П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/651/23

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

24 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо ненарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 30.12.2014 року звернулася до управління ПФУ в Ямпільському районі у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з протоколом №1230 від 06.01.2015 року позивачці призначена з 30.12.2014 року пенсія за вислугу років, як працівнику освіти, на підставі її звернення від 30.12.2014 року.

06.07.2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, а саме про перехід на інший вид пенсії ( перехід на пенсію за віком ).

Відповідно до рішення відповідача від 08.07.2022 року №905260135802 про перерахунок пенсії, з 06.07.2022 позивачка переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

19.12.2022 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач листом від 20.12.2022 відмовив в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, посилаючись на те, що до призначення пенсії за віком позивачка отримувала пенсію за вислугу років.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася з позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.12.2016 позивачці призначено пенсію за вислугу років, однак у зв`язку з її працевлаштуванням 06.12.2016 виплату пенсії позивачу припинено.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) (в редакції, станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями ст. 26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 вказаного Закону.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 2 ст. 40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У той же час, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Така правова позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у праві № 876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 24 червня 2021 року у справі №243/8903/16-а від 19 січня 2022 року у справі №528/639/17.

Так, згідно з матеріалами справи позивачу первинно 30.12.2014 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти на підставі Закону України від 05.11.1991 року №1788- XІ, розмір якої обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після набуття права на пенсію за віком на загальних підставах та у зв`язку із досягненням пенсійного віку, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, а пенсія їй відповідно до Закону України №1058 призначена вперше 06.07.2022 (а.с. 44-45).

При цьому, та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону України № 1058 за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а).

Разом з тим, ст. 9 Закону України № 1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Частиною 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, в цьому випадку відбулось не переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону України №1058, а фактичне її призначення відповідно до Закону № 1058.

Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №400/293/19 та від 29.11.2022 у справі № 560/4589/21.

Стосовно позовної вимоги про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 7-1 р. XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (Перелік № 909)), незалежно від віку.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (Порядок №1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Згідно з п.5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5637/17.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 200/854/19-а вказано, що основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме в день досягнення пенсійного віку.

Оскільки позивач на момент призначення їй пенсії за віком працювала на посаді, що визначена ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (посада вчитель початкових класів), а відтак вона має право на призначення та виплату спірної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи

З урахуванням вищезазначеного, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком 06.07.2022 відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком 06.07.2022 відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2147,2 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.