Справа № 159/2715/24

Провадження № 3/159/1355/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі судді Чалого А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Головного управління ДПС у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, непрацевлаштованої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2024 о 13 год 25 хв ОСОБА_1 знаходячись в салоні краси "Мальва" за адресою: м. Ковель, бульвар Лесі Українки, 33, в порушення вимог ст. ст. 44, 65, 66 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ст. 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 436- IV, ст. ст. 19, 58 Господарського кодексу України від 16.01.2003, надавала послуги по наданню манікюру вартістю 200 грн, з метою отримання доходу без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.164 КУпАП.

07.06.2024 до суду надійшло клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Клімука В.С. про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання зазначив, що диспозиція статті 164 КУпАП є бланкетною, на думку адвоката, складаючи протокол про адміністративне правопорушення посадова особа з-поміж наведених, чи інших норм, мала б вибрати та навести у протоколі ті порушення діючого законодавства, які на його думку ОСОБА_1 порушила, та інкримінувати їх їй. Зазначив, що матеріали справи не містять жодних інших доказів які б свідчили про самостійність, регулярність та тривалість діяльності правопорушника, отримання від такої діяльності прибутку, тож фактично докази провадження ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання - відсутні. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності на постійній основі, систематично, два і більше разів, з надання платних послуг з накладенням манікюру. В протоколі про адміністративне правопорушення не наведено норм закону, що регулюють заняття господарською діяльністю з наданням певних послуг, не зазначено, які саме норми порушила ОСОБА_1 , у чому це виразилося, а тому не викладено повно фактичних обставин правопорушення, не вказано осіб, яким вона надавала послуги по накладенні манікюру, чи існувала регулярність таких послуг та чи взагалі такі послуги надавалися. В матеріалах справи відсутні та суду не були надані належні та допустимі докази-пояснення свідка-особи, якій ОСОБА_1 надавала послуги із накладення манікюру за плату, в тому числі 12.04.2024, як зазначено у протоколі та протягом якогось періоду часу, що давало би підстави для оцінки її діяльності як підприємницької та систематичної, отже господарської в розумінні ст.ст. 3, 42 ГК України.

Крім того, адвокат Клімук В.С. вважає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення викладеного у протоколі, оскільки вона самостійно не здійснює господарську діяльність і не зареєстрована відповідно до закону як підприємець та не є керівником чи іншою посадовою особою господарської організації, а тому в її діях відсутній склад вказаного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст.164 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 та її захисник Клімук В.С. не з`явились, належним чином повідомлений, про дату, час та місце розгляду справи, про причин неявки суд не повідомили.

З метою дотримання строків розгляду справи та враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі всебічного, повного і об`єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП підтверджується: даними з протоколу про адміністративне правопорушення №95/03-20-24-07-10 від 12.04.2024; Актом (довідкою) фактичної перевірки від 12.04.2024№9041/03-20-24-07; копією наказу про проведення фактичної перевірки № 1316-п від 09.04.2024; копією направлення на перевірку від 10.04.2024 № 1886; копією направлення на перевірку від 10.04.2024 № 1885; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 12.04.2024; повідомленням ГУ ДПС у Волинській області щодо перебування ОСОБА_1 на податковому обліку від 12.04.2024.

Доводи адвоката Клімука В.С. щодо недоведення систематичності проведення ОСОБА_1 господарської діяльності, суд не бере до уваги, оскільки в своїх письмових поясненнях під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 посилається на те, що 12 квітня 2024 року вона надає послуги манікюру, проходить стажування для того, щоб у подальшому повноцінно працювати. В матеріалах справи містяться матеріали фотофіксації, на яких зображено, як ОСОБА_1 знаходиться у приміщенні салону краси "Мальва" за адресою: м. Ковель, бульвар Лесі Українки, 33, та надає послуги манікюру, що, на думку, суду свідчить, що вказане приміщення функціонує з метою надання послуг краси, яку здійснювала ОСОБА_1 тобто проводила господарську діяльність з метою отримання доходу.

Доводи про здійснення ОСОБА_1 «стажування» є безпідставним, виходячи з наступного.

Кодексом законів про працю, яким регулюється порядок та процедура прийняття на роботу не передбачає «стажування при прийнятті на роботу». Натомість роботодавець може встановити випробування при прийомі на роботі, що відповідає законодавству згідно зі статтею 26 КЗпП України.

Випробування з метою перевірки вiдповiдностi працівника роботi, яка йому доручається обумовлюється трудовим договором (ст. 36 КЗпП України).

А метою стажування є набуття професійних умінь та навичок до початку самостійної роботи або задля підвищення рівня професійної компетентності (стаття 29 Закону України «Про зайнятість населення»).

Відповідно до законодавства стажування може бути передбачено тільки для певних категорій осіб, а саме: студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти та учнів професійно-технічних навчальних закладів; державних службовців відповідно до статті 48 Закону України «Про державну службу»; категорії осіб згідно з окремими законодавчими актами (наприклад, прокурор місцевої прокуратури, адвокат, нотаріус тощо).

Суд вважає, що позиція сторони захисту направлена на намагання казуїстикою тлумачення законодавства спотворити докази винуватості відносно ОСОБА_1 для уникнення останньою адміністративного стягнення за вчинене протиправне діяння, а тому доводи захисника є безпідставними в цій частині, адже матеріали справи про адміністративне правопорушення беззаперечно і поза розумним сумнівом вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

А тому доводи про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП, є необґрунтованими.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена її діїправильно кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КУпАП.

У той же час відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що правопорушницею у даному випадку є особа, на утриманні якої перебувають двоє неповнолітніх дітей, вона не працює, отже суд приходить до висновку, що правопорушення вчинене при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.

При цьому суд також враховує, що мінімальний штраф, вказаний в санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП на даний момент становить 17 000, 00 грн, що майже у три рази більше за мінімальний розмір заробітної плати встановлений в 2024 році. Таке покарання виглядає не просто надмірним, а явно несправедливо тяжким у відношенні ОСОБА_1 з огляду на її майновий стан і характер вчиненого нею діяння. У цьому контексті суд нагадує, що відповідно до статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Вирішуючи цю справу, відповідно до цього принципу, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 33 чинного КУпАП «стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України», тобто цей нормативно-правовий акт не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу. За цих обставин, з першого погляду, суд мав би накласти на правопорушницю адміністративне стягнення виключно у вигляді та в розмірі, які передбачені санкцією відповідної статті КУпАП, не дивлячись на явно несправедливий і надмірний характер такого покарання.

Суд враховує, що Кодекс про адміністративні правопорушення було прийнято 07.12.1984, він не передбачав таких великих штрафів, як сьогодні. Зокрема, чинна редакція ч. 1 ст. 164 КУпАП встановлює штраф у розмірі від 17000 грн до 34000 грн, що є набагато більшим за ті стягнення, які були передбачені КУпАП раніше, але й значно перевищує мінімальний розмір штрафу, який сьогодні може бути призначений за вчинення кримінального правопорушення 510 грн (ст.53 КК України). У зв`язку з цим не дивно, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.

Таким чином, суд не може не звернути увагу на наступне: у той час як КУпАП, здавалося б, повинен встановлювати відповідальність за менш тяжкі правопорушення, ніж проступки, в реальності він передбачає за вчинення деяких адміністративних правопорушень набагато суворіші стягнення, ніж встановлені Кримінальним кодексом України покарання за скоєння проступків. При цьому КК України, на відміну від КУпАП України, містить норму, згідно з якою за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин (ст.69 КК України).

Це, на думку суду, указує на невідповідність Конституції України положень ч.1 ст.33 КУпАП України в частині неможливості накладення більш м`якого адміністративного стягнення, ніж передбачено законом, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення проступок.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1 , необхідно і достатньо накласти більш м`яке адміністративне стягнення, ніж передбачено ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі 1700, 00 гривень.

Разом із тим, суд роз`яснює ОСОБА_1 , що це рішення в жодному разі не означає, що у випадку повторного вчинення аналогічного правопорушення стосовно неї буде прийнято аналогічне рішення. Навпаки, в подальшому вона повинна враховувати, що закон передбачає за це правопорушення надзвичайно високий штраф, а отже вона має завжди пам`ятати, що їй загрожує, якщо накладене по цій справі стягнення не досягне своєї мети її виправлення.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути в користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 33-35, 278, 280, 283, 284, 307-308 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову звернути до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

СуддяА. В. Чалий