Справа № 199/2695/24

(2/199/1812/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 26 травня 2021 року між сторонами було укладено кредитний договір №631664828, за умовами якого відповідач отримав кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зобов`язавшись сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у встановлений договором строк, а також сплатити інші обов`язкові платежі. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 22 січня 2023 року утворилась кредитна заборгованості в загальному розмірі 83910,1 гривень, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача означену заборгованість, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №631664828, за умовами якого позивач надав відповідачу строком на 12 місяців з можливістю пролонгації кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 59100 гривень (максимальний ліміт 200000 гривень) на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 35,99% річних та обов`язком повернути кредит щомісячними платежами у строки, передбачені договором. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору (складається із підписаних сторонами умов кредитного договору, копії пропозиції на укладення договору), довідкою про ідентифікацію, виписки по рахунку за кредитною карткою позичальника.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитодавець свої договірні зобов`язання виконав в повному обсязі. В той же час, відповідач не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов`язання із своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач своєю досудового вимогою від 06 листопада 2023 року просив відповідача погасити в повному обсязі, що відповідачем здійснено не було, а розмір кредитної заборгованості станом на 22 січня 2023 року нараховано в загальному розмірі 83910,1 гривень, з яких: 80574,29 гривень заборгованість за тілом кредиту, 593 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 2742,81 гривень неустойка (комісія, штраф). Викладене підтверджується розрахунком заборгованості, а також копією досудового вимоги щодо виконання договірних зобов`язань з копією поштових документів.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.6, 627, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст.ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківський кредит будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст.ст.202, 207, 626 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №631664828 від 26 травня 2021 року, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного договору, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 59100 гривень на платіжну картку, користувався ним, однак не повернув, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування ним в наведеному в позові розмірі, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, однак часткового без стягнення з відповідача такої складової нарахованого боргу як неустойка (комісія, штраф) в розмірі 2742,81 гривень.

Правова позиція, покладена в основу такого результату розгляду справи, ґрунтується на тому, що за змістом ст.549 ЦК України, ст.ст.1, 6, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» окремими, самостійними різновидами неустойки є пеня та штраф, а комісія взагалі не є різновидом неустойки. В той же час, позивач, пред`являючи до стягнення нараховану ним неустойку, в своєму розрахунку вказує, що вона складається із комісії та штрафу, а також вказує єдину суму і для штрафу, і для комісії, яку також відносить до неустойки. Відтак, суд вважає, що позивачем не доведено ані правомірність, ані розмір, ані підстави нарахування і комісії, і штрафу, їх об`єднання та віднесення до неустойки, а тому така складова заборгованості є необґрунтованою, не доведеною, що унеможливлює її стягнення з відповідача.

Правомірність висновків суду щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, а відтак і наявність підстав для їх стягнення у випадку неповернення кредитору підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року по справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2929,02 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 202, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №631664828 від 26 травня 2021 року станом на 22 січня 2023 року в загальному розмірі 81167,29 гривень, з яких: 80574,29 гривень заборгованість за тілом кредиту, 593 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100) судовий збір в розмірі 2929,02 гривень.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко