Справа№938/461/24

Провадження № 3/938/289/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року селище Верховина

Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2

про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, місце народження: смт Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область, місце проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого (згідно даних протоколу),

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

без участі особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності

в с т а н о в и в:

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.04.2024 ЗхРУ №286940, 26.04.2024 о 20год 00хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 413 прикордонного знаку на відстані 30км. від лінії державного кордону на території Верховинської об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області на території відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах прикордонного контрольованого району був виявлений гр. України ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП надійшли до суду 22.05.2024, та відповідно до положень ч.2 ст.277 КУпАП, були призначені до розгляду цього ж дня.

Оскільки особа, яка притягається до відповідальності в судове засідання не з`явилась, з метою належного повідомлення її про дату, час та місце розгляду справи, забезпечення можливості реалізації нею свого права на захист, розгляд справи було відкладено на 25.06.2024.

В судове засідання 25.06.2024 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився, причини неявки суду, не повідомив.

При цьому, суддя звертає увагу на те, що виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання здійснювався, шляхом скерування судової повістки про виклик, на поштову адресу його місця проживання, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, та шляхом направлення судової повістки на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600270753911, судову повістку про виклик до суду на 25.06.2024, особа отримала 15.06.2024.

Окрім того, згідно наявної у справі довідки про доставку SMS, електронна повістка скерована на мобільний телефон особи, про виклик в судове засідання на 25.06.2024, була доставлена йому 24.05.2024.

Також, суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 був ознайомлений особисто, міститься запис про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні Верховинського районного суду.

03.06.2024 на електронну адресу суду надійшов лист в якому особа, ОСОБА_2 зазначає, що є матір`ю ОСОБА_1 , та повідомляє, що останній не може заявитись до суду, оскільки перебуває на службі у лавах Збройних сил України.

Однак суд не приймає вказаний лист до уваги, оскільки такий не оформлений належним чином.

Так, згідно пункту 25 Положення про ЄСІТС, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням. Пунктом 120 розділу VІ «Перехідних положень» Положення про ЄСІТС встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Однак вказаний лист не підписаний кваліфікованим електронним підписом, що не дає можливості ідентифікувати особу від якої такий надійшов.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП законодавцем закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов`язковою.

З огляду на викладене, оскільки судом з достатньою мірою вжито заходів для надання можливості ОСОБА_1 надати свої аргументи під час слухання справи у суді однак він будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання двічі не з`явився, суд дійшов висновку, про можливість завершення розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Виходячи зі змісту положень ст.ст.254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Так відповідно до диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України, та бажає вчинити такі протиправні дії.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити наявність в діях ОСОБА_1 факту спроби перетину ним державного кордону з України поза встановленими пунктами пропуску в групі з іншими особами, та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.

Так, охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Державний кордон України це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України.

Згідно статей 1,3 Закону України «Про державний кордон України», державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. На суші він встановлюється по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення від 26.04.2024 ЗхРУ №286940, згідно з яким 26.04.2024 о 20год 00хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 413 прикордонного знаку на відстані 30 км. від лінії державного кордону на території Верховинської об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області на території відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в межах прикордонного контрольованого району був виявлений гр. України ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991;

- пам`ятку щодо процесуальних прав особи, яка затримана в адміністративному порядку від 26.04.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , відносно якого розпочато адміністративне провадження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, доведено зміст процесуальних прав у відповідності до чинного законодавства України, яка підписана ОСОБА_1 , особисто;

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 26.04.2024, в яких він зазначив, що 26.04.2024 о 20.10год їхав з смт Ворохта до готелю «Дикий кіт», з метою туризму та зустрічі з товаришами. По дорозі був затриманий працівниками прикордонної служби на контрольно пропускному пункті за спробу незаконного перетину кордону України. Зазначив, що жодного наміру перетинати державний кордон він не мав та не має.

- письмові пояснення начальника групи телекомунікаційних систем відділу зв`язку та інформаційних систем НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_3 , в яких він зазначив, що з 08.00год 26.04.06.04.2024 по 08.00год 27.04.2024 виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Контрольний пост» на околиці с.Кривопілля. Близько 20.10год на околиці с. Кривопілля, на напрямку 413 прикордонного знаку, на відстані 30км. від державного кордону України з Румунією було виявлено 1 громадянина України, який рухався в сторону державного кордону.

Під час перевірки документів було встановлено, що виявленою особою являється громадяни України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець Харківської області.

Під час первинного опитування даний громадянин не зміг дати чітку відповідь куди саме він рухається, по якому маршруту і мету перебування в прикордонному контрольованому районі.

Виходячи із профілю ризику, а саме незаконного перетинання державного кордону України військовослужбовцями та військовозобов`язаними громадянами України - особами чоловічої статі призивного віку (18-60 років), а також, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не зміг підтвердити мету руху в напрямку державного кордону України з Румунією даного громадянина було затримано та запрошено для складання адміністративно-процесуальних документів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Однак, вказані докази не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_1 умисних дій спрямованих на спробу перетину державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.04.2024, ОСОБА_1 був затриманий прикордонним нарядом «Контрольнгий пост» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у прикордонному контрольованому районі на відстані 30000м. на напрямку 413 прикордонного знаку на території Верховинської об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Згідно із ч.1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Верховинський район Івано-Франківської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Також вказаною постановою встановлено спеціальний прикордонний режим та заборону вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до пп.7,8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

Отже, саме перебування особи у Верховинському районі Івано-Франківської області, який є контрольованим прикордонним районом, на відстані 30 км. від державного кордону, що значно перевищує ширину прикордонної смуги, не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України.

Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 , з метою спроби незаконного перетину державного кордону України, та які б відповідали об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП. Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні речових доказів, ні фото, ні відео фіксації факту вчинення правопорушення.

Згідно фабули протоколу, ОСОБА_1 був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак доказів його затримання, матеріали справи не містять, протокол про адміністративне затримання не складався.

Так, у долучених до справи письмових поясненнях інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 вказано, що ОСОБА_1 був виявлений на околиці с Кривопілля, на напрямку 413 прикордонного знаку, на відстані 30000 м від державного кордону України з Румунією та не зміг підтвердити мету руху в напрямку державного кордону України з Румунією та перебування в контрольованому прикордонному районі. Відтак, виходячи із профілю ризику, а саме незаконного перетинання державного кордону України військовослужбовцями та військовозобов`язаними громадянами України - на нього було складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Натомість в письмових поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 26.04.2024, що долучені до матеріалів справи, та які були відібрані інспектором К. Жабінським під час складення матеріалів, зазначив, що він перебував у прикордонному контрольованому районі з метою туризму. Зазначив, що жодного наміру перетинати державний кордон він не мав та не має.

Однак, будь яких доказів, які б спростовували вказані пояснення ОСОБА_1 та доводили, що він знаходився у Верховинському районі з метою майбутнього перетину державного кордону, уповноваженою особою, суду не надано.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що матеріали справи не містять об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 була вчинена спроба перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що особами уповноваженими на складання протоколів про адміністративне правопорушення не надано достатніх, допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України групою осіб та доводили його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.9, 204-1, 245,247,251,252,280,283,284 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Роман ДЖУС