Справа № 344/4212/24

Провадження № 33/4808/632/24

Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач Кукурудз

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Іванів О.Б. в інтересах ОСОБА_1 , прокурора Ляхович Д.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано Франківської області від 09.05.2024 року, за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

в с т а н о в и в:

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду, ОСОБА_1 вчинив несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене за наступних обставин.

Згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 07.11.2015 № 13о/с, ОСОБА_1 призначено старшим інспектором Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області та присвоєно спеціальне звання капітан поліції.

За таких обставин ОСОБА_1 у відповідності до підпункту "з" п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» являвся суб`єктом, на якого поширювалась дія Закону, як на поліцейського.

Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 15.11.2023 № 467о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого дільничного офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області з 15.11.2023 року за власним бажанням.

Опрацюванням відомостей з Єдиного державного Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_1 25.01.2024 року подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями. Однак, граничний термін подачі зазначеної декларації до 15.12.2023 року.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у відповідності до підпункту "з" п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.2 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільнені), оскільки граничний термін подачі був до 15 грудня 2023 року, а декларація ним фактично подана 25 січня 2024 року.

Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції незаконною та такою що підлягає до скасування, оскільки суд першої інстанції повністю проігнорував доводи ОСОБА_1 в наявності у нього поважних причин щодо неподання декларації в 30-ти денний строк з часу прийняття наказу щодо нього про звільнення. Так як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебував на лікуванні протягом часу з 15.11.2023 року по 24.11.2023 року, з 24.11.2023 року по 08.12.2023 року, з 11.12.2023 року по 19.12.2023 року, з 20.12.2023 року по 22.12.2023 року. Крім того, стверджує, що він здійснив усі необхідні дії для подання декларації після звільнення в 30-ти денний строк, з часу офіційного його повідомлення про обставини звільнення. А тому, вбачається, що в несвоєчасному поданні ОСОБА_1 декларації відсутня його вина як у формі прямого, так і непрямого умислу.

Просить постанову Івано-Франківського міського суду від 09.05.2024 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного.

Вирішуючи справи цієї категорії, суд керується Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Стаття 19 Конституції України встановлює - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості Закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків осіб національні органи зобовязані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

При цьому, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати обєктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його обєктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Диспозиція цієї норми щодо обєктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на субєкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння і для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Частиною 1 ст. 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобовязані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня».

Разом з тим у з випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності - цей термін взагалі не визначено.

Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності - унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.

Суд звертає увагу на те, що системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону формулювання «припиняє діяльність» дає підстави стверджувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 Кодексу законів про працю України) - співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень Закону України «Про державну службу» (ст. 83), Закону України «Про статус народного депутата України» (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною.

Разом з тим із цього правила є винятки. Так, Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів.

Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 Конституції України, яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 Конституції України).

Беручи до уваги положення ст. 7 КУпАП, згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень.

Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх, відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у звязку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.

З протоколу № 3 від 05.03.2024 р. вбачається, що згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 07.11.2015 року №13 о/с ОСОБА_1 призначено старшим інспектором Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області та йому присвоєно спеціальне звання капітана поліції.

Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 15.11.2023 року №467о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого дільничого офіцер поліції сектору дільничих офіцерів поліції відділу превенції Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, з 15.11.2023 року за власним бажанням.

Таким чином ОСОБА_1 є особою який припинив діяльність, повязану з виконанням функцій держави з 15.11.2023 року відповідно до наказу.

Отже, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», якою передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" "г" пункту 2, статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями без визначення термінів подання декларації, тому на думку суду, відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.

Окрім того, суд першої інстанції не перевірив докази ОСОБА_1 про те, що станом на 15.12.2023 року останній перебував на лікарняному з причин захворювання, що позбавляло ОСОБА_1 можливості подати декларацію. Також слід вказати на те, що ОСОБА_1 не був обізнаний із наказом про своє звільнення в день винесення, саме 15.11.2023 року. Із наказом про про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений тільки 29.02.2024 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість безумовної констатації несвоєчасності подачі ОСОБА_1 електронної декларації в строк та з урахуванням Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», яким визначено концепцію якості Закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні та про відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону» та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків осіб національні органи зобовязані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, а тому вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, суд вважає, що в даному випадку у діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення повязаного з корупцією, передбачено ч. 1 ст. 172-6 КупАП, у звязку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закриває провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно вказаної особи за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду Б.І. Кукурудз