ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2137/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Пасічник І.О.,

представника позивача Логашкіна С.С.,

представника відповідача Андрющенка О.М.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОН ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОН ТРЕЙД» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.05.2024, том 11 а.с. 187-188) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №00108590707 від 28.12.2023 форми "Р", яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ та збільшено/нараховано суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та штрафні санкції у загальному розмірі 6 256 909,00 грн, повністю;

- №00108640707 від 28.12.2023 форми "Р", яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в частині збільшення/донарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5 553 630,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 638 405,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані незгодою із висновками документальної планової виїзної перевірки контролюючого органу, що набрала форму акту від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635, оскільки товариством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вказаним актом. Господарські операції товариства з контрагентами ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» та ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Відтак, підприємством правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини останнього з ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» та ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ». При цьому визнання відповідачем нереальними спірних господарських операцій позивача внаслідок наявності кримінальних справ стосовно постачальників товару по ланцюгу постачання є необґрунтованими та неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів по ланцюгу постачання. Більш того, наявними первинними документами підтверджується рух товару від постачальників до позивача і подальший рух товарів до покупців останнього, відповідно здійснювалася зміна активів позивача та отримано економічний ефект (дохід) відповідно до мети господарської діяльності останнього. Поряд з цим, відповідачем з порушенням строку, визначеного нормами ст. 102.1 ПКУ, здійснено донарахування грошових зобов`язань, відображених у оскаржуваних ППР, відносно здійснення господарських операцій з ТОВ «АВГУСТ ПРОМ».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2137/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (том 11 а.с. 22-38), у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД». В ході проведення документальної планової перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства внаслідок нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» та ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ». Фактичними підставами для визнання нереальними/безтоварними операцій із зазначеними контрагентами слугувало: - виявлення в ході перевірки недоліків у оформленні в межах господарських операцій видаткових накладних та товарно-транспортних накладних; - виявлення в ході перевірки наявності негативної податкової інформації в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагентів (постачальників) позивача по ланцюгах постачання товару; - виявлення в ході перевірки того, що ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 40511614), ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39176765) та їх постачальники по ланцюгу значаться фігурантами у кримінальних справах. Господарські операції з придбання товарів, що здійснювались ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» мають ознаки безтоварних, так як не відображають реального руху активів між учасниками господарських операцій та такі, що оформлені лише документально для накопичення залишків податкового кредиту та реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, з метою заниження сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, що підлягають сплаті до державного бюджету.

У відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 02.04.2024 (том 11 а.с. 93-95), позивач наполягає на помилковості тверджень відповідача щодо неналежного оформлення первинних документів з ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», оскільки видаткова накладна №7 від 31.08.2022 містить найменування посад відповідальних осіб контрагента «директор ОСОБА_1 » та позивача «директор ОСОБА_2 ». При цьому товарно-транспортна накладна №Р7 від 31.08.2022 містить пункти розвантаження «м.Лубни, вул. Олександрівська 121 та Лубенський район с.Галяве вул.Центральна 2», а також містить підпис водія перевізника Хом`яка В.Я. та відповідальних осіб: « директор Струц В.М.», «директор ОСОБА_2 ». На переконання позивача, відповідачем взагалі не прийнято до уваги та не проаналізовано проведення подальших господарських операцій позивачем стосовно поставки нафтопродукту (придбаного у ТОВ «СЕРВІСОЙЛ») власним покупцям ТОВ фірма «АМЕТИСТ ЛТД» та ФОП ОСОБА_3 . Отже, відповідачем належним чином не здійснено аналіз господарської операції позивача з ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», не прийнято до уваги реальні зміни майнового стану платника податків (позивача) внаслідок проведення даної та послідуючих господарських операції (рух товару, грошей, отримання прибутку, тощо). Стосовно господарських операцій з ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39176765) позивач стверджує про формальний підхід відповідача щодо аналізу первинних бухгалтерських документів за даними господарськими операціями, про повну відсутність аналізу подальших господарських операцій позивача стосовно поставок отриманого товару від ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» власним контрагентам, що підтверджує реальний рух активів (товару, грошей, тощо) та зміну майнового стану позивача внаслідок проведення ним господарських операцій. Основною підставою для визнання нереальними/безтоварними операціями позивача з ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» стала інформація з електронної бази відповідача щодо третьої особи ТОВ «ХІМПРОДТОРГ ЛТД» (постачальник ТОВ «АВГУСТ ПРОМ»), а також той факт, що ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» та ТОВ «ХІМПРОДТОРГ ЛТД» є фігурантами кримінальних справ, при тому, що відповідно до чинної судової практики Верховного Суду законодавством закріплено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів і норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Щодо безпідставного визнання відповідачем господарських операцій з ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 40511614) безтоварними/нереальними, то позивач взагалі наполягає на тому, що у спірному випадку складається враження, що відповідач не досліджував взагалі жодних первинних документів оформлених по результатам численних господарських операцій з контрагентом.

Ухвалою суду від 16.05.2024 закрито підготовче провадження у справі за адміністративним позовом ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 14:00 11.06.2024 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду (за адресою: м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26).

В судовому засіданні 11.06.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.2024 заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Учасниками справи не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Світловодської міської ради, дата та номер державної реєстрації: від 16.07.2013 №14461020000001906; взяте на облік як платник податків 17.07.2013; є платником податку на додану вартість, акцизного податку, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору.

У період з 20.10.2023 по 16.11.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38475635) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2023, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 30.06.2023.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635 (том 1 а.с. 33-67), відповідно до висновків якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, в результаті чого за період з 01.01.2017 по 30.06.2023 занижено податок на прибуток на загальну суму 5 580 595 грн: за 2017 рік в сумі 2 405 821 грн (1 квартал 2017 року - 2 405 821 грн, півріччя 2017 року - 2 405 821 грн, три квартали 2017 року - 2 405 821 грн); за 2020 рік в сумі 1 500 039 грн (півріччя 2020 року - 677 654 грн, три квартали 2020 року - 1 080 014 грн); за 2021 рік в сумі 1 499 974 грн (1 квартал 2021 року - 293 110 грн, півріччя 2021 року - 446 421 грн, три квартали 2020 року - 1 352 766 грн); за 2022 рік в сумі 174 761 грн (три квартали 2022 року - 147 796 грн);

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5 005 527 грн, у тому числі: за 2017 рік - 2 227 737 грн (січень - 100 378 грн, лютий - 1 045 270 грн, березень 1 082 089 грн); за 2020 рік - 1 388 925 грн (травень - 627 457 грн, вересень - 372 556 грн, жовтень - 103 333 грн, листопад - 285 579 грн); за 2021 рік - 1 388 865 грн (лютий - 271 398 грн, квітень - 141 955 грн, серпень - 18715 грн, вересень - 820 493 грн, грудень - 136 304 грн).

28.12.2023 на підставі висновків акту від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635 ГУ ДПС у Кіровоградській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- №00108590707, яким ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 6 256 909 грн, з яких: 5 005 527 грн - податкові зобов`язання, 1 251 382 грн - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 24-26);

- №00108640707, яким ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 6 225 741 грн, з яких: 5 580 595 грн - податкові зобов`язання, 645 146 грн штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 27-30).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №00108590707 від 28.12.2023 повністю та №00108640707 від 28.12.2023 в частині збільшення/донарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5 553 630,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 638 405,00 грн, звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту та у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат за наслідками здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів, вчинених між ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» та його контрагентами ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» та ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ».

На переконання відповідача, господарські операції ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» з вказаними контрагентами, не носили реального характеру, є фіктивними та безпідставно відображені у податковій звітності позивача.

Мотивуючи такі доводи, контролюючий орган виходив із встановлення під час планової перевірки позивача фактичного заниження останнім податку на додану вартість та податку на прибуток, що зумовлено: - наявністю недоліків у оформленні в межах господарських операцій видаткових накладних та товарно-транспортних накладних; - наявністю негативної податкової інформації в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагентів (постачальників) позивача по ланцюгах постачання товару; - наявністю відомостей про те, що ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 40511614), ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39176765) та їх постачальники по ланцюгу значаться фігурантами у кримінальних справах.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПКУ передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Тобто податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПКУ), а податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 137.4 ст. 137 ПКУ).

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень п. 14.1.36 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПКУ об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «СЕРВІСОЙЛ»

Як слідує з матеріалів справи, 31.08.2022 між ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» (покупець) та ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» (постачальник/продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №3, за умовами якого постачальник в порядку та на умовах визначених в даному договорі, зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець, в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-92, А-95, дизельне паливо, абсорбент газоконденсатний, конденсат газовий стабільний, масла та мастила, надалі товар. Асортимент та кількість товару за даним договором вказується у товарних накладних та рахунках фактурах. Якість товару повинна відповідати встановленим для даного товару стандартам і вказується у сертифікатах відповідності на даний товар (том 1 а.с. 145-147).

Відповідно до специфікації на постачання товару від 31.08.2022 до договору №3 від 31.08.2022 товаром, що поставлявся ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» на користь позивача був бензин А-95 (бензин моторний UN 1203, клас (підклас) група пакування ІІ) (том 1 а.с. 148), якість якого підтверджується сертифікатом якості №ВВ-044 від 12.08.2022 (том 1 а.с. 153).

За умовами специфікації на постачання товару від 31.08.2022 до договору №3 від 31.08.2022 ціна товару вказана на умовах: СРТ м. Лубни, вул. Олександрівська, 121; Полтавська область, Лубенський район, с. Галяве, вул. Центральна, 2; усі витрати з постачання несе постачальник (том 1 а.с. 148).

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів №3 від 31.08.2022, з урахуванням специфікації від 31.08.2022 до нього, щодо реалізації товару ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» на користь ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» виписані рахунок на оплату від 31.08.2022 №4, видаткова накладна від 31.08.2022 №7 та податкова накладна від 31.08.2022 №4 на загальну суму 821 087,51 грн, в тому числі ПДВ 53716,01 грн (том 1 а.с. 149, 151, 154).

Твердження контролюючого органу про те, що у видатковій накладній щодо отримання товару по взаємовідносинах з ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» за серпень 2022 року не зазначено посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення операцій та їх оформлення, не відповідають дійсності, оскільки у рамках реалізації договору №3 від 31.08.2022 між позивачем і ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» здійснено одну поставку товару, визначеного специфікацією від 31.08.2022, що підтверджено підписаною сторонами видатковою накладною №7 від 31.08.2022, яка містить відомості про номенклатуру товару, його кількість, ціну, дату та місце її складання, а також назви підприємств, посади та підписи осіб, що підписали видаткову накладну, які скріплені відповідними печатками сторін.

Оплата за товар проводилася у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» згідно платіжної інструкції від 02.09.2022 №6293 (том 1 а.с. 150).

Транспортування ТМЦ до ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» від ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» здійснювалося за рахунок та силами останнього і оформлене відповідною товарно-транспортною накладною від 31.08.2022 №Р7 (том 1 а.с. 152).

Придбаний позивачем бензин А-95 у день його придбання, тобто 31.08.2022, був реалізований останнім на користь його контрагентів-покупців ТОВ фірма «АМЕТИСТ ЛТД» та ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами поставки нафтопродуктів, специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами здачі-прийняття товару, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, банківськими виписками, довіреностями та акцизними накладними (том 1 а.с. 158-186).

У акті перевірки від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635 перевіряючі в обґрунтування безтоварності господарської операції позивача з ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» посилаються на те, що згідно з товарно-транспортною накладною від 31.08.2022 №Р7 перевізником бензину А-95 визначено ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ). При цьому згідно з інформаційною базою ІТС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації: 24.07.2018 №258800000043053. Перебуває на обліку 1601 ГУ ДПС у Полтавській області, Полтавська ДПІ. Стан платника 0 платник за основним місцем обліку. Взято на облік в контролюючому органі 24.07.2018 №258800000043053. Основний вид діяльності вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 49.41. Незареєстрована платником ПДВ. Платник єдиного податку 3 групи. Враховуючи викладене, встановлено неможливість виконання оформлених господарських операцій наявними ресурсами. Також у наданій товарно-транспортній накладній відсутня інформація щодо супровідних документів на вантаж та зазначено наступне: «Пункт навантаження»: м. Полтава, вул. Сосюри, 33. «Пункт розвантаження»: м. Лубни, Полтавська область, не вказано повної адреси пунктів розвантаження, що унеможливлює перевірку пункту розвантаження ПММ. «Замовник»: ТОВ «СЕРВІСОЙЛ». «Вантажоодержувач»: ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД». Юридична адреса ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», яка зазначена в графі «Замовник» та «Вантажовідправник» не співпадає з адресою за даними податкового обліку платника. В наданій до перевірки товарно-транспортній накладній відсутні підписи: водія ОСОБА_5 та відповідальних осіб. Також в товарно-транспортній накладній від 31.08.2022 №Р7 не зазначено: номер резервуара, з якого відпущено бензин, дату і час виїзду автоцистерни з підприємства-вантажовідправника. Окрім цього, ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» зареєстровано податкові накладні на придбання бензину А-95 від ТОВ «ВЕНКЕР КОМПАНІ», у якого по ланцюгу постачання встановлено обрив ланцюга, а саме, відсутнє придбання бензину А-95. Як наслідок, надані ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» первинні документи щодо придбання товару не опосередковуються реальним рухом активів від ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» до ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД».

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 затверджено Інструкцію з про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктом 7.5 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється.

Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред`явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Як слідує з матеріалів справи, у спірному випадку замовником (платником) за товарно-транспортною накладною від 31.08.2022 №Р7 виступав не позивач, а його контрагент ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», яким і було обрано автоперевізника для здійснення транспортування нафтопродуктів ФОП ОСОБА_4 .

При цьому суд зауважує на відсутність у акті від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635 належних доводів та обґрунтувань щодо неможливості виконання ФОП ОСОБА_4 транспортування нафтопродуктів згідно з товарно-транспортною накладною від 31.08.2022 №Р7. Водночас вказані припущення контролюючого органу у акті перевірки спростовуються й долученими до матеріалів справи документами, наданими на запит позивача ФОП ОСОБА_4 , а саме: витягом Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.11.2018 №874, свідоцтвом від 17.11.2021 №156 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки з додатком до нього, договором позички транспортного засобу №5 від 01.01.2022, актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.01.2022, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, водійським посвідченням (том 1 а.с. 187-196).

Також суд відмічає й складення товарно-транспортної накладної від 31.08.2022 №Р7 за формою згідно з Додатком 3 до Інструкції та наявність у ній відомостей про «Пункт навантаження» (м. Полтава, вул. Сосюри, 33), «Пункт розвантаження» (м. Лубни, вул. Олександрівська, 121, Полтавська область, Лубенський район, с. Галяве, вул. Центральна, 2), а також підписів особи, що відпустила нафтопродукти від імені ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» ( ОСОБА_1 ), особи водія, що перевозив нафтопродукти ( ОСОБА_5 ) та особи, що одержала нафтопродукти від імені ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» ( ОСОБА_2 ).

Щодо відсутності у товарно-транспортній накладній від 31.08.2022 №Р7 номера резервуару, з якого відпущено бензин, дати і часу виїзду автоцистерни з підприємства-вантажовідправника, то суд зауважує, що вказане жодним чином не може свідчити про наявність у спірному випадку безтоварної операції. Крім того, вказану товарно-транспорту накладну оформляв постачальник.

При цьому відповідно до положень Інструкції саме оператор, що здійснює відвантаження/налив нафтопродуктів, зазначає у ТТН номер резервуара.

Водночас згідно з пунктом 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспорту накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Отже, незазначення у ТТН від 31.08.2022 №Р7 вказаної вище інформації не залежало від позивача.

Слід зазначити, що відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанови від 26.01.2023 у справі №280/5647/19, від 02.03.2023 у справі №804/644/16) товарно-транспортна накладна (ТТН) не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), оскільки її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення, а тому наявність або відсутність ТТН та/або недоліки у її оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції.

Поряд з цим, безпідставним суд вважає й посилання відповідача на власний суб`єктивний аналіз інформаційної бази (ІТС «Податковий блок») щодо перевізника ФОП ОСОБА_4 та неможливість ідентифікувати ланцюг постачання від ТОВ «ВЕНКЕР КОМПАНІ» до ТОВ «СЕРВІСОЙЛ».

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.01.2023 у справі №280/5647/19, посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.11.2020 у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, атому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Поряд з цим, згідно з правовою позицією Верховного Суду є необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків (постанови від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018 у справі №810/4391/16, від 12.06.2018 у справі №826/16272/13-а).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань то податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а).

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №804/853/14).

Також суд відмічає, що відповідно до довідки про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального від 15.02.2023, яка охоплювала період діяльності ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» з 09.08.2022 по 13.02.2023, контролюючим органом встановлено відсутність зі сторони товариства порушення вимог чинного законодавства, яке регулює обіг пального (том 1 а.с. 197-198).

За викладених обставин, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про безтоварність операцій позивача та його контрагента ТОВ «СЕРВІСОЙЛ», ненаведення відповідачем обставин та ненадання доказів невідповідності господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, її збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення такої операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), суд доходить висновку про недоведеність відповідачем нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ «СЕРВІСОЙЛ» у серпні 2022 року та, як наслідок, про необґрунтованість та неправомірність тверджень контролюючого органу про допущення позивачем порушень норм податкового законодавства.

Отже враховуючи викладене, контролюючим органом всупереч вимогам чинного законодавства, необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток у 3 кварталі 2022 року на суму 174 761 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «РЕСУРС ПРОФ» (попередня назва ТОВ «АВГУСТ ПРОМ»)

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» до складу податкового кредиту віднесло ПДВ по податковим накладним, зареєстрованим ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» на загальну суму ПДВ 2 227 737 грн, та відобразило в податковій звітності з ПДВ за січень, лютий, березень 2017 року в додатках №5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» наступним чином: 1) січень 2017 року 100 378,30 грн, декларація з ПДВ від 17.02.2017 №9023165824; 2) лютий 2017 року 1 068 780,83 грн, декларація з ПДВ від 17.03.2017 №9044303997; 3) березень 2017 року 1 058 577,82 грн, декларація з ПДВ від 19.04.2017 №9069476794.

У позовній заяві позивач стверджує про порушення контролюючим органом встановленого статтею 102 Податкового кодексу України строку для донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ за наслідками здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «АВГУСТ ПРОМ».

Перевіривши такий аргумент позивача, суд встановив.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПКУ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних ППР) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

Згідно з п. 102.2 ст. 102 ПКУ грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Контролюючий орган має право проводити перевірку з питань дотримання вимог статті 39-3 цього Кодексу фінансовими агентами та власниками рахунків та визначати суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) у випадках та розмірах, визначених цим Кодексом, не пізніше 1825 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання звіту про підзвітні рахунки, а якщо відповідний звіт був поданий пізніше - за днем його фактичного подання. Строк давності, визначений цим абзацом, не застосовується щодо перевірки фінансового агента, який не подав звіт про підзвітні рахунки за звітний період у визначеному цим Кодексом порядку.

Пунктом 137.4 ст. 137 ПКУ визначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Підпунктами 49.18.1, 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Водночас згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема, за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ), акцизного податку, рентної плати.

Відповідно до абзацу 11 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Поряд з цим, у зв`язку з введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні було внесено низку змін до Кодексу, які стосувалися, зокрема, можливості проведення перевірок.

З 07.03.2022 набрав чинності Закон України від 03.03.2022 №2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким фактично зупинено проведення податкових перевірок платників податків.

Після набрання 27.05.2022 чинності Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» було відновлено проведення перевірок, оскільки відповідно до абзацу вісімнадцятого підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, на період дії воєнного стану, норми пункту 52 і підрозділу 10 розділу XX Кодексу не застосовувались.

З 01.07.2023 на всій території України було відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2»).

У зв`язку з відміною карантину та з метою узгодження окремих законодавчих норм Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.08.2023) виключено абзац вісімнадцятий підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, за яким у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовувалась відповідальність згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого КабінетомМіністрівУкраїни на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), не застосовувались, з 01.08.2023 штрафні санкції застосовуються відповідно до чинних норм законодавства.

Отже, з викладеного слідує, що з 01.08.2023 стало можливим проведення документальних перевірок та відповідно застосовуння штрафних санкцій та збільшення податкових зобов`язань по податку на додану вартість та податку на прибуток платникам.

Судовим розглядом встановлено, що граничним терміном подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року є 09.05.2017, що не заперечується й податковим органом.

У спірному випадку звітну податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2017 року позивачем було подано 05.05.2017 (реєстраційний №9081280055), відповідно граничний строк, визначений ПКУ по операціях, відображених у цій декларації, спливав 10.05.2020.

Отже, враховуючи викладене, строки, встановлені п. 102.1 ст. 102 ПКУ стосовно врахування грошових зобов`язань за господарськими операціями позивача, які були здійснені у І кварталі 2017 року, були зупинені з 18.03.2020 (залишок терміну, визначеного п. 102.1 ст. 102 ПКУ склав з 18.03.2020 по 09.05.2020 включно 53 дні).

За викладених обставин, на переконання суду, після відновлення з 01.08.2023 строків, встановлених ст. 102 ПКУ, контролюючий орган мав право визначити платнику суму грошових зобов`язань з податку на прибуток за І квартал 2017 року лише до 22.09.2023.

Таким чином, збільшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2023 №00108640707 грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 405 821 грн контролюючий орган здійснив з порушенням приписів наведених норм та строків, визначених статтею 102 ПКУ.

Поряд з цим, граничні терміни подання:

декларації з ПДВ за січень 2017 року 20.02.2017, податкова декларація за №9023165824 з податку на додану вартість за січень 2017 року подана позивачем 17.02.2017 (уточнюючий розрахунок за №9032696593 - 03.03.2017), тобто граничний термін визначення грошових зобов`язань з ПДВ відповідачем минув 03.03.2020, тобто ще до впровадження карантину;

декларації з ПДВ за лютий 2017 року 20.03.2017, податкова декларація за №9044303997 з податку на додану вартість за лютий 2017 року подана позивачем 17.03.2017 (уточнюючий розрахунок за №9059985256 10.04.2017), тобто граничний термін визначення грошових зобов`язань з ПДВ відповідачем минув 24.08.2023, оскільки залишок терміну, визначеного п. 102.1 ст. 102 ПКУ склав з 18.03.2020 по 10.04.2020 включно 24 дні;

декларації з ПДВ за березень 2017 року 20.04.2017, податкова декларація за №9069476794 з податку на додану вартість за березень 2017 року подана позивачем 19.04.2017 (уточнюючий розрахунок за №9083728750 10.05.2017), тобто граничний термін визначення грошових зобов`язань з ПДВ відповідачем минув 23.09.2023, оскільки залишок терміну, визначеного п. 102.1 ст. 102 ПКУ склав з 18.03.2020 по 10.05.2020 включно 54 дні.

Відтак, збільшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2023 №00108590707 грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 227 737 грн контролюючий орган здійснив з порушенням приписів вказаних норм та строків, визначених статтею 102 ПКУ.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «АВГУСТ ПРОМ»

Як слідує з матеріалів справи, 24.01.2017 між ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» (покупець) та ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №24/01/17-1, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (надалі - товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов договору і додатків до нього, що є невід`ємними частинами даного договору (том 1 а.с. 199-204).

На виконання умов вказаного договору з урахуванням додатку №1 до нього (том 1 а.с. 205), 24.01.2017 ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» здійснило на користь позивача поставку дизельного палива ULSD 10 РРМ (2710194300) на загальну суму 602 270 грн, в тому числі ПДВ 100 378,33 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунком на оплату від 24.01.2017 №30, видатковою накладною від 24.01.2017 №45, товарно-транспортною накладною від 24.01.2017 №24/01/17 на відпуск нафтопродуктів за формою Додатку 3 до Інструкції, сертифікатом відповідності, платіжною інструкцією від 25.01.2017 №56, податковою накладною від 24.01.2017 №41, акцизною накладною від 24.01.2017 №43 (том 1 а.с. 206-213).

Поставка даного товару здійснювалася перевізником ПП «СОЛІНГ» відповідно до укладеного договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №Т-10 від 01.09.2016 (акт здачі-приймання робіт №ОУ-З1/О1-1 від 31.01.2017, податкова накладна №26 від 31.01.2017, том 14 а.с. 214-215) та товар було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Топливно-енергетична компанія «СДІ» (м. Глобино, вул. К.Маркса, 170) згідно з договором відповідального зберігання нафтопродуктів №01/01/17-2 від 01.01.2017 (акт приймання-передачі нафтопродуктів №8 від 24.01.2017, товарно-транспортна накладна №00060 від 24.01.2017, том 1 а.с. 216-217).

У подальшому позивачем реалізовано вказаний товар покупцям ТОВ «ТК ПРОМТОРГ» та ТОВ «БК «ТАНДЕМ», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями специфікацій, рахунків, видаткових, податкових, акцизних накладних, актів приймання-передачі, ТТН, виписок банку, том 1 а.с. 292-344).

Видаткова накладна №45 від 24.01.2017 всупереч твердженням контролюючого органу підписана представниками сторін договору із визначенням їх ПІБ, містить всі необхідні печатки, реквізити та інформацію відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (том 1 а.с. 207).

В свою чергу товарно-транспортна накладна №24/01/17 від 24.01.2017 (том 1 а.с. 208) містить підписи, ПІБ відповідальних осіб, дату складання та пункти навантаження/розвантаження. Незазначення номеру резервуару чи повної адреси пунктів навантаження/розвантаження жодним чином не свідчить про нереальність господарської операції, адже як вже зазначалося вище наявність деяких неточностей у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Також суд відзначає, що позивач жодним чином не міг вплинути на заповнення вказаної товарно-транспортної накладної, оскільки відповідно до Інструкції саме оператор, що здійснює відвантаження/налив нафтопродуктів, зазначає у ТТН номер резервуара.

При цьому вже у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів №00060 від 24.01.2017, оформленій позивачем під час передачі придбаного товару (дизельного палива) на відповідальне зберігання, останнім були зазначені адреси пунктів навантаження: м. Миколаїв, вул. Космонавтів 1-н та розвантаження: м. Глобине, вул. К.Маркса, 170 (том 1 а.с. 217).

Суд зауважує, що у подальшому на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №24/01/17-1 від 24.01.2017 з урахуванням додатків №2 від 02.02.2017, №3 від 07.02.2017, №4 від 10.02.2017, №5 від 15.02.2017, №6 від 16.02.2017, №7 від 21.02.2017, №8 від 24.02.2017, №9 від 27.02.2017, №10 від 01.03.2017, №11 від 06.03.2017, №12 від 09.03.2017, №13 від 13.03.2017, №14 від 15.03.2017 та №15 від 22.03.2017 до нього (том 1 а.с. 245, 348, том 2 а.с. 1, 50, 89, 232, 215, 285, том 3 а.с. 1, 92, 172, 350, 426, 494), ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» здійснило на користь позивача також поставки дизельного палива ULSD 10 РРМ (2710194300) на загальну суму 12 763 340 грн, в тому числі ПДВ 2 127 358,67 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками на оплату, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів за формою Додатку 3 до Інструкції, сертифікатами відповідності, платіжними інструкціями, податковими накладними, акцизними накладними (том 1 а.с. 246-253, 349-356, том 2 а.с. 2-9, 51-59, 90-97, 233-240, 216-223, 286-292, том 3 а.с. 2- 9, 26-33, 93-100, 173-189, 351-365, 427-434, 495-502).

Поставка даних товарів здійснювалася перевізниками ПП «СОЛІНГ» та ФОП ОСОБА_6 та товари були передані на відповідальне зберігання ТОВ «Топливно-енергетична компанія «СДІ», що підтверджується наявними у справі договором на відповідальне зберігання, договорами на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів, договорами оренди транспортних засобів, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками, тощо (томи 1-4).

У подальшому позивачем реалізовано вказані товари наступним покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями специфікацій, рахунків, видаткових, податкових, акцизних накладних, актів приймання-передачі, ТТН, виписок банку, договорів поставки, а саме, ТОВ «ТК ПРОМТОРГ», ТОВ «БК «ТАНДЕМ» (том 1 а.с. 293-309, 312-318, 321-331, 334-344, том 2 а.с. 64-75, 78-88, 125-231, 295-307, 406-416, 419-431, том 3 а.с. 81-89, 156-171, 306-320, 337-349, 458-469, 484-493, 505-513, том 4 а.с. 37-39, 82-84), ОСОБА_7 (том 1 а.с. 379-389, том 4 а.с. 76-78), ОСОБА_8 (том 1 а.с. 370-378, том 2 а.с. 20-28, 100-105, 201-212, 393-405, том 3 а.с. 321-332, том 4 а.с. 1-3), ПП ОСОБА_9 (том 1 а.с. 254-273, 361-369, том 2 а.с. 29-46, 166-176, 230-242, том 3 а.с. 103-118, 360-383, том 4 а.с. 4-6), ТОВ «Деметра-Велес» (том 1 а.с. 280-289, том 4 а.с. 70-72), СФГ «С. Барвінок» (том 2 а.с. 11-19, 157-165, 308-317, том 4 а.с. 31-33), ОСОБА_10 (том 2 а.с. 106-116, том 4 а.с. 7-9), ТОВ «Нафта-оіл Плюс» (том 2 а.с. 255-271, том 4 а.с. 10-12), ТОВ «СКП «Сількомунгосп» (том 2 а.с. 117-122, 380-392, том 3 а.с. 34-48, том 4 а.с. 28-30), ТОВ «Кремресурс» (том 2 а.с. 143-155, том 3 а.с. 138-152, 384-392, 437-446, том 4 а.с. 19-21), ФОП ОСОБА_11 (том 2 а.с. 177-198, том 4 а.с. 13-15), ТОВ «Біоіл» (том 2 а.с. 243-254, том 3 а.с. 49-62, 119-137, том 4 а.с. 16-18), СФГ «Світанок» (том 2 а.с. 318-327, том 4 а.с. 49-51), ПП «Інтер-Сервіс 2009» (том 2 а.с. 328-340, том 4 а.с. 58-60), ДП «Тростянецьке лісове господарство» (том 2 а.с. 274-284, 417-425, том 4 а.с. 40-42), ФОП ОСОБА_12 (том 2 а.с. 341-357, том 4 а.с. 34-36), ТОВ «ТКФ «Трейдвей» (том 3 а.с. 447-457, том 4 а.с. 22-24, 55-57), ТОВ «Охтирка Агропродукт» (том 2 а.с. 358-369, том 4 а.с. 73-75), ТОВ «Оржицький завод «Радуга» (том 3 а.с. 514-524, том 4 а.с. 43-45), ПП «Мікс» (том 3 а.с. 10-23, 393-403, том 4 а.с. 79-81), ТОВ «Кремтранс Компані» (том 3 а.с. 63-76, 269-301, 470-479, том 4 а.с. 25-27), ФГ «Підкова+» (том 3 а.с. 196-206, том 4 а.с. 52-54), ФОП ОСОБА_13 (том 3 а.с. 207-224, том 4 а.с. 64-66), ФГ «Пшеничний світ» (том 3 а.с. 225-237, том 4 а.с. 61-63), ТОВ «Дека-Транс ЛТД» (том 3 а.с. 238-268, том 4 а.с. 67-69), ТОВ «Альфа Транс Лайн» (том 3 а.с. 404-416, том 4 а.с. 46-48).

У акті перевірки від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635, окрім аналогічних доводів щодо неналежного оформлення видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, належна оцінка яким надавалася судом вище при дослідженні реальності однієї із господарських операцій щодо здійснення ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» на користь позивача поставки дизельного палива в рамках договору від 24.01.2017 №24/01/17-1, перевіряючі в обґрунтування безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» посилаються також на виявлення в ході перевірки наявності негативної податкової інформації в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно перевізників товарів ФОП ОСОБА_6 та ПП «Солінг», а також контрагента по операціях ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» та його найбільшого постачальника по ланцюгу ТОВ «ХІМПРОДТОРГ ЛТД», а також інформації щодо того, що ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39176765) та ТОВ «ХІМПРОДТОРГ ЛТД» значаться фігурантами у кримінальних справах.

З цього приводу суд зазначає, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Відповідно до ст. 47 ПКУ складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №826/22154/15 та від 26.06.2018 у справі №826/13029/14.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу, не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» та його контрагент ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо посилання податкового органу про наявність кримінальних проваджень, фігурантами у яких є ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» та його основний постачальник ТОВ «ХІМПРОДТОРГ», суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Інформації щодо наявності вироків, винесених судом за результатами кримінальних проваджень, відносно позивача або його контрагентів, які набрали законної сили, податковим органом в акті перевірки не вказано та до матеріалів справи не долучено.

Водночас наявність кримінального провадження не є безумовним та допустимим доказами відсутності реального здійснення господарської операції, про що викладена Верховним Судом правова позиція у постанові від 06.08.2019 по справі №520/8681/18.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 №420/20757/21 зазначив: «п.81, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності».

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 та від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що відносно позивача або його контрагентів наявні вироки суду у кримінальних справах, які набрали законної сили та позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність кримінальних справ.

Суд зауважує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме - платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому він не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення контролюючим органом у визначеному законодавством порядку наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, навіть у випадку встановлення порушень певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зазначене не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

За викладених обставин, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про безтоварність операцій позивача та його контрагента ТОВ «АВГУСТ ПРОМ», не наведення відповідачем обставин та не надання доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), суд доходить висновку про безпідставність висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» у січні, лютому та березні 2017 року, та як наслідок, про не обґрунтованість та неправомірність тверджень контролюючого органу про допущення позивачем порушень норм податкового законодавства.

Отже враховуючи викладене, контролюючим органом всупереч вимогам чинного законодавства, необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток у І кварталі 2017 року на суму 2 405 821 грн та заниження сум ПДВ у січні 2017 року на 100 378 грн, у лютому 2017 року на 1 068 781 грн, у березні 2017 року на 1 058 578 грн.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 40511614)

Як слідує з матеріалів справи, 28.04.2020 між ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» (покупець) та ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №СОТ-139, за умовами якого постачальник зобов`язується передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього, нафтопродукти, що іменуються далі по тексту «товар». Асортимент, кількість товару і його ціна встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору на підставі заявки покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар. Додатки до договору є специфікацією у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього договору. У випадку, якщо додатки до договору не складаються, погодженим сторонами є той асортимент, кількість та ціна товару, які зазначені в заявці покупця, розрахункових документах та/або підписаних сторонами відвантажувальних документів, що мають посилання на даний договір (том 5 а.с. 1-5).

На виконання умов вказаного договору з урахуванням додатків до нього ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» у вересні, жовтні, листопаді 2020 року та лютому, серпні, вересні, грудні 2021 року здійснило на користь позивача поставку нафтопродуктів (палива дизельного Energy-ДП-Л-Євро5-ВО/ Energy-ДП-3-Євро5-ВО, бензину автомобільного А-92 Євро5-Е5 та бензину автомобільного А-95-Євро-5Е0) на загальну суму 16 666 740 грн, в тому числі ПДВ 2 777 790 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками на оплату, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів за формою Додатку 3 до Інструкції, сертифікатами відповідності, платіжними інструкціями, податковими накладними, акцизними накладними (томи 5-10).

У акті перевірки від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635 контролюючим органом зафіксовано, що податкові накладні на суму 16 666 740 грн, в тому числі ПДВ 2 777 790 грн, складені та зареєстровані продавцем товарів, засвідчені електронним цифровим підписом посадової особи ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ». Бухгалтерським обліком ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» господарські операції з ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» відображено по рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (субрах. 631) у кореспонденції із рах. 281 «Товари на складі» та рах. 64 «Розрахунки за податками й платежами» (субрах. 6442), рах. 31 «Рахунки в банках» (субрах. 311), рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (субрах. 631). Станом на 30.06.2023 згідно даних оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (постачальник ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ») заборгованість складає 0 грн.

Суд відмічає, що будь-яких зауважень стосовно складення та оформлення учасниками господарських операцій з поставки нафтопродуктів за договором поставки нафтопродуктів №СОТ-139 від 28.04.2020 видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок перевіряючими у акті від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635 не висловлено.

Транспортування вказаних вище товарів від продавця до покупця здійснювалося переважно перевізником ПП «СОЛІНГ» та лише одноразово перевізником ФОП ОСОБА_14 (том 9 а.с. 5), що підтверджується наявними у справі договором на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками, тощо (томи 5-10).

У подальшому позивачем реалізовано вказані товари наступним покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями специфікацій, рахунків, видаткових, податкових, акцизних накладних, актів приймання-передачі, ТТН, виписок банку, договорів поставки, а саме, ПП «НВФ Коломак 14», ТОВ «Такор», ОСОБА_15 , ТОВ «Нафтоком 44», ТОВ «Транспортно логістична компанія «Райдо», ПП «Солінг», ТОВ «Ю.Р.С.», ФГ «Барвінок», ТОВ «СК «Сількомунгосп», ТОВ фірма «Аметист ЛТД», ТОВ «Наш Легіон», ТОВ «Біоіл», ФОП ОСОБА_16 , АА Гудзенко В.Ю., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ «ТКФ «Трейдвей», ТОВ «Мобі транс», ТОВ «Дека-транс ЛТД», ПП «Монолітбудсервіс», ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , СФГ «Авенга», ФОП ОСОБА_12 , ТОВ «Агрогрупа Деметра», ДП «Тростянецьке лісове господарство», ФГ «Аграрій 2017», ФГ «МІРТ», ПП «Агрофірма Коломацька», ТОВ «Транс-логістика-МТС», ПП «Інтер-Сервіс 2009», ТОВ «Деметра-Велес», ФОП ОСОБА_19 , ТОВ «Лайма ОІЛ», ФОП ОСОБА_20 , ПРАТ «Украгротехніка», ТОВ «Транспортна компанія 2021», ТОВ «Кремресурс», СФГ «Світанок», ФОП ОСОБА_21 , ТОВ «Нафтобрент», ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ТОВ «Богдан МІД», ДП «Дослідне господарство «Правдинське», ФГ «Яблучне», ТОВ «Дор постач» (том 5-10).

Виключними підставами для висновків про нереальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» у акті від 23.11.2023 №8630/11-28-07-07/38475635 перевіряючими вказано:

- неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, перелік яких наведено у додатку №12 до акту перевірки та які відображають транспортування придбаних позивачем у ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» нафтопродуктів перевізниками ПП «СОЛІНГ» (код ЄДРПОУ 30385712), ТОВ «БОГДАН МІД» (код ЄДРПОУ 42178689) та ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_2 ), а саме, не зазначення повної адреси пунктів розвантаження, що позбавляє можливості підтвердити пункти розвантаження ПММ;

- неможливість виконання перевізниками ТОВ «БОГДАН МІД» та ФОП ОСОБА_14 господарських операцій наявними ресурсами, оскільки наявний у ТОВ «БОГДАН МІД» 1 автомобіль, як перевізник (номерні знаки) не зазначено у формі №20-ОПП, а у ФОП ОСОБА_14 відомості про об`єкти оподаткування відсутні та форму №20-ОПП не подано;

- ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» є фігурантом у кримінальних провадженнях №72023140000000012 від 13.05.2023 та №12019000000000795 від 19.07.2020;

- основним постачальником ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» є ПАТ «УКРТАТНАФТА», яка протягом 2019-2021 років за результатами біржових аукціонів укладала контракти на придбання нафти у ТОВ «УКРНАФТА» виключно з умовою зворотного викупу цієї нафти ТОВ «УКРНАФТА» та подальшою переробкою цього ресурсу на потужностях Кременчуцького НПЗ по давальницькій схемі, а відтак, ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» як контрагент-постачальник не мало можливості виконати умови щодо постачання ПММ на адресу ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД», оскільки постачання від ПАТ «УКРТАТНАФТА» не підтверджується реальним здійсненням господарських операцій.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що як слідує з наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, складених за формою згідно з додатком 3 до Інструкції (том 5 а.с. 8, 100, 179, 206, 287, том 6 а.с. 3, 74, 146, 218, 275, том 7 а.с. 3, 108, 156, 273, 324, 366, том 8 а.с. 3, 41, 92, 190, 284, 309, том 9 а.с. 5, 31, 63, 135, 225, том 10 а.с. 3, 85), пунктами розвантаження нафтопродуктів у них зазначені: м. Полтава, База зберігання; м. Лубни, Полтавська область; м. Полтава, Полтавська область; Полтавська область, Решетилівка; Сумська область, Охтирка; Чернігівська область, Чернігів; Полтавська область, Заводське; Полтавська область, Лохвиця; м. Лубни, Полтавська область; Полтавська область, Оржиця; м. Решетилівка - м. Полтава - м. Решетилівка; Полтавська область, горішні Плавні.

При цьому незазначення у вказаних вище ТТН повної адреси пунктів розвантаження, на переконання суду, жодним чином не свідчить про нереальність господарських операцій, адже як вже зазначалося вище наявність деяких неточностей у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій.

Також суд відзначає, що вже у переважній більшості товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від позивача ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» до його контрагентів-покупців, оформлених позивачем день в день отримання ним нафтопродуктів від постачальника ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ», адреси пунктів розвантаження зазначені повністю (том 5 а.с. 18, 39, 53, 65, 79, 89, 118, 133, 147, 157, 168, 192, 219, 231, 242, 251, 262, 273, 300, 311, 326, том 6 а.с. 14, 25, 38, 50, 63, 86, 99, 119, 131, 160, 172, 184, 195, 206, 230, 238, 239, 251, 263, 290, 301, 314, том 7 а.с. 11, 34, 47, 59, 71, 89, 97, 121, 133, 144, 174, 185, 198, 210, 223, 236, 248, 261, 285, 300, 311, 336, 346, 354, 379, 386, 392, том 8 а.с. 14, 30, 56, 66, 74, 80, 106, 114, 126, 140, 151, 162, 174, 207, 220, 231, 243, 256, 267, 295, 323, 337, 352, 366, 392, том 9 а.с. 15, 45, 79, 92, 108, 122, 151, 167, 181, 193, 205, 251, 283, 296, 310, том 10 а.с. 23, 38, 50, 63, 73, 101).

Щодо неможливості виконання перевізником ТОВ «БОГДАН МІД» господарських операцій наявними ресурсами, суд зауважує, що єдиними перевізниками, які здійснювали транспортування ПММ від продавця ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» до покупця ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД», були ПП «СОЛІНГ» та ФОП ОСОБА_14 , тобто жодних перевезень безпосередньо ТОВ «БОГДАН МІД» для позивача не здійснювало.

В свою чергу перевізник ФОП ОСОБА_14 у спірному періоді лише одноразово здійснив для позивача транспортування придбаних товарів від ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ», а тому суд вважає недостатньо обґрунтованими висновки контролюючого органу про неможливість виконання цим перевізником лише одного транспортування ПММ з підстав відсутності у останнього відомостей про об`єкти оподаткування та неподання ним форми №20-ОПП.

Окрім цього, суд зауважує й на не наведення відповідачем будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій з ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Поряд з цим суд відмічає, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (постанова КАС ВС від 01 лютого 2023 року у справі № 300/1753/21), правовідносини контрагента з третіми особами (у ланцюгах постачання), з якими платник не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин платника з його безпосередніми контрагентами в разі відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення платником податкового законодавства. Невиконання контрагентом свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету є підставою для відповідальності та зумовлює негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування кредиту з податку на додану вартість, якщо платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав усі встановлені законом умови щодо включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених в ціні придбаних товарів / робіт / послуг.

Посилання на недотримання контрагентами податкового законодавства не може слугувати одноосібною підставою для позбавлення платника податкової вигоди, оскільки відповідальність настає лише в разі доведення податковим органом недобросовісності дій платника, наміру останнього отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, необумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних результатів для одного з суб`єктів оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті (постанова КАС ВС від 23 травня 2023 року у справі № 360/1283/20).

Платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов`язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб. Такі дії перебувають поза межами впливу платника. За відсутності відповідних доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції у своєму податковому обліку. Податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними.

Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійсненних господарських операцій платника з його контрагентами за ланцюгом постачання, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків. Будь-яке автоматизоване зіставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в контексті процесуального закону. Автоматизоване зіставлення задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова КАС ВС від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21).

Узагальнена податкова інформація, зроблена за результатами податкового контролю щодо господарської діяльності контрагентів платника, має лише інформативний характер. Така інформація не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки сама собою не доводить і не може свідчити про наявність податкових правопорушень саме підприємством. Покликання контролюючого органу на таку інформацію як критерій оцінки реальності господарських операцій між платником та його контрагентами є безпідставними, якщо фактично надані платником до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки (постанова КАС ВС від 19 червня 2023 року у справі № 813/4501/13-а).

Факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб суб`єктів господарювання не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених платником податків та його контрагентами. Вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такий вирок суду за результатом розгляду кримінального провадження підлягає оцінці адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їхнього оформлення, можливості здійснення господарських операцій, їхнього зв`язку з господарською діяльністю платника та можливого використання придбаного товару / робіт / послуг у подальшій діяльності (постанова КАС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 803/1810/16).

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що податковий орган у спірному випадку не надав доказів на підтвердження того, що відносно позивача або його контрагента ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» наявні вироки суду у кримінальних справах, які набрали законної сили та позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність кримінальних справ.

При цьому, враховуючи одностайність та послідовність позицій Верховного Суду з приводу того, що відповідальність особи має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі порушення вимог податкового законодавства його контрагентом-постачальником, судом відхиляються як безпідставні твердження контролюючого органу у акті перевірки на наявність негативної податкової інформації в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагента (постачальника) позивача ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» та його основного постачальника по ланцюгах постачання товарів.

За викладених обставин, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про безтоварність операцій позивача та його контрагента ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ», не наведення відповідачем обставин та не надання доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), суд доходить висновку про безпідставність висновку контролюючого орган про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» у вересні, жовтні, листопаді 2020 року та лютому, серпні, вересні, грудні 2021 року, та як наслідок, про не обґрунтованість та неправомірність тверджень контролюючого органу про допущення позивачем порушень норм податкового законодавства.

Отже враховуючи викладене, контролюючим органом всупереч вимогам чинного законодавства, необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток за 2020 рік на суму 1 500 039 грн, за 2021 рік на 1 499 974 грн та заниження сум ПДВ у травні 2020 року на суму 627 457 грн, вересні 2020 року на 372 556 грн, жовтні 2020 року на 103 333 грн, листопаді 2020 року на 285 579 грн, лютому 2021 року на 271 398 грн, квітні 2021 року на 141 955 грн, серпні 2021 року на 18715 грн, вересні 2021 року на 820 493 грн та грудні 2021 року на 136 304 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, у спірному випадку відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28.12.2023 №00108590707 форми "Р" та від 28.12.2023 №00108640707 від 28.12.2023 форми "Р" в частині збільшення/донарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5 553 630,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 638 405,00 грн не довів, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 30280 грн (том 1 а.с. 11).

Зважаючи на висновки суду про задоволення позовних вимог ТОВ «ЕКОН ТРЕЙД», суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у розмірі 30280 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

За приписами ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

18.06.2024 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомив про неможливість до моменту закінчення судових дебатів надати у повному обсязі докази понесених позивачем витрат на правову допомогу, та вказав про те, що такі докази ним будуть подані у строк, визначений ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (том 12 а.с. 26).

Відтак, суд вирішив призначити заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду у судовому засіданні на 15:00 25.06.2024.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОН ТРЕЙД" (вул. 29 вересня, буд. 24, кім.1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 38475635) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, ідентифікаційний код ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00108590707 від 28 грудня 2023 року та податкове повідомлення-рішення №00108640707 від 28 грудня 2023 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5553630,00 грн та штрафних санкцій у сумі 638405,00 грн, всього 6192035,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОН ТРЕЙД" витрати зі сплати судового збору у сумі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень нуль копійок).

Заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу призначити до розгляду у судовому засіданні на 15:00 25 червня 2024 року.

Встановити позивачу строк для подання до суду доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статей 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України до 16:00 24 червня 2024 року разом з доказами вручення таких документів іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу строк для подання до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України до 12:00 25 червня 2024 року разом з доказами вручення копії такого клопотання іншим учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2024 року.

Суддя Н.І. Слободянюк