ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/12670/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Міністерства економіки України

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Фонд Державного майна України

2. Державне підприємство "ЕКО"

про стягнення 292 509, 51 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Лобіков Д.В.;

Від відповідача: Калусенко В.В.;

Від третьої особи-1: не з`явився.

Від третьої особи-2: не з`явився.

Вільний слухач: Бондарчук Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 292 509, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору №432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021, внаслідок якого у останнього утворилась заборгованість по сплаті витрат на утримання будинку, прибудинкової території і поточний ремонт майна будинку у розмірі 292 509, 51 грн, які нараховані позивачем за період з 01.04.2021 по 31.05.2023, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

14.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у позивача належним чином засвідчену копію Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021 № 432/10-1 з усіма додатками.

14.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, в якому відповідач просив суд залучити на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України та Державне підприємство «Еко».

14.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/12670/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2023.

Представник позивача у підготовчому засіданні 16.10.2023 заперечив проти клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 16.10.2023 підтримав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд Державного майна України та Державне підприємство "ЕКО", підготовче засідання відкладено на 15.11.2023.

23.10.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

13.11.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення від 23.10.2023.

13.11.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/12670/23 до вирішення судової справи № 910/1491/23.

13.11.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник відповідача просив суд витребувати у позивача:

- докази надання послуг з управління багатоквартирним будинком Мінекономіки відповідно до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021 №432/10-1;

- докази надіслання на адресу Мінекономіки копії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021 № 432/10-1, у місячний строк з моменту початку його дії.

Представник третьої особи-2 у підготовче засідання 15.11.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з сайту АТ "Укрпошта" за штриховий кодом №0600054621610 "Відправлення вручено: за довіреністю 07.11.2023".

Судом 15.11.2023 у підготовчому засіданні оглянуто оригінал Договору № 432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021 та повернуто представнику позивача.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 15.11.2023 відмовився від розгляду клопотання про витребування доказів від 14.09.2023.

Судом 15.11.2023 у підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів від 14.09.2023, оскільки представник позивача у судовому засіданні надав до суду копію Договору № 432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021.

Представник позивача у підготовчому засіданні 15.11.2023 заперечив проти задоволення заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 15.11.2023 підтримав заяву про зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи - 1 у підготовчому засіданні 15.11.2023 поклався на розсуд суду щодо розгляду заяви про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у підготовчому засіданні 15.11.2023 заперечив проти клопотання представника відповідача про витребування доказів від 13.11.2023.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 15.11.2023 підтримав клопотання про витребування доказів від 13.11.2023.

Представник третьої особи - 1 у підготовчому засіданні 15.11.2023 поклався на розсуд суду щодо розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів від 13.11.2023.

Судом у підготовчому засіданні 15.11.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про зупинення розгляду справи № 910/12670/23 до вирішення справи № 910/1491/23, частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, витребувано у позивача докази надання послуг відповідно до договору № 432/10-1 від 31.03.2021 та відкладено підготовче засідання на 04.12.2023.

30.11.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

30.11.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

04.12.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Представник третьої особи - 2 у підготовче засідання 04.12.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.

Представник позивача у підготовчому засіданні 04.12.2023 заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 04.12.2023 не заперечував проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи - 1 у підготовчому засіданні 04.12.2023 не заперечував проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Судом у підготовчому засіданні 04.12.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотань представника відповідача про витребування доказів, задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 18.12.2023.

18.12.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у Фонду державного майн України інформацію щодо укладених договорів оренди нерухомого майна, за адресою м. Київ, бул. Лесі Українки, 36 - Б за період 2018 - 2023 роки.

Представник третьої особи - 2 у підготовче засідання 18.12.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600068237782.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкладено підготовче засідання на 22.01.2024.

18.12.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

18.12.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

11.01.2024 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в яких третя особа - 1 зазначила, що у Фонду державного майна відсутня інформація щодо договорів оренди державного майна за адресою м. Київ, бул. Лесі Українки, 36 - Б у період з 2021 по 2023 роки.

16.01.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

19.01.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

22.01.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача у підготовче засідання 22.01.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення підготовчого засідання від 18.12.2023.

Представник відповідача у підготовче засідання 22.01.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення підготовчого засідання від 18.12.2023.

Представник третьої особи - 1 у підготовче засідання 22.01.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення підготовчого засідання від 18.12.2023.

Представник третьої особи - 2 у підготовче засідання 22.01.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600072485871.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, розгляд справи №910/12670/23 12.02.2024 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 призначено підготовче засідання на 06.03.2024.

Представник позивача у підготовче засідання 06.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

Представник третьої особи-1 у підготовче засідання 06.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

Представник третьої особи - 2 у підготовче засідання 06.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, , про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.

Судом у підготовчому засіданні 06.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 20.03.2024.

15.03.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

19.03.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення представника відповідача.

Представник третьої особи - 1 у підготовче засідання 20.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

Представник третьої особи - 2 у підготовче засідання 20.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, , про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2024 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб 1, 2 у судове засідання 22.04.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом у судовому засіданні 22.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 03.06.2024.

03.06.2024 через електронну пошту суду від представника позивача надійшли заяви про відкладення розгляду справи та розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 повернуто заяви представник позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та відкладення розгляду справи у справі №910/12670/23 без розгляду.

03.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та третіх осіб 1, 2 у судове засідання 03.06.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2024 не заперечував проти задоволення заяви позивача про відкладення розгляду справи.

Судом у судовому засіданні 03.06.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 10.06.2024.

03.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 задоволено заяву представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Представники третіх осіб 1, 2 у судове засідання 10.06.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2024 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву

У судовому засіданні 10.06.2024 судом вирішено змінити назву відповідача з Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на Міністерство економіки України.

Як вбачається із наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.06.2024.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 10.06.2024 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, багатоквартирний житловий будинок №36 Б по бульв. Лесі Українки в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

У подальшому, на підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» проведено перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама» «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського район; м. Києва», яке згідно з розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонд; Печерського району міста Києва».

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014р. № 270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва було створено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонд Печерського району м. Києва» та передано на балансове утримання зазначений вище будинок та надавання співвласникам житлово-комунальні послуги.

Міністерство економіки України відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником нежитлових приміщень підвалу № 230, площею 610, 8 кв.м.; №230 а, площею 130, 4 кв. м.; № 230 б, площею 319, 6 кв. м.; нежитлового приміщення цокольного поверху № 231, площею 236, 8 кв. м.; нежитлового приміщення громадського призначення № 232, площею 122, 9 кв. м.

Міністерство економіки України є членом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст", оскільки за відповідачем на праві власності закріплено належне майно.

31.03.2021 між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району в м. Києва" (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку № 36 б укладено договір № 432/10-1 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до п. 1.1 якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36 б (далі - будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Послуга з управління будинку полягає у забезпеченні управителем належних для проживання і задоволення господарсько - побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.2.3 кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за цінами та у строки, встановлені договором.

Управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором (п. 2.3.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна послуги з управління становить 7 (сім гривень) 92 копійки (8 тому числі податок на додану вартість 1 (одна гривня) 32 копійки) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає:

- витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6 (шість гривень) 50 копійок, (в тому числі 1 (одна гривня) 00 копійок сплата за аварійні та непередбачувані роботи (резервний фонд)) відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього договору та є його невід`ємною частиною;

- винагороду управителю в розмірі 1 (одна гривня) 42 копійки на місяць.

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.2 договору).

Предметом даного спору є стягнення з відповідача, як з члена Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст" та особи у власності якої перебуває державне майно: нежитлових приміщень підвалу № 230, площею 610, 8 кв.м.; №230 а, площею 130, 4 кв. м.; № 230 б, площею 319, 6 кв. м.; нежитлового приміщення цокольного поверху № 231, площею 236, 8 кв. м.; нежитлового приміщення громадського призначення № 232, площею 122, 9 кв. м. заборгованості по сплаті витрат на утримання будинку, прибудинкової території і поточний ремонт майна будинку у розмірі 292 509, 51 грн, які нараховані позивачем за період з 01.04.2021 по 31.05.2023 на підставі Договору № 432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021.

Відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав наступне:

- Згідно з даними наявної в міністерстві автоматизованої системи "Юридичні особи", об`єкти за місцезнаходженням: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 36-Б обліковуються на балансі ДП «Еко». Також, за даними зазначеної системи, внесеними на підставі звітів ДП «Еко», у житловій будівлі за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 36-Б квартири №1-173, 175-229 приватизовані.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 910 «Деякі питання управління об`єктами державної власності» та акта приймання-передачі від 13.01.2023 єдиний майновий комплекс ДП «Еко» передано із сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України. Відповідно усі подальші правовідносини, в тому числі спірні, необхідно вирішувати з новим органом управління - Фондом держмайна.

Згідно з актом до сфери управління Фонду державного майна України, серед іншого, передані об`єкти державної власності за адресою: м, Київ, бульвар Лесі Українки, 36-Б, що обліковуються на балансі ДП «ЕКО», а саме вбудовані нежитлові приміщення громадського призначення площею 610,8 кв. м, 130,4 кв. м., 319,6 кв. м, 236,8 кв, м, 122,9 кв. м та «житлова будівля, неприватизована квартира № 174 загальною площею 82,8 кв. м.

Балансоутримувачем приміщень за адресою м. Київ, бульв. Лесі Українки, 36-Б є ДП «ЕКО»;

- Відповідач зазначив, що відповідно до витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно розділ тип об`єкта Мінекономіки є власником саме - нежитлових приміщень підвалу вбудовані в житловий будинок літ. А (адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки 36-Б, приміщення 230 нежитлових приміщень підвалу вбудовані в житловий будинок літ. А (адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки 36-Б, приміщення 230, нежитлових приміщень підвалу вбудовані в житловий будинок літ. А (адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки 36-Б, приміщення 230 б - нежитлових приміщень цокольного поверху вбудовані в житловий будинок літ. А (адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки 36-Б, приміщення 231 - нежитлових приміщень громадського призначення вбудовані в житловий будинок літ. А (адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки 36- Б, приміщення 232.

Вищезазначені об`єкти розташовані за адресою м. Київ, бульв. Лесі Українки 36-Б є саме нежитловими приміщеннями, а не квартирами про які зазначає позивач.

За доводами відповідача, обґрунтування позивача про начебто наявність у власності Мінекономіки житлових квартир не відповідає дійсності, а отже, і відсутні будь які підстави для стягнення заборгованості з Мінекономіки.

- Щодо договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021, то відповідач зазначає, що не є стороною даного договору та не уповноважувало осіб на укладання від імені та в інтересах Мінекономіки вказаного Договору, а отже, нарахування та стягнення з Міністерства будь-яких коштів, за твердженнями відповідача, є незаконним.

Міністерство економіки України не є стороною договору ні про надання послуг з управління, ні про надання житлово - комунальних послуг, та вважає, що даний позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

За умовами статей 15, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 цього Закону витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власника належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

За умовами частини 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Отже, згідно зі загальним правилом, витрати на управління багатоквартирним будинком кожний співвласник несе пропорційно до його частки співвласника, незалежно від обставин використання спільного майна. Інше може бути визначено рішенням зборів співвласників або законодавством.

У справі, що розглядається, не встановлено обставин, які б підтверджували, що рішенням загальних зборів співвласників чи договором погоджено інший порядок несення витрат на управління багатоквартирним будинком для власника нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Законодавством також таких особливостей не передбачено, тому за загальним правилом відповідач несе витрати на управління багатоквартирним будинком пропорційно до розміру частки співвласника.

За положеннями пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (частина перша).

Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

В частині 1 статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Як передбачено в ч. 1 ст. 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Отже, договір про надання послуг з управління, що укладений на виконання рішення зборами співвласників, є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У такому разі укладання індивідуального договору співвласника з управителем не вимагається, тому його відсутність не може бути підставою для відмови в позові. При цьому створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є обов`язковим.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, спірні правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі № 910/12670/23.

Відтак, наявність чи відсутність договору між співвласником будинку та позивачем не впливає на обов`язок співвласника виконувати рішення загальних зборів Об`єднання та брати участь в утриманні будинку.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що у Міністерство економіки України відсутній обов`язок зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території, з огляду на те, що актом приймання - передачі від 13.01.2023 єдиний майновий комплекс ДП «Еко» передано із сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 136 Цивільного кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України).

Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3).

Водночас, слід відмітити, що право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5.1. Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права господарського відання та права оперативного управління, схвалених рішення колегії Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол № 3, державна реєстрація права господарського відання та права оперативного управління здійснюється шляхом внесення в установленому порядку відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством "Еко", як балансоутримувача будинку.

З огляду на вищевикладене, належним відповідачем за даним позовом є саме Міністерство економіки України, яке відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено як власник державного майна нежитлових приміщень підвалу № 230, площею 610, 8 кв.м.; №230 а, площею 130, 4 кв. м.; № 230 б, площею 319, 6 кв. м.; нежитлового приміщення цокольного поверху № 231, площею 236, 8 кв. м.; нежитлового приміщення громадського призначення № 232, площею 122, 9 кв. м. по бул. Лесі Українки, буд. 36-Б.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ч. 5 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для співвласників.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що рішеннями співвласників об`єднання, оформленим витягом з протоколу від 31.01.2021 та Договором № 432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021, визначено розміри внеску на утримання будинку та прибудинкової території, і означені рішення є чинними, відповідач зобов`язаний був виконати зобов`язання з оплати відповідних внесків як співвласник майна у багатоквартирному будинку.

Суд вказує, що доказів щодо оскарження або ж скасування рішення прийнятого загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст" згідно протоколу від 31.01.2021, або ж визнання Договору від 31.03.2021 недійсним станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься, а тому вказане рішення та Договір від 31.03.2021 є обов`язковим для виконання усіма співвласниками.

При цьому, суд зазначає, що питання щодо надсилання або ж не надсилання повідомлень про проведення загальних зборів співвласників на яких приймались відповідні рішення, в контексті спірних правовідносин судом не досліджується, оскільки встановлення даних обставин не входить до предмету доказування в даній справі.

Як зазначає позивач, у період з 01.04.2021 по 31.05.2023 Міністерство економіки України належним чином не виконувало своїх зобов`язань щодо здійснення оплат внесків співвласників майна у багатоквартирному будинку.

Розрахунок суми 292 509 грн 51 коп. нарахованих позивачем внесків, наведений у позові та здійснений пропорційно до площі приміщень відповідача, судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним.

Доказів сплати відповідачем внесків за період з квітня 2021 року по травень 2023 року включно, а саме: внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 292 509, 51 грн., до матеріалів справи не надано, а отже за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 292 509, 51 грн.

За умовами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи те, що сума боргу відповідача по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 292 509, 51 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача в частині стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу, в зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача, що позивачем у позовній заяві зазначено термін житлово - комунальні послуги, суд зазначає наступне.

Відповідно визначення термінів, що наведено у частині першій статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію 10 червня 2018 року):

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5);

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

а також комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1)).

Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)). З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)).

Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Міністерства економіки України про стягнення 292 509, 51 грн задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства економіки України (01008, місто Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 37508596) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, пров. Івана Мар`яненка, буд. № 7; код ЄДРПОУ 35692211) суму заборгованості у розмірі 292 509 (двісті дев`яносто дві тисячі п`ятсот дев`ять) грн 51 коп та судовий збір у розмірі 4 387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 64 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 19.06.2024.

Суддя Літвінова М.Є.