ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/740/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Маціщук А. В., Філіпової Т. Л., суддя Бучинської Г. Б.

від 05 березня 2024 року (повний текст складений 18 березня 2024 року)

у справі за позовом: 1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) Цитріно трейдинг корп.,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент",

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення 2 837 923,45 грн заборгованості зі сплати дивідендів з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 , Бєлкін Л. М.

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" звернулися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 25 вересня 2023 року (2-й том справи, а.с. 45 - 47) та заяви про часткову відмову від позову від 09 жовтня 2023 року (2-й том справи, а.с. 93, 94), що була задоволена згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09 жовтня 2023 року, просили стягнути з відповідача 2 837 923,45 грн, з яких:

1) на користь ОСОБА_1 1 827 965,24 грн, з яких:

- 781 440,00 грн - заборгованість зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 280 316,59 грн - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 46 886,40 грн - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

- 592 918,60 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 70 400,78 грн - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 17 787,56 грн - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

- 38 215,31 грн заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів;

2) на користь ОСОБА_2 67 299,39 грн, з яких:

- 50 609,52 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 6 009,17 грн - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 1 518,29 грн - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

- 9 162,41 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів;

3) на користь Цитріно трейдинг корп. 224 248,57 грн, з яких:

- 98 004,30 - заборгованість зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 35 155,91 грн - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 5 880,26 грн - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

- 74 175,45 - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 8 807,30 грн - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 2 225,26 грн - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

- 0,09 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів;

4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" 718 409,25 грн, з яких:

- 307 692,00 - заборгованість зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 110 374,66 грн - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 18 461,52 грн - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

- 232 879,50 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 27 651,18 грн - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 6 986,39 грн - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

- 14 364,00 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав перед позивачами як його акціонерами свого обов`язку з виплати їм частки чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2021 та 2022 роки, жоден з акціонерів відповідача, крім держави Україна, не отримали ні належну їм частку чистого прибутку, ні дивіденди, з огляду на що відповідач має сплатити позивачам суми заборгованості за невиплаченими частинами чистого прибутку та дивідендами, а також три відсотки річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

26 квітня 2018 року на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства Хмельницькобленерго» був затверджений статут Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», а 29 грудня 2021 року на позачергових загальних зборах Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» була затверджена нова редакція статуту цього товариства.

Згідно з пунктами 1.1 - 1.5 статуту (тут і далі - у редакції, затвердженій рішенням позачергових загальних зборів акціонерів 29 грудня 2021 року), Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» є юридичною особою з новим найменуванням. Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", що було новим найменуванням Державної акціонерної енергетичної компанії "Хмельницькобленерго", створеної шляхом корпоратизації відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 серпня 1995 року № 157. Засновником товариства є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України. Товариство є юридичною особою приватного права. Тип товариства - публічне акціонерне товариство.

Відповідно до пункту 8.1. статуту акціонерами товариства є фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

За змістом підпункту 2 пункту 8.2. статуту акціонери товариства мають право брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди) у разі оголошення їх виплати та їх виплати в порядку, строки і способом, передбаченим законодавством та цим статутом.

Згідно з пунктом 10.5. статуту дивіденд - частина чистого прибутку Товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одна належну йому акцію. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за акціями приймається загальними зборами (пункт 10.8. статуту).

Відповідно до пункту 10.9. статуту для кожної виплати дивідендів Наглядова рада встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за акціями, визначається рішенням Наглядової ради, але не раніше ніж через 10 (десять) робочих днів після прийняття такого рішення Наглядовою радою.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України (пункт 10.10. статуту).

Згідно з пунктом 10.12 статуту товариство в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України.

Статутний капітал Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" становить 33 637 840 грн і поділений на 134 551 360 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн.

До грудня 2022 року пакет акцій Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» у розмірі 70,0089 % належав державі, а управління корпоративними правами держави у статутному капіталі акціонерного товариства до 15 вересня 2021 року здійснював Фонд державного майна України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 1222-р органом управління Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» як оператора системи розподілу електричної енергії визначено Міністерство енергетики України.

21 грудня 2022 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1336 належний державі пакет акцій Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» у розмірі 70,0089 % статутного капіталу був переданий Акціонерному товариству «Українські розподільні мережі», 100% акцій якого належить державі, а управління корпоративними правами здійснює Міністерство енергетики України.

Відповідно до виписок депозитарних установ про операції з цінними паперами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" є акціонерами Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», а саме:

- згідно з виписками депозитарних установ: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвінтум» № 2023/303 від 29 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 29 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Упр-Фінанс» № 0606/2 від 06 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 06 червня 2023 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» № 0606/9 від 06 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 06 червня 2023 року ОСОБА_1 є власником простих іменних акцій Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» у кількості 838 055 штук;

- згідно з виписками депозитарних установ: Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» № 2806/2 від 28 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 28 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» «Інвінтум» № 2023/300 від 28 червня 2023 року за період з 20 червня 2020 року по 28 червня 2023 року ОСОБА_2 є власником простих іменних акцій Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» у кількості 200 927 штук;

- згідно з виписками депозитарних установ: Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» № 2808/1 від 28 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 28 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Універ Капітал» від 28 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 28 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвінтум» № 2023/301 від 28 червня 2023 року за період з 20 червня 2020 року по 28 червня 2023 року Цитріно Трейдинг корп. (Citrino Trading OU) станом на 30 червня 2021 року та станом на 09 червня 2022 року був власником простих іменних акцій Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» у кількості 100332 штук;

- згідно з виписками депозитарних установ: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» № 8514 від 22 червня 2023 року за період з 28 грудня 2020 року по 22 червня 2023 року, Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» за період з 29 червня 2022 року по 25 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" є власником простих іменних акцій Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» у кількості 315 000 штук.

29 квітня 2022 року на загальних зборах акціонери Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" прийняли рішення про затвердження загального розміру річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2021 рік у розмірі 99480,44592 тис. грн, а також вирішили здійснювати виплату дивідендів Товариством безпосередньо акціонерам.

26 травня 2022 року наглядова рада Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на виконання рішення загальних зборів від 29 квітня 2022 року визначила, що датою складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2021 році, є робочий день, що наступає після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття цього рішення. Розмір дивідендів на одну акцію становить 0,74 грн, строк виплати дивідендів - з 29 червня 2022 року по 29 жовтня 2022 року.

26 квітня 2023 року на загальних зборах акціонери Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" прийняли рішення про затвердження загального розміру річних дивідендів відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2022 році у розмірі 6136,20231 тис. грн, а також вирішили здійснити виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2022 році безпосередньо акціонерам.

25 травня 2023 року наглядова рада Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на виконання рішення загальних зборів від 26 квітня 2023 року визначила, що датою складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2022 році, є робочий день, що наступає після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття цього рішення. Розмір дивідендів на одну акцію становить 0,046 грн, строк виплати дивідендів - з 26 червня 2023 року по 26 жовтня 2023 року.

Однак, Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» не здійснило виплату дивідендів акціонерам, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" як акціонерів Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про стягнення невиплачених їм у 2020 році чистого прибутку та у 2021 та 2022 роках дивідендів, а також інфляційних втрат і трьох відсотків річних за невиконання відповідачем грошових зобов`язань.

3. Короткий зміст рішення місцевого та оскаржуваної постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 19 жовтня 2023 року у справі № 924/740/23 позов задовольнив: стягнув з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_1 1 827 965,24 грн заборгованості та 27 419,48 грн витрат зі сплати судового збору; на користь ОСОБА_2 67 299,39 грн заборгованості та 1 009,49 грн витрат зі сплати судового збору; на користь Цитріно Трейдинг корп. 224248,57 грн заборгованості та 3 363,73 грн витрат зі сплати судового збору; на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" 718 410,25 грн заборгованості та 10 776,15 грн витрат зі сплати судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %, а позивачі у цій справі є власниками простих іменних акцій відповідача та як його акціонери мають право на виплату їм відповідачем частини чистого прибутку за 2020 рік та виплату дивідендів за 2021, 2022 роки. За висновком суду відповідач, загальні збори якого не прийняли рішення про нарахування дивідендів за 2020 рік, відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» зобов`язаний сплатити своїм акціонерам пропорційно розміру їх акцій у статутному капіталі товариства частину чистого прибутку за 2020 рік в розмірі, визначеному цією нормою закону, а граничним строком виплати дивідендів за 2020 рік є 30 червня 2021 року. Крім того, відповідач відповідно до рішень загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2022 року та 26 квітня 2023 року зобов`язаний виплатити своїм акціонерам дивідендів за 2021 та 2022 роки з граничним строком виплати дивідендів 30 червня 2022 року та 30 червня 2023 року відповідно. Перевіривши правильність проведених позивачами розрахунків заявлених ними до стягнення з відповідача сум заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку про те, що здійснені позивачами нарахування цих сум є правильними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 05 березня 2024 року у справі № 924/740/23 змінив рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року у справі № 924/740/23 і виклав резолютивну частину рішення в іншій редакції, згідно з якою позов у цій справі задовольнив частково:

- стягнув з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_1 1 335 855,80 грн заборгованості, 313 856,89 грн індексу інфляції, 58 005,09 грн три відсотки річних та 25 615,17 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; на користь ОСОБА_2 47 323,06 грн заборгованості, 2 862,89 грн індексу інфляції, 949,05 грн три відсотки річних та 766,97 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; на користь Цитріно Трейдинг корп. 172 179,75 грн заборгованості, 43 963,21 грн індексу інфляції, 8 105,52 грн три відсотки річних та 3 363,72 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" 540 571,50 грн заборгованості, 138 025,84 грн індексу інфляції, 25 447,91 грн три відсотки річних та 10 560,69 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви;

- відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 120 286,96 грн, на користь ОСОБА_2 - 16 167,76 грн, на користь Цитріно трейдинг корп. - 0,09 грн і на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" - 14 364,00 грн;

- стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 3 208,72 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 430,78 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" на користь Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 382,47 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглядав рішення місцевого господарського суду по суті лише в частині правомірності стягнення заборгованості з сплати дивідендів за 2021-2022 рік, оскільки відповідач за змістом апеляційної скарги не оскаржував до суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в частині стягнення сум заборгованості за 2020 рік. Апеляційний господарський суд погодився з місцевим господарським судом про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів дивідендів за 2021 рік. Натомість визнав помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачів дивідендів за 2022 рік та відмовляючи у стягненні дивідендів за 2022 рік, виходив з того, що станом на дату звернення позивачів із позовом до суду і станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі термін виплати дивідендів акціонерам за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у 2022 році, визначений рішенням наглядової ради відповідача від 26 травня 2022 року, не настав та відповідач не порушив виконання зобов`язання з виплати дивідендів акціонерам за 2022 рік.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлені першим та другим позивачами до стягнення суми заборгованості по дивідендам за 2021 рік підлягають зменшенню на суми податку з доходу фізичних осіб та військового збору, з огляду на що суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на ці суми дивідендів цих позивачів за 2021 рік за період заборгованості з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами «Івекс Ессет Менеджмент» просять скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у цій справі та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року.

5. Узагальнені доводи осіб, які подають касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень позивачі у касаційній скарзі послалися на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначили про те, що суд апеляційної інстанції:

- неправильно застосував частину першу статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" у системному зв`язку із частиною першою статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" та частиною четвертою статті 13 Конституції України, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 22 липня 2020 року № 8-р(І)/2020 у справі № 3-313/2019 (7438/19), дійшов помилкового висновку про те, що станом на дату звернення позивачів із позовом до суду у цій справі і станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі термін виплати дивідендів акціонерам за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у 2022 році не настав. Скаржники зазначили про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у постанові від Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, у зв`язку з чим заявили клопотання про передачу справи на розгляд відповідної палати для вирішення питання про відступлення від зазначених висновків Верховного Суду;

- не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування принципу процесуальної економії, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 січня 2021 року у справі № 904/1147/23, у системному зв`язку з постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, та маючи усі права, повноваження і підстави для стягнення несплаченої суми дивідендів за 2022 рік помилково відмовив у їх задоволенні, чим порушив принцип процесуальної економії, допустив штучне подвоєння судового процесу, оскільки позивачі будуть змушені повторно звертатися до суду з таким же самим позовом.

Разом з цим, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо наявності у суду першої інстанції чи апеляційного господарського суду можливості задовольняти позов про стягнення, якщо позивач вважав, що строк виконання зобов`язання настав на момент звернення до суду, а у процесі розгляду справи з`ясувалося, що зобов`язання дійсно існує, але строк його виконання настав пізніше, ніж позивач звернувся до суду але до винесення остаточного судового рішення.

Крім того, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції:

- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 901/407/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, щодо відсутності у суду підстав для зменшення заявлених до стягнення в судовому порядку сум на суму податків та зборів, помилково зменшив заявлені першим та другим позивачами до стягнення суми заборгованості по дивідендам за 2021 рік на суми податку з доходу фізичних осіб та військового збору, чим фактично виконав роль податкового агента;

- порушив частину четверту статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не врахував, що відповідач не надав доказів утримання і перерахування сум податків та зборів, нарахованих на дивіденди першого та другого позивачів за 2021 рік;

- порушив частину дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував те, що невиплата акціонерним товариством своїм акціонерам дивідендів є зловживанням правом, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та помилково поклав на позивачів судові витрати в частині відмови у задоволенні позову, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у пункті 2.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 05 березня 2020 року у справі № 910/5725/19, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 06 липня 2022 року у справі № 905/671/19, та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18.

У касаційній скарзі позивач також заявляє клопотання про передачу справи на розгляд відповідної палати для вирішення питання про відступлення від висновків щодо застосування частини першої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" у системному зв`язку із частиною першою статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" та частиною четвертою статті 13 Конституції України, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у постанові від Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків по суті спору у цій справі, зокрема про відсутність підстав для стягнення заборгованості по дивідендам за 2022 рік і такий висновок суду відповідає принципу правової визначеності. За твердженням відповідача підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, відсутні, рішення Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року у справі № 3/313/2019 (7438/19) не є підставою для відступу від цих висновків Верховного Суду, оскільки, як зазначено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 910/10164/21, в цьому рішенні відсутні висновки про те, що сплата товариством частини прибутку до державного бюджету автоматично спричиняє виникнення у нього обов`язку зі сплати дивідендів акціонерам без прийняття про це відповідного рішення, як помилково вважають позивачі. У спростування доводів позивачів про те, що суд апеляційної інстанції не мав права зменшувати заявлені першим та другим позивачами до стягнення суми заборгованості по дивідендам за 2021 рік на суми податку з доходу фізичних осіб та військового збору, відповідач послався на те, що суми цього податку та військового збору були ним сплачені за цих осіб 29 липня 2023 року за платіжними дорученнями № 2282 та № 2283 і позивачі у судових засіданнях суду першої інстанції визнавали ці обставини.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи, викладені позивачами у касаційній скарзі, та відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, дослідивши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі (з урахуванням заяви позивачів про зміну предмету позову від 25 вересня 2023 року (2-й том справи, а.с. 45 - 47) та заяви про часткову відмову від позову від 09 жовтня 2023 року (2-й том справи, а.с. 93, 94), що була задоволена згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09 жовтня 2023 року у цій справі) є матеріально-правові вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент", як акціонерів Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", до зазначеного товариства про стягнення частин чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2021 та 2022 роки, а також вимоги про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції, нарахованих на суми заборгованостей з виплати частини чистого прибутку та дивідендів.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного оскарження позивачами до суду касаційної інстанції є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у цій справі, якою рішення місцевого господарського суду у цій справі було змінено з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції, згідно з якою позовні вимоги були задоволені частково.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції перевіряв рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року у цій справі лише в частині доводів та вимог апеляційної скарги, що стосувалися правомірності стягнення заборгованості зі сплати дивідендів за 2021 та 2022 роки. Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення сум заборгованості за 2020 рік та нарахованих на них сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідачем до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося. З огляду на викладене оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та висновки, що в ній містяться, стосуються позовних вимог в частині стягнення з відповідача у цій справі заборгованості зі сплати дивідендів за 2021 та 2022 роки та нарахованих на них сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Позивачі у касаційній скарзі фактично оскаржують постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та їх доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів та нарахованих на них інфляційних втрат та трьох відсотків річних за 2021 рік та про відмову у стягненні дивідендів за 2022 рік.

З огляду на викладене Верховний Суд, керуючись межами розгляду справи судом касаційної інстанції, встановленими статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не розглядає справу в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за 2020 рік та нарахованих на цю заборгованість інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Верховний Суд переглядає оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині правомірності часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь першого та другого позивачів заборгованості зі сплати дивідендів за 2021 рік та нарахованих на них інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь усіх позивачів дивідендів за 2022 рік.

Як вбачається, відповідачем у цій справі є Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", яке, як встановили суди попередніх інстанцій, входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів визначені у Законі України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року, що був чинний у 2021, 2022 роках до 01 січня 2023 року, та у Законі України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ від 27 липня 2022 року, що набув чинності 01 січня 2023 року.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Як встановили суди попередніх інстанцій позивачі у ці справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" є акціонерами Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», а саме: згідно з виписками депозитарних установ ОСОБА_1 є власником простих іменних акцій Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» у кількості 838 055 штук, ОСОБА_2 є власником простих іменних акцій цього товариства у кількості 200 927 штук, Цитріно Трейдинг корп. (Citrino Trading OU) є власником простих іменних акцій у кількості 100332 штук, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" є власником простих іменних акцій у кількості 315 000 штук.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Аналогічні положення закріплені у пункті 2 частини першої статті 27 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ.

Відповідно до частин першої - третьої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати емісії яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Аналогічні положення закріплені у частинах першій - третій статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ.

За змістом пунктів 12, 15 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Згідно з пунктами 19, 22 частини другої статті 39 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: затвердження результатів фінансово-господарської діяльності за відповідний рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями товариства, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом, та способу їх виплати.

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства (частина третя статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI та частина третя статті 39 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що акціонери акціонерного товариства мають право на одержання частини прибутку товариства (дивідендів) в силу вимог закону. При цьому, підставою для виплати акціонерам акціонерного товариства дивідендів є прийняте вищим органом управління товариства - загальними зборами акціонерів за результатами діяльності товариства за звітний рік відповідне рішення про виплату дивідендів та їх розмір, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачі, як акціонери відповідача - Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», мають право на отримання дивідендів цього товариства за результатами його фінансово-господарської діяльності за 2021, 2022 роки.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 29 квітня 2022 року та 26 квітня 2023 року загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" були прийняті рішення про затвердження загального розміру річних дивідендів за підсумками роботи товариства у 2021 та 2022 роках та про здійснення виплати дивідендів акціонерам, а 26 травня 2022 року та 25 травня 2023 року наглядова рада Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на виконання цих рішень загальних зборів визначила строк виплати дивідендів - з 29 червня 2022 року по 29 жовтня 2022 року за 2021 рік та з 26 червня 2023 року по 26 жовтня 2023 року за 2022 рік.

Однак, відповідач у строк, встановлений рішеннями загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" від 29 квітня 2022 року, дивіденди за 2021 рік своїм акціонерам не виплатив.

Разом з цим, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з відповідача на користь позивачів дивідендів за 2022 рік з підстав того, що станом на 07 липня 2023 року - дату звернення позивачів із позовом до суду у цій справі та станом на 19 жовтня 2023 року - дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі термін виплати дивідендів акціонерам Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» за результатами фінансово-господарської діяльності цього товариства у 2022 році, визначений рішенням наглядової ради відповідача від 26 травня 2022 року (з 26 червня 2023 року по 26 жовтня 2023 року), не настав та відповідач не порушив виконання зобов`язання з виплати дивідендів акціонерам за 2022 рік.

Верховний Суд погоджується з цими висновками суду апеляційної інстанції та не бере до уваги доводи позивачів, викладені у касаційній скарзі, про помилковість зазначених висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ, що був чинний станом на дату прийняття загальними зборами акціонерів відповідача рішення від 26 квітня 2023 року про виплату дивідендів за 2022 рік та наглядовою радою відповідача рішення від 25 травня 2022 року про визначення строку виплати дивідендів, виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу на підставі рішення загальних зборів протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Аналогічні положення були закріплені і у частині другій статті 30 попереднього Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI.

Отже, у зазначених нормах закону встановлений строк виплати дивідендів акціонерам у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення про їх виплату, який становить шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Суд апеляційної інстанції, встановивши те, що рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про виплату дивідендів за 2022 рік було прийнято 26 квітня 2023 року, дійшов правильного висновку про те, що визначений наглядовою радою відповідача граничний строк виплати дивідендів - до 26 жовтня 2023 року є таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 910/15324/19, відповідно до якого з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням строків проведення розрахунків з акціонером у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений строк, і акціонер не зобов`язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки нормами чинного законодавства такого обов`язку не встановлено.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що порядок виплати дивідендів, визначений у статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ, не передбачає обов`язку акціонерного товариства здійснити виплату дивідендів одночасно усім своїм акціонером в один день та не передбачає автоматичного виникнення у товариства обов`язку здійснити таку виплату усім акціонерам у день отримання дивідендів одним з акціонерів. Натомість згідно з цим порядком виплата дивідендів здійснюється протягом певного періоду: протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

При цьому, посилання скаржників на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини першої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" у системному зв`язку із частиною першою статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" та частиною четвертою статті 13 Конституції України, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 22 липня 2020 року № 8-р(І)/2020 у справі № 3-313/2019 (7438/19), та про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, є безпідставними, оскільки ні положення частини другої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI, ні норми, закріплені у частині третій статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ, неконституційними не визнавалися. Рішення Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року № 8-р(І)/2020 у справі № 3-313/2019 (7438/19), на яке послалися скаржники як на підставу для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, стосується визнання неконституційним абзацу 8 частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V зі змінами, який не регулює корпоративних відносин між акціонерами акціонерного товариства (фізичними і юридичними особами) та самим акціонерним товариством, та не регулює спірні у цій справі правовідносини.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності наведеного скаржником мотивованого обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення з цієї підстави касаційного оскарження є (1) подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права та від яких скаржник просить відступити, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а також (2) застосування судом апеляційної інстанції цих висновків Верховного Суду в оскаржуваному судовому рішенні.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що правовідносини у справі № 922/819/19, на необхідність відступу від висновків Верховного Суду в якій послалися позивачі у касаційній скарзі, є неподібними до правовідносин у цій справі № 924/740/23, що розглядається. Предметом спору у справі № 922/819/19 були позовні вимоги про визнання недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства в частині встановлення дати виплати дивідендів акціонерам та стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну виплату дивідендів. Стягнення невиплачених дивідендів не було предметом спору у справі № 922/819/19. Натомість у цій справі № 924/740/23, що розглядається, вимоги про визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» від 25 травня 2023 року про визначення строку виплати дивідендів не заявлялися, доказів визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» від 25 травня 2023 року про визначення строку виплати дивідендів в іншій судовій справи матеріали справи не містять. Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, не є релевантними для цієї справи № 924/740/23, що розглядається, оскільки були зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Скаржники посилаючись на необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, не зазначають, в чому полягає подібність правовідносини у зазначеній справі з правовідносинами у цій справі № 924/740/23, що розглядається.

Крім того, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, не були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

У касаційній скарзі позивачі послалися на обставини отримання державою України як акціонером Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (відповідача) дивідендів за 2022 рік 28 липня 2023 року, що за твердженням скаржників є дискримінацією щодо строків отримання дивідендів по відношенню до них як акціонерів цього ж товариства. Однак, Верховний Суд не бере до уваги ці доводи скаржників, оскільки, як вбачається з рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі по суті спору, зазначені обставини судами попередніх інстанцій не досліджувалися та не встановлювалися, суди не надавали цим обставинам оцінку, ці доводи скаржників зводяться до дослідження доказів, встановлення обставин, що з огляду на положення, закріплені в частині другій статті 300 Господарського процесуального кодексу України не є компетенцією суду касаційної інстанції, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/819/19, вважає необґрунтованою наведену скаржниками підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та відмовляє скаржникам у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відступлення від зазначених висновків Верховного Суду.

Крім того, скаржники як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні дивідендів за 2022 рік також послалися на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування якої зазначили про відсутність висновку Верховного Суду щодо наявності у суду першої інстанції чи апеляційного господарського суду можливості задовольняти позов про стягнення, якщо позивач вважав, що строк виконання зобов`язання настав на момент звернення до суду, а у процесі розгляду справи з`ясувалося, що зобов`язання дійсно існує, але строк його виконання настав пізніше, ніж позивач звернувся до суду але до винесення остаточного судового рішення.

Верховний Суд зазначає про те, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили / застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак, скаржники, посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не зазначили норму / норми права, щодо якої / яких відсутній висновок Верховного Суду по її / їх застосування (-ю), не зазначили, в чому полягає помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норми права, стосовно застосування якої відсутні висновки Верховного Суду, та яким чином ці норми, на їх думку, мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтували необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

Не зазначення скаржниками норми / норм права, щодо якої / яких відсутній висновок Верховного Суду по її / їх застосування (-ю), унеможливлює формування судом касаційної інстанції висновків, про які зазначають скаржники.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржниками підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що станом на 07 липня 2023 року - дату звернення позивачів із позовом до суду у цій справі та станом на 19 жовтня 2023 року - дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі строк виплати дивідендів акціонерам Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» за результатами фінансово-господарської діяльності цього товариства у 2022 році, визначений рішенням наглядової ради відповідача від 26 травня 2022 року (з 26 червня 2023 року по 26 жовтня 2023 року), не настав та відповідач не порушив строк виконання свого зобов`язання з виплати дивідендів своїм акціонерам за 2022 рік. Станом на 07 липня 2023 року та 19 жовтня 2023 року порушене право позивачів на виплату їм дивідендів за 2022 рік, яке б підлягало судовому захисту, було відсутнє, з огляду на що суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача на користь позивачів дивідендів за 2022 рік.

Верховний Суд зазначає про те, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України судовому захисту підлягають лише порушені або оспорювані права та / або законні інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом. Відсутність порушеного, оспорюваного права та / або інтересу встановлюється судом при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржників на порушення судом апеляційної інстанції принципу процесуальної економії, оскільки цей принцип покликаний усунути необхідність нового звернення до суду та не допустити штучного подвоєння судового процесу за рахунок обрання особою, яка звертається до суду за захистом порушеного, оспорюваного права та/ або інтересу (позивачем), ефективного способу захисту. Отже, цей принцип застосовується при вирішенні судом питання щодо ефективності та належності обраного позивачем способу захисту, однак, у будь-якому випадку за умови наявності порушеного, оспорюваного права та / або інтересу позивача, що підлягає захисту. У разі відсутності порушеного, оспорюваного права та / або інтересу судовий захист за заявленими позовними вимогами є неможливим, що також унеможливлює і застосування судом принципу процесуальної економії. Відмова у задоволенні позову з підстави відсутності порушеного права та / або інтересу не призводить до штучного подвоєння судового процесу, оскільки така відмова не породжує подання нового позову з іншими (ефективними та належними) позовними вимогами.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що незастосування судом апеляційної інстанції принципу процесуальної економії при відмові у задоволенні позову в частині стягнення дивідендів за 2022 рік з підстав відсутності порушеного права позивачів станом на дату їх звернення з позовом до суду та дату ухвалення місцевим господарським судом рішення по суті спорі не суперечить висновками Верховного Суду щодо цього принципу, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 січня 2021 року у справі № 904/1147/23.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги першого та другого позивачів про стягнення дивідендів за 2021 рік частково та виходив з того, що заявлені першим та другим позивачами до стягнення суми заборгованості по дивідендам за 2021 рік підлягають зменшенню на суми податку з доходу фізичних осіб та військового збору.

Однак, Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на їх користь дивідендів за 2021 рік з огляду на таке.

За змістом підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 та пункту 8.2. статті 8 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб (далі по тексту - ПДФО) належить до загальнодержавних податків, що є обов`язковим до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1. статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 163.1.1. та 163.1.2. пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента податком на доходи фізичних осіб є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За змістом підпункту 14.1.268. Податкового кодексу України доходи, отримані у вигляді дивідендів, відносяться до пасивних доходів.

Відповідно до 164.2.8. Податкового кодексу України пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2. та 165.1.41. пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до підпункту 167.5.2. пункту 167.5. статті 167 Податкового кодексу України ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування); встановлюється у розмірі 5 відсотків.

Отже, відповідно до наведених норм Податкового кодексу України дивіденди як доходи фізичних осіб (акціонерів) є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором за ставками для ПДФО - 5% та для військового збору - 1,5%

Відповідно до підпунктів 162.1.1. та 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- податковий агент.

Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування дивідендів визначені у пункті 170.5. статті 170 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 170.5.1., 170.5.2., 170.5.4. пункту 170.5. статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18. пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування. Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1., 167.5.2. і 167.5.4. пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 168.1.1., 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Аналіз зазначених положень підпункту 14.1.180. пункту 14.1. статті 14, статті 18, підпунктів 168.1.1., 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1. статті 168, підпунктів 170.5.1., 170.5.2., 170.5.4. пункту 170.5. статті 170, статті 171, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України свідчить про те, що для оподаткування такого доходу як дивіденди, що виплачуються фізичним особам - акціонерам, саме емітент корпоративних прав (акціонерне товариство), який здійснює нарахування дивідендів, є податковим агентом фізичної особи-акціонера, якій нараховуються дивіденди, та як податковий агент здійснює нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи (акціонера) ПДФО та військового збору з доходу у вигляді дивідендів. Тобто, нарахування, утримання і сплата ПДФО і військового збору з доходу у вигляді дивідендів, що виплачуються фізичним особам - акціонерам, є обов`язком податкового агента, яким у спірних правовідносинах є відповідач.

Викладене вище дає підстави для висновку про те, що суми дивідендів, заявлені до стягнення в судовому порядку фізичними особами - акціонерами з акціонерного товариства на їх користь, обчислюються судом без віднімання сум податків і зборів, тобто не зменшуються судом на суми ПДФО та військового збору. Податки і збори із присудженої за рішенням суду до стягнення з емітента корпоративних прав (акціонерного товариства) суми дивідендів підлягають нарахуванню, утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету самим акціонерним товариством (емітентом корпоративних прав, який здійснює нарахування дивідендів), як податковим агентом фізичної особи-акціонера, при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена фізичній особі - акціонеру на підставі судового рішення сума дивідендів зменшується на суму ПДФО і військового збору.

Отже, оскільки нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету ПДФО і військового збору з доходу у вигляді дивідендів, що виплачуються фізичним особам - акціонерам, є обов`язком самого акціонерного товариства, суд у разі задоволення позову фізичної особи - акціонера про стягнення дивідендів визначає необхідну до стягнення суму дивідендів без вирахування з неї ПДФО та військового збору із зазначенням в резолютивній частині рішення про необхідність утримання при виконанні судового рішення із стягуваної суми установлених законодавством України податків і зборів.

Верховний Суд зазначає про те, що такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/15-ц, на які послалися позивачі у касаційній скарзі, що стосуються можливості здійснення судом оподаткування заявлених до стягнення в судовому порядку сум доходів фізичних осіб.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного та, дійшовши правильного висновку про те, що обов`язок сплачувати ПДФО та військовий збір з виплат фізичним особам - акціонерам по дивідендам покладається саме на відповідача, помилково зменшив заявлені першим та другим позивачами до стягнення суми заборгованості по дивідендам за 2021 рік на суми ПДФО та військового збору, чим фактично перебрав на себе обов`язки податкового агента, що суперечить наведеним вище положенням чинного податкового законодавства. Дійшовши помилкового висновку про необхідність зменшення заявлених першим та другим позивачами до стягнення суми заборгованості по дивідендам за 2021 рік на суми ПДФО та військового збору, суд апеляційної інстанції безпідставно здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних, нарахованих на ці суми дивідендів, виходячи зі зменшеної суми дивідендів на суми ПДФО та військового збору.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності нарахування усіма позивачами заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на заявлені ними до стягнення суми дивідендів за 2021 рік, як відносно самих визначених позивачами сум заборгованості по дивідендам за 2021 рік, так і відносно періоду прострочення сплати відповідачем заборгованості з виплати цих дивідендів з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, який, крім іншого, був правильно визначений судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з позовної заяви позивачі заявили до стягнення інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на суму дивідендів за 2021 рік, за період з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року. Однак, суд апеляційної інстанції, встановивши правильно період прострочення сплати відповідачем заборгованості з виплати дивідендів за 2021 рік з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, задовольнив позовні вимоги третього та четвертого позивачів в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних, нарахованих на суму дивідендів за 2021 рік, у заявлених ними до стягнення сумах, тобто в сумах, що були ними розраховані за інший період, ніж той, що був правильно визначений судом апеляційної інстанції. Фактично суд апеляційної інстанції не перевірив правильність проведених розрахунків заявлених позивачами до стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суми заборгованості з дивідендів за 2021 рік, якими керувався місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги.

З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог, що стосуються стягнення з відповідача на користь позивачів дивідендів за 2021 рік та нарахованих на них інфляційних втрат та трьох відсотків річних, є передчасними, з огляду на що передчасними є і висновки про перерозподіл судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого господарського суду та виклав його резолютивну частину в іншій редакції, згідно з якою позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь кожного окремого позивача заявлені до стягнення суми заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних загальними сумами за 2020, 2021 рік, без розподілення цих сум по роках, а також відмовив у задоволення позову в частині стягнення певних сум без розподілу по роках, що ускладнює можливість визначення, в частині яких сум постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, Верховний Суд для уникнення суперечностей в судовому рішенні вважає доцільним скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та порушив норми процесуального права, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у цій справі підлягає скасуванню, а справа № 924/740/23 - передачі на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані усіма учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Цитріно трейдинг корп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі № 924/740/23 скасувати.

3. Справу № 924/740/23 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй