , були вимоги:

- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ПП Агрофірма "Славутич" від 2 січня 2018 року, оформлені протоколом № 1, та редакцію статуту підприємства, затверджену цими рішеннями і зареєстровану 3 січня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвою Ларисою Володимирівною (номер запису 15611050018000555);

- визнати недійсними рішення зборів засновників ПП Агрофірма "Славутич" від 19 травня 2018 року № 3 та редакцію статуту підприємства, затверджену цими рішеннями і зареєстровану 6 червня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенком Андрієм Володимировичем (номери записів 15611050020000555, 15611070021000555);

- визнати нікчемним Договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП Агрофірма "Славутич" від 10 квітня 2018 року, який уклали ОСОБА_6 і ОСОБА_1 .

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 вирішено:

- рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", оформлених протоколом № 1 від 2 січня 2018 року, а також зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" № 3 від 19 травня 2018 року, скасовано. У частині вказаних вимог ухвалено нове рішення, яким ці позовні вимоги задоволено: визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", оформлені протоколом № 1 від 2 січня 2018 року; визнано недійсними рішення зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" № 3 від 19 травня 2018 року;

- рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог про визнання нікчемним договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" від 10 квітня 2018 року та про визнання недійсними редакцій статутів Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", затверджених вищевказаними рішеннями загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", оформленим протоколом № 1 від 2 січня 2018 року, і зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" № 3 від 19 травня 2018 року, змінено у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови;

- рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року в іншій частині залишити без змін.

У мотивувальній частині вказаної постанови Велика Палати Верховного Суду дійшла, зокрема, таких висновків:

"91.1. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця приймають більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

91.2. Єдиний учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому.

103. Велика Палата Верховного Суду вважає, що дії ОСОБА_6 з привласнення частки ОСОБА_7 у статутному капіталі ПП Агрофірма "Славутич", а також подальше відчуження цієї частки на користь ОСОБА_1 без урахування майнових інтересів позивачок є недобросовісними. Тому рішення від 2 січня 2018 року та від 19 травня 2018 року слід визнати недійсними через порушення порядку проведення зборів учасників ПП Агрофірма "Славутич" (розпорядження одним із учасників підприємства часткою в статутному капіталі, що йому не належала та проведення зборів за відсутності кворуму).

124. Оскільки договір купівлі-продажу укладений без урахування інтересів спадкоємців померлого ОСОБА_7 , спрямований на незаконне заволодіння часткою останнього у статутному капіталі ПП Агрофірма "Славутич", цей договір в частині умов про розпорядження ОСОБА_6 часткою у статутному капіталі підприємства, яку успадкували зокрема позивачки (60% статутного капіталу), згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним. ОСОБА_1 не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_6 , в якого придбав 100 % статутного капіталу ПП Агрофірма "Славутич", замість можливих 40 %".

Отже, у мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18 міститься висновок про часткову нікчемність Договору №1 купівлі- продажу частки у статутному капіталі ПП Агрофірма "Славутич" від 10.04.2018, а саме в частині розпорядження ОСОБА_6 та набуття ОСОБА_1 частки у розмірі 60% статутного капіталу ПП Агрофірма "Славутич".

З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відсутність у позивача права на оскарження в судовому порядку наказів Міністерства юстиції України №2870/5 від 05.09.2018, № 3955/5 від 17.12.2018, якими скасовано ряд реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ПП Агрофірма "Славутич".

Предметом спору у даній справі № 761/37331/19-ц є наявність або відсутність підстав для визнання незаконними та скасування Наказів Міністерства юстиції України №2870/5 від 05.09.2018, № 3955/5 від 17.12.2018.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон), Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону (тут і далі - в редакції на час проведення спірних реєстраційних дій та прийняття оскаржуваних наказів) визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Державний реєстратор вчиняє дії, визначені ч. 2 ст. 6 Закону, зокрема, приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України (ч. 2 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до частини 6 статті 34 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення, зокрема, про: а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру.

Частина 8 ст. 34 Закону визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги. Так, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника (пункт 6); якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги (пункт 8); якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу (пункт 9).

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 34 Закону).

Відповідно до пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №286) (далі - Порядок №1128) встановлено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1128, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу (абз. 1). У разі наявності у суб`єкта розгляду скарги інших скарг з питання, порушеного у скарзі, розгляд таких скарг по суті об`єднується та здійснюється у строки, які обраховуються з моменту реєстрації скарги, поданої раніше (абз. 2).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Згідно з пунктом 10 статті 34 Закону та пунктом 19 Порядку №1128, рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Щодо доводів позивача про те, що його, як заінтересовану особу, не було належним чином повідомлено про розгляд скарг від 01.08.2018 та від 10.10.2018, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги) (пункт 10 Порядку №1128).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду (пункт 11 Порядку №1128).

З приписів пункту 9 Порядку вбачається, що неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду скарги.

Верховний Суд у постановах від 12.12.2018 у справі №826/8976/17, від 28.03.2018 у справі №826/19452/16, від 25.07.2018 у справі №822/1763/16, від 17.01.2019 у справі №826/1632/17, від 27.02.2018 у справі №826/4194/16, від 30.01.2020 у справі №140/167/19, від 05.08.2020 у справі №807/2270/16, від 18.12.2020 у справі №807/203/16 дійшов висновку, що зазначення у пункті 9 Порядку про обов`язковість запрошення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, свідчить про істотність вимоги про запрошення зазначених осіб для розгляду скарги по суті.

Судом встановлено, що Міністерство юстиції України на виконання п. 10 Порядку №1128, з метою повідомлення скаржників (їх представників) та заінтересованих осіб (їх представників) про розгляд скарг, розмістило відповідні оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Крім того, за два дні до розгляду скарги, 28.08.2018 повідомило ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ" про розгляд скарги за номерами телефонів, що містяться у ЄДР та зазначені у скарзі від 01.08.2018, що підтверджується Журналом телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії 28.08.2018.

Міністерство юстиції України направило на адресу ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ" супровідний лист № 2/32605-33-18/19К від 28.11.2018 з повідомленням про дату, місце та час розгляду скарги від 10.10.2018, до якого було додано копію скарги на 34 арк.

Наведене свідчить, що відповідач належним чином виконав вимоги п. 9, 10, 11 Порядку №1128 щодо повідомлення позивача як заінтересованої особи про час і місце розгляду скарг від 01.08.2018 та від 10.10.2018.

Таким чином, при розгляді скарг від 01.08.2018 та від 10.10.2018 відповідач не порушив приписи пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128, у зв`язку з чим позивач не був позбавлений можливості взяти участь у розгляді скарг та подати письмові пояснення по суті скарг.

Інші твердження позивача про порушення відповідачем при розгляді скарги від 01.08.2018 приписів пункту 1 частини 2, частини 3, пунктів 6, 8, 9 частини 8 статті 34 Закону, підпунктів 1, 2, 3 пункту 5, абзаців 1, 2 пункту 7 Порядку №1128, судом відхиляються як безпідставні.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Під час розгляду даної справи № 761/37331/19-ц не знайшли своє підтвердження доводи позивача стосовно порушення відповідачем при видачі оскаржуваних Наказів № 2870/5 та № 3955/5 положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Порядку №1128, а відтак відсутні підстави для визнання незаконними та скасування цих актів.

Крім того, судом встановлено, що оскаржуваний Наказ № 3955/5 в частині його пункту 3 не стосується прав та обов`язків позивача - ОСОБА_1 , а саме:

"3. Анулювати доступ до ЄДР державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова Віктора Анатолійовича та державного реєстратора комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Єлісєєва Антона Олексійовича. Виконання покласти на державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Відповідно, у позивача відсутні жодні підстави для тверджень про порушення його прав та інтересів оскаржуваним Наказом № 3955/5 в частині пункту 3.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18. Так, зі змісту наведеної постанови вбачається, що передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду здійснена для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики:

" 11.1. Правовий статус приватних підприємств як певної організаційно-правової форми юридичної особи з визначальною особливістю (діяльність на основі приватної власності) та їх засновників фактично не врегульований законодавством України. Виключною правовою проблемою є правове регулювання спадкування часток (вкладів, внесків) статутного капіталу приватного підприємства, заснованого на приватній власності декількох осіб, і статутний капітал якого поділений між учасниками на частки. Крім того, такою проблемою є можливість застосування законодавства, що регулює питання вступу спадкоємця до складу учасників господарського товариства, до правовідносин прийняття спадкоємця до складу засновників приватного підприємства.

11.2. Виключна правова проблема стосується таких питань:

11.2.1. Чи поширюються на приватні підприємства положення норм закону, якими регламентована діяльність господарських товариств?

11.2.2. Чи стає спадкоємець померлого засновника засновником приватного підприємства в силу отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки в статутному капіталі? Чи додатково необхідно отримати згоду інших засновників цього підприємства на прийняття такого спадкоємця до числа засновників?

11.2.3. Чи достатньо спадкоємцям для вступу до складу засновників приватного підприємства прийняття у спадщину частки у статутному капіталі такого підприємства, що засвідчує свідоцтво про право на спадщину, в якому, зокрема, вказано і про спадкування права участі у підприємстві?

(2.1) Чи застосовні до ПП Агрофірма «Славутич» приписи законодавства про товариства з обмеженою відповідальністю?

37. Велика Палата Верховного Суду загалом погоджується з тим, що стосовно ПП Агрофірма «Славутич» слід застосовувати приписи, які регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, але з інших причин. Станом на час створення Агрофірми «Славутич» (24 лютого 1998 року) ЦК і ГК України ще не набрали чинності. Тому помилковим є застосування приписів цих актів до визначення організаційно-правової форми вказаної юридичної особи.

50. Встановлені судами попередніх інстанцій положення установчих документів Агрофірми «Славутич» спростовують можливість застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та вказують на те, що Агрофірма «Славутич» була створена і діяла на час смерті одного із її засновників як господарське товариство, яке Закон № 887-ХІІ в редакції, чинній з 28 лютого 1998 року визначав одним із різновидів підприємств.

51. Встановлені судами попередніх інстанцій положення установчого договору про розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків вказують на те, що Агрофірма «Славутич» не є акціонерним товариством, товариством з додатковою відповідальністю, повним або командитним товариством. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Агрофірма «Славутич» створювалася як товариство з обмеженою відповідальністю.

56. Отже, оскільки Агрофірма «Славутич» створювалася як товариство з обмеженою відповідальністю, то спірні правовідносини регулюються нормами права, що регламентують діяльність саме цього виду господарських товариств. З наведених міркувань Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки судів першої й апеляційної інстанції про поширення на відносини, які стосуються виникнення, зміни та припинення прав на частки у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» за аналогією приписів ЦК, ГК України та Закону № 1576-ХІІ , які фактично підтримує ОСОБА_8 у касаційній скарзі.

(2.2) Чи набули позивачки статус учасника ПП Агрофірма «Славутич»?

81. Оскільки ОСОБА_6 володів 40 % статутного фонду, а кількість голосів, яка припадала на частку ОСОБА_7 становила 60 %, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, а також відповідними доводами ОСОБА_1 та ПП Агрофірма «Славутич» про те, що позивачки не набули статусу учасників цього підприємства. За відсутності у ОСОБА_6 достатньої кількості голосів він не міг одноособово скликати загальні збори ПП Агрофірма «Славутич» та відмовити спадкоємцям ОСОБА_7 у праві вступу до складу учасників цього підприємства.

82. Наявність у позивачок прав учасників ПП Агрофірма «Славутич» зумовлене не фактом внесення відомостей про них у ЄДР як про засновників цього підприємства на підставі рішення загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич» від 10 жовтня 2017 року, оформлених протоколом № 1, які провели позивачки, а сукупністю наведених вище обставин. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про вирішальне значення цієї державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу для висновку про набуття позивачками статусу учасників підприємства та доводи ПП Агрофірма «Славутич» про незаконність таких реєстраційних дій.

91. … Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики з питання набуття спадкоємцями учасника товариства з обмеженою відповідальністю права участі у ньому відступає від … висновку, сформульованого в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 листопада 2019 року у справі № 927/242/19 (пункт 43) і від 8 серпня 2018 року у справі № 911/3215/17:

91.1. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця приймають більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

91.2. Єдиний учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому.

(2.3) Чи є підстави визнати недійсними оскаржені рішення зборів ПП Агрофірма «Славутич»?

96. Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.33)).

97. Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (див. постанову від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17).

100. Враховуючи те, що ОСОБА_6 , маючи частку у розмірі 40 % статутного капіталу, не міг скликати загальні збори та відмовити позивачкам у вступі до складу учасників ПП Агрофірма «Славутич», прийняті ним на цих зборах рішення від 2 січня 2018 року, оформлені протоколом № 1, слід визнати недійсними.

101. Як встановили суди попередніх інстанцій, на зборах засновників, що відбулися 19 травня 2018 року, за участі ОСОБА_6 були прийняті такі рішення: 1) включити до складу засновників підприємства ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 100 %, що у грошовому еквіваленті становить 34 000 грн; 2) виключити зі складу засновників ПП Агрофірма «Славутич» ОСОБА_6 ; 3) з 19 травня 2018 року за власним бажанням згідно з поданою заявою звільнити з посади директора підприємства ОСОБА_6 ; 4) з 22 травня 2018 року призначити ОСОБА_1 новим директором підприємства; 5) внести відповідні зміни та затвердити статут ПП Агрофірма «Славутич», виклавши його у новій редакції, а також уповноважити засновника ОСОБА_1 підписати цю редакцію статуту; 6) доручити директору або уповноваженим ним особам бути представниками від імені підприємства для здійснення державної реєстрації відповідних змін в органах державної влади/місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

102. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що, приймаючи рішення з питань порядку денного означених зборів засновників, ОСОБА_6 вважав, що є власником 100 % статутного капіталу ПП Агрофірма «Славутич», хоча позивачки не реалізували набуте в порядку спадкування після померлого ОСОБА_7 право на частку в статутному капіталі підприємства. Це на судовому засіданні підтвердив представник ПП Агрофірма «Славутич» і ОСОБА_1 .

103. Велика Палата Верховного Суду вважає, що дії ОСОБА_6 з привласнення частки ОСОБА_7 у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич», а також подальше відчуження цієї частки на користь ОСОБА_1 без урахування майнових інтересів позивачок є недобросовісними. Тому рішення від 2 січня 2018 року та від 19 травня 2018 року слід визнати недійсними через порушення порядку проведення зборів учасників ПП Агрофірма «Славутич» (розпорядження одним із учасників підприємства часткою в статутному капіталі, що йому не належала та проведення зборів за відсутності кворуму).

(2.4) Чи є підстави визнати недійсними оскаржені редакції статуту ПП Агрофірма «Славутич»?

111.3. Наказом № 2870/5 скасовано реєстраційні дії у ЄДР, вчинені стосовно ПП «Агрофірма Славутич»:

111.3.1. 3 січня 2018 року - державним реєстратором КП «Реєстратор» Голубєвою Л. В. за № 15611050018000555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи»;

111.3.2. 6 червня 2018 року - державним реєстратором КП «Центр реєстрації» Мурзенком А. В. за № 15611050020000555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та № 15611070021000555 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

111.4. Наказом Міністерства юстиції України від 17 грудня 2018 року № 3955/5 скасовано реєстраційні дії, вчинені у ЄДР стосовно ПП Агрофірма «Славутич»:

111.4.1. 13 вересня 2018 року - державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачовим Віктором Анатолійовичем за № 15619980030000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», № 156199800320000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)».

111.4.2. 24 вересня 2018 року - державним реєстратором Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Єлісєєвим Антоном Олексійовичем за № 15619980043000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», № 15619980044000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», № 15619980045000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» та № 15619980046000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)».

112. Вказані Накази Міністерства юстиції України є чинними і в судовому порядку не скасовані.

(2.5) Чи можна визнати нікчемним договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич»?

124. Оскільки договір купівлі-продажу укладений без урахування інтересів спадкоємців померлого ОСОБА_7 , спрямований на незаконне заволодіння часткою останнього у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич», цей договір в частині умов про розпорядження ОСОБА_6 часткою у статутному капіталі підприємства, яку успадкували зокрема позивачки (60% статутного капіталу), згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним. ОСОБА_1 не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_6 , в якого придбав 100 % статутного капіталу ПП Агрофірма «Славутич», замість можливих 40 %. Визнання ОСОБА_6 позовної вимоги про визнання нікчемним спірного договору купівлі-продажу не впливає на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду".

Суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту у даній справі не є ефективним з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, які наразі зроблено вже після постановлення Мін`юстом спірних наказів від 05.09.2018, від 17.12.2018 за результатом розгляду скарг на реєстраційні дії, вчинені на підставі рішень загальних зборів учасників ПП Агрофірма "Славутич", оформлених протоколом № 1 від 02.01.2018, та рішень зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" № 3 від 19.05.2018, які визнані недійсними вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021.

Отже, наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування Наказів Міністерства юстиції України № 2870/5 від 05.09.2018, № 3955/5 від 17.12.2018.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом, проте висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві (у новій редакції № б/н від 14.02.2024) зазначив, що на момент подачі даної позовної заяви позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 056,00 грн (платіжна інструкція № ПН418 від 14.02.2024). Позивач також зазначив, що у разі понесення інших судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, про це ним буде заявлено додатково у встановленому законом порядку. За подання заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 514,00 грн (платіжна інструкція № ПН3030680 від 06.03.2024).

Відповідачем не подано попереднього розрахунку суми судових витрат у порядку ст. 124 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.06.2024

Суддя Оксана ГУМЕГА