ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1584/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача Рахнянська С.В.,

від відповідача Кізім Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення 1820105,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1820105,94 грн., посилаючись на наступне.

АТ Українська залізниця уклало з АТ Херсонобленерго договір на виконання робіт № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 року, відповідно до п 1.1 якого АТ Херсонобленерго? прийняло на себе зобов`язання виконати відновлювальні роботи повітряної лінії 10 кВ (Л-814) Херсонська область, Херсонський район, с. Посад-Покровське, пошкодженої внаслідок агресії російської федерації та відповідно бойових дій на території Херсонської області, а замовник прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у визначений відповідно договору термін. При цьому позивач зазначає, що згідно з п. 2.1 договору загальна вартість робіт складає 2183467,69 грн., а відповідно до п. 4.2 договору замовник протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів і довідок, передбачених п. 4.1 договору, на підставі отриманого від підрядника розрахунку, виконує оплату вартості належним чином виконаних робіт.

Із посиланнями на ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ст. 628, ч. 1 ст. 837, ч. 4 ст. 879, ч. 1 ст. 854 ЦК України позивач зауважує, що на виконання умов договору ним виконано, а відповідачем прийнято відновлювальні роботи повітряної лінії, що підтверджується підписаними між сторонами 30.06.2023 року актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати на суму 1741281,72 грн. Разом з тим позивач наголошує, що акт приймання виконаних будівельних робіт підписані представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень, з огляду на що останній мав здійснити оплату виконаних робіт у строк до 04.02.2024 р., чого здійснено ним не було.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати виконаних позивачем робіт, останнім відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати, а також відповідно до п. 7.3 договору пеню в загальному розмірі 78823,94 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 р. позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення 1820105,94 грн. залишено без руху, оскільки в прохальній частині поданої АТ Українська залізниця позовної заяви, останній просить суд стягнути з АТ Херсонобленерго плату за користування вагонами в сумі 1820105,94 грн., а також судові витрати покласти на відповідача, при цьому за змістом позовної заяви остання не містить доказів виникнення у відповідача обов`язку вносити плату за користування вагонами.

16.04.2024 р. від представника позивача Рахнянської С.В. через систему Електронний суд до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 15664/24), в якій позивач просить суд вважати прохальну частину позовної заяви Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення заборгованості за договором № ОД/Е-23-226дНЮ на виконання робіт по об`єкту: Відновлювальні роботи повітряної лінії 10 кВ (Л-820) Херсонська область, Херсонський район, с. Киселівка - с. Посад-Покровський від 11.05.2023 р. викладеною в наступній редакції: 1. Стягнути з Акціонерного товариства Херсонобленерго на користь Акціонерного товариства Українська залізниця суму в розмірі 1820105,94 грн., з якої 1741281,72 грн. основна заборгованість за договором, 78823,94 грн. пеня та інфляційні витрати; 2. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1584/24 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 14.05.2024 р.

У підготовчому засіданні господарського суду 14 травня 2024 року по справі № 916/1584/24 було протокольно оголошено перерву до 29 травня 2024 року об 11 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про під розписку повідомлено представників сторін.

27.05.2024 р. від представника відповідача Акціонерного товариства Херсонобленерго до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21141/24), в якому відповідач просить закрити провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1741281,72 грн. за відсутністю предмета спору та зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн. Так, у поданому відзиві відповідач повідомляє, що 30 квітня 2024 року ним на користь позивача сплачено 1741281,72 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № Е6039-1 від 30.04.2024 р., з огляду на що Акціонерним товариством Херсонобленерго основну заборгованість погашено у повному обсязі.

Стосовно нарахування позивачем інфляційних втрат у сумі 5223,85 грн. та пені (штрафних санкцій) у розмірі 73600,09 грн. відповідач не погоджується з вказаними нарахуваннями з огляду на наступне.

Як вказує відповідач, 11 листопада 2022 року правобережна частина Херсонської області була звільнена збройними силами України від злочинних угруповань російської федерації, після звільнення територій відповідачем отримано доступ до власних приміщень, проведено інвентаризацію та виявлено, що машини, механізми, автотранспортні засоби, матеріали для проведення ремонтно-будівельних робіт та інші коштовні матеріальні цінності розкрадені, а розподільчі мережі зруйновані настільки, що товариство було не спроможне самостійно подолати наслідки їх пошкоджень та запитало підтримки у міжнародних партнерів, про що міститься повідомлення на сайті АТ Херсонобленерго за посиланням https://ksoe.com.ua/. Зокрема, як зазначає відповідач, внаслідок бойових дій були зруйновані ключові підстанції: Посад-Покровська, Трифонівська та Олександрівська, які сумарно забезпечували електроенергією 77 населених пунктів, а це більше 35500 споживачів, на відновлення яких товариство потребувало допомоги у розмірі щонайменше 318,3 млн. грн. в цінах на 2023 рік і станом на поточну дату в повному обсязі діяльність цих підстанцій не відновлена, адже щоденно Херсонщина перебуває під ударами ворога, який намагається повністю знищити енергетичну інфраструктуру.

При цьому відповідач вказує, що з огляду на посилення військової агресії Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України видано наказ від 13 липня 2023 р. № 199, яким затверджено зміни до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, згідно якого Херсонську міську територіальну громаду (UA65100150000057191) з 01.05.2023 р. визнано територією активних бойових дій. Між тим відповідач зазначає, що за даними DeepState (карта бойових дій) дельта р. Дніпро (Дніпровські плавні озера, заплави, острови, заболочені ділянки тощо), що розділяє лівобережну та правобережну частину області, є так званою сірою зоною, на якій активно ведуться бойові дії (у тому числі із засобами масового ураження). Відтак, за ствердженнями відповідача, цивільному населенню, у тому числі, ремонтно-аварійним бригадам, на даних територіях перебувати вкрай небезпечно, при цьому з липня 2023 року територію міста Херсон інтенсивно обстрілюють градами, КАБами, ракетами, мінометами, танками, системами РСЗО та іншим бойовим озброєнням, кожного дня на території міста Херсона та Херсонської області є загиблі та травмовані внаслідок ворожих обстрілів (інформація про Херсонську область поширена необмеженому колу осіб та знаходиться у загальному доступі, а відтак може бути визнана судом загальновідомою).

Таким чином відповідач наголошує, що територія Херсонської області від початку війни перебувала в тимчасовій окупації, а після її звільнення визнана зоною активних бойових дій, при цьому майну відповідача нанесені (і руйнація майна продовжується) настільки значні збитки, що сам відповідач потребує допомоги та підтримки від міжнародних організацій, держави та країн-донорів, а знаходження на території міста несе загрозу для життя та здоров`я працівників та унеможливлює повноцінне відновлення діяльності товариства. Захоплення Херсонської області та її окупація, як зазначає відповідач, визнається державою та підтверджена наказом № 75 від 25 квітня 2022 р. Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року? (це найперший документ, яким визначений перелік тимчасово окупованих територій після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України).

Також відповідач додає, що позивач, достовірно знаючи у яких складних умовах перебуває АТ Херсонобленерго? та розуміючи, що Херсонська область є зоною активних бойових дій, що безсумнівно впливає на його господарську діяльність, запропонував відповідачеві допомогу та погодився провести роботи по об`єкту Відновлювальні роботи повітряної лінії 10 кВ (Л-820) Херсонська область, Херсонський район, с. Киселівка с. Посад-Покровський?, на підставі чого і було укладено договір № ОД/Е-23-226дНЮ (06А27) від 11.05.2023. При цьому відповідач зауважує, що товариство намагалось належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, однак внаслідок незалежних від нього обставин, через постійні пошкодження розподільчих мереж внаслідок бойових дій та за відсутності оплати за надані послуги від споживачів послуг (у тому числі за час тимчасової окупації), які є основним доходом товариства, останнє листами за № 01-000170 від 10.01.2024 та № 01-000987 від 29.01.2024 звернулось до позивача з клопотанням розглянути можливість реструктуризації заборгованості по договору № ОД/Е-23-226дНЮ (06А27) від 11.05.2023 у сумі 1741281,72 грн. на 12 місяців з посиланням на посилення бойових дій на території ліцензованої діяльності товариства, відсутність коштів внаслідок низького рівня оплати споживачів послуг та неможливість вчасного виконання взятих на себе зобов`язань. Поряд з цим відповідач зазначає, що останній вказував на те, що коштів, які надходять на розрахункові рахунки підприємства, ледь вистачає на відновлення зруйнованих електромереж, але для повного відновлення електромереж до первинного проектного стану коштів недостатньо, у деяких районах області підстанції та лінії електропередач практичної знищені і потребують повної заміни всього обладнання, а постійні ворожі обстріли міста та населених пунктів області призводять до нових пошкоджень електричних мереж, відновлення яких потребує додаткових витрат. Проте, як вказує відповідач, позивач звернувся до суду із даним позовом та нарахував відповідачеві штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання, що вочевидь є несправедливим відносно відповідача, який немає можливості релокувати підприємство на іншу територію для провадження ліцензованої діяльності, не може відмовити споживачам електричної енергії у наданні послуг з розподілу електричної енергії та змушений за будь-яких умов проводити аварійно-відновлювальні роботи подекуди з ризиком для життя та здоров`я працівників, яких, доречи, стає дедалі менше, адже люди не витримують стресових та небезпечних умов роботи, не може відновити нормальну господарську діяльність та має значні борги на оптовому ринку електричної енергії.

Втім, як вказує відповідач, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувають справи: за № 916/3547/23 за позовом НЕК Укренерго до АТ Херсонобленерго про стягнення 57181866,25 грн; за № 916/36/24 за позовом НЕК Укренерго до АТ Херсонобленерго про стягнення 88217938,44 грн; за № 916/5364/23 за позовом НЕК Укренерго до АТ Херсонобленерго про стягнення 58777903,38 грн; за № 916/886/24 за позовом НЕК Укренерго до АТ Херсонобленерго про стягнення 47688910,11 грн., а у провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебуває справа за № 916/1675/23 про стягнення з АТ Херсонобленерго коштів у сумі 70686636,10 грн., період стягнення боргу 2022-2023 роки.

Як вказує відповідач, Верховний Суд, розглядаючи справу за № 910/9680/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індіан Ісатекс Солар до Державного підприємства Гарантований покупець про стягнення заборгованості з оплати виробленої товариством електричної енергії за зеленим тарифом, дійшов до висновку, що відповідно до статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України юридичні особи, які мали місце реєстрації на тимчасово окупованих територіях України не мали права здійснювати господарську діяльність, а відтак не мають права на оплату переданого ними товару та наданих послуг.

Поряд з цим відповідач зазначає, що Міністерство енергетики України, як орган, який забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду, 13.04.2022 року видав наказ за № 148 Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, відповідно до якого операторам систем розподілу заборонялось проводити відключення певних категорій споживачів електричної енергії від мереж розподілу та визначено механізм розрахунку обсягів розподіленої електричної енергії для територій, на яких ведуться бойові дії та які знаходяться у тимчасовій окупації.

Крім того, відповідач додає, що постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; для територій, на яких ведуться бойові дії (як Херсонська область Херсонський район, який включено до зони активних бойових дій відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2-22 № 309) даний мораторій на відключення побутових споживачів і досі не скасований. Відтак, за ствердженнями відповідача, навіть за наявності значної заборгованості за надані споживачам послуги товариство не має важелів впливу на побутових споживачів з метою спонукати їх вчасно та в повному обсязі виконувати свої обов`язки з оплати наданих житлово-комунальних послуг. Разом з тим відповідач додає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг суворо застерігала від недопущення порушень ліцензіатами (яким є відповідач) законодавства у сфері електричної енергії, зокрема, щодо незаконного припинення розподілу електричної енергії.

Поряд з цим відповідач зазначає, що він з одного боку був змушений надавати безперервно послуги з розподілу електричної енергії, у тому числі під час тимчасової окупації територій Херсонської області, а з іншого сьогодні постає питання щодо законності такої діяльності та, відповідно, оплати за весь час тимчасової окупації (з 26.03.2022 по 11.11.2022 правобережна частина). Лівобережна частина Херсонської області, яка була від`єднана від ОЕС України у вересні 2022 року, і досі не деокупована та, відповідно, товариство не може навіть планувати отримання плати за надані на цій території послуги. Разом із тим, товариство несе реальні витрати на придбання електричної енергії для цілей розподілу її споживачам; ремонтує електричні мережі, сплачує заробітну плату працівникам; намагається вчасно розраховуватись за укладеними договорами, що вкрай складно за означених умов. Також відповідач вважає за необхідне зазначити, що ані у 2022 році, ані у 2023 році не підіймався тариф на послуги з розподілу електричної енергії (на відміну від інших операторів систем розподілу), незважаючи на те, що вартість тарифу має покривати вартість наданих послуг та надавати можливість товариству реалізовувати інвестиційні програми щодо розвитку розподільчих мереж.

Відтак, як вказує відповідач, товариство знаходиться у вкрай скрутному становищі, до якого призвела у тому числі несистемна державна політика відносно діяльності операторів системи на тимчасово окупованих територіях України та незаконні та злочинні дії російської федерації, що не тільки не припинились, а й посилились. Наразі відповідач зауважує, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік об`єкт оподаткування складає -180263597 грн.?, у І кварталі 2024 року цей показник складає -31084156 грн.?.

Таким чином, відповідач вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20). З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18). Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Крім того, відповідач додає, що збитків позивачу діями відповідача не завдано, а нарахування позивачем штрафних санкцій та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання за тих умов, за яких існувало і виконувалось дане зобов`язання, є вочевидь несправедливим та недобросовісним відносно відповідача та спрямоване на безпідставне збагачення позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 р. провадження у справі № 916/1584/24 в частині позовних вимог Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення основної заборгованості за договором № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. у розмірі 1741281,72 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 915/1584/24 за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення 78823,94 грн. та справу у вказаній частині вимог призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19.06.2024 р.

06.06.2024 р. від представника позивача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 22512/24), в якій позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн. за договором № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. Як вказує позивач, Акціонерне товариство Українська залізниця? є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та військових вантажів. Крім того позивач додає, що, починаючи з 24.02.2022 р., АТ Українська залізниця? несе мільйонні збитки щоденно у зв`язку із здійсненням десятків евакуаційних рейсів, проїзд в яких є безкоштовним; пошкодженням та відповідним відновленням, втратою майна в зв`язку із бойовими діями на території України; критичним зменшенням обсягів вантажних перевезень у зв`язку із бойовими діями на території України і як наслідок катастрофічно різким зменшенням доходних надходжень. Також позивач зауважує, що російською федерацією цілеспрямовано здійснюються обстріли, бомбардування та атаки на об`єкти залізничної інфраструктури, в силу чого позивач власними силами, засобами та коштами відновлює об`єкти інфраструктури з подальшим перевезення біженців, гуманітарних вантажів, медикаментів, продовольства, в тому числі солдат та техніки Збройних сил України. Між тим позивач звертає увагу на те, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу позивача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились чи стали фізично неможливими. Тобто, за ствердженнями позивача, останній, докладаючи всіх зусиль для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності. Поряд з цим позивач зазначає, що наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування, при цьому вказані обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

У судовому засіданні 19.06.2024 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а саме просив стягнути з відповідача пеню та інфляційні витрати в сумі 78823,94 грн. При цьому представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

11 травня 2023 року між Акціонерним товариством Українська залізниця? (підрядник) та Акціонерним товариством Херсонобленерго (замовник) укладено договір на виконання робіт № ОД/Е-23-226дНЮ, відповідно до п. 1.1 якого підрядник у порядку на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобам або із залученням матеріалів замовника на власний ризик та з залученням субпідрядних організацій зобов`язується виконати Відновлювальні роботи повітряної лінії 10 кВ (Л-820) Херсонська область, Херсонський район, с. Киселівка - с. Посад-Покровський? пошкодженої внаслідок агресії російської федерації та відповідно бойових дій на території Херсонської області (далі - робота), а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у визначений відповідно договору термін.

За умовами п. 1.2 договору склад та обсяги робіт визначаються дефектним актом, який є невід ємною частиною договору. Роботи можуть виконуватися з використанням матеріальних ресурсів як підрядника, так і замовника.

Вартість робіт по цьому договору визначається згідно кошторису (договірної ціни),

додаток № 1 до договору, і складає 1819556,41 грн. без ПДВ, крім того ПДВ-20% - 363911,28 грн. Загальна вартість робіт складає 2183467,69 грн. з ПДВ (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору ціна робіт може уточнюватися відповідно до чинного законодавства України і являється динамічною.

Згідно з п. 2.3 договору кошторис (договірна ціна) визначається відповідно до вимог Кошторисних норм України Настанова з визначення вартості будівництва?.

Положеннями п. 2.4 договору передбачено, що перегляд ціни обґрунтовується розрахунками, складеними згідно з чинними нормативними документами та погодженими із замовником і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до 3.1 договору підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання замовником заявки - замовлення на виконання робіт згідно з п. 1.1 цього договору та завершити роботи в терміни передбачені календарним графіком виконання робіт (додаток № 2).

Згідно з п. 4.1 договору підставою для оплати належним чином виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2B) та довідка про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), які підписуються сторонами та засвідчуються їх печатками.

В п. 4.2 договору визначено, що замовник протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів і довідок, передбачених п. 4.1 договору, на підставі отриманого від підрядника рахунку виконує оплату вартості належним чином виконаних робіт. У разі наявності недоліків в роботі вищевказаний термін сплати починається з моменту усунення підрядником за свій рахунок недоліків та підписання сторонами відповідних актів і довідок без зауважень.

Згідно з п. 5.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, приймати виконані роботи згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) протягом 5 днів після їх подання підрядником або надати мотивовану відмову від приймання робіт (п.п. 5.1.2 договору); в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п.п. 5.1.3 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору замовник має право, зокрема, відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення недоліків з наданням підряднику письмових зауважень до виконаних робіт (п.п. 5.2.3).

Підрядник зобов`язується, в т.ч., виконати весь об?єм робіт, визначений договірною ціною (п.п. 5.3.2 п. 5.3 договору).

За положеннями п.п. 5.4.1 п. 5.4 договору підрядник має право в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

В п. 7.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Умовами п. 7.2 договору передбачено, що за неякісне виконання робіт, використання неякісних матеріалів, крім матеріалів, які передав замовник, відмову від усунення недоліків підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості неякісно виконаних робіт, неякісних матеріалів, та усуває недоліки за власний рахунок в термін, узгоджений з замовником, який не може перевищувати 30 календарних днів.

В п. 7.3 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відшкодування збитків не звільняє винну сторону в порушенні договірних зобов`язань від виконання від своїх зобов`язань за договором та сплати штрафних санкцій (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024 р.

Згідно з п. 12.2 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії договору та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

За умовами п. 13.4 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Пунктом 13.6 договору визначено, що у випадку виникнення спорів та розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

В п. 13.7 договору передбачено, що у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Із матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством Українська залізниця (підрядник) та Акціонерним товариством Херсонобленерго (замовник) до договору на виконання робіт № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. були складені та підписані договірна ціна на відновлювальні роботи повітряної лінії 10 кВ (Л-814) Херсонська область, Херсонський р-н. с. Посад-Покровське), що здійснюється в 2023 році, яка погоджена сторонами у розмірі 2183467,69 грн. з ПДВ; локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на ПЛ 10кВ Ф-820 (інв. № 001397), ПЛ 10кВ Ф-820 (інв. № 001397) станом на 27.03.2023 р.; календарний графік виконання робіт по відновленню повітряної лінії 10 кВ (Л-814) Киселівка-Посад-Покровське. Також в матеріалах справи наявні підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 02-01-01 ПЛ 10кВ Ф-820 (інв. №001397) та розрахунки №№ 1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю суттю є договором підряду, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наразі за умовами спірного договору на виконання робіт № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. позивач як підрядник зобов`язався своїми силами і засобам або із залученням матеріалів замовника на власний ризик та з залученням субпідрядних організацій виконати Відновлювальні роботи повітряної лінії 10 кВ (Л-820) Херсонська область, Херсонський район, с. Киселівка - с. Посад-Покровський? пошкодженої внаслідок агресії російської федерації та відповідно бойових дій на території Херсонської області (далі - робота), а відповідач як замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у визначений відповідно договору термін.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору виконання робіт № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. між позивачем та відповідачем був складений акт приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) № 1 за червень 2023 року від 30.06.2023 р., відповідно до якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято погоджені сторонами роботи загальною вартістю 1741281,72 грн., при чому вказаний акт підписано сторонами без зауважень та завірено їхніми печатками. Також між позивачем та відповідачем була складена та підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 за червень 2023 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 1741281,72 грн. Так, вказана довідка підписано сторонами без зауважень та завірена їхніми печатками.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, п. 4.2 вказаного договору сторони передбачили, що замовник протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів і довідок, передбачених п. 4.1 договору, на підставі отриманого від підрядника рахунку, виконує оплату вартості належним чином виконаних робіт. У разі наявності недоліків в роботі, вищевказаний термін сплати починається з моменту усунення підрядником за свій рахунок недоліків та підписання сторонами відповідних актів і довідок без зауважень.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість вказаних робіт відповідно до умов договору та чинного законодавства протягом 180 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт та довідки форми № КБ-3.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 216/2 від 30.06.2023 року на суму 1741281,72 грн. (в т.ч. ПДВ 290213,62 грн.) про сплату за відновлювальні роботи повітряної лінії 10 кВ (Л-820) Херсонська область, Херсонський район, с. Киселівка - с. Посад-Покровський? пошкодженої внаслідок агресії російської федерації та відповідно бойових дій на території Херсонської області.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами під час розгляду справи, відповідачем не були вчасно виконані зобов`язання за договором № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. щодо здійснення оплати вартості виконаних АТ Українська залізниця відновлювальних робіт на загальну суму 1741281,72 грн., з огляду на що останнє звернулось до АТ Херсонобленерго із листом-повідомленням від 26.12.2023 року, в якому зазначило, що граничний термін оплати за договором № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. - до 04.02.2024 р.

В подальшому, АТ Українська залізниця звернулось до АТ Херсонобленерго з претензією від 11.03.2024 р. за вих. № Е-15/160, в якій просило у десятиденний строк перерахувати на розрахунковий рахунок товариства основний борг у розмірі 1741281,72 грн. так пеню в сумі 51382,08 грн. Також у вказаній претензії позивач повідомив відповідача про звернення з позовом про захист своїх інтересів до господарського суду у випадку невиконання у визначений в претензії строк його вимог.

В свою чергу АТ Херсонобленерго листами від 10.01.2024 р. за вих. № 01-000170 та від 29.01.2024 р. вих. № 01-000987 повідомило позивача про те, що на теперішній час на території Херсонської області продовжуються активні бойові дії, ворог не припиняє руйнування об`єктів критичної інфраструктури, а коштів, які надходять на розрахункові рахунки підприємства ледь вистачає на відновлення зруйнованих електромереж, з огляду на що відповідач просив АТ Українська залізниця надати можливість реструктуризації заборгованості за договором № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. з терміном погашення 12 місяців, починаючи з 2024 р.

Так, несплата Акціонерним товариством Херсонобленерго вартості відновлювальних робіт повітряної лінії 10 кВ (Л-820) за договором на виконання робіт № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. стала підставою для звернення Акціонерним товариством Українська залізниця до суду із заявленим позовом за захистом своїх прав.

Проте, відповідачем Акціонерним товариством Херсонобленерго після відкриття провадження у даній справі було сплачено на користь позивача спірну суму основного боргу в розмірі 1741281,72 грн., яка була заявлена до стягнення, а саме: згідно платіжної інструкції № Е6039-1 від 30.04.2024 р. відповідачем було сплачено 1741281,72 грн. з призначенням платежу: За відновлювальні роботи ПЛ 10 кВ Дог.ОД/Е-23-226/06А27 від 11.05.23р в т.ч ПДВ 20% 290213,62 грн. З огляду на вищевикладене, ухвалою суду від 29.05.2024 р. провадження у даній справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення основної заборгованості за договором № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. у розмірі 1741281,72 грн. було закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Між тим, з огляду на несвоєчасну сплату відповідачем вартості виконаних позивачем робіт у погоджений сторонами у договорі строк, Акціонерним товариством Українська залізниця нараховано відповідачу пеню на підставі п. 7.3 договору у розмірі 73600,09 грн. та інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України в сумі 5223,85 грн., які позивачем заявлені до стягнення .

Так, за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості виконаних позивачем робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність замовника за невиконання обов`язку щодо оплати вартості виконаних підрядником робіт.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором на виконання робіт щодо внесення оплати вартості виконаних робіт, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на суму боргу за виконані роботи в сумі 1741282,00 грн. за період з 05.02.2024 р. по 27.03.2024 р., судом наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені за обраний позивачем період прострочення є вірним і обґрунтованим, протилежного відповідачем не доведено. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 73600,09 грн. є обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, до 1 грн. суд зазначає наступне.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Наразі неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, господарський суд враховує:

- ступінь виконання боржником основного зобов`язання відповідачем повністю сплачена сума основного боргу у розмірі 1741281,72 грн.;

- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

- намагання відповідача врегулювати спір до подання позовної заяви шляхом реструктуризації заборгованості за договором № ОД/Е-23-226дНЮ від 11.05.2023 р. з терміном погашення 12 місяців, починаючи з 2024 р.;

- відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також господарський суд враховує, що відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство Херсонобленерго із місцезнаходженням: 73000, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5, метою діяльності якого є задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах, задоволення потреб споживачів електричної енергії в умовах функціонування єдиної енергетичної системи України та реалізація, на підставі одержаного прибутку, соціальних та економічних інтересів акціонерів Товариства. При цьому суд зазначає, що загальновідомими обставинами є те, що територія м. Херсон та Херсонської області від початку повномасштабного вторгнення перебувала в тимчасовій окупації, а після її звільнення визнана зоною активних бойових дій, яка кожного дня перебуває під інтенсивними обстрілами ворога, внаслідок яких знищується енергетична інфраструктура країни. Таким чином, господарський суд враховує діяльність АТ Херсонобленерго та важливість збереження господарської діяльності відповідача.

Таким чином, дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору транспортного експедирування, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені на 50% від розрахованої позивачем. Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строку оплати за виконані роботи, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт у розмірі 36800,05 грн. (73600,09 грн. / 50%).

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5223,85 грн. господарський суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату виконаних позивачем робіт в сумі 5223,85 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань за прострочку оплати виконаних робіт на суму 1741282,00 грн. за період з 05.02.2024 р. по 27.03.2024 р. є вірним і обґрунтованим. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5223,85 грн. є обґрунтованими.

При цьому заяву відповідача щодо зменшення нарахованих позивачем санкцій, зокрема, інфляційних втрат суд вважає безпідставною. Так, суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом. За таких обставин нараховані за заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв`язку із зменшенням судом нарахованої пені підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи з заявленої до стягнення суми заборгованості, яка мала місце на день відкриття провадження у справі, та без урахування зменшеного розміру нарахованої пені. При цьому, враховуючи те, що позовна заява була подана в електронній формі через «Електронний суд» ЄСІТС, відповідно ставка судового збору за подачу даного позову становила 21841,27 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (1820105,94 грн. /1,5 х 0,8).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго про стягнення 78823,94 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства Херсонобленерго (73000, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; код ЄДРПОУ 05396638) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Є. Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) пеню в розмірі 36800/тридцять шість тисяч вісімсот/грн. 05 коп.; інфляційні втрати в сумі 5223/п`ять тисяч двісті двадцять три/грн. 85 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 21841/двадцять одна тисяча вісімсот сорок одна/грн. 27 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Акціонерного товариства Українська залізниця до Акціонерного товариства Херсонобленерго відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2024 р.

Суддя В.С. Петров