ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа №420/18032/21

адміністративне провадження № К/990/29478/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/18032/21

за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі - Таїровська СР, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №243-VIII від 10 вересня 2021 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва»;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Таїровської CР із клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га та за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га.

Таїровська СР прийняла рішення № 243-VIII від 10 вересня 2021 року, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з невідповідністю бажаного місця розташування об`єктів (земельних ділянок) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, а саме - генеральному плану с. Сухий Лиман Одеського (Овідідопольського) району Одеської області.

Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, оскільки вказані земельні ділянки відповідно до генерального плану с. Сухий Лиман відносяться до земель сільськогосподарського призначення та знаходяться поза межами прибережних захисних смуг та водозахисних зон. Клопотання розглянуто з порушенням встановленого законом порядку та строку. Відповідач повторно відмовив позивачу з тих самих підстав, що і раніше.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано противоправним та скасовано рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №243-VIII від 10 вересня 2021 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва».

Зобов`язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року (вх № Є-92 від 16 січня 2021 року та вх № Є-94 від 16 січня 2021 року) про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області та за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Таїровська СР не надала суду документів, які б визначали прибережну захисну смугу с. Сухий Лиман. До відзиву надано лише викопіювання. Доказів того, що земельні ділянки, які вказав ОСОБА_1 відносяться до земель водного фонду відповідач не надав.

Обставина, що земельні ділянки, вказані позивачем в своїх заявах, перебувають в межах прибережної захисної смуги Сухого лиману відповідачем не доведена, а тому рішення відповідача №243-VIII від 10 вересня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Належним способом захисту та відновлення прав ОСОБА_1 у цій справі буде зобов`язання Таїровську СР повторно розглянути відповідні клопотання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року апеляційні скарги Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року скасовано та ухвалено постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано противоправним та скасувано рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №243-VIII від 10 вересня 2021 в частині «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Зобов`язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.

В іншій частині у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., всього 4 270,00 грн.

6. Суд апеляційної інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що відсутність у Таїровської селищної ради проекта землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в районі бажаного позивачем місця розташування земельних ділянок не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом.

Спирався на відомості наданого відповідачем викопіювання з Генерального плану та плану зонування території с. Сухий Лиман. В затвердженій містобудівної документації зазначені планувальні обмеження, зокрема, прибережну захисну смугу в районі визначеного позивачем місця розташування земельних ділянок.

Суд дійшов висновку, що бажана позивачем земельна ділянка для ведення садівництва знаходиться у встановленій прибережній захисній смузі, що підтверджує обґрунтованість відмови відповідача, яка викладена в оскаржуваному рішенні Ради №243-VIII від 10 вересня 2021 року.

Натомість відповідачем не доведено невідповідність місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Генеральному плану с. Сухий Лиман. Надане відповідачем викопіювання з Генплану підтверджує знаходження спірної ділянки поза межами прибережної захисної смуги.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції, що зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 27 жовтня 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні наступних позовних вимог:

- Визнати противоправним та скасовано рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №243-VIII від 10 вересня 2021 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва»;

- Зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в справі № 420/18032/21 за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №243-VIII від 10 вересня 2021 року про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосував норми матеріального права.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що до своїх окремих заяв від 12 січня 2021 року про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва» він додавав графічні матеріали на ці земельні ділянки із позначенням місця їх розташування (схеми розміщення земельної ділянки).

Дані викопіювання робилися відповідно до генерального плану с. Сухий Лиман, з виїздом на місцевість та заміром ділянок. По цих схемам чітко простежуються прибережна захисна смуга та лінія водоохоронної зони і те, що бажані до відведення земельні ділянки не знаходяться у таких зонах.

Земельні ділянки щодо яких виник спір відповідно до Генерального плану с. Сухий Лиман відносяться до земель сільськогосподарського призначення поза межами прибережних захисних смуг та водозахисних зон. Це чітко видно на кадастровій карті.

Скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги висновок Верховного Суду України, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 01 липня 2015 року по справі № 6-523цс15.

У цій постанові Верховний суд дійшов висновку, що розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів з урахуванням містобудівної документації.

Апеляційний суд не взяв до уваги ту обставину, що проект землеустрою про встановлення прибережної захисної смуги в районі бажаного позивачем місця розташування земельних ділянок відсутній.

Вважає, що викопіювання з плану зонування генерального плану с. Сухий Лиман, на якому позначене орієнтовне місце розташування сусідніх до бажаних позивачем ділянок, зроблене начальником управління містобудування, архітектури та землеустрою ОСОБА_2 не може бути належним та достатнім доказом по даній справі, оскільки воно зроблене зацікавленою особою та не може собою підміняти висновок експерта.

Відповідачем не доведено, що бажана ОСОБА_1 земельна ділянка накладається та перебуває в зоні прибережної захисної смуги.

Належним та ефективним способом захисту його прав, є саме зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл, що не є втручанням у дискреційні повноваження Таїровської СР та відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 823/59/17 та від 28 травня 2020 року по справі № 819/654/17.

8. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду вказаних судових рішень.

10. Верховний Суд ухвалою від 24 червня 2024 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 25 червня 2024 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 12 січня 2021 року звернувся до Таїровської селищної ради з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням:

- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділена на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

- для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

До клопотань додано копії паспорта та ідентифікаційного номеру, графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування (схема розміщення земельної ділянки).

На вказані клопотання на адресу заявника направлено листи з відповідями, в яких Таїровською селищною радою повідомлено, що територія, яка позначена в клопотаннях, розташована в межах села Сухий Лиман Таїровської селищної ради і згідно з чинним генеральним планом с. Сухий Лиман відноситься до земель загального користування населеного пункту для озеленення та розташована в прибережній захисній смузі морського лиману та в водозахисній зоні. На підстав викладеного Таїровська селищна рада не вбачає за можливе позитивно розглянути порушене позивачем питання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року по справі № 420/5155/21 визнано протиправною бездіяльність Таїровської СР щодо розгляду клопотань ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року та зобов`язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути по суті та прийняти рішення у встановлений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року (вх № Є-92 від 16 січня 2021 року та вх № Є-94 від 16 січня 2021 року) про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Виконуючи рішення суду, Таїровська СР прийняла рішення №243-VIII від 10 вересня 2021 року, яким відмовила у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року (вх № Є-92 від 16 січня 2021 року та вх № Є-94 від 16 січня 2021 року) про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області та за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123784200:02:002:0231, 5123784200:02:002:0002 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, у межах населеного пункту Сухолиманської сільської ради (що входить Таїровської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області, місце розташування яких: Одеська область, Одеський район, с. Сухий Лиман (а.с. 95-96).

Обґрунтуванням відмови зазначено невідповідність бажаного місця розташування об`єктів (земельних ділянок) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, а саме - генеральному плану с. Сухий Лиман Одеського (Овідіопольського) району Одеської області.

Не погодившись з правомірністю прийнятого відповідачем рішення № 243-VIII від 10 вересня 2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 341 КАС України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог касаційної скарги, колегія суддів КАС ВС переглядає постанову суду апеляційної інстанції лише в частині законності скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду про часткове задоволення позовної вимоги та зобов`язання Таїровську СР розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га. Прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вимоги позивача.

Питанням на яке необхідно надати відповідь в межах касаційного перегляду даної справи є, чи правомірно Таїровська СР прийняла рішення №243-VIII від 10 вересня 2021 року в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва».

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

За змістом пункту «в» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

За змістом статті 79-1 ЗК України метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

13. У справі, яка розглядається суди встановили, що 12 січня 2021 року Таїровська СР прийняла рішення № 243-VIII, яким, відмовила ОСОБА_1 , зокрема, у задоволенні його клопотання від 12 січня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення садівництва, комунальної власності, орієнтовною площею 0,12 га.

Відмова обґрунтована тим, що зазначене ОСОБА_1 місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації, затверджених у встановленому законом порядку, а саме - генеральному плану с. Сухий Лиман Одеського (Овідіопольського) району Одеської області.

Суд першої інстанції не погодився з правомірністю оскаржуваного рішенням з тих підстав, що відповідачем не доведено знаходження бажаної позивачем земельної ділянки площею 0,12 га в прибережно захисній смузі та віднесення її до земель водного фонду. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду дійшов висновку, що законність рішення Таїровська СР від 12 січня 2021 року в частині земельної ділянки 0,12 га підтверджується відомостями Генерального плану та плану зонування території с. Сухий Лиман від 26 грудня 2014 року № 366-VI.

Перевіряючи правильність рішень судів попередніх інстанцій колегія суддів КАС ВС вважає за потрібне зазначити наступне.

Статтею 58 Земельного Кодексу України, яка відповідає змісту статті 4 Водного Кодексу України визначено склад земель водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Тобто до земель водного фонду також належать землі, які за своїм призначенням сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Правовий режим прибережних захисних смуг визначається положеннями статей 60 - 62 Земельного Кодексу України та статей 88, 89 ВК України.

Нормами статті 88 Водного Кодексу України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Аналогічні за змістом положення закріпленні у статті 60 Земельного кодексу України.

Згідно змісту статті 89 Водного кодексу України та статті 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим та яка встановлюється за окремими проектами землеустрою, проте не може бути меншою за розміри визначені у статті 88 ВК України та у статті 60 ЗК України.

Винятком можуть бути випадки, коли прибережна захисна смуга водойми знаходитися в межах населеного пункту, тоді слід виходити із затверджених проектів забудови цього населеного пункту.

Статтею 87 Водного Кодексу України встановлено, що порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486), яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Відповідно до пунктів 10 та 11 Порядок № 486 на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами (пункт 15 Порядку № 486).

Таким чином, законодавством визначено мету використання прибережних смуг, а також чітко врегульовано правовідносини щодо встановлення та використання меж прибережних захисних смуг.

14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Таїровської СР відсутній проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в районі бажаного позивачем місця розташування земельних ділянок.

З цієї підстави та з огляду на те, що на думку позивача, спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів КАС ВС зауважує, що Верховний Суд України у постановах від 22 квітня 2015 року у справі № 6-52цс15, від 01 липня 2015 року по справі № 6-184цс15 дійшов висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом, а тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у приватну власність (стаття 83 ЗК України) (постанова Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року по справі N3-52гс14).

Зазначені правові позиції щодо встановлення прибережної захисної смуги, навіть за відсутності відповідного проекту землеустрою, були підтримані Верховим Судом у постанові від 05 червня 2019 по справі №806/3602/15, від 18 січня 2024 року по справі № 460/10232/21.

Отже, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, який охороняється законом.

З огляду на наведене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування в спірних відносинах нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного Кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України.

15. В межах розгляду цієї справи встановлено, що відповідно до Генерального плану та плану зонування території с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, затвердженого рішенням Сухомлинської сільської ради від 26 грудня 2014 року № 366-VI бажана позивачем земельна ділянка площею 0,12 га знаходиться у прибережній захисній смузі.

Варто наголосити на тому, що землі, зайняті прибережними захисними смугами навколо озер, річок, водосховищ, морів та навколо морських заток і лиманів, в силу прямої вказівки у законі, належать до земель водного фонду та є природоохоронною територією з особливим режимом використання.

З огляду на знаходження бажаної позивачем земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, вона не може бути передана йому у приватну власність.

16. Стосовно тверджень позивача, що Генеральний план с. Сухий Лиман не є належним доказом у спірних правовідносинах, суд зауважує на наступному.

Відповідно до норм статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно частини третьої статті 18 вказаного закону зонування території здійснюється з дотриманням. зокрема такої вимоги, як відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Отже, Генеральний план та план зонування території с. Сухий Лиман є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту та містить межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон.

Підстав вважати, що Генеральний план с. Сухий Лиман не відповідає положенням чинного законодавства у суду не має.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

17. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що Таїровська СР приймаючи рішення №243-VIII від 10 вересня 2021 року в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва» діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення апеляційної інстанцій є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни його відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 420/18032/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.