ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. Справа№ 910/19970/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.06.2024 у справі №910/19970/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024, повний текст якого складений 29.03.2024,

у справі № 910/19970/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного підприємства «ГВМ-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе»

про стягнення заборгованості у розмірі 284 056,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 183 685,00 грн. за договором оренди транспортних засобів та самохідних механізмів з екіпажем № А-00061/2020 від 16.04.2020, інфляційних втрат в сумі 83 824,83 грн. та 3 % річних в сумі 16 546,54 грн.

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг у розмірі 183 685,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 83 824,83 грн., 3% річних у розмірі 16 546,54 грн. та судовий збір у розмірі 3 408,68 грн.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті виконаних позивачем за спірним договором робіт та наданого в оренду транспортного засобу, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення розмірах.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Також у апеляційній скарзі апелянт просив застосувати норми щодо пропуску строку позовної давності для звернення до суду відносно позивача.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а судом першої інстанції при ухваленні рішення були неповно та неправильно встановлені обставин, які мають значення для справи, неправильно надана оцінка та досліджені докази.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки прострочення обов`язку оплати послуг за актом приймання-передачі № 1 від 04.05.2020 виникло з 11.05.2020, а за актом приймання-передачі №2 від 14.05.2020 - з 21.05.2020, а відтак, враховуючи те, що згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності були продовжені на строк карантину та те, що постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, останнім днем для звернення до суду з вимогою про сплату заборгованості було 30.06.2023, проте з вказаним позовом позивач до суду звернувся у грудні 2023 року;

- на виконання умов спірного договору в оренду було передано трактор Fendt 936 Varіo S4, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого, згідно з свідоцтвом про реєстрацію машин серія НОМЕР_2 від 15.08.2018 є ПАТ «КРЕДОБАНК», проте у п. 1.5 спірного договору сторонами погоджено, що у випадку, якщо орендодавець не є власником техніки, він зобов`язується надати письмову згоду власника техніки на передачу техніки в суборенду та надати копії документів на підставі яких орендодавець користується зазначеною технікою, а у випадку ненадання орендодавцем зазначених документів, орендар має право затримати оплату за договором до моменту надання письмової згоди власника техніки на передачу техніки в суборенду та копії документів, на підставі яких орендодавець користується зазначеною технікою, проте, всупереч умов договору, ані на момент укладення договору, ані на момент підписання додатків, орендодавцем не була надана письмова згода від власника техніки на передачу техніки в суборенду;

- відповідач добросовісно виконував покладені на нього спірним договором обов`язки, сплативши більшу частину суми основного боргу, однак в подальшому виникли обставини, які унеможливили виконання обов`язку зі сплати суми основного боргу, а саме почалася військова агресія Росії на території України, проте судом першої інстанції не враховані висновки Верховного Суду та не надано належної оцінки неспівмірності штрафних санкцій нарахованих позивачем, які є надмірно великими порівняно із сумою боргу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024, справу № 910/19970/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19970/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/19970/23.

29.04.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 948,95 грн.

10.05.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані вищевказані докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2024 об 11:30 год.

28.05.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- твердження відповідача на те, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом пропущений - не відповідають дійсності, так як згідно з положеннями п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а згідно з положеннями п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану;

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте відповідачем в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності;

- відповідач не навів обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач, з метою дотримання прав позивача, зокрема на надання позивачу можливості подання додаткових доказів до матеріалів справи, а також дотримання конституційного права на професійну правничу допомогу, яке також передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки підприємство бажає укласти договір про надання правничої допомоги з адвокатом та залучити його у справу, зважаючи на необхідність належним чином опрацювати апеляційну скаргу та додані до неї докази, у зв`язку з необхідністю збирання додаткових доказів, просив продовжити визначений судом строк для подання доказів до 12.06.2024.

29.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи, в якому заявник просить поновити йому строк для подання доказів до матеріалів справи №910/19970/23 та приєднати до матеріалів справи №910/19970/23 копію свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 30.08.2021

10.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 вказану заяву задоволено.

24.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» надійшла заява, в якій заявник просить надати можливість своєму представнику приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. і Шаптали Є.Ю. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2139/24 від 24.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19970/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Гончаров С..А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» задовольнити.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та приєднання до матеріалів справи №910/19970/23 копії свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 30.08.2021, слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Враховуючи те, що подання позивачем додаткового доказу обумовлено доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити позивачу строк на подання доказів та проводити розгляд справи з врахуванням копії свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 30.08.2021.

Станом на 25.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

16.04.2020 відповідач (орендар) та позивач (орендодавець) уклали договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №А-00061/2020 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передавати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (техніку), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцю орендну плату за її використання.

У пункті 1.2 Договору вказано, що ознаки, кількість техніки, її характеристики тощо в розрізі кожної одиниці відображаються в Додатках до цього договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що управління (керування) технікою, що передається у користування орендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем орендодавця, при чому екіпаж не припиняє трудових відносин із орендодавцем та не вступає у трудові відносини з орендарем.

Орендар зобов`язується використовувати техніку виключно за її цільовим призначенням з метою провадження сільськогосподарської діяльності та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством (п. 2.1 Договору).

У пункті 4.1 Договору сторони домовилися, що оплата за цим договором здійснюється орендарем в національній валюті України, в порядку, в розмірі та в строки, передбачені в додатках до цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна із сторін за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про припинення дії договору, дія договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 9.1 Договору).

16.01.2020 сторонами підписано Додаток №1 до Договору, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу в оренду трактор Fendt 936 Varіo S4, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 з операторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У пункті 2 Додатку №1 зазначено, що номенклатура сільськогосподарських послуг, які може обробляти орендована техніка: посів.

Згідно п.п. 3, 4 Додатку №1 строки оренди: 25.04.2020 - 04.05.2020. Орієнтовна площа обробітку: 363,5 га.

Відповідно п. 8 Додатку №1 орендна плата за Договором складає: 850,00 грн з ПДВ за 1 га обробітку.

Пунктом 9 Додатку №1 виплата орендної плати проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Орендар зобов`язаний забезпечити житлом і харчуванням персонал орендодавця (п. 11 Додатку №1).

Також 16.01.2020 сторонами підписано Додаток №1 до Договору, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу в оренду трактор Fendt 936 Varіo S4, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 та сівалку Kinze 3600 з операторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У пункті 2 Додатку №1 зазначено, що номенклатура сільськогосподарських послуг, які може обробляти орендована техніка: посів.

Згідно п.п. 3, 4 Додатку №1 строки оренди: 25.04.2020 - 20.05.2020. Орієнтовна площа обробітку: 1 200 га.

Відповідно п. 8 Додатку №1 орендна плата за Договором складає: 850,00 грн. з ПДВ за 1 га обробітку.

Пунктом 9 Додатку №1 виплата орендної плати проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Орендар зобов`язаний забезпечити житлом і харчуванням персонал орендодавця (п. 11 Додатку №1).

05.05.2020 сторонами підписано Додаток №2 до Договору, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу в оренду трактор Fendt 936 Varіo S4, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 з операторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У пункті 2 Додатку №2 зазначено, що номенклатура сільськогосподарських послуг, які може обробляти орендована техніка: посів.

Згідно п.п. 3, 4 Додатку №2 строки оренди: 05.05.2020-14.05.2020. Орієнтовна площа обробітку: 352,6 га.

Відповідно п. 8 Додатку №2 орендна плата за Договором складає: 850,00 грн. з ПДВ за 1 га обробітку.

Пунктом 9 Додатку №2 виплата орендної плати проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Орендар зобов`язаний забезпечити житлом і харчуванням персонал орендодавця (п. 11 Додатку №2).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що ним на виконання умов Договору відповідачу було надано послуги оренди вартістю 299 710,00 грн., в той час як відповідачем було оплачено вказані послуги частково, з огляду на що сума заборгованості відповідача за Договором становить 284 056,37 грн. Крім вказаної суми позивач просить стягнути з відповідача нараховані за період з 27.12.2020 по 27.12.2023 на вказану суму боргу інфляційні втрати у розмірі 83 824,83 грн. та 3% річних у розмірі 16 546,54 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Позивач у позовній заяві вказує, що Договір є договором оренди, проте посилається на ст.ст. 693, 712 Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини поставки.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору підряду (працівники позивача повинні були здійснити посів земельних ділянок за допомогою належних позивачу трактора та сівалки, а результатом таких робіт є певна кількість гектарів засіяної землі, від яких відраховується вартість виконаних робіт), так і договору найму транспортного засобу (трактор та сівалка передані у найм відповідачу з екіпажем).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини підряду та найму транспортного засобу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що «у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодлексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумки такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/1932/20, від 29.03.2023 у справі №922/1320/21 та від 14.03.2023 у справі №910/16969/20.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно встановив, що невірна кваліфікація позивачем спірних правовідносин не є підставою для відмови у задоволенні позову, а суд в даному рішенні самостійно визначить, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За приписами ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Частиною 1 ст. 805 ЦК України передбачено, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦКУкраїни).

Отже, умови Договору передбачали передання позивачем відповідачу у найм трактора Fendt 936 Varіo S4 із сівалкою Kinze 3600 з екіпажем для виконання робіт з посіву певної кількості гектарів землі.

Як вбачається із акту надання послуг №2 від 14.05.2020 позивачем було виконано роботи (надано послуги) із обробітку 352,6 га орендованою відповідачем сільськогосподарською технікою з екіпажем вартістю 299 710,00 грн., а відповідачем було прийнято такі роботи (послуги) без зауважень.

Отже, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт та надання послуг найму на суму 299 710,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.1 Договору сторони домовилися, що оплата за цим договором здійснюється орендарем в національній валюті України, в порядку, в розмірі та в строки, передбачені в додатках до цього договору.

Пунктом 9 всіх укладених сторонами Додатків до Договору передбачається, що виплата орендної плати проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Визначення поняття «банківський день» наявне у п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України №514 від 03.12.2003, згідного якого це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Тобто банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи погодження сторонами строку оплати у банківських днях, відповідач мав сплатити позивачу роботи та послуги оренди за актом надання послуг №2 від 14.05.2020 до 21.05.2020 включно.

Позивач стверджує, що відповідачем за роботи та послуги оренди за актом надання послуг №2 від 14.05.2020, сплачені кошти у розмірі 116 025,00 грн., а відтак неоплаченим залишились роботи та послуги оренди на загальну суму 183 685,00 грн.

Колегія суддів зазначає про те, що відповідачем у апеляційній скарзі фактично не заперечується наявність заборгованості за Договором в сумі 183 685,00 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що на виконання умов Договору в оренду було передано трактор Fendt 936 Varіo S4, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого, згідно з свідоцтвом про реєстрацію машин серія НОМЕР_2 від 15.08.2018 є ПАТ «КРЕДОБАНК», проте у п. 1.5 Договору сторонами погоджено, що у випадку, якщо орендодавець не є власником техніки, він зобов`язується надати письмову згоду власника техніки на передачу техніки в суборенду та надати копії документів на підставі яких орендодавець користується зазначеною технікою, а у випадку ненадання орендодавцем зазначених документів, орендар має право затримати оплату за договором до моменту надання письмової згоди власника техніки на передачу техніки в суборенду та копії документів, на підставі яких орендодавець користується зазначеною технікою, проте всупереч умов договору, ані на момент укладення договору, ані на момент підписання додатків, орендодавцем не була надана письмова згода від власника техніки на передачу техніки в суборенду, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з положеннями Договору затримання оплати є правом відповідача, а не його обов`язком, а відтак, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідач, реалізуючи таке право мав повідомити про це позивача.

Відповідно, не вчинивши дій щодо повідомлення позивача про затримання оплати, відповідач позбавлений права посилатися на те, що ним було затримано оплату за Договором.

Слід зауважити і на тому, що відповідачем здійснено часткову оплату робіт та послуги оренди, що свідчить про те, що наміру затримання оплати у відповідача не було та на тому, що позивачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 30.08.2021.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України)

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У цій справі прострочення відповідачем обов`язку з оплати робіт та послуг оренди розпочалось з 22.05.2020, а з позовом позивач до суду звернувся 27.12.2023.

Водночас, за змістом положень п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В свою чергу, положеннями п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, оскільки постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, а у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупинився на строк дії такого стану.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті робіт та послуг оренди на суму 183 685,00 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 183 685,00 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу, інфляційних втрат в сумі 83 824,83 грн. та 3 % річних в сумі 16 546,54 грн., слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати виконаних позивачем за Договором робіт та послуг оренди на суму 183 685,00 грн., позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат.

Щодо наявності підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Як встановлено вище, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі № 902/417/18 та справі № 910/19970/23 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі № 910/19970/23 сторони в Договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.

В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).

Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат.

З огляду на вказані обставини колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 83 824,83 грн. та 3 % річних в сумі 16 546,54 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/19970/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19970/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.06.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік