ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1020/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ковальчук В.В. самопредставництво

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест", м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний", с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення 663 843,94 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" звернулося 08.03.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" заборгованості у сумі 1 905 776,04 грн, з яких: 1 241 932,10 грн - основний борг, 663 843,94 грн - 30% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22869,31 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу № 8313АТ від 14.01.2022 в частині своєчасної та повної оплати товару - самохідного обприскувача John Deere, модель 4830.

08.04.2024 відповідач подав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що до початку повномасштабного вторгнення та до кінця 2022 року він належним чином виконував обов`язки щодо оплати вартості обприскувача. Коли виникли проблеми з реалізацією продукції врожаю 2022 року, виникла необхідність внесення змін до умов договору. Вартість пшениці знизилася вдвічі, а соняшнику втричі. Також зріс курс іноземної валюти - долару, вартість пального, добрив, гербіцидів. А тому для дотримання балансу інтересів виникла необхідність внесення змін до договору.

Відповідач зазначає, що 29.09.2022 ним на адресу позивача було направлено лист з додатковою угодою про внесення змін до Графіка оплати товару, згідно з якими змінено кінцевий строк оплати товару, а саме «четвертого платежу» на суму договору, що залишилася, до 31.08.2023.

Не отримавши письмової відповіді від позивача, відповідач повторно направив лист та додаткову угоду, але відповіді не отримав. Натомість між сторонами були проведені усні перемовини, за результатами яких сторони дійшли згоди, що покупець (відповідач) щомісячно буде оплачувати вартість товару по 200000,00 грн, починаючи з 01.12.2022 по 29.03.2024.

Відповідач указує, що останній платіж згідно з домовленістю був здійснений ним 29.03.2024 на суму 220811,12 грн; 04.04.2024 відповідачем проведено кінцевий розрахунок у сумі 758527,70 грн.

З 01.12.2022 продавець (позивач) виставляв рахунки на оплату, які повністю сплачені відповідачем. Тобто, реальними діями сторін підтверджена домовленість та згода щодо внесення змін до договору щодо порядку та строків оплати вартості товару.

Тож, сума основного боргу відповідачем не оспорюється та сплачена станом на 04.04.2024 у повному обсязі.

Вимоги щодо стягнення неустойки, під якою відповідач розуміє заявлені до стягнення 30% річних, останній вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.

З настанням форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації, виникла необхідність внесення змін до договору, а тому про факт форс-мажорних обставин покупець попередив продавця листом від 29.09.2022.

Продавець своїми діями, а саме пред`явленням вимог у вигляді рахунків на оплату щомісяця, погодився з внесенням змін щодо порядку оплати вартості товару. Застосування форс-мажорних обставин, за твердженням відповідача, узгоджено пунктом 7 договору № 8313 АТ від 14.01.2022. Відповідач звертає увагу суду на те, що на початок введення військового стану в Україні курс долара США за офіційними даними НБУ становив 28,4 грн та 39,0749 грн станом на квітень 2024 року. Покупець розрахунки за отриманий товар здійснює в гривні, а продавець зараховує вартість погашення в доларах США. Тому у зв`язку з підвищенням курсу долара США пропорційно збільшилась вартість товару. Так, договір був укладений на суму 6321950,00 грн, а фактично станом на квітень 2024 року відповідачем сплачено 8216773,55 грн.

Посилаючись на статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, відповідач зазначає, що суд має право зменшити розмір неустойки за наявності підстав. Крім того, відповідач просить застосувати до вимог про стягнення неустойки спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік (ст. 258 Цивільного кодексу України).

У відповіді на відзив, поданій до суду 17.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС, позивач щодо суми основного боргу зазначає, що станом на дату складення позовної заяви (22.02.2024) несплаченою відповідачем за договором була сума дев`ятого платежу, еквівалентна 31 212,06 дол. США. Згідно з пунктом 3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.11.2022 сума оплати дев`ятого платежу за товар у гривнях дорівнює сумі оплати за товар у валюті, наведеній у Графіку оплати товару, помноженої на курс продажу доларів США за Міжбанківським курсом на дату сплати покупцем дев`ятого платежу за товар. Пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2022, зокрема, узгоджено, що «Міжбанківський курс» курс продажу доларів США, визначений на підставі постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 (з відповідними змінами та доповненнями), збільшений на 2%.

При цьому позивач підтверджує факт того, що після складення позову відповідачем було сплачено грошові кошти на загальну суму 1194433,96 грн (215095,14 грн + 220811,12 грн + 758527,70 грн), що згідно з пунктом 3.2 договору є еквівалентом 29714,62 доларів США. Відтак, за твердженням позивача, станом на дату підготовки відповіді на відзив несплаченою відповідачем за договором є сума залишку дев`ятого платежу, еквівалентна 1497,44 дол. США (31 212,06 - 29 714,62 дол. США).

За результатом перерахунку позивач визначив заборгованість відповідача у гривні, що підлягає сплаті йому станом на дату складення відповіді на відзив, у сумі 61 048,87 грн (1497,44 дол. США * (39,5737 грн за 1 дол. США + 1% + 2%).

Тому, позивач зазначає, що твердження відповідача про повну оплату основного боргу не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач вважає такими, що не заслуговують на увагу й посилання відповідача на листи № 68 від 29.09.2022 та № 78 від 24.10.2022, оскільки вони не підписані і не мають жодних доказів їх направлення на адресу позивача.

Щодо процентів річних позивач указує на те, що сторонами договору, з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України), встановлено інший розмір відсотків річних, ніж визначений статтею 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних є самостійними компенсаційними, а не штрафними виплатами, тому стягуються поряд з пенею, яка є видом неустойки. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 340/385/17.

Відтак позивач доходить висновку, що суд не має права зменшити розмір процентів річних на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України, оскільки проценти річних не є неустойкою.

Також аналіз змісту положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України у сукупності з нормами про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Тому позивач вважає помилковими висновки відповідача про наявність підстав для застосування спеціальних строків позовної давності.

Ухвалою суду від 13.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26.04.2024, до початку розгляду справи по суті, від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 663843,94 грн, що становить 30% річних, разом із відмовою від стягнення залишку основного боргу в сумі 585,23 грн.

30.04.2024 відповідач подав заяву про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копії рахунку ТОВ "Агротек-Інвест" від 04.04.2024, пред`явленого відповідачу 16.04.2024 на суму основного боргу 60465,13 грн; копії платіжної інструкції № 2297 від 17.04.2024 на суму 60465,13 грн; копії листа-звернення представника позивача на адресу відповідача щодо доплати курсової різниці за договором від 16.04.2024. Відповідач зазначає, що ці документи свідчать про відсутність порушення з його боку умов договору, оскільки всі виставлені рахунки за договором, у тому числі й останній рахунок, сплачені своєчасно (в той же день або на наступний).

Ухвалою від 15.05.2024 суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 585,23 грн; закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 585,23 грн; прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 663843,94 грн 30% річних.

Підготовче провадження у цій справі закрито ухвалою суду від 30.04.2024 з призначенням справи до судового розгляду по суті на 16.05.2024.

У судове засідання 16.05.2024 представник позивача адвокат Талоконов К.В. не з`явився, натомість 15.05.2024 подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні подав письмове клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, а також після доповіді головуючого щодо позовних вимог надав пояснення по суті спору. При цьому заявив клопотання про надання часу для врегулювання спору в позасудовому порядку.

Ухвалою суду від 16.05.2024 задоволено клопотання представника відповідача про надання часу для врегулювання спору в позасудовому порядку, оголошено перерву в cудовому засіданні до 13.06.2024.

21.05.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі щодо порядку визначення ним курсу долара США при розрахунку 30% річних, заявлених до стягнення.

У судове засіданні 13.06.2024 представник позивача не з`явився, у поданому до суду 12.06.2024 клопотанні просив провести судове засідання за його відсутності.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин суд розглядає справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" (далі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 8313АТ від 14.01.2022 (далі договір; а.с. 10-11 т. 1).

Згідно з пунктом 1.1 договору продавець в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі, зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити самохідний обприскувач John Deere, модель 4830 (далі товар).

Відомості про товар та строк його оплати вказані в Додатку № 1 до договору (п. 1.2 договору).

Умови поставки товару згідно з Правилами Інкотермс у редакції 2020 року DDP (франко-склад покупця за адресою: 53020, с. Лозуватка, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.). Товар поставляється протягом 7-ми днів з моменту 30% оплати, але строк поставки товару не може бути раніше 18.02.2022 (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що разом із товаром продавець зобов`язаний надати покупцю видаткову накладну. Продавець залишає за собою право перенести строки поставки товару, якщо покупець порушить передбачені Графіком оплати товару строки оплати за товар.

За змістом пунктів 2.3, 2.5 договору з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару право власності на товар переходить до покупця і зобов`язання продавця з поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі.

Пунктом 3.1 договору визначено, що його ціна становить 6544750,00 грн, у тому числі ПДВ 20% у розмірі 1090791,67 грн, що в еквіваленті за курсом продажу дол. США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформованим на 16:00 за київським часом (далі Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору, становить 235000,00 доларів США.

Ціна товару являє собою гривневий еквівалент вартості товару в доларах США та вказується в Додатку № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Сума оплати за товар у гривнях дорівнює сумі оплати за товар у валюті, наведеній у Графіку оплати товару, помноженої на Міжбанківський курс на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем коштів за товар (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору при зміні курсу валют на дату зарахування грошових коштів, по відношенню до курсу, встановленого п. 3.1 договору, пропорційно автоматично змінюється й ціна договору.

Оплата за товар здійснюється в гривнях відповідно до умов договору (п. 3.5 договору).

За умовами пункту 4.1 договору оплата товару здійснюється відповідно до Графіка оплати товару (Додаток № 1 до договору) та розділу 3 договору. Перший платіж є попередньою оплатою покупця за договором.

Згідно з пунктом 6.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати та 30% річних від суми простроченого платежу

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили. Під обставинами непереборної сили маються на увазі будь-які обставини, якщо можливість протистояти їм може лише в незначному ступені зменшити шкоду, яку цими обставинами спричинено. До обставин непереборної сили відносяться: повені, пожежі, землетруси та інші подібні природні явища, а також війни, військові дії, акти та дії державних органів, а також інші обставини за межами розумного контролю сторін (п. 7.1 договору).

При настанні вказаних у пункті 7.1 обставин сторона, для якої вони виникли, зобов`язана в триденний термін повідомити про це письмово іншу сторону (п. 7.2 договору).

Належним підтвердженням дії обставин непереборної сили є довідка, видана відповідною державною установою (п. 7.7 договору).

Цей договір є чинним з моменту його підписання та діє до 14.01.2023, але до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань (п. 10.1 договору).

У Додатку № 1 до договору (Специфікація) сторони визначили найменування товару, що є предметом купівлі-продажу самохідний обприскувач John Deere, модель 4830, та його комплектацію (рік випуску 2012, напрацювання 3300 м/г) (а.с. 11 т. 1).

Також сторони погодили специфікацію вартості товару, згідно з якою ціна товару становить 6544750,00 грн з урахуванням ПДВ, еквівалент якої у доларах США за міжбанківським курсом на дату, що передує даті укладення договору, становить 235000,00 дол. США (а.с. 12 т. 1).

Відповідно до погодженого сторонами Графіка оплати товару покупець мав оплатити його вартість у наступному порядку: перший платіж 70500,00 доларів США/ 1963425,00 грн до 16.02.2022; другий платіж 23500,00 доларів США/ 654475,00 грн до 19.08.2022; третій платіж 23500,00 доларів США/ 654475,00 грн до 23.09.2022; четвертий платіж 58750,00 доларів США/ 1636187,50 грн до 21.10.2022; оплата суми договору, що залишилась 58750,00 доларів США/ 1636187,50 грн до 25.11.2022 (а.с. 12 т. 1).

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв самохідний обприскувач John Deere, модель 4830, б/в, 2012 р.в., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання передачі від 16.02.2022 (Додаток № 2 до договору; а.с. 12 т. 1).

До договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 30.11.2022, в якій погоджено, зокрема, змінити редакцію пунктів 3.1, 3.2 договору, а також специфікацію вартості товару та графік його оплати (а.с. 13 т. 1).

Згідно з пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2022 ціна договору становить 7970427,47 грн, у тому числі ПДВ 20% у сумі 1328404,58 грн, що в еквіваленті за курсом продажу доларів США, визначеному на підставі постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 (з відповідними змінами та доповненнями), збільшеному на 2% (далі "Міжбанківський курс"), становить 229000,00 доларів США.

Указана в пункті 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2022) ціна договору відповідає ціні товару, визначеній у зміненій сторонами специфікації його вартості.

Відповідно до пункту 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2022) ціна товару являє собою гривневий еквівалент вартості товару в доларах США та вказується в Додатку № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Сума оплати першого та другого платежів за товар у гривнях дорівнює сумі оплати за товар у валюті, що наведена у Графіку оплати товару, помноженої на курс продажу доларів США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформованим на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті сплати покупцем першого та другого платежів за товар. Сума оплати третього, четвертого, п`ятого, шостого, сьомого, восьмого та дев`ятого платежів за товар у гривнях дорівнює сумі оплати за товар у валюті, що наведена у Графіку оплати товару, помноженої на курс продажу доларів США за Міжбанківським курсом на дату сплати покупцем третього, четвертого, п`ятого, шостого, сьомого, восьмого та дев`ятого платежів за товар.

За зміненим додатковою угодою № 1 від 30.11.2022 до договору Графіком оплати товару покупець мав оплатити його вартість в наступному порядку: перший платіж 3590,66 доларів США/ 100000,00 грн до 14.01.2022; другий платіж 64509,34 доларів США/ 1808841,77 грн до 14.02.2022; третій платіж 22700,00 доларів США/ 855177,10 грн до 19.08.2022; четвертий платіж 22700,00 доларів США/ 855177,10 грн до 23.09.2022; п`ятий платіж 5631,50 доларів США/ 212155,50 грн до 30.11.2022; п`ятий платіж 5631,50 доларів США/ 212155,50 грн до 30.11.2022; шостий платіж 5631,50 доларів США/ 212155,50 грн до 28.12.2022; сьомий платіж 5631,50 доларів США/ 212155,50 грн до 27.01.2023; восьмий платіж 5631,50 доларів США/ 212155,50 грн до 20.02.2023; оплата суми договору, що залишилась, 92974,00 доларів США/ 3502609,50 грн до 10.03.2023 (а.с. 13 т. 1).

У рахунок оплати вартості товару відповідач сплатив позивачу 6801528,47 грн, що згідно з пунктом 3.2 договору еквівалентно 197787,94 доларів США, у тому числі:

1-й платіж 14.01.2022 100000,00 грн / 3590,66 доларів США (курс 27,85 грн за 1 долар США);

2-й платіж 14.02.2022 1808841,77 грн / 64509,34 доларів США (курс 28,04 грн за 1 долар США);

3-й платіж 19.08.2022 855177,10 грн / 22700,00 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США);

4-й платіж 23.09.2022 855177,10 грн / 22700,00 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США);

5-й платіж 01.12.2022 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США);

6-й платіж 29.12.2022 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США);

7-й платіж 31.01.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США);

8-й платіж 27.02.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США);

9-й платіж: 31.03.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США); 27.04.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США); 29.05.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США); 30.06.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США); 28.07.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США); 30.08.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США); 02.10.2023 212155,50 грн / 5631,50 доларів США (курс 36,6730 грн за 1 долар США); 01.11.2023 212155,50 грн / 5676,11 доларів США (курс 37,3769 грн за 1 долар США); 01.12.2023 212155,50 грн / 5664,82 доларів США (курс 37,4514 грн за 1 долар США); 20.12.2023 212155,50 грн / 5518,04 доларів США (курс 38,4476 грн за 1 долар США); 01.02.2024 212155,50 грн / 5482,47 доларів США (курс 38,6971 грн за 1 долар США).

За розрахунком позивача неоплаченою відповідачем залишилась сума за дев`ятим платежем, що становить 31212,06 доларів США (229000,00 197787,94 = 31212,06).

Тож, порушення визначених Графіком оплати товару строків та наявна заборгованість і стала причиною виникнення спору.

Станом на дату подання позовної заяви (08.03.2024) 31212,06 доларів США у перерахунку на гривню за курсом 38,6237 грн за 1 долар США + 1% + 2% становить 1241932,10 грн.

Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок боргу та заявлена до стягнення сума залишку за дев`ятим платежем у сумі 1241932,10 грн/ 31212,06 доларів США відповідачем не оспорюються.

Після відкриття провадження у справі відповідач платежами: від 29.02.2024 на суму 215095,14 грн/ 5464,59 доларів США (курс 39,3616 грн за 1 долар США), від 29.03.2024 на суму 220811,12 грн/ 5464,82 доларів США (курс 40,4059 грн за 1 долар США), від 04.04.2024 на суму 758527,70 грн/ 18785,20 доларів США (курс 40,3790 грн за 1 долар США), від 17.04.2024 на суму 60465,13 грн/ 1483,12 доларів США (курс 40,7688 грн за 1 долар США) погасив залишок боргу за дев`ятим платежем, у зв`язку з чим позивач 26.04.2024 й звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог до 663843,94 грн, що становить 30% річних, разом із відмовою від стягнення залишку основного боргу в сумі 585,23 грн.

Після прийняття ухвалою суду від 15.05.2024 відмови позивача від позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 585,23 грн, закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 585,23 грн та прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог спірною залишилася сума заявлених позивачем до стягнення 30% річних - 663843,94 грн.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з продажем позивачем товару за договором та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо повної та своєчасної його оплати.

Правовідносини сторін у справі виникли за договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на пункт 4.1 договору та з урахуванням Графіка оплати товару (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2022) відповідач повинен був здійснити дев`ятий платіж за договором не пізніше 10.03.2023.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обов`язок суб`єктів господарювання та інші учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Наявними у справі доказами підтверджується, що позивач своє зобов`язання з передачі товару за договором виконав належним чином. Однак, відповідач своєчасної та повної оплати його вартості не здійснив, порушив погоджений сторонами Графік оплати товару, зокрема в частині внесення дев`ятого платежу на суму 92947,00 доларів США.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані серед іншого нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у пункті 6.2 договору передбачили інший розмір процентів, а саме 30% річних.

Заявлені позивачем до стягнення 30% річних у сумі 663843,94 грн розраховані за загальний період з 11.03.2023 по 21.02.2024 із заборгованості за дев`ятим платежем на суму 92974,00 дол. США, що в перерахунку на гривню згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору (зі змінами) становить 3502609,50 грн.

Перевіркою розрахунку 30% річних на суму 663843,94 грн помилок не виявлено, відповідач сам розрахунок не оспорює.

Разом з тим, у питанні покладення на відповідача відповідальності у вигляді 30% річних судом береться до уваги таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Надаючи оцінку заявленим до стягнення 30% річних, суд враховує, що майнова сфера позивача на випадок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання забезпечена від знецінення національної валюти за рахунок курсової різниці з двома коефіцієнтами у вигляді 1% та 2%. Застосовані позивачем при розрахунку 30% річних хоча й передбачені договором, однак у такому розмірі не обгрунтовані об`єктивною необхідністю ні в договорі, ні в поясненнях позивача, зокрема можливими збитками позивача тощо внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання, що ставить під сумнів відповідність такого зобов`язання принципам (засадам) добросовісності, розумності, справедливості, встановленим частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 13 цього Кодексу не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд також враховує, що основний борг за договором був сплачений відповідачем добровільно під час судового провадження в умовах воєнного стану в країні та за обставин позитивного зростання курсу гривні до долару США й численних інших договірних зобов`язань відповідача.

Відтак, суд погоджується з відповідачем, що заявлена до стягнення сума 30% річних є надмірною, становить надмірний тягар, оскільки не відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості, а тому суд вважає за можливе зменшити нараховані відсотки річних до 66384,39 грн, тобто до 3% (66384,39 х 30% / 663843,94 = 3%).

Заява відповідача про застосування до позову про стягнення процентів річних спеціальних строків позовної давності судом відхиляється, оскільки до зазначених позовних вимог застосується загальна позовна давність тривалістю у три роки, яка передбачена статтею 257 Цивільного кодексу України.

Враховуючи період нарахування 30% річних річних позов у цій частині заявлений в межах строку позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн, що складається з 25000,00 грн за комплексне ведення справи у суді першої інстанції та 15000,00 грн гонорару успіху за досягнення позитивного результату.

Відповідно до частин першою третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: ордер серії АЕ №1135081 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Агротек-Інвест" адвокатом Талоконовим Кирилом Валерійовичем; договір про надання правничої (правової) допомоги № 1/06-21 від 17.06.2021 та додаткова угода до нього № 9 від 26.02.2024 (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги); платіжна інструкція № 631 від 27.02.2024 на суму 25000,00 грн про здійснення оплати за надання правової допомоги згідно з додатковою угодою № 9 від 26.02.2024 до договору № 1/06-21 від 17.06.2021 (а.с. 6, 14, 51-52 т. 1).

При цьому за змістом пункту 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №1/06-21 від 17.06.2021 Адвокатське бюро "Талоконова Кирила" (далі Бюро) в особі керуючого Бюро Талоконова Кирила Валерійовича приймає доручення клієнта (Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест") та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів; представництва та захисту інтересів клієнта в суді під час здійснення господарського судочинства .

У пункті 3.1 цього договору сторонами узгоджено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору про надання правничої (правової) допомоги № 1/06-21 від 17.06.2021 цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього; дія договору припиняється через три роки з дня його укладення.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 9 від 26.02.2024 до договору (далі додаткова угода № 9 від 26.02.2024) ця додаткова угода визначає порядок та умови сплати гонорару за палання правничої (правової) допомоги Бюро у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" заборгованості за договором купівлі-продажу № 8313АТ від 14.01.2022.

Розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги з комплексного ведення вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди справи у суді першої інстанції становить 25000,00 грн. Сторони погодили, що зазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги, встановлено у цій додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого Бюро часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні ч. 3 ст. 126 ГПК України. Повна оплата гонорару за надання правничої (правової) допомоги за цією додатковою угодою здійснюється впродовж 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди (п. 2 додаткової угоди № 9 від 26.02.2024).

Пунктом 3 додаткової угоди № 9 від 26.02.2024 передбачено, що розмір "гонорару успіху" за досягнення позитивного результату внаслідок надання Бюро правничої (правової) допомоги клієнту відповідно до цієї додаткової угоди становить 15000,00 грн. Під "досягненням позитивного результату" сторони розуміють винесення судом першої інстанції рішення на користь клієнта про стягнення з відповідача/відповідачів не менше 70% ціни позову. Повна оплата "гонорару успіху" за досягнення позитивного результату за цією додатковою угодою здійснюється впродовж 90 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення.

Сплата узгодженого сторонами гонорару за надання правничої (правової) допомоги здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Бюро, зазначений в договорі (п. 4 додаткової угоди № 9 від 26.02.2024).

Платіжною інструкцією № 631 від 27.02.2024 на суму 25000,00 грн клієнт (позивач) повністю оплатив вартість правничої допомоги у цій справі, наданої йому Бюро згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги № 1/06-21 від 17.06.2021 та додатковою угодою до нього № 9 від 26.02.2024.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн, що складаються з 25000,00 грн фактично сплаченої винагороди за надання правничої допомоги та 15000,00 грн гонорару успіху за досягнення позитивного результату для позивача, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року (далі Правила адвокатської етики).

Передбачена пунктом 3 додаткової угоди № 9 від 26.02.2024 винагорода є додатковою винагородою Бюро, платою за досягнутий ним результат та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також суд зважає на те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №903/781/21.

Відтак, погоджений сторонами у пунктах 2, 3 додаткової угоди № 9 від 26.02.2024 гонорар (як основний, так і додатковий у вигляді "гонорару успіху") є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.

"Гонорар успіху", погоджений сторонами у пункті 3 додаткової угоди № 9 від 26.02.2024 під відкладальною умовою (у разі досягнення позитивного результату у справі), є складовою частиною гонорару Бюро.

Тож, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у межах цієї справи становить 40000,00 грн (25000,00 + 15000,00 = 40000,00).

При цьому слід зазначити, що відповідач просить зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 5000,00 грн, з огляду на неспівмірність заявлених ним до стягнення витрат за складністю справи, виконаними адвокатом роботами та часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення в сумі 40000,00 грн.

Також з огляду на рівень складності справи, кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку позивача за час судового провадження заяв по суті справи, добровільну сплату відповідачем значного основного боргу на стадії підготовчого провадження й відсутність судового розгляду справи по суті в цій частині, суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й остаточної ціни позову сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку за її обставинами та за результатом розгляду можна в порядку розподілу покласти на відповідача, є сума в розмірі 20000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн покладається на позивача.

У питанні розподілу витрат зі сплати судового збору, суд враховує таке.

Під час звернення з позовом до суду позивачем з урахуванням ціни позову 1905776,04 грн сплачено судовий збір у сумі 22869,31 грн за платіжною інструкцією № 638 від 27.02.2024 (а.с.5 т. 1).

За змістом частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи відмову позивача від позову в частині основного боргу в сумі 585,23 грн, яка зроблена ним у заяві від 26.04.2024, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 3,51 грн судового збору (585,23х22869,31/1905776,04=7,02; 7,02/2=3,51).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

З огляду на наведене, судовий збір у сумі 14896,16 грн у зв`язку зі зменшенням позовних вимог в частині основного боргу в сумі 1241346,87 грн (1241932,10 - 585,23 = 1241346,87; 1241346,87х22869,31/1905776,04=14896,16) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, однак за умови подання ним відповідного клопотання, яке на час ухвалення цього рішення до суду не надходило.

Решта судового збору в сумі 7969,64 грн (663843,94х22869,31/1905776,04 = 7966,13; 7966,13+3,51=7969,64) покладається повністю на відповідача, оскільки зменшення суми процентів річних на розмір судового збору не впливає.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 123, 126, 129, 130, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" про стягнення 30% річних у сумі 663843,94 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" (ідентифікаційний код 30659976; місцезнаходження: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" (ідентифікаційний код 36573198; місцезнаходження: 52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, місто Підгородне(пн), комплекс будівель та споруд № 55-і (територія Підгородненської міської ради)) 30% річних у сумі 66384,39 грн, судовий збір у сумі 7969,64 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" (ідентифікаційний код 36573198; місцезнаходження: 52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, місто Підгородне(пн), комплекс будівель та споруд № 55-і (територія Підгородненської міської ради)) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,51 грн (Три грн 51 коп.), сплачений у складі судового збору у сумі 22869,31 грн (Двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять грн 31 коп.) за платіжною інструкцією № 638 від 27.02.2024.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25.06.2024.

Суддя І.І. Колісник