СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Харків Справа №917/1735/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (вх.№394П від 13.02.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1735/23 (м. Полтава, суддя Ківшик О.В., повний текст рішення складено 24.01.2024)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз», м. Гадяч, Полтавська область,

до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. Полтава,

про стягнення 27 510,95 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 27 510,95 грн заподіяних збитків завданих позивачу внаслідок пошкодження 27.07.2023 підземного газопроводу ду-40 по вул. Вишневій в с.Рашківка Миргородського району, Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 відмовлено у задоволенні позову.

Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1735/23; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» задовольнити в повному обсязі, стягнути з АТ «Полтаваобленерго», код ЄДРПОУ 00131819, адреса місцезнаходження: 36022, м. Полтава, Подільський район, вул. Старий Поділ, буд. 5, на користь ПрАТ «Гадячгаз», код ЄДРПОУ 05524660, адреса місцезнаходження: 37300, Полтавська область м. Гадяч, вул. Будька, 26 А, в розмірі 27 510,95 грн понесених збитків, що складаються з: - 21 967,26 грн вартості об`єму витоку (витрати) природного газу через пошкоджений газопровід; - 5 543,69 грн вартості робіт з ремонту газопроводу; витрати по сплаті судового збору, понесені Позивачем при оскарженні судового рішення у даній справі та витрати у суді першої інстанції покласти на Відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги, Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» вказує про наступне:

- видача ліцензії уповноваженим на це державним органом підтверджує законність перебування у експлуатації газорозподільної системи на території здійснення господарської діяльності Позивача;

- АТ «Полтаваобленерго» здійснювало проведення земляних робіт на земельній ділянці комунальної форми власності, яка належить Рашівській територіальній громаді, без відповідного дозволу, в результаті чого порушило вимоги глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ та п. 1.34 глави 1 розділу V ПБСГ;

- посилання відповідача та суду першої інстанції на відсутність на кадастровій карті спірного газопроводу не узгоджується із положеннями п.п. 3, 4 Постанови КМУ «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану» №564 від 07 травня 2022 року;

- чинним законодавством обов`язок з виготовлення технічної документації із землеустрою та подання відомостей для внесення до Державного земельного кадастру, а також, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно покладено на розробника технічної документації із землеустрою, власника земельної ділянки або користувача. ПрАТ «Гадячгаз» не належить до жодної із зазначених категорій, а являється Оператором ГРМ;

- суд першої інстанції, заперечуючи доводи ПрАТ «Гадячгаз» щодо достовірності паспорту повітряної лінії електропередачі, в оскаржуваному рішенні надає оцінку документам, які відсутні у матеріалах справи, а саме статуту АТ «Полтаваобленерго», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 17.04.2019 протокол №21;

- АТ «Полтаваобленерго» перед початком проведення земляних робіт зі встановлення електроопор в межах населеного пункту вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського р-ну Полтавської обл., зобов`язане отримати також дозвіл від органу місцевого самоврядування, якому б мало передувати письмове погодження з ПрАТ «Гадячгаз»;

- матеріали справи не містять жодних доказів того, що АТ «Полтаваобленерго» виконувало планові, регламентні роботи по капітальному ремонту, згідно затверджених графіків на повітряній лінії електропередач ПЛ-04кВ Л-1 від трансформаторної підстанції (ТП) № 414 в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій, відстань від розподільного газопроводу до підземних частин опор якої складає 0,17 метра;

- наданий відповідачем паспорт не є затвердженим робочим проектом повітряної лінії, має численні виправлення, не містить точної дати його складання, зазначення посад осіб, що його склали та перевірили, роздрукований поверх іншого документу, а також є внутрішнім документом відповідача, що в цілому ставить під сумнів його достовірність. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків виключно із наданого відповідачем паспорту повітряної лінії;

- факт неправомірної поведінки при проведенні робіт по заміні електроопор 27.07.2023 АТ «Полтаваобленерго» не спростувало, доказів на підтвердження відсутності вини відповідача в таких діях не надало;

- розмір майнової шкоди підтверджено належними доказами, що містяться в матеріалах справи; відповідачем жодних заперечень щодо розміру завданої шкоди не заявлено.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.01.2024 для розгляду справи №917/1735/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (вх.№394П від 13.02.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1735/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1735/23.

Від Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2887 від 27.02.2024), в якому просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1735/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі № 917/1735/23 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу АТ «Полтаваобленерго» вказує про наступне:

- позивачем не доведено, що документація із землеустрою з дати надання земельної ділянки для будівництва об`єкта ГРМ містить інформацію про охоронну зону об`єкта ГРМ газопроводу середнього тиску ду-40 вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області, збудованого за рахунок членів кооперативу «Вишня» та переданого у власність ВАТ «Гадячгаз» для подальшого обслуговування (рішення Гадяцької сільської ради Гадяцького району, Полтавської області від 28.12.2003);

- матеріали справи не місять доказів щодо обізнаності відповідача про прокладення в охоронній зоні об`єкта енергетики - повітряної лінії електропередачі ПЛ-04кВ в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій газопроводу середнього тиску ду-40, та погодження проведення земляних робіт та робіт з порушення благоустрою в охоронній зоні;

- заборона щодо виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 метра без письмової згоди енергопідприємства, а також без присутності їх представника встановлена п. 9 Постанови Кабінету міністрів України від 04.03.1997 №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», яка була чинною на час прокладання газопроводу середнього тиску ду-40 вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області збудованого в 2003 році в межах охоронної зони об`єкту електроенергетики - повітряної лінії електропередачі ПЛ-04кВ в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневі;

- відстань від розподільного газопроводу в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій до підземних частин опор раніше збудованої повітряної лінії електропередачі ПЛ-04кВ Л-1 від трансформаторної підстанції (ТП)№414 (дата введення в експлуатацію 1968 рік) складає 0,17 метра, що підтверджує знаходження розподільного газопроводу в охоронній зоні електричних мереж та, в силу вимог Закону №2480-VI, не потребує отримання дозволу на проведення земляних робіт на землі спеціальної зони об`єкта енергетики;

- позивачем не доведено протиправної поведінки АТ «Полтаваобленерго» при виконанні планових, регламентних робіт по капітальному ремонту, згідно затверджених графіків на повітряній лінії електропередач ПЛ-04кВ Л-1 від трансформаторної підстанції (ТП)№414 в с.Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою;

- матеріалами справи також не доведено вини відповідача, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що АТ «Полтаваобленерго» знало про наявність прокладення газопроводу середнього тиску ду-40 вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області в спеціальній охоронній зоні об`єкта енергетики - повітряної лінії електропередачі низької напруги ПЛ-04кВ;

- матеріалами справи підтверджено, що газопровід середнього тиску ду-40 по вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області збудований за рахунок членів кооперативу «Вишня» та переданий у власність ВАТ «Гадячгаз» для подальшого обслуговування (рішення Гадяцької сільської ради Гадяцьйого району, Полтавської області від 28.12.2003), побудовано в зоні земель спеціальних зон об`єктів енергетики повітряної лінії електропередачі низької напруги ПЛ-04кВ, побудованої в 1968 році;

01.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1735/23 (вх.№3103).

Від Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» надійшли додаткові пояснення (вх.№3159 від 04.03.2024), в яких просить задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі № 917/1735/23.

Від АТ «Полтаваобленерго» надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх.№3282 від 05.03.2024), в яких просить залишити без розгляду додаткові пояснення ПрАТ «Гадячгаз».

Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження вручена сторонам в електронних кабінетах системи «Електронний Суд» 22.02.2024.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу в зоні ліцензійної діяльності, згідно з Постановою НКРЕКП від 15.06.2017 №775 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ГАДЯЧГАЗ» (з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 16.12.2020 №2510), якою Товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м. Гадяч та сіл Біленченківка, Великі Будища, Бобрик, Бакути, Бухалове, Бутовичеське, Березова Лука, Лихопілля, Мелешки, Броварки, Бірки (Краснолуцька сільська об`єднана ТГ), Вечірчине, Вельбівка, Запільське (Великобудищанська сільська об`єднана ТГ), Веприк, Вирішальне (Сергіївська сільська об?єднана ТГ), Воронівщина, Велике, Андріяшівка, Ветхалівка, Веселе, Венеславівка, Глибока Долина, Гречанівка, Дучинці, Степове, Книшівка, Красна Лука, Качанове, Круглик, Кіблицьке, Сергіївка, Кияшківське, Київське, Коновалове, Лютенька, Лисівка, Лободине, Морозівщина (Великобудищанська сільська об?єднана ТГ), Мартинівка, Могиланів, Млин (Лютенська ТГ), Мала Побиванка, Максимівка, Малі Будища, Миколаївка, Новоселівка, Осняги, Островерхівка, Петрівка-Роменська, Плішивець, Писарівщина (Гадяцька міська об`єднана ТГ), Пирятиншина, Розбитівка, Римарівка, Рашівка, Ручки (Негрівсько-Роменська сільська об?єднана ТГ), Дачне, Сари, Степаненки, Середняки, Соснівка (Лютенська ТГ), Сватки, Тимофіівка, Тепле, Харківці (Гадяцька міська об`єднана ТГ), Хітці, Ціпки, Шадурка, Чернече, Червоний Кут, Педоричі Миргородського району Полтавської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Позивача.

27.07.2023 об 11.43 год на аварійно-диспетчерську службу ПрАТ «Гадячгаз» за номером « 104» надійшло повідомлення він представників Миргородської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» про пошкодження підземного газопроводу під час проведення земляних робіт, що знаходяться по вул. Вишневій в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області.

На місці виникнення аварійної ситуації представниками Позивача за участю представника органу місцевого самоврядування, а також за участі представника Гадяцької дільниці Миргородської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» - майстра Кацюби О.Ф. 27.07.2023 складено Акт.

Згідно Акту, представниками ПрАТ «Гадячгаз» за участю представинк «Полтаваобленерго» та старости Рашівського старостинського округу Грінька Р.М. проведено обстеження підземного розподільного газопроводу середнього тиску с. Рашівка по вул. Вишнева, та встановлено, що АТ «Полтаваобленерго» виконувало, земляні роботи в межах охоронних зон ГРМ без попереднього погодження з газорозподільним підприємством ПрАТ «Гадячгаз», чим порушено п. 7 гл. 4 розділ ІІІ Кодексу ГРМ, внаслідок чого спричинено механічне пошкодження газопроводу середнього тиску.

Роботи виконувались землерийною технікою АТ «Полтаваобленерго» ХТЗ 150 К, державний номер НОМЕР_1 . Розмір ділянки пошкодженого газопроводу становить 40 мм діаметром, 15 см довжиною та 3 см шириною, тиск в системі 2.2 кг/см. кв. Витік тазу ліквідовано працівниками Оператора ГРМ о 12 год. 53 хв.

Також, представниками Оператора ГРМ складено Технічний акт обстеження газопроводу від 27.07.2023. Згідно Технічного акту, внаслідок пошкодження підземного газопроводу ду-40 по вул. Вишневій в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області в газопроводі утворився отвір діаметром 40 мм та відбувся витік природного газу, який тривав з 11:43 год 27.07.2023 року до 12:53 годин 27.07.2023.

Відповідно до листа Лютенської сільської ради від 09.08.2023 №02.2/01-21/824, 27.07.2023 представниками Гадяцької дільниці Миргородської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» без погодження проводились роботи на території с. Рашівка Миргородського району Полтавської області, внаслідок проведення земельних робіт пошкоджено підземний газопровід по вул. Вишневій в с. Рашівка.

Підземний газопровід середнього тиску ду-40 вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області знаходиться на балансі ПрАТ «Гадячгаз».

На підтвердження Позивач надав рішення Рашівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 28 грудня 2003 року №73, Акт прийому та передачі основних фондів від 28 грудня 2003 року та інвентарну картку обліку основних засобів.

Відповідач перед проведенням земляних робіт не звертався до Позивача, та, відповідно не отримував письмового погодження від ПрАТ «Гадячгаз» на проведення земляних робіт в охоронній зоні ГРМ. Представники Оператора ГРМ не були присутніми під час проведення 27.07.2023 Відповідачем земляних робіт по вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області.

Форма власності земельної ділянки, що знаходиться по вул. Вишневій в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області на якій відбулось пошкодження підземного газопроводу є комунальною, яка належить Рашівській територіальній громаді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на частину 2 статті 1166 ЦК України та робить розрахунок збитків, які були йому завдані внаслідок пошкодження відповідачем підземного газопроводу вартість об`єму витоку (витрати) природного газу внаслідок пошкодження газопроводу в розмірі 21967,27 грн, вартість ремонту газопроводу в розмірі 5343,69 грн.

ПрАТ «Гадячгаз» листом №1632/991/02 від 22.08.2023 звернулося до АТ «Полтаваобленерго» та до Миргородської об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» з пропозицією оплати рахунків №1122 від 01.08.2023 на суму 5543,69 грн та №1113 від 01.08.2023 на суму 21967,26 грн, проте відповідачем вони сплачені не були.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено протиправної поведінки АТ «Полтаваобленерго» при виконанні планових, регламентних робіт по капітальному ремонту, згідно затверджених графіків на повітряній лінії електропередач ПЛ-04кВ Л-1 від трансформаторної підстанції (ТП)№414 в с.Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Суд вказав, що матеріалами справи також не доведено вини відповідача, оскільки відсутні докази про підтвердження того, що АТ «Полтаваобленерго» знало про наявність прокладення газопроводу середнього тиску ду-40 вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області в спеціальній охоронній зоні об`єкта енергетики - повітряної лінії електропередачі низької напруги ПЛ-04кВ. Судом встановлено, що газопровід середнього тиску ду-40 по вул.Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області збудований за рахунок членів кооперативу «Вишня» та переданий у власність ВАТ «Гадячгаз» для подальшого обслуговування (рішення Гадяцької сільської ради Гадяцьйого району, Полтавської області від 28.12.2003), побудовано в зоні земель спеціальних зон об`єктів енергетики повітряної лінії електропередачі низької напруги ПЛ-04кВ, побудованої в 1968 році. При цьому, судом відхилено заперечення позивача щодо достовірності паспорту повітряної лінії електропередачі. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статтею 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків.

За змістом положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України доведення відсутності вини у спричиненні шкоди покладено на відповідача.

Для застосування міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285; ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання, які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 15.11.2018 №305.

Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Враховуючи вищевикладене, Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз», відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу», є Оператором ГРМ, який зобов`язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах визначеної території.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 глави І Кодексу газорозподільних систем (далі - КГС) Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператор ГРМ (пункт 1 розділу 1 глави ІІІ КГС).

Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (пункт 4 розділу 1 глави ІІІ КГС).

Главою 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем, визначено порядок проведення земляних робіт у охоронній зоні об`єктів газорозподільної системи (об`єктів ГРМ), а саме:

Охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж (пункт 1).

Оператори ГРМ мають право на отримання відповідно до чинного законодавства від органів, що здійснюють ведення державного земельного кадастру, державну реєстрацію прав на нерухоме чи інше майно, інформації про власників, користувачів об`єктів нерухомого та іншого майна, кадастрові номери земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон об`єктів ГРМ (пункт 2).

Охоронні зони об`єктів ГРМ зазначаються в документації із землеустрою з дати надання земельної ділянки для будівництва об`єкта ГРМ (пункт 3).

Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ (пункт 4).

Земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу (пункт 5).

Проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ (пункт 7).

Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Видача погодження Оператора ГРМ, його переоформлення, видача дубліката та його анулювання здійснюються на безоплатній основі.

Оператор ГРМ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації письмового звернення юридичної чи фізичної особи або фізичної особи - підприємця щодо погодження проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ має надати письмове погодження або письмову обґрунтовану відмову. Письмове погодження надається на безоплатній основі.

Погодження має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та/або земляних робіт, а також схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо) (пункт 8).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці для отримання погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати Оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (пункт 9).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці, які отримали письмове погодження Оператора ГРМ, зобов`язані керуватися порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт і дотримуватись умов їх виконання з урахуванням вимог письмового погодження Оператора ГРМ (пункт 10).

Письмове погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в Оператора ГРМ протягом строку, визначеного законодавством (пункт 11).

Дозвіл на порушення об`єктів благоустрою видається відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт (пункт 13).

Підставою для отримання дозволу на порушення благоустрою для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні є письмове погодження, видане Оператором ГРМ відповідно до вимог цієї глави (пункт 14).

До початку ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні наказом організації, що проводить роботи, з числа фахівців призначається особа, відповідальна за проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт (керівник робіт) (пункт 15).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника Оператора ГРМ щодо проведення робіт (пункт 16).

Фізична особа або персонал юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, повинні бути ознайомлені (проінструктовані) представником Оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні (пункт 17).

Межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за №674/27119 (далі - ПБСГ) (пункт 18).

Згідно із пунктом 2.1 розділу II ПБСГ, охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільчих газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

З метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових (пункт 1.12. глави 1 розділу V ПБСГ).

Відповідно до п. 1 глави 4 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж.

Згідно із пунктом 1.34 глави 1 розділу V ПБСГ, перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов`язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.

Отже, виконання земляних робіт в охоронній зоні газопроводу можливе за умов: отримання дозволу, повідомлення представника Оператора ГРМ не пізніше ніж за добу до початку робіт, виявлення фактичного місця розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.

Як зазначалось вище, 27.07.2023 під час проведення планових, регламентних робіт по капітальному ремонту на повітряній лінії електропередач в с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій землерийною технікою АТ «Полтаваобленерго» пошкоджено підземний газопровід середнього тиску ду-40 вул. Вишневій в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області.

Факт пошкодження вищевказаного газопроводу АТ «Полтаваобленерго» визнається обома сторонами та не потребує доказування в силу положень ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач зазначає, що відповідач проводив земляні роботи в охоронній зоні газопроводу без повідомлення та присутності представника позивача, а також без отримання дозволу на проведення земляних робіт в охоронній зоні всупереч п. 7-8 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, що спричинило шкоду ПрАТ «Гадячгаз».

При цьому, із вищезазначених нормативних положень вбачається, що обмеження щодо проведення земляних робіт, зокрема, необхідність отримання дозволу від оператора ГРМ, визначеного главою 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, зводяться до виконання таких робіт саме в охоронній зоні газопроводу.

Разом з цим, згідно пояснень АТ «Полтаваобленерго» йому не було відомо про наявність газопроводу середнього тиску у місці здійснення земляних робіт відповідачем.

Частинами 1-3 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором. Оператор ГРМ забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ.

За правилами пункту 1 глави 1 розділу IV Кодексу ГРМ Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво), включаючи нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення, об`єктів газорозподільної системи, що знаходяться в його власності або користуванні, у тому числі на правах господарського відання, користування чи експлуатації

Метою встановлення охоронної зони є створення нормальних умов для роботи газопроводу, його регулярного обслуговування, збереження цілісності, а також мінімізація наслідків можливих аварій.

Пунктом 7.23 Державних будівельним нормам України «Газопостачання» ДБН В.2.5.-20:2018 встановлено, що траси підземних газопроводів повинні бути відмічені табличками-покажчиками. Покажчики встановлюються:

1) на прямих ділянках траси газопроводу на відстані прямої видимості не більше 200 м один від одного на території населених пунктів і не більше ніж через 500 м за межами населених пунктів (з урахуванням покажчиків, встановлених у місцях розташування споруд, поворотів і відгалужень газопроводів);

2) у місцях перетину траси газопроводу з межами земельних ділянок власників, орендарів, землевласників та землекористувачів;

3) у місцях повороту траси газопроводу;

4) у місцях переходу газопроводу через судноплавні і несудноплавні водотоки, у тому числі канали, яри. Місця перетину газопроводів з судноплавними і сплавними річками, а також каналами позначаються на берегах сигнальними знаками;

4) у місцях переходу через автомобільні і залізничні дороги (необхідність встановлення покажчиків вирішується за погодженням з організацією, що видає технічні умови на перехід газопроводу через автомобільні і залізничні дороги);

5) у місцях відгалужень поліетиленових газопроводів і нерознімних з`єднань поліетиленових газопроводів зі сталевими.

На сталевих газопроводах між населеними пунктами допускається використовувати як орієнтирні стовпчики контрольно-вимірювальні пункти (далі - КВП) та контрольні трубки (далі - КТ).

Позначення трас поліетиленових газопроводів із застосуванням проводів або поліетиленових стрічок виконується згідно з ДБН В.2.5-41 (п.7.24)

Орієнтирні стовпчики на поліетиленових газопроводах повинні установлюватися на відстані 1 м від осі газопроводів, справа по ходу газу.

Отже, вищевказаними положеннями законодавства встановлено, що в зоні знаходження підземного газопроводу повинні міститись розпізнавальні та сигнальні знаки, таблички-покажчики, орієнтирні стовпчики, тощо, метою встановлення яких є інформування фізичних та юридичних осіб про наявність підземного газопроводу у відповідній місцевості.

У даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження позначення підземного газопроводу, з чого відповідач міг би дізнатися про наявність охоронної зони та вжити відповідних заходів щодо отримання дозволу з метою недопущення пошкодження такого газопроводу.

ПрАТ «Гадячгаз» зазначає, що вищезазначені положення ДБН не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки газопровід побудовано до набрання чинності відповідними нормами, а кодекс ГРМ не визначає таких вимог щодо позначення охоронної зони на місцевості.

При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що місцевість, де проводилися представниками відповідача земляні роботи із заміни опори лінії електропередач, відноситься до охоронної зони.

Крім того, АТ «Полтаваобленерго» наполягає, що воно керувалося землевпорядною документацією та виходило з того, що згідно із інформацією зазначеною в Державному земельному кадастрі відомості про обмеження у використанні земельної ділянки с. Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 №1051 не зареєстровані.

Суд враховує пояснення апелянта щодо обмеженого доступу до Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану та обставини того, що обов`язок з виготовлення технічної документації із землеустрою та подання відомостей для внесення до Державного земельного кадастру, а також, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, покладено на розробника технічної документації із землеустрою, власника земельної ділянки або користувача, яким ПрАТ «Гадячгаз» не є. Водночас, такі доводи не можуть підтверджувати наявність протиправної поведінки відповідача при здійсненні земляних робіт.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено вжиття належних заходів щодо охорони земель, зокрема, в частині позначення газопроводу на місцевості, не надано інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чи будь-яких інших належних та допустимих доказів з яких відповідач міг та повинен був дізнатися про наявність охоронної зони у місці проведення земляних робіт. ПрАТ «Гадячгаз» не надано жодного належного доказу, що відповідач мав можливість встановити із землевпорядних документів наявність обмежень щодо користування вказаною земельною ділянкою, але знехтував своїми обов`язками.

Вказівка в Акті від 27.07.2023 про те, що працівниками АТ «Полтаваобленерго» виконувалися земляні роботи в межах охоронних зон ГРМ, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин, не може слугувати підставою для висновку про наявність такої охоронної зони та обізнаність відповідача про це.

Щодо посилання скаржника на необхідність отримання від виконавчого органу сільської ради дозволу на порушення об`єктів благоустрою, колегія суддів вказує про наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №870 затверджено Типовий порядок видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів (далі Типовий порядок).

Вказаний Типовий порядок встановлює процедуру видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою (далі - дозвіл) або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів.

Дія цього Типового порядку поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що здійснюють порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з проведенням земляних та/або ремонтних робіт (п.1,2 Типового порядку).

Додатком №3 до Типового порядку визначено Перелік земляних та/або ремонтних робіт, для проведення яких необхідно отримати дозвіл, такими роботами є:

1. Земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд.

2. Земляні або монтажні роботи, пов`язані з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ.

3. Роботи, пов`язані з порушенням благоустрою об`єктів зеленого господарства.

4. Роботи, пов`язані з інженерними вишукуваннями.

5. Роботи, пов`язані з археологічними дослідженнями.

6. Улаштування нових та/або заміна існуючих посадкових майданчиків для пасажирів міського громадського транспорту з встановленням навісу або павільйону.

7. Ремонт та/або улаштування майданчиків для паркування транспортних засобів, спортивних, дитячих та інших майданчиків.

8. Заміна пошкоджених та застарілих конструкцій опор, ліхтарів, освітлювальної арматури, тросів, розтяжок, кабелів, дротів, комунікаційної апаратури.

9. Прокладення, перекладення або заміна водостічних, водопровідних труб та водоприймальних колодязів.

10. Установлення нових, відновлення, ремонт та заміна існуючих малих архітектурних форм.

11.Відбудова, відновлення зруйнованих частин фундаментів пам`ятників, декоративних скульптур та композицій, елементів обладнання фонтанів та декоративних басейнів із заміною зношених труб та водопровідної арматури фонтанів тощо.

12. Установлення нових та/або ремонт і відбудова пошкоджених споруд і обладнання пляжів (гардеробів, камер схову, пунктів прокату пляжного інвентарю, туалетів, лав, грибків, навісів, альтанок тощо), спортивного та дитячого устаткування.

Таким чином, із вказаного Типового порядку вбачається, що у відповідача відсутній обов`язок із отримання дозволу від органу місцевого самоврядування на проведення земляних робіт, пов`язаних із плановими, регламентними роботами по капітальному ремонту повітряної лінії електропередачі (інженерних мереж).

Твердження апелянта про те, що відповідач повинен був виявити розумну обачність та знати, що по вулиці в населеному пункті, де розташовані газифіковані будинки, проходить газопровід та у зв`язку з цим проводити роботи із застереженням, зокрема, отримати відповідне погодження від ПрАТ «Гадячгаз», є необґрунтованими, не засновані на вимогах чинного законодавства та є власним тлумаченням позивача стосовно бажаної поведінки з боку відповідача.

Отримання відповідних дозволів на проведення земляних робіт як від операторів ГРМ, так і від органів місцевого самоврядування, вимагається не за фактом кожного виконання земляних робіт, а у чітко встановлених випадках із виключеннями, визначеними вищенаведеними нормативними положеннями.

Отже, доводи апелянта щодо вимог розумної обачності відповідача при проведенні земляних робіт не можуть бути підставою для стягнення з останнього завданої шкоди внаслідок пошкодження газопроводу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

З урахуванням викладеного, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності охоронної зони в місці пошкодження газопроводу, не доведено необхідність отримання дозволу на проведення земляних робіт відповідачем, не доведено обставин, за яких відповідач повинен був дізнатися про наявність охоронної зони, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено протиправної поведінки АТ «Полтаваобленерго» при виконанні планових, регламентних робіт по капітальному ремонту, згідно затверджених графіків на повітряній лінії електропередач ПЛ-04кВ Л-1 від трансформаторної підстанції (ТП)№414 в с.Рашівка, Миргородського району, Полтавської області по вул. Вишневій та причинного зв`язку між поведінкою відповідача та завданою шкодою.

Як вже зазначено раніше, з огляду на норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб, вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення для настання цивільно-правової відповідальності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилання сторін на практику судів апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Тобто, колегія суддів зазначає, що висновки щодо застосування норм права є обов`язковими у разі їх формулювання саме Верховним Судом як органом, який забезпечує сталість та єдність судової практики, у зв`язку з чим застосування практики суду першої інстанції або апеляційного суду не узгоджується із нормами чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, одночасно і процесуальне право, і обов`язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Разом із тим суддівський розсуд необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається. А тому висновки зроблені судами за інших фактичних обставин справи не можуть враховуватися судом.

У судових рішеннях, якими сторони обґрунтовують правильність своєї позиції, відмінні фактичні обставини справи із даною, а також наявна інша доказова база, на підтвердження доводів та заперечень учасників справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням вищенаведених обставин та доказів, з урахуванням стандарту доказування «баланс вірогідностей», колегія суддів зазначає про відсутність у діях відповідача підстав для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області 24.01.2024 у справі №917/1735/23 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 №3684-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 233, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1735/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.06.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян