ЄУНСС: 453/719/24

НП: 2/453/373/24

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня 2024 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»;

відповідачка - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін у справі.

Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», у порядку представництва, котре здійснює Котишин І.Б. , 30.04.2024 року сформувавши документ в системі «Електронний суд», подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за комплексним договором про надання банківських послуг № 1/3218598 від 13.12.2017 року в розмірі 22 888 грн. 15 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення до суду вищевказаної позовної заяви із однією вимогою майнового характеру, у розмірі 2 422 грн. 40 коп., позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» при ухваленні рішення просить покласти на відповідачку ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.12.2017 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено комплексний договір № 1/3218598, відповідно до умов якого зазначеній відповідачці було надано кредит, сума кредиту - 41 840 грн.; строк користування - 60 місяців, тобто до 12.12.2022 року; річні проценти - 15,00%; комісійна винагорода - 2,30% від суми кредиту. Згідно з пунктом 6.1. комплексного договору, шляхом підписання цього договору позичальниця - відповідачка ОСОБА_1 підтверджує, що вона в день укладення договору особисто отримала свій примірник договору, умови цього договору їй зрозумілі, з правилами, правилами страхування та програмою страхування, що розміщені на офіційному сайті банку та офіційному сайті страховика, ознайомлена, приймає та погоджується, з тарифами банку і страховика ознайомлене і згодна. АТ «Креді Агріколь Банк» свої зобов?язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальниці - відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією та випискою за кредитним договором. 23.01.2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» та позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір про відступлення права вимоги № 31-2023. За умовами вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Креді Агріколь Банк», включно і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/3218598 від 13.12.2017 року. Відповідно до пункту 6.2. комплексного договору, підписанням договору позичальник/страхувальник надає банку та страховику, у разі переходу до третіх осіб прав і вигод за договором, а також за угодами про забезпечення, свою згоду на передачу банком та/або страховиком такій третій особі інформації щодо себе, в тому числі такої, що містить таємницю страхування. Станом на дату подання позову, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» становить 22 888 грн. 15 коп., а саме: рахунок строкової заборгованості - 00 грн. 00 коп.; рахунок простроченої заборгованості - 8 087 грн. 19 коп.; рахунок нарахованих відсотків - 37 грн. 07 коп.; рахунок прострочених відсотків - 1 684,13 грн.; рахунок комісії - 00 грн. 00 коп.; рахунок простроченої комісії - 13 07 грн. 76 коп., підсумовує свою позовну заяву позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Відповідачка ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором не подала, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 20.05.2024 року їй вручена 23.05.2024 року особисто. Відповідно, відповідачка ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Будь-яких заяв чи клопотань від сторін цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до суду не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачкою у позовній заяві вказаний фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог частин 6, 7 ст. 187 ЦПК України, вжито заходів для звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 20.05.2024 року, з-поміж іншого,вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд цивільної справи визначено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших учасників справи, без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 13.12.2017 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено комплексний договір № 1/3218598, відповідно предмету котрого банк надає позичальнику кредит у сумі 41 840 грн. строком на 60 місяці - з 13.12.2017 року до 12.12.2022 року (включно). Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту як день повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту: надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умов страхування життя позичальника, які є невідємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті банку; www.credit-agricale.ua. За користування кредитом позичальних сплачує: процентну винагороду: щомісячно, в розмірі 15.00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості: щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2.30 % у місяць, від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. договору, відповідно до інших положень договору. З метою обслуговування кредиту, банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості №129096000464387 в банку. Позичальник зобов?язаний сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Банку, щомісяця. в день повернення: кредиту одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування. процентів І комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо зазначений день повернення кредиту є неробочим, позичальник зобов?язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день. Позичальник погоджується з тим, що в разі внесення ним суми платежу, що на 10 %, або більше перевищує суму чергового платежу по кредиту, процентах та комісії згідно графіка платежів по кредиту, відбувається дострокове часткове повернення кредиту та змінюється графік платежів по кредиту шляхом зменшення останнього платежу або кількості платежів. При цьому день повернення кредиту та розмір щомісячного платежу по кредиту та процентах запишаються незмінними. Дострокове часткове погашення відбувається після зарахування коштів на рахунок погашення заборгованості, та перерахування банком в день повернення кредиту на відповідні рахунки необхідних сум згідно пункту 2.2. договору. Сума перевищення зараховується на погашення заборгованості за кредитом (копія міститься у справі, а. с. 12-18).

У відповідності з платіжною інструкцією № 20933724-1 від 13.12.2017 року, АТ АТ «Креді Агріколь Банк» перерахував відповідачці ОСОБА_1 40 000 грн., а, згідно з платіжною інструкцією № 20933724-3 від 13.12.2017 року, АТ «Креді Агріколь Банк» перерахував «СК» АРКС ЛАЙФ ТДВ за відповідачку ОСОБА_1 1 840 грн. страхового внеску (копії містяться у справі, а. с. 23, 24).

Відповідно до детальних розрахунків заборгованості відповідачки ОСОБА_1 згідно комплексного договору від 13.12.2017 року № 1/3218598, остання систематично сплачувала платежі, втім не в повній мірі відповідно до графіку платежів погашення, а також іноді пропускаючи обов`язкові платежі (копії містяться у справі, а. с. 26-46).

У відповідності до договору відступлення права вимоги № 1-2023 від 23.01.2023 року, укладеного між позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (фактор) та АТ «Креді Агріколь Банк» (клієнт), згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Креді Агріколь Банк», включно і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №1/3218598 від 13.12.2017 року. Станом на 30.04.2024 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» становить 22 888 грн. 15 коп., а саме: рахунок строкової заборгованості - 00 грн. 00 коп.; рахунок простроченої заборгованості - 8 087 грн. 19 коп.; рахунок нарахованих відсотків - 37 грн. 07 коп.; рахунок прострочених відсотків - 1 684 грн. 13 коп.; рахунок комісії - 00 грн. 00 коп.; рахунок простроченої комісії - 13 079 грн. 76 коп. (копія міститься у справі, а. с. 47-52).

Згідно з платіжним дорученням № 69884 від 26.01.2023 року, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» здійснював оплату АТ «Креді Агріколь Банк» за договором відступлення права вимоги № 1-2023 від 23.01.2023 рок(копія містяться у справі, а. с. 53).

Відтак, позивачТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», з урахуванням відступлення йому прав вимоги АТ «Креді Агріколь Банк», виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці ОСОБА_1 кошти за кредитним договором у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак остання в односторонньому порядку відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов`язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за договорами про споживче кредитування, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року за єдиним унікальним номером 740/3852/19 та номером провадження 61-7745св21 зазначено, що: «відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року за єдиним унікальним номером 496/3134/19 та номером провадження № 14-44цс21 зазначено, що: «31.14. 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування; 31.15. Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування; 31.16. Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; 31.17. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема,комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; 31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту; 31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»; 31.20.Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредитбанк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредитуу вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом,вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності)за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил; 31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту; 31.23.Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 31.25.У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів; 31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»; 33.5.Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року за єдиним унікальним номером 393/126/20 та номером провадження № 61-14545сво20 зроблено висновок, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року за єдиним унікальним номером 204/224/21 та номером провадження 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року за єдиним унікальним номером 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року за єдиним унікальним номером 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь, між сторонами у справі, з урахуванням правонаступництва позивача ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення прав вимоги, було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування № 1/3218598 від 13.12.2017 року, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим комплексний договір № 1/3218598 від 13.12.2017 року, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість ним у встановленому порядку та сумі не погашено.

Поряд з цим, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Пунктом 1.3.2. комплексного договору № 1/3218598 від 13.12.2017 року встановлено, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно становить 2,30% у місяць від суми кредиту. Очевидно, що обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів про кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Враховуючи те, що відповідачці ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не надано доказів, що такі послуги надавались саме ним відповідачці ОСОБА_1 , та ще й частіше одного разу на місяць, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Окрім того, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» чи АТ «Креді Агріколь Банк» не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із відповідачкою ОСОБА_1 як споживачкою при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору № 1/3218598 від 13.12.2017 року щодо щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у 2,30 % в місяць від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак нараховані комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 ..

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню. Відтак, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 9 808 грн. 39 коп., що буде у повні мірі справедливим по відношенню до відповідачки ОСОБА_1 , виходячи із даного конкретного випадку та з досліджених матеріалів цієї справи.

Крім того, суд вважає за необхідне додатково роз`яснити, що з долучених позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» виписок по рахунку вбачається, що за весь період кредитування, відповідачкою ОСОБА_1 було сплачено, а АТ «Креді Агріколь Банк» було зараховано на погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості певні суми. Оскільки умови договору в частині сплати комісії є нікчемними, то сплачені відповідачкою ОСОБА_1 всі кошти за період кредитування, й зараховані АТ «Креді Агріколь Банк» відповідно як сплату за комісію, безпідставно, а тому вказані кошти можуть бути враховані при погашенні нею іншої заборгованості, або ж їй повернуті за її відповідною вимогою про це.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 422 грн. 40 коп. і підтверджуються платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1324 від 23.04.2024 року, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідачки ОСОБА_1 за розрахунком 2422,4 х 9808,39 / 22888,15 = 1038,08, в розмірі 1 038 грн. 08 коп., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 9 808 (дев?ять тисяч вісімсот вісім) грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 1 038 (одна тисяча тридцять вісім) грн. 08 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ЄДРПіОУ: 35234236; місцезнаходження юридичної особи: вул. С. Смаль-Стоцького, 1, корпус 38, м. Львів, 79018; адреса електронної пошти: info@kredyt-kapital.com.ua; електронний кабінет: наявний.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: с. Сопіт, Стрийський район, Львівська область, 82666; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет: відсутній.

Дата складення повного судового рішення: 24 червня 2024 року.

Суддя Володимир МИКИТИН