532/994/24

2/532/447/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Макарчука С.М., з участю секретаря судового засідання Демидюк О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін цивільну справу № 532/994/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

01 травня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису від 07.05.2021 № 6068 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості в загальній сумі 16302,63 грн. таким, що не підлягає виконанню; стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за № 6068, щодо звернення стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором 1001417772401 від 01 жовтня 2019 року в сумі 15802,63 грн. витрат на оплату за вчинення виконавчого напису в сумі 500,00 грн. загальна сума стягнення 16302,63 грн.

В жовтні 2023 року в мобільному застосунку «Дія» позивач дізнався, що приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 07 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за № 6068, щодо стягнення з позивача на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості в сумі 16302,63 грн.

Також у застосунку «Дія» позивач завантажив постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2021 ВП № 65831048 винесену приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

30.04.2024 адвокат позивача ознайомився у приватного виконавця з матеріалами виконавчого провадження ВП № 65831048 та отримав копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 65831048, а саме копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2021 ВП № 658831048, заяви про примусове виконання рішення вих. № 194480, виконавчого напису від 07 травня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 6068, заяви № 1001417772401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01.10.2019. Таким чином позивач ОСОБА_1 прохав суд визнати виконавчий напис № 6068, вчинений від 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості в загальній сумі 16302,63 грн. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 31 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 25 червня 2024 року.

У підготовче судове засідання 25 червня 2024 року учасники справи не з`явилися.

До суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача, підтримання позовних вимог.

Відповідач подав заяву в якій прохав справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна будучи повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна будучи повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

07 травня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6068, про стягнення зі ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 1001417772401 від 01.10.2019, укладеним ним із АТ «Перший український міжнародний банк», заборгованість за кредитним договором № 1001417772401 від 01.10.2019. Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.07.2020 по 20.01.2021. Сума заборгованості складає 15802,63 гривень, у тому числі: 4499,93 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4185,26 прострочена заборгованість за комісією; 0,43 гривень прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 6750,28 гривень строкова заборгованість за сумою кредиту; 366,70 гривень строкова заборгованість за комісією; 0,03 гривень строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача АТ «Перший український міжнарожний банк» у розмірі 500,00 гривень, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнарожний банк», складає 16302,63 гривень (а.с.14).

На підставі виконавчого напису № 6068 від 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2021 (ВП № 65831048) про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнарожний банк» заборгованість у розмірі 16302,63 гривень (а.с.15).

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Зі змісту статті 87 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.

Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13 жовтня 2021 року (справа № 554/6777/17).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», такими документами для одержання виконавчого напису є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Приватним нотаріусом Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», яким передбачено, що до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належить така форма договору, як кредитний договір.

Вказаний пункт № 2 був включений до Переліку Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Згідно з ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили цього ж дня 22.02.2017, отже і пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 також втратив чинність з цього дня.

Тобто з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Таким чином, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Оскільки виконавчий напис, який є предметом спору в даній справі, вчинено 05 серпня 2019 року, тобто після визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Грисюк О.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду України від 05.06.2017 в справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити й зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Крім цього, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, є безспірним.

Отже, суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що визнання позову не суперечить законодавству та водночас наявні підстави для задоволення позву, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати виконавчий напис № 6068 від 07.05.2021 року таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач при поданні позовної заяви судовий збір не сплачував, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 50 відсотків судового збору, що підлягав би сплаті за подання позову, тобто, 605 гривень 60 копійок.

Керуючись статтями 12, 141-142, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Прийняти визнання Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» позову.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 6068, вчинений 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в сумі 16302,63 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено 25 червня 2024 року.

Суддя