Справа № 357/16040/23

Провадження № 2/357/1066/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа», третя особа: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Малиневського Павла Петровича, через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання умов договору про спільну діяльність № 200819 від 20.08.2019 за період з 10.12.2022 по 10.12.2023 в розмірі 872 630 грн., моральну шкоду в розмірі 109 650 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 20.08.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ТОВ ВПФ «Біла Вежа» договір про спільну діяльність № 200819, згідно з умовами якого товариство взяло на себе зобов`язання виконати увесь комплекс робіт по групі зблокованих будинків для довгострокового відпочинку та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 31.05.2020. Зі свого боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли на себе зобов`язання сплатити на користь товариства 629 250 грн. (еквівалент 25 000 доларів США) під час підписання договору, 50 340 грн. (2 000 доларів США) не пізніше 20.09.2019, 50 340 грн. (2 000 доларів США) не пізніше 20.10.2019, 50 340 грн. (2 000 доларів США) не пізніше 20.11.2019, 50 340 грн. (2 000 доларів США) не пізніше 20.12.2019, 50 340 грн. (2 000 доларів США) не пізніше 20.01.2020, а залишок коштів у розмірі 50 340 грн. (2 000 доларів США) та остаточний розрахунок здійснити під час отримання права власності, після підписання оглядового акту приміщення. В день підписання договору відповідачу сплачено 629 250 грн. та в подальшому було сплачено грошові кошти у розмірі: 12.09.2019 - 49 600 грн., 07.10.2019 49 220 грн., 06.11.2019 49 440 грн., 18.12.2019 46 940 грн., 17.01.2020 48 180 грн., загалом у розмірі 872 630 грн. (еквівалент 35 000 доларів США). Тобто, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої зобов`язання виконали своєчасно та у повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов`язання не виконав, будівництво об`єкта нерухомості не здійснив, проектно-кошторисною документацією будівництво об`єкта не забезпечив, будівельні роботи та обладнання систем електропостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання і водовідведення не розпочав, в експлуатацію об`єкт будівництва не ввів, приміщення та оглядовий акт на підписання не передав, у зв`язку з чим позбавив споживачів підстав для здійснення остаточної оплати та своєчасного отримання права власності, тому позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Вказано, що розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором за період з 10.12.2022 по 10.12.2023 складає (872 630 грн вартість послуги з будівництва приміщень * 0,03 відсоток пені * 365 кількість днів) = 9 555 298,5 грн., однак просить стягнути пеню у розмірі 872 630 грн, що відповідає вартості послуг. Крім того, позивач вказує, що невиконання договору, що є предметом даного позову, завдає їй як значних матеріальних збитків, так і наносить суттєвої моральної шкоди, порушує право власності, що виявляється у відчуттях несправедливості й образи, неможливості реалізації своїх бажань, занепокоєння, стресу, розчарування, тривалій невизначеності та інших негативних переживаннях, які оцінено в розмірі 109 650 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

20.12.2023 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні та призначено розгляд справи 05.02.2024.

05.02.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Малиневський П.П., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з клопотанням про залучення її до участі у справі в якості другого позивача, з підстав того, що вона є інвестором-2 за договором про спільну діяльність № 200819 від 20.08.2019, за яким товариство взяло на себе зобов`язання на власний ризик, за кошти інвесторів, виконати увесь комплекс робіт по групі зблокованих будинків для довгострокового відпочинку та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 31.05.2020 ввести об`єкт в експлуатацію та передати інвесторам житлове (ві) приміщення, які визначені сторонами в додатку № 1 до договору. При цьому, на переконання заявника, даний позов був пред`явлений спільно кількома позивачами, про що свідчить надання суду доказів направлення відповідачу копії позовної заяви, у якій вказано двох позивачів, підстави та предмет позову стосуються двох позивачів, повноваження адвокату на подачу цієї позовної заяви надали обидва позивачі, але через те, що на момент подачі позовної заяви підсистема «Електронний суд» не передбачала можливості одночасного зазначення кількох позивачів, наразі у матеріалах справи значиться лише один позивач ОСОБА_1 .

05.02.2024 в судовому засіданні суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про залучення другого позивача - ОСОБА_2 , з підстав відсутності процесуальних норм для проведення такої дії.

06.02.2024 на адресу суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання умов договору про спільну діяльність № 200819 від 20.08.2019 за період з 10.12.2022 по 10.12.2023 у розмірі 872 630 грн. та моральну шкоду у розмірі 109 650 грн.

18.03.2024 ухвалою суду задоволено заяву представника позивача, прийнято заяву позивача про зміну предмета позову, залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.03.2024 на адресу суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи за юридичною адресою, отримавши копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками, з відзивом (запереченнями) на позов до суду не звертався, тому суд ухвалив провести у справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа», ОСОБА_1 (інвестор 1) та ОСОБА_2 (інвестор 2) укладено договір про спільну діяльність № 200819.

Згідно з пп. 1.1.-1.3 договору, він є змішаним, містить елементи інвестиційного договору та договору підряду на будівництво, а також містить усі інші істотні умови, відносно яких, за згодою сторін, досягнуто згоду. Компанія зобов`язується на свій ризик, за кошти інвесторів виконати увесь комплекс робіт по групі зблокованих будинків для довгострокового відпочинку та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ввести об`єкт в експлуатацію та передати інвестору житлове (ві) приміщення, які визначені сторонами в додатку № 1 до договору. В поняття об`єкт нерухомості, згідно з цим договором, крім самого об`єкту нерухомості входять також системи електропостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, будь-які інженерні та інші комунікації, якими обладнаний об`єкт, що забезпечує можливість використання об`єкту нерухомості за призначенням. Вимоги інвестора щодо об`єкта нерухомості, строки, кошториси будівництва та інші умови визначаються в додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору оформлення права власності інвестору на об`єкт будівництва здійснюється забудовником до 31.05.2020 за умови виконання інвестором п. 3.1. даного договору, тобто у разі сплати інвестором коштів відповідно до графіка фінансування будівництва, який є додатком № 2.

Згідно з п. 4.1. договору запланований термін введення в експлуатацію об`єкта нерухомості разом з усіма видами робіт 31.05.2020 року.

За умовами додатку № 1 до даного договору, сторони погодили наступні специфікації об`єкту нерухомості: місце знаходження об`єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , загальна площа об`єкта нерухомості повинна становити 198 кв.м. Попередня вартість площі об`єкта нерухомості на час закінчення виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомості (додаток № 1), що планується збудувати становить: 931 290 грн. за 198 кв.м.

Відповідно до додатку № 2 до даного договору, сума договору про спільну діяльність № 200819 від 20.09.2019 становить 931 290 грн., станом на 20.08.2019 по ринковому курсу 37 000 доларів США. Під час підписання договору інвестор сплачує компанії грошові кошти в сумі 629 250 грн. (25 000 доларів США по ринковому курсу на 20.08.2019 25,17 грн.), не пізніше 20.09.2019 - 50 340 грн. (2 000 доларів США), не пізніше 20.10.2019 - 50 340 грн. (2 000 доларів США), не пізніше 20.11.2019 - 50 340 грн. (2 000 доларів США), не пізніше 20.12.2019 - 50 340 грн. (2 000 доларів США), не пізніше 20.01.2020 - 50 340 грн. (2 000 доларів США), а залишок коштів у розмірі 50 340 грн. (2 000 доларів США) та остаточний розрахунок здійснити під час отримання права власності, після підписання оглядового акту приміщення, в якому буде вказана фактична площа об`єкта нерухомості та здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 31.05.2020.

Додатком № 3 до договору встановлено умови договору: зведення капітальної споруди без підвального приміщення та без обштукатурювання внутрішніх стін та прокладки внутрішніх комунікацій електро-, водопостачання, водовідведення; закриття віконних отворів та зовнішніх фасадних дверних отворів склопакетними конструкціями, тильних дверних отворів-металевими дверима згідно з проектом; підведення до об`єкту будівництва комунікацій електро-, водопостачання, водовідведення, опалення; ремонт території загального користування та облаштування прибудинкової території.

20.08.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виконання договору № 200819 від 20.08.2019 сплачено відповідачу 629 250 грн. та в подальшому: 12.09.2019 - 49 600 грн., 07.10.2019 49 220 грн., 06.11.2019 49 440 грн., 18.12.2019 46 940 грн., 17.01.2020 48 180 грн., загалом у розмірі 872 630 грн., що підтверджується копіями квитанцій.

Представник позивача 06.12.2023 звертався до відповідача з претензією № 06/12-2 щодо врегулювання спору в добровільному порядку.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ); робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачв».

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 883 ЦК України передбачено відповідальність підрядника. Так, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Неустойкою, (штрафом, пенею), згідно зі статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку, відповідно до статті 550 ЦК України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проценти на неустойку не нараховуються.

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Предметом неустойки, згідно зі статтею 551 ЦК України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата (передання) неустойки, відповідно до статті 552 ЦК України, не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України).

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним (частина третя статті 614 ЦК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладанні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно. Проте свобода у визначенні обсягу договірної відповідальності не безмежна, оскільки законодавець встановлює межі саморегулювання, гарантуючи охорону інтересів окремих учасників цивільного обороту (зокрема, споживачів) за допомогою встановлення імперативної заборони (ex ante). Тому правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне невиконання або неналежне виконання зобов`язання, є нікчемним. З урахуванням правил, закріплених в статті 217 ЦК, нікчемною буде лише та частина договору (його пункти), в якій передбачено про скасування або обмеження відповідальності. При цьому, це не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов про скасування або обмеження відповідальності за умисне порушення зобов`язання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина друга статті 551 ЦК України).

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17 (провадження № 14-319цс19) зроблено висновок, що «положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку зі несвоєчасною сплатою в повному обсязі плати за користування предметом оренди, зокрема за лютий-березень 2015 року в розмірі 41 тис. 920 грн, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання договору оренди за період з 01.09.2016 по 01.09.2017 в розмірі 153 тис. 08 грн (з розрахунку 1% від розміру боргу у сумі 41 тис. 920 грн за 365 днів прострочення). Отже, висновок суду про стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає можливим зменшити розмір пені до 40 тис. грн, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зроблено висновок, що: «відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. За таких обставин висновки апеляційного суду у справі, яка розглядається, щодо визначення суми пені, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у гривні, є правильними. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц».

За таких обставин, суд вважає, що розмір пені, про стягнення якої просить позивач, значно перевищує розмір заподіяних їй збитків, а тому вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги та зменшити розмір пені до 436 315 грн., тобто до розміру половини вартості послуг з будівництва, які позивач як один із двох інвесторів сплатила на користь відповідача.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (п. 5.ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом - ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди.

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статі 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З приводу завдання моральної шкоди в розмірі 109 650 грн., позивачем зазначено, що внаслідок довготривалого невиконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач зазнала моральних страждань через порушення права власності, що виявляється у відчуттях несправедливості й образи, неможливості реалізації своїх бажань, занепокоєння, стресу, розчарування, тривалій невизначеності та інших негативних переживаннях.

Дійсно позивач, в результаті порушення її прав відповідачем щодо невиконання договору про спільну діяльність, має право на відшкодування моральної шкоди через душевні страждання.

Однак, на думку суду, розмір вказаної у позовній заяві моральної шкоди, є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020.

Враховуючи порушення відповідачем прав споживача на своєчасне виконання умов договору про спільну діяльність, тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнала позивач, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 5 000 грн.

За таких обставин, суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за невиконання зобов`язання в сумі 436 315 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Позивач згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судових витрат, суд вважає за доцільне стягнути із відповідача в дохід держави судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 4 413,15 грн., тобто 1% від розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання умов договору про спільну діяльність № 200819 від 20.08.2019 за період з 10.12.2022 по 10.12.2023 в розмірі 436 315 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» в дохід держави судовий збір в розмірі 4 413,15 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа», адреса: вул. Таращанська, буд. 191-А, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 20609631.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Оскільки в судовому засіданні підписано лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 26.06.2024.

Суддя А. Ю. Цуранов