Ухвала суду від 21.06.2024 по справі № 1309/9120/12 Залізничний районний суд м.Львова

open

Головна
Судові рішення
Ухвала суду
Ухвала суду від 21.06.2024 по справі № 1309/9120/12 Залізничний районний суд м.Львова

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 1309/9120/12

Картка справи

Справа № 1309/9120/12

Картка справи

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 1309/9120/12

УХВАЛА

21 червня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Боровкова Д.О.

при секретарі Данилович Н.В.,

за участю заявника (стягувача) ОСОБА_1 ,

представника суб`єкта оскарження ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Люкляна Олега Петровича, державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Юрія Романовича, ОСОБА_3 (заінтересована особа боржник ОСОБА_4 ),

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просить (з урахуванням змін та уточнень /а.с.23-28/) визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМРУМЮ щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною; зобов`язати Шевченківський ВДВС у м. Львові ЗМРУМЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12; визнати неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вжиття заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12; зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року ухвалено: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання задовольнити; зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012 року, а саме: щотижнево з 18.00 год. п`ятниці 21.00 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка. Вказане судове рішення знаходилося на виконанні у різних виконавчих службах м. Львова. У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» (заява № 12962/19) Європейський суд з прав людини зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Також, 08 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339 св 22) ухвалив зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиціївжити заходівщодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі№ 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком. Проте, суб`єкти оскарження ігнорують вищевказані судові рішення. В зв`язку з наведеним, просить скаргу задовольнити.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 скаргу підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить скаргу задовольнити.

У судовому засіданні представник суб`єкта оскарження - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проти скарги заперечила, пояснивши, що вимоги скарги необґрунтовані, просить у задоволенні скарги відмовити.

Суд ухвалив проводити судове засідання без участі представника Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМРУМЮ та боржника ОСОБА_4 , які будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, проте, їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги по суті відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України.

Заслухавши пояснення заявника, представника суб`єкта оскарження, дослідивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року ухвалено: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання задовольнити; зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012 року, а саме: щотижнево з 18.00 год. п`ятниці 21.00 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

Постановою ВП № 64347922 від 02 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1309/9120/12, виданого Залізничним районним судом м. Львова про: зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012 року, а саме: щотижнево з 18.00 год. п`ятниці 21.00 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

Постановою від 10 лютого 2021 року № 3 про передачу виконавчого провадження виконуючого обов`язки заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та постановою від 16 лютого 2021 року ВП № 64347922 державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові вказане виконавче провадження передано на виконання до Сихівського ВДВС у м. Львові. Державним виконавцем Сихівським ВДВС у м. Львові 18 лютого 2021 року винесена постанова про прийняття виконавчого провадження.

У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» (заява № 12962/19) Європейський суд з прав людини зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником.

Також, у вказаному рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» ЄСПЛ зазначив, що після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями. Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.

Невжиття належних заходів для виконання судових рішень стосовно дітей, є наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, яким було встановлено домовленості про побачення, відповідно до принципу пропорційності (див. рішення у справі«Вишняков проти України»від 24 липня 2018 року, заява № 25612/12 пункт 46;у справі«Швець проти України», заява № 22208/17, пункт 38, від 23 липня 2019 року, у справі «Бондар проти Україна», заява № 7097/18, пункт 36,від 17 грудня 2019 року, та рішення у справі«Ген таінші протиУкраїни» від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19 та № 42767/19, пункт 68).

З інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що з 03 листопада 2022 рокувищевказаний виконавчий лист № 1309/9120/12 перебуває на виконані у Шевченківському ВДВС у м. Львові ЗМРУМЮ /а.с.59,60/.

08 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339 св 22) ухвалив зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходівщодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком /а.с.51-58/.

Верховний Суд у мотивувальній частині вищевказаної постанови зазначив, що «Судипри розгляді скаргивстановили, а учасники виконавчого провадження не заперечували, що для проведення виконавчих дійз метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, органи державної влади (в тому числі іЗахідне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) не ініціювали механізми заохочення співпраці батьків, а також не вжили заходів щодо розробки комплексної стратегії виконання судового рішення, у тому числі з метою цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків».

Згідно зі статтями 55, 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Частинами першою та третьою вказаної статті визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Беручи до уваги, що державні виконавці Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМРУМЮ не надали суду будь-яких доказів, що ними були вчинені всі, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року, зокрема, в частині виконання вимог частини четвертої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що Шевченківський ВДВС у м. Львові ЗМРУМЮ допустив неправомірну бездіяльність щодо примусового виконання вказаного судового рішення.

Крім цього, представник Західного міжрегіонального управління МЮ не надала суду доказів того, що на виконання постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року вказаним суб`єктом оскарження були вжиті хоча б будь-які заходи щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.

Відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зметою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Частиною першою статті 13 цього Закону передбачено, щозаходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 Міністерство Юстиції є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Основними завданнямиМіністерства юстиції Україниє: забезпечення формування та реалізація державної правової політики; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Обов`язкиЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції визначенні Положеннямпро міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497.

Згідно з пунктами 4.14 та 4.15 цього Положення міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань:організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України; контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління.

З огляду на те, що Західне міжрегіональне управління МЮ після ухвалення Верховним Судом постанови від 08 березня 2023 рокудо проведення виконавчих дійз метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача тавиконання рішення суду про контакт батька з дитиною активно так і не долучалось, доречних програм чи інших релевантних заходів не вжило, а також, не вжило жодного заходу щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення від 20 лютого 2013 року, вимоги заявника в частині визнання бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірною та зобов`язання вказаного суб`єкта вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішенняу справі№ 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 449,451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Люкляна Олега Петровича, державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Юрія Романовича, ОСОБА_3 (заінтересована особа боржник ОСОБА_4 ) задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Визнати неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вжиття ніяких заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.

Зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції негайно вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.

В решті вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду складаний 26 червня 2024 року.

Суддя:

Оригінал ухвали.

Джерело: ЄДРСР 119975790

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!