ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. справа № 300/6472/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бінерго" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0041250410 від 10.05.2023 та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінерго" (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0041250410 від 10.05.2023 форми «Ш»;

- зобов`язати відповідача винести нове податкове повідомлення-рішення щодо несвоєчасної сплати ТОВ «БІНЕРГО» податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 380241,00 грн., згідно податкової декларації за жовтень 2022 року № 9299639619 від 21.11.2022, застосувавши на підставі на підставі статті 124 Податкового кодексу України штрафні санкції: за затримку сплати до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; за затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від № 0041250410 від 10.05.2023, ґрунтується на висновках акту перевірки від 28.04.2023 за № 4698/09-19-04-10-15, щодо порушення позивачем строку сплати узгодженого грошового зобов`язання визначеного самостійно у податковій декларації з ПДВ за січень 2020 року та за жовтень 2022 року, за яке передбачено штрафні санкції у розмірі 25% та 50% від суми грошового зобов`язання, згідно до вимог п. 124.2 статті 124 ПК України. Позивач вважає такі висновки контролюючого органу протиправними, прийнятими всупереч вимогам законодавства та, які, на думку позивача, підлягають скасуванню з підстав того, що, несвоєчасна сплата вищенаведеного грошового зобов`язання відбулася не через умисні дії позивача, а через відсутність достатньої кількості коштів на рахунках позивача станом на момент сплати. На думку позивача, юридичним фактом з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Натомість, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.57.1 ст.57 ПК України, та як наслідок просить застосувати штрафні санкції за затримку сплати до 30 календарних днів у розмірі 5% погашеного податкового боргу та за затримку сплати більше 30 календарних днів у розмірі 10%. Внаслідок чого, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0041250410 від 10.05.2023 та зобов`язувати винести нове податкове повідомлення-рішення щодо несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з ПДВ.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бінерго" залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.22-23).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.53).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області письмові пояснення щодо підстав застосування штрафних санкцій 25% та 50% за порушення правил сплати грошового зобов`язання відповідно до статті 124 ПК України, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0041250410 від 10.05.2023 та належним чином засвідчені докази, що підтверджують умисні дії ТзОВ "Бінерго" на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення № 0041250410 від 10.05.2023 (а.с.74-75).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.11.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що контролюючим органом була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ за результатами якої був складений акт від 28.04.2023, даною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 ПК України в частині несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ, задекларованого платником податку в податковій декларації з ПДВ, що є підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 25% та 50% від суми грошового зобов`язання згідно до вимог п.124.2 ст.124 ПК України. При цьому, дії платника податків щодо несвоєчасної сплати вищевказаної узгодженої суми грошового зобов`язання вважаються винними діями позивача, зважаючи на те, що останній був обізнаний про граничні строки сплати грошового зобов`язання, однак, достатніх заходів для його сплати не вжив, про причини не вжиття таких заходів, які звільняють його від відповідальності або пом`якшують таку відповідальність, контролюючий орган не повідомив, тому, на думку податкового органу, оспорюване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 25% та 50% від суми узгодженого грошового зобов`язання на підставі п.124.2 ст.124 ПК України є правомірним та відповідають нормам чинного законодавства. На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. (а.с.57-65).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінерго" зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість, що підтверджується змістом інформації з ЄДРПОУ та відомостями, які містяться у акті перевірки від 28.04.2023, які учасниками справи не оспорюються (а.с.10-15, 27).

28.04.2023 посадовою особою контролюючого органу на підставі ст.ст.191.1.2, п.191.1, ст.191, п.п.20.1.4, 20.1.19, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1., п.75.1 ст.75, ст.76 та п.86.2 ст. 86 ПК України проведена камеральна перевірка платника податку на додану вартість ТОВ «Бінерго» з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ за період з 01.02.2020-30.04.2023, за результатами якої було складено акт від 28.04.2023 за № 4698/09-19-04-10-15 (а.с.10-15).

За висновками наведеного акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 ПК України, а саме: несвоєчасну сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 2020 року по 2023 рік в розмірі 348241 грн., тобто, зазначена сума грошового зобов`язання сплачена платником податків із затримкою, що свідчить про умисно вчинену несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання та є підставою для накладення штрафу у розмірі 25 та 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України (а.с.10-15).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 10.05.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0041250410 форми «Ш» за яким за порушення п.57.1 ст.57 ПК України на підставі статті 124 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 25 та 50 відсотків, що становить 129722,75 грн. (а.с.8-9).

В порядку адміністративного оскарження наведене податкове повідомлення-рішення оскаржене шляхом подання позивачем відповідної скарги до органу ДПС України за результатами розгляду якої прийнято рішення від 11.07.2023 про залишення вищевказаного податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення, що підтверджується копією наведеного рішення (а.с.16-18).

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, на підставі п.п.1911.2 п.191 ст.191, п.п.20.1.4, 20.1.19 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1 п.75.1 cт.75., ст.76 та п.86.2 ст.86 та з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) головним державним інспектором Івано-Франківського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Івано-Франківській Боднаренко О.В. у приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області 28.04.2023 проведено камеральну перевірку платника податків ТОВ «Бінерго» з питань своєчасності спати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ (а.с.10-15).

Відповідно до змісту акту перевірки від 28.04.2023 № 4698/09-19-04-10-15, відповідач зробив висновки про умисну, несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового забезпечення з податку на додану вартість за період 03.03.2020 по 20.04.2023, відповідальність передбачена пунктом 124.1-124.3 статті 124 розділу ІІ ПКУ.

В даному аспекті суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В свою чергу відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Положеннями ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, нормами п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.

Окреслена норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 за № 466-IX встановлено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст. 123, п.п. 124.2, 124.3 ст. 124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 ст. 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Суд вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Резюмуючи викладене, суд констатує, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у п. 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За таких обставин, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, ПК України на контролюючий орган - податковий орган, покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Разом із цим, згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст. 123, п.п. 124.2, 124.3 ст. 124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 ст. 125-1 ПК Кодексу

Враховуючи зміст наведених законодавчих положень, можна дійти висновку, що необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 124.2 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 та 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено статтею 124 ПК України.

Згідно з актом камеральної перевірки від 28.04.2023 № 4698/09-19-04-10-15 порушення полягало у несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошових зобов`язань по податку на додану вартість, а саме по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року та за жовтень 2022 року.

Як вже зазначалося судом вище, визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 124 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 600/747/22-а від 16.03.2023 «…невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, при вирішенні даного спору судам першочергово необхідно встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

З`ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та у зв`язку з чим наявності вини платників податків, без достатніх на те підстав…».

До того ж ще Верховний Суд України постановою від 04 березня 2021 року у справі № 640/20899/18 зробив правовий висновок відповідно до якого, при вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов`язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов`язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.

Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 березня 2021 року у справі № 640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.

Так, в Акті камеральної перевірки від 28.04.2023 податковим органом зазначено про порушення платником податків пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 57.1 ст. 57 ПК України, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «Бінерго» несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання із затримкою сплати від 2 до 141 календарних днів.

Тобто, як вказано в акті перевірки від 28.04.2023, встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало в умисній, несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ.

ГУ ДПС у Івано-Франківській області вчинене позивачем кваліфіковано в якості правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями ст. 124 ПК України.

При цьому, суд вказує, що Акт камеральної перевірки від 28.04.2023 не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.п. 57.1 ст. 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених ст. 124 ПК України.

Крім того, не є можливим встановлення у межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків.

Зазначений висновок відповідає положенням п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, згідно з якими камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

При цьому суд враховує, що у позовній заяві позивач стверджував про недостатність протягом 2022 року коштів на рахунках та те, що податкова декларація з ПДВ подана ТОВ «Бінерго» за жовтень 2022 року, в той час коли підприємство перебувало в погіршеному фінансовому стані, який пов`язаний з недоотриманням податкового кредиту по ПДВ за попередні звітні податкові періоди, що є повністю не прогнозованими та не передбачуваними, що під час перевірки відповідачем не перевірено.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до Акту від 28.04.2023 встановлено, що ТОВ «Бінерго» щомісяця намагалося частково сплатити суму узгоджених зобов`язань зі слати ПДВ, оскільки підприємство перебувало під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів.

Водночас, з огляду на предмет доказування по вказаній справі, а також, з метою з`ясування всіх обставин та повного, всебічного, об`єктивного вирішення даної адміністративної справи, суд, ухвалою від 22.02.2024, витребував у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області письмові пояснення щодо підстав застосування штрафних санкцій 25% та 50% за порушення правил сплати грошового зобов`язання відповідно до статті 124 ПК України та належним чином засвідчені докази, що підтверджують умисні дії ТзОВ "Бінерго" на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення № 0041250410 від 10.05.2023 форми «Ш» (а.с.74-75).

Однак, в додаткових поясненнях, які надійшли на адресу суду 06.03.2024, Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, повторно не вказало жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушень норм п.п. 57.1 ст. 57 ПК України, а також не надало доказів на підстав яких винесено податкове повідомлення-рішення із застосуванням штрафних санкцій за вчинення якого позивачу кваліфіковано в якості правопорушення, відповідальність за положеннями пункту 124.2 та пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Стосовно посилань в Акті на те, що ТОВ «Бінерго» мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання, що є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не встановлено на підставі відповідних документів наявність можливості ТОВ «Бінерго» сплатити податкове зобов`язання з ПДВ спірний період у повному обсязі у строк, передбачений ПК України (зокрема, наявність достатніх коштів на розрахункових рахунках, а також на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість).

Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі, однак в даній справі Головне управління ДПС в Івано-Франківській області жодним чином не навело обґрунтованих обставив та недало доказів суду щодо правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 25 та 50 відсотків, та водночас, фактів, які б вказували на можливість ТОВ «Бінерго» вжити заходів щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняли певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відсутність, в Акті камеральної перевірки та в додаткових пояснення, обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання суду, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд звертає увагу, що в Акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України і відсутні будь-які висновки щодо наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки.

Допущена контролюючим органом неповнота дослідження обставин фактичної дійсності зумовила за суттю явний та очевидний, а за характером нездоланний і непереборний дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни.

За таких обставин, суд вважає, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 25 та 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства. Обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.3 або пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності, обрана необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, штраф застосований без доведення наявності умислу та вини платника податків.

Зазначене відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Відповідачем в ході судового розгляду справи належним чином не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2023 року № 0041250410.

Однак, у цій справі між сторонами не існує спору, що порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України дійсно мало місце. Згідно з розрахунком штрафних санкцій затримка сплати усіх узгоджених сум грошового зобов`язання перевищує 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку їх сплати, водночас, сам позивач визнає даний факт.

На переконання суду, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків Акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, та як наслідок до нього мали бути застосовані інші штрафні санкції.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем розрахунок штрафних санкцій здійснено неправомірно, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскарженого повідомлення-рішення. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача обов`язку по сплаті штрафу, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми такого штрафу. При цьому суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Діяльність суб`єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації № К (80) державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Європи № Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади

Слід зазначити, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, змінюючи замість нього кваліфікацію правопорушення та змінюючи норму, на підставі якої позивача має бути притягнуто до відповідальності.

Таким чином, суд позбавлений можливості за власної ініціативи змінити кваліфікацію правопорушення та застосувати до позивача інше нормативне регулювання ніж те, яке було застосовано спірним рішенням, внаслідок чого, слід відмовити у позовній вимозі про зобов`язати відповідача винести нове податкове повідомлення-рішення щодо несвоєчасної сплати ТОВ «БІНЕРГО» податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 380241,00 грн., згідно податкової декларації за жовтень 2022 року № 9299639619 від 21.11.2022, застосувавши на підставі на підставі статті 124 Податкового кодексу України штрафні санкції: за затримку сплати до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; за затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 18.09.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 2684 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області частину сплаченого судового збору в розмірі 1342 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінерго" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0041250410 від 10.05.2023 та зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 10.05.2023 № 0041250410.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінерго" (ЄДРПОУ 41336437, вул. Надвірнянська ГРП, 1-А, с. Черніїв, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77460) частину сплаченого судового збору в розмірі 1342 грн. (одна тисяча триста сорок три гривні).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінерго" (ЄДРПОУ 41336437, вул. Надвірнянська ГРП, 1-А, с. Черніїв, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77460).

Відповідач:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.