Справа № 199/2893/24

(2/199/1881/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 25 лютого 2021 року між сторонами було укладено кредитний договір №501299053, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 28000 гривень, зобов`язавшись повернути кредит щомісячними платежами до 25 лютого 2026 року, сплативши 45% річних за користування кредитними коштами. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, зокрема в достроковому порядку, внаслідок чого станом на 28 лютого 2023 року утворилась кредитна заборгованості в загальному розмірі 36137,17 гривень, позивач просив суд стягнути з відповідача означену заборгованість, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, укладено угоду про надання кредиту №501299053 (далі кредитний договір №501299053 від 25 лютого 2021 року), яка складається із оферти, графіку платежів та розрахунків, а також Анкети-Заяви на акцепт. За умовами даного кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредиту в розмірі 28000 гривень строком на 60 місяців (до 25 лютого 2026 року), а позичальник повернути його згідно графіку погашення щомісячними платежами, сплативши 45% річних за користування кредитом. Дані обставини підтверджуються копіями зазначених документів, що складають кредитний договір.

Як слідує з виписки по особовому рахунку відповідача за період з 25 лютого 2021 року по 28 лютого 2023 року, відповідач отримав від кредитодавця обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі та користувався ними протягом зазначеного періоду. Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитодавець свої договірні зобов`язання виконав в повному обсязі. В той же час, відповідач не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов`язання із своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач своєю досудового вимогою від 06 листопада 2023 року просив відповідача погасити в повному обсязі в достроковому порядку, що відповідачем здійснено також не було, а розмір кредитної заборгованості станом на 28 лютого 2023 року нараховано в загальному розмірі 36137,17 гривень, з яких: 25879,57 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10257,6 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом. При цьому розмір простроченої кредитної заборгованості (не в порядку дострокового повернення кредиту) станом на 28 лютого 2023 року становить 11384,33 гривень, з яких: 1126,73 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10257,6 гривень заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості, а також копією досудового вимоги щодо виконання договірних зобов`язань з копією поштових документів.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони (ст.207 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

В свою чергу, наведені вище підстави та порядок реалізації права кредитодавця вимагати дострокового повернення споживчого кредиту знайшли своє подальше уточнення у нормі ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» (набрав чинності 10 червня 2017 року), якою передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, ґрунтуючи своє рішення на наступному.

Так, як встановлено в ході розгляду даної цивільної справи між кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №501299053 від 25 лютого 2021 року, який за своїм характером, розміром виданого кредиту, строком кредитування, а також метою отримання кредитних коштів (цільове призначення) є споживчим кредитом, оскільки не пов`язаний з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням позичальником обов`язків найманого працівника (ст.ст.1, 3 Закону України «Про споживче кредитування»). Таким чином, на правовідносини сторін розповсюджується дія і норми ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої обов`язковою умовою для можливості реалізації кредитором права вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту є закріплення такого права в першу чергу умовами самого договору про споживчий кредит, а також невиконання позичальником вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту (не усунення порушення умов договору) протягом 30 днів саме з дня отримання позичальником такої вимоги.

Як вбачається зі змісту матеріалів цивільної справи, докази саме отримання відповідачем досудової вимоги від 06 листопада 2023 року із вимогою дострокового повернення кредиту суду подані не були, є лише докази направлення такої вимоги, чого, вочевидь, за законом недостатньо. Крім того, зміст укладеного між сторонами кредитного договору не містить умов про наявність у кредитодавця/позивача права вимагати у відповідача здійснення дострокового повернення кредиту. Таким чином, наразі в суду немає достатніх законних підстав вважати наявними обов`язкові умови, визначені ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.1050 ЦК України в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, для застосування процедури дострокового повернення кредиту, зокрема його примусового дострокового стягнення в судовому порядку. Передбачений же кредитним договором строк повернення кредиту ще не настав та спливає лише 25 лютого 2026 року. Вказана обставина є цілком самодостатньою підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог, строк виконання яких за умовами укладеного між сторонами кредитного договору №501299053 від 25 лютого 2021 року ще не настав, тобто в частині вимог про стягнення строкової заборгованості.

Таким чином, правомірною, обґрунтованою, доведеною, а тому такою, що підлягає задоволенню, є лише позовна вимога про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом (строк виконання якої настав з огляду обов`язок повернення кредиту періодичними платежами) станом на 28 лютого 2023 року в загальному розмірі 11384,33 гривень, з яких: 1126,73 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10257,6 гривень заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом. У решті позовних вимог слід відмовити.

В той же час, Паспорт споживчого кредиту не може бути прийнятий судом в якості належного доказу умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки у відповідності до норм Закону України «Про споживче кредитування» (ст.9), Закону України «Про захист прав споживачів» (ст.ст.11, 15) вказаний документ є лише підтвердженням виконання позивачем встановленого законом для кредитодавця обов`язку з надання позичальнику, як споживачу, інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Наведена оцінка суду паспорту споживчого кредиту узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року по справі №393/126/20, в якій суд касаційної інстанції дійшов наступного правового висновку. Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Даний правовий висновок Верховного Суду знайшов своє подальше закріплення і застосування у судовій практиці суду касаційної інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі №333/5483/20, від 15 червня 2022 року по справі №383/418/20.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 953,91 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1, 13, 16 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.6, 11, 15, 16, 525, 530, 610-612, 625, 627, 629, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №501299053 від 25 лютого 2021 року станом на 28 лютого 2023 року в загальному розмірі 11384,33 гривень, з яких: 1126,73 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10257,6 гривень заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100) судовий збір в розмірі 953,91 гривень.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко